Японське море
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Kamelot (внесок, журнали) о 03:41 UTC (176 хвилин тому). |
Японське море або Східне море (яп. 日本海 нихонкай, кор. 동해) — море Тихого океану, між Азією, Сахаліном та Японією. Омиває береги Японії, Росії, Південної й Північної Кореї. Площа 1062 000 км²[1] глибина до 3 742 м; солоність морської води 33,7 — 34,8‰.
Острови: Ребун, Рішірі, Окушірі, Садо, Уллиндо, Окі.
Море має поділ на три частини: Частина Ямато на південному сході, Японська частина на півночі, й Цушімська частина на південному заході.
У східного узбережжя континентальний шельф моря широкий, але в західного узбережжя, особливо вздовж Корейського півострова, він вузький, складаючи в середньому близько 30 кілометрів.
Історія[ред. | ред. код]
Протягом століть море захищало Японію від наземних вторгнень, особливо з боку монголів. По ньому давно ходили азійські, а з 18 століття — європейські кораблі. Російські експедиції 1733—1743 рр. склали карту Сахаліну та Японських островів. У 1780-х роках француз Жан-Франсуа Лаперуз вирушив на північ через протоку, згодом названу його ім'ям. У 1796 році британський військово-морський офіцер Вільям Роберт Броутон досліджував Татарську протоку, східне узбережжя Далекого Сходу й Корейський півострів.
У 1803—1806 роках російський мореплавець Крузенштерн, під час навколосвітньої експедиції на кораблі «Надєжда» також досліджував Японське море й східні береги Японських островів. У 1849 році інший російський дослідник Геннадій Невельской відкрив протоку між материком і Сахаліном і наніс на карту північну частину Татарської протоки. Російські експедиції 1853—1854 і 1886—1889 років займалися вимірюванням температури поверхні та вивченням припливів. Вони також задокументували циклональний характер морських течій.
Інші відомі експедиції 19-го століття включають американську Північно-тихоокеанську експедицію (1853—1856) і британську Експедицію «Челленджера» (1872—1876). Водну екосистему моря описав В. К. Бражников у 1899—1902 рр. і П. Ю. Шмідт у 1903—1904 рр. Японські наукові дослідження моря почалися тільки 1915 року й стали систематичними з 1920-х років.[2]
Річки[ред. | ред. код]
У Японське море впадають річки: Туманна, Шінано, Тешіо, Моґамі, Ґо, Ісікарі, Омоно, Тумнін, Самарга, Коппі та інші.
Відмінності у назвах[ред. | ред. код]
Існує неоднозначність із назвою Японського моря: у Південній Кореї воно називається Східним морем.
Клімат[ред. | ред. код]
Акваторія моря лежить у помірному кліматичному поясі, лише найпівденніша — у субтропічному[3]. Увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважають західні вітри. Значні сезонні коливання температури повітря. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми, зволоження достатнє й надмірне[4].
Біологія[ред. | ред. код]
Акваторія моря утворює однойменний морський екорегіон бореальної північнотихоокеанської зоогеографічної провінції[5]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м належить до пацифічної області бореальної зони[6].
Флора і фауна[ред. | ред. код]
Висока концентрація розчиненого кисню призводить до багатої водного життя Японського моря — тут налічується понад 800 видів водних рослин і понад 3500 видів тварин, у тому числі понад 900 видів ракоподібних, близько 1000 видів риб і 26 видів ссавців. Прибережні райони містять кілька кілограмів біомаси на квадратний метр. До пелагічних (океанічних) риб відносяться сайра, скумбрія, ставрида, сардини, анчоуси, оселедець, морський лящ, кальмари й різні види лосося та форелі. Донна іхтіофауна представлена такими рибами, як тріска, минтай і терпуг.
Ссавці представлені тюленями й китами (давня китайська назва моря була «Китове море»), а ракоподібні — креветками й крабами. Через неглибокі протоки, що з'єднують море з Тихим океаном, Японське море не має характерної океанічної глибоководної фауни. Флору й фауну, унікальну для регіону навколо Японського моря, називають «елементами Японського моря».
Порти[ред. | ред. код]
Протоки[ред. | ред. код]
- Татарська протока між Азією й Сахаліном (з'єднує Японське море з Охотським морем);
- Лаперуза протока між островами Сахалін і Хоккайдо (з'єднує з Охотським морем),
- протока Цуґару між островами Хоккайдо і Хоншю (з'єднує з Тихим океаном),
- протока Канмон у між островами Хонсю й Кюшю (з'єднує з Внутрішнім Японським морем),
- Корейська протока між Корейським півостровом та островом Кюшю (з'єднує із Східнокитайським та Жовтим морем). Корейська Протока складається з Західної протоки і Цушімської протоки, з обох боків Цушіми.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ за даними Encyclopedia Britannica площа моря становить 978 000 км²
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20200519205524/https://www.britannica.com/place/Sea-of-Japan Архівовано 19 травня 2020 у Wayback Machine.] Sea of Japan (SEA, PACIFIC OCEAN) / Encyclopædia Britannica]
- ↑ Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
- ↑ (рос.) Физико-географический атлас мира / под ред. акад. И. П. Герасимова. — М. : Академия наук СССР и ГУГГК ГГК СССР, 1964. — 298 с. — 20 тис. прим.
- ↑ (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
- ↑ (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
Література[ред. | ред. код]
- Леонов А. К. Региональная океанография. — Л. : Гидрометеоиздат, 1960. (рос.);
- Зенкевич Л. А. Биология морей СССР. — М. : Издательство АН СССР, 1963. — 739 с. (рос.);
- Японське море // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — С. 847.;
- Японское море // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Воскресенский С. С., Леонтьев О. К., Спиридонов А. И. и др. Геоморфологическое районирование СССР и прилегающих морей : Учебное пособие. — М. : Высшая школа, 1980. — 343 с. (рос.);
- Шамраев Ю. И., Шишкина Л. А. Океанология. — Л. : Гидрометеоиздат, 1980. (рос.);
- Геоморфология СССР. Дальний Восток и берега морей, омывающих территорию СССР / Под ред. А. А. Асеева, С. С. Коржуева. — М. : Наука, 1982. — 277 с. (рос.);
- Добровольский А. Д., Залогин Б. С. Моря СССР. — М. : Изд-во МГУ, 1982. (рос.);
- С. П. Плетньов. Японське море // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — 568, [4] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.;
- Японское море // Географический энциклопедический словарь. Географические названия / А. Ф. Трёшников. — Москва : Советская энциклопедия, 1989. — С. 588.(рос.);
- Обзор экологического состояния морей СССР и отдельных районов Мирового океана за 1989 г. — Л. : Гидрометеоиздат, 1990. — 174 с. (рос.);
- Кондрин А. Т., Косарев А. Н., Полякова А. В. Экологическое состояние морей России. — М. : Изд-во МГУ, 1993. (рос.);
- Шунтов В. П. Биология дальневосточных морей России. — Владивосток, 2001. — 579 с. (рос.);
- Арзамасцев И. С., Яковлев Ю. М., Евсеев Г. А. и др. Атлас промысловых беспозвоночных и водорослей морей Дальнего Востока России. — Владивосток : Аванте, 2001. — 192 с. (рос.);
- Геоэкология шельфа и берегов морей России / Под ред. Н. А. Айбулатова. — М. : Ноосфера, 2001. — 427 с. (рос.);
- Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, ISBN 978-5-89355-169-3, стр. 94, 114—115 (рос.);
- И. С. Зонн, А. Г. Костяной. Японское море // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : «Международные отношения»[ru], 2009. — С. 214. — ISBN 978-5-7133-1354-9. (рос.)
|
