Абсент

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Келих абсенту

Абсе́нт або полині́вкаспиртний напій, виготовлений з екстракту гіркого полину (Artemisia absinthium). Міцність напою — 40-70%.

Як і інші спиртні напої, абсент був відомий як лікувальний засіб ще за півтори тисячі років до Різдва Христового в Єгипті. Гіппократ призначав цей напій для лікування жовтухи, анемії, ревматизму. З часом абсент став напоєм, який вживали Мопассан, Ван Гог, Рембо, Едгар По, Аполлінер, Оскар Уайльд, Пікассо, Поль Верлен називаючи його зеленим вогнем, який допомагає створювати в уяві поетичні образи. Згодом абсент заборонили, оскільки лікарі зрозуміли, що до складу напою входить туйон — сильний наркотик, що викликає запаморочення, галюцинації, зниження розумової активності. Сьогодні легально абсент виготовляють у Чехії, Іспанії та Андоррі.

Способи вживання[ред.ред. код]

Французький (класичний) спосіб полягає в тому, що зверху на келих, наповнений абсентом, кладуть спеціальну ложку з отворами, на якій знаходиться шматочок цукру. Перед тим як випити напій, на шматок цукру ллють крижану воду до того моменту, поки абсент не помутніє (цей ефект у Франції називають «Louche»). Вода осаджує ефірні масла, що містяться в абсенті, тому випити його буде простіше. Крім того, вважають, що солодка вода збільшує вплив туйона, однак це не доведено науково. Абсент з водою рекомендують розбавляти у співвідношенні 1:5 (одна частина абсенту і п'ять частин води). Даний метод підготовки напою вважають не менш захоплюючим, ніж його вживання[1].

Заяви щодо отруєння абсентом[ред.ред. код]

Пристрасть до абсенту дорого коштувала споживачам, бо ті, мовляв, божеволіли і не мали дітей. Тривогу підняли лікарі, бо вірили, що полин гіркий — отрута. Уряд Франції, як і всі бюрократи, відреагував просто — підняли ціни на абсент. Лиху підвищення цін не завадило. Війна лікарів з урядом тривала декілька десятиліть, бо був ще шалений спротив виробників абсенту і торгівців. Заборони добилися лише в перші десятиліття 20 ст. Абсент припинила виробляти Бельгія, що у 1905 р. категорично заборонила виробництво і продаж отруйного напою. За нею заборонили абсент Італія, США, Швейцарія та ін. Франція здалася майже останньою — і заборону ввели там 1915 року.

Виробництво вермутів і абсенту відновили в кінці 20 століття, але з очищенням. Хоча були заяви щодо отруєння абсентом, немає ніяких доказів, що він небезпечніший, ніж інші алкогольні напої. Його психоактивні властивості, крім тих, що й від алкоголю, були надто перебільшені.[2]

Тема абсенту у Пікассо[ред.ред. код]

Тема людської самотності й спустошеності в великих містах сильно зачіпала молодого Пікассо. Він важко пробивався до визнання і на власні очі бачив п'яничок і невдах, жебраків і самогубців, повій і ділків-бізнесменів, небайдужих лише до грошей. Бідних було вдосталь і в Іспанії. Але там ще не було бідняцьких нетрів, болючої рани і біди теперішніх мегаполісів. Нетрища Пікассо побачив в Парижі на початку 20 століття і уважно придивлявся до їх мешканців.

Тема мешканців міських нетрів і їх збляклого життя розвинена в цілій низці його картин — «Побачення» 1900 р., «Старий єврей з онуком» 1903 р., «Сліпий гітарист» 1903 р., «Беззахистні мати й дитина» 1903 р. А одне полотно є справжнім продовженням теми Едгара Дега — це «Прихильниця абсента», 1901 р., Ермітаж.

Примітки[ред.ред. код]

Алкоголь Це незавершена стаття про алкогольні напої.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.