День Державного Прапора України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Державний Прапор України

День Держа́вного Пра́пора Украї́ни — державне свято України, присвячене одному з її державних символів — Прапора України. Відзначається щорічно 23 серпня.

На загальнодержавному рівні свято встановлено указом Президента України Леоніда Кучми № 987/2004 «Про День Державного Прапора України» від 23.08.2004[1]. Цей указ було доповнено Указом Президента України Віктора Ющенка № 602/2009 «Про внесення змін до Указу Президента України від 23 серпня 2004 року N 987»[2], яким було засновано підняття Прапора України у День Державного Прапора України і під час інших державних свят та проведення загальнодержавних заходів. Поточну редакцію указу опубліковано на сайті Верховної Ради України[3].

Історія свята[ред.ред. код]

Раніше День Державного Прапора святкувався тільки в Києві на муніципальному рівні. Столиця відзначала це свято 24 липня. Саме цього дня у 1990 році синьо-жовтий прапор було піднято над Київською мерією[4].

23 серпня 1991 року — після провалу путчу в Москві — група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради. Освячення Національного прапора було проведено священиком УАПЦ Петром Бойком. До цієї події і прив'язано Указ Президента України, Л. Кучми, «Про День Державного Прапора України» № 987/2004[1], написано відповідну картину на стіні ВРУ, а цей прапор, як реліквія, урочисто зберігається під склом у музеї ВРУ. Наступного дня Україна проголосила незалежність. Після проголошення незалежності України, 4 вересня 1991 — після триразового голосування і погрози Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука, що він подасть у відставку, якщо питання не буде вирішено, — синьо-жовтий національний прапор урочисто піднято над будинком парламенту.

18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України»[5] фактично надала синьо-жовтому біколору статус офіційного прапора країни. З цього дня під цим прапором починають зустрічати іноземних гостей, приймати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН.

28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову Про затвердження державним прапором України Національного прапора (хоча і далі діяла стара Конституція, де як державні описувалися символи колишньої УРСР). В ній зазначається: Державний Прапор України «являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3»[6].

Свято встановлено в Україні «…На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України…» згідно з Указом Президента України, Л. Кучми, «Про День Державного Прапора України» від 23 серпня 2004 року № 987/2004.

У 2009 році Президент України Віктор Ющенко вніс зміни до цього указу[2], заснувавши щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні.[7]

Проведення свята[ред.ред. код]

На честь свята відбувається здійснення комплексу урочистих заходів, зокрема проведення щороку 23 серпня о 9 годині офіційної церемонії підняття Державного Прапора України в містах Києві та Севастополі, обласних та районних центрах, інших населених пунктах України, за участю діячів науки та культури, представників міжнародних, громадських, релігійних організацій, політичних партій.

Звичайні громадяни України та діаспора, підприємства, державні установи та організації вивішують Державний Прапор України.

2012 рік[ред.ред. код]

Святкування Дня Державного Прапора України 2012 року було 18-те за ліком. Відзначилося різноманітними виявами патріотичності, а також її цілковитою відсутністю. Урочисте підняття прапора відбулося поблизу всіх держустанов. Найперше церемонію відбули працівники центрального управління МНС. Згодом жовто-блакитний стяг замайорів над будівлею Адміністрації Президента. Його підняли під урочисті залпи із гвинтівок та солдатський спів.[8]

У Луганську піднімати прапор доручили курсантам-правоохоронцям. Кожному глядачеві видали жовто-блакитну стрічку і значок із написом «Я люблю тебе, Україно».[8]

У центрі Тернополя разом із новим стягом освятили пам'ятник Незалежності. У день свята вони склали єдину композицію[8]. Гроші на монумент, а саме 600 тисяч гривень, зібрали самі тернополяни.

В Івано-Франківську молодь влаштувала акцію для жителів та гостей міста. Активісти вітали перехожих зі святом, розказували історію прапора та пов'язували на руки жовто-блакитні стрічки.[8] Державний символ на центральній площі Івано-Франківська увічнили й міські віртуози графіті. При цьому жодна стіна не «постраждала», бо малювали графіті на будівельній плівці.

У Житомирі, на пішохідному мості через річку Тетерів розтягнули 25-ти метровий стяг.[8] Саме тут 1989 року мешканці цього міста вперше розгорнули прапор національних кольорів. За спогадами учасників, тоді це було диво і справжнє відкриття.

У Києві молодь улаштувала флеш-моб. Одягнуті у блакитні та жовті футболки, тримаючи у руках кульки таких самих кольорів, хлопці та дівчата розгорнули величезний стяг і понесли його до Адміністрації Президента. Біля споруди молодь випустила в небо кілька сотень кульок. Після чого почала пускати символічну хвилю прапором.[8] Але за кілька секунд ті ж, хто прапор ніс, почали кидати на нього копійки. Трохи згодом туди ж полетіли й цигарки, недопалки, запальнички. Лише після зауваження організаторів мотлох з полотнища скинули. Частина прапороносців прийшла на флеш-моб не через любов до стягу, а заради знайомства з вродливими дівчатами, — так самі вони пояснили свої витівки, послуговуючись російською мовою.[8]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]