Борівське (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Борівське
Borivske smt gerb.gif Borivske smt prapor.gif
Герб Борівського Прапор Борівського
Миколаївський храм
Миколаївський храм
Борівське
Розташування селища на мапі
Розташування селища на мапі
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Сєвєродонецька міська рада
Рада Борівська селищна рада
Код КОАТУУ: 4412945200
Облікова картка смт. Борівське 
Основні дані
Засноване 1640
Статус з 1938 року
Агломерація Лисичансько-Сєвєродонецька агломерація
Площа 0,88 км²
Населення 5 928 (01.01.2012)[1]
Густота 6 736 осіб/км²
Поштовий індекс 93493
Телефонний код +380 64 52
Географічні координати 48°52′04″ пн. ш. 38°33′59″ сх. д. / 48.86778° пн. ш. 38.56639° сх. д. / 48.86778; 38.56639Координати: 48°52′04″ пн. ш. 38°33′59″ сх. д. / 48.86778° пн. ш. 38.56639° сх. д. / 48.86778; 38.56639
Висота над рівнем моря 52[2] м
Водойма Озеро Туба, р.Сіверський Донець
Катойконіми Борівчани, борівчанин, борівчанка
Відстань
Найближча залізнична станція: Переїзна
До станції: 9 км
До обл. центру:
 - залізницею: 186 км
 - автошляхами: 125 км
Схема села
Селищна влада
Адреса вул. Червоних партизан, 7, смт. Борівське, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93493
Голова селищної ради Афанас'єва Лідія Іванівна
Карта
Борівське. Карта розташування: Україна
Борівське
Борівське
Борівське. Карта розташування: Луганська область
Борівське
Борівське

Commons-logo.svg Борівське у Вікісховищі

Борівське (сторожове містечко Борівське-1640, село Борівське-1898)  — селище міського типу Сєверодонецької міськради Луганської області. Розташоване біля річки Сіверський Донець, за 9 км від залізничної ст. Переїзна. Населення 5,28 тис.

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Селище розташоване на сході України на межі Донецького вугільного басейну та степом півночі Луганської області. Поблизу стариць Сіверського Дінця в його середній течії. Безпосередньо поблизу знаходяться озера-стариці Лужкове, Зимове, Піщане, Туба, Тубське та з іншої сторони селища озера Ведмеже та Холковське. Площа селища 0,88 км². Селище лежить на висоті 52 метри над рівнем моря. Селище оточене лісовими масивами.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат помірно континентальний.

Історія[ред.ред. код]

Iмперські часи[ред.ред. код]

Точна дата заснування міста невідома. Дослідник історії Слобідської України архієпископ Філарет (Гумілевський) у своїй праці «Историко-статистическое описание Харьковской епархии» припустив, що такою датою є 1642 рік. Робота була написана в середині XIX століття, і у той час найдавніша згадка про Борівське, яка була йому відома, стосувалася 1691 року. Але він розумів, що селище існувало й раніше, і припустив, що це міг бути 1642 рік, коли після чотирирічного «сидіння» в Азові козаки вимушені були здати місто і почалося переселення на північ по Дону. Тому і вжив уточнення «ймовірно».

Луганські історики, посилаючись на документи, вважають, що Борівський городок виник у 16721675 рр. Розбіжності виникають від того, що дяки Посольського приказу писали список зі звіту капітана московських стрільців Івана Верховського, який у 16991700 рр. за указом Петра І шукав ліс для флоту у наших місцях, а заодно розпитував, коли яке поселення виникло. І невідомо, чи врахували дяки різницю у часі написанням свого списку і звіту Верховського. Та й у грамоті Петра І від 14 жовтня 1704 року сказано: рос. «А после измены Брюховецкого и Разина они, донские казаки, поселили на реке Донцу городки: Боровской, Краснянский, Сухарев». Повстання Разіна відбувалося в 1670-71 рр. Отже, Борівський городок міг виникнути не раніше 1672 року.

Першою картою, на якій було позначене селище мала назву «Географічний кресленик території півдня Московської держави» і була зроблена приблизно у 1685 році.

У квітні 1918 року Борівське перейшло до влади німецьких військ.

У грудні 1918 року Борівське перейшло до влади Директорії УНР. На початку 1919 року влада перейшла до РКП(б). У червні 1919 року селище перейшло до влади білогвардійців. Вони керували до кінця року.

Радянські часи[ред.ред. код]

На початку 1920-их років у мешканців селища радянська влада відбирала їжу, що спричинило голод. В історичній науці це називалося Голодомором 1921–1923 років. У селян відбиралася земля. Власність селян пішла на будівництво радянського міноносця.

На той час селище відносилося до м. Лисичанська. Владою були створені бідняцькі загони, які були направлені на будівництво житла для робітників Лисичанської ДРЕС та заводу «Донсода».

У 1922 році була відкрита сільська бібліотека.

У 1923 році був відкритий клуб.

У грудні 1929 року був створений колгосп «Червоний партизан». За колгоспом закріпили 4 973 га сільськогосподарських угідь. Наприкінці 1930-их років у колгоспі нараховувалося 170 корів, 100 пар робочих волів, 114 коней, понад 2 тис. овець.

У 1938-му році село отримало статус селища міського типу. У селищі працювало 5 крамниць, клуб з залом на 350 місць, працювала бібліотека, ФАП, пологовий будинок тощо. Працювала початкова і середня школа, де навчалося 860 учнів. Працювала Борівська вечірня професійно-технічна школа, яка готувала хіміків, слюсарів, електриків.

11 червня 1942 року в село вступили війська вермахту. 1 лютого 1943 року 78-ма стрілецька дивізія Червоної армії захопила селище. У ході відновлення вже у 1944 році були відремонтовані 522 житлових будинки та будівля селищної ради. Відновлений телефонний зв'язок, проведена радіомережа. У 1948 році селище отримало електроенергію. У 1944 році відкрито фельдшерсько-акушерський пункт, два роки опісля — пологовий будинок. У 1947 році почала працювати лікарня на 10 ліжок. Через рік було закінчено будівництво будівлі поліклініки.

У 1948 році була відновлена будівля школи. У 1952 році семирічна школа стала середньою. У 1948 році знову відкрилася бібліотека.

У 1950 році на фермах колгоспу було 712 голів великої рогатої худоби, 187 пар робочих волів, 120 коней, 380 свиней тощо. У наступному році відбулося укрупнення колгоспів. Борівський колгосп «Червоний партизан» об'єднався з колгоспами сусідніх сіл «Червоний борець» і «30 лет РККА» та став називатися колгоспом ім. Ворошилова. У березні 1959 року колгосп ім. Ворошилова був реорганізований у радгосп «Лісова дача». Він спеціалізувався на виробництві овочів і молока. У його розпорядженні 3 372 га сільгоспугідь, у тому числі 2 236 га орної землі. У 1975 році в радгоспі малося 42 трактора і 33 автомашини. На фермах налічувалося 767 корів, 1035 голів молодняку ​​великої рогатої худоби і 2 300 голів птиці.

Новітня історія[ред.ред. код]

У 1992 році селище перейшло під порядкування Сєвєродонецької міської ради.

6 квітня 2015-го загинув у селищі Борівське соллдат 24-ї бригади Микола Мінько — підірвався на розтяжці, вибухнула граната «Ф-1»; тоді ж двоє бійців зазнали осколкових поранень й були госпіталізовані. 22 травня 2015-го загинув під час виїзду на бойове завдання поблизу села Борівське старший солдат батальйону «Айдар» Олексій Гащенко.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

У селищі налічується 24 вулиці і 29 провулків.

Економіка[ред.ред. код]

Більшість населення працює у м. Сєвєродонецьку.

З організацій у Борівському є поштове відділення. Комерція слабко розвинута. Є кілька крамниць, ресторан, аптека. Поблизу селища розташований дитячий табір «Альянс»[3], який входить до структури Сєвєродонецького дитячо-юнацького комплексу «Юність».

Транспорт[ред.ред. код]

Селище пов'язано приміським автобусним сполученням з містом Сєвєродонецьком, селищами Сиротине та Лісна Дача, селом Боброве[4][5]. Через селище проходять маршрути Сєвєродонецьк-Борівське та Сєвєродонецьк-Боброве. На території селища кілька зупинок громадського транспорту.

Через селище проходить траса місцевого значення, яке пов'язує Сєвєродонецьк з навколишніми населеними пунктами Осколонівка, Боброве, Муратове, Капітанове, Оріхове-Донецьке тощо. Основні міські вулиці асфальтовані.

Посередені між селищами Борівське і Сиротине знаходиться аеропорт «Сєвєродонецьк». За 9 км від селища на території Лисичанська розташована залізнична станція «Переїзна».

Освіта і наука[ред.ред. код]

Борівська середня школа

У селищі розташована середня школа № 19. У старших класах організоване навчання за художньо-естетичним профілем[6]. В школі навчається 334 учня. Педагогічний колектив складається з 30 вчителів. Із них 9 — вчителі вищої категорії, стільки ж — вчителі І категорії, 4 вчителя ІІ категорії[7].

Наукові заклади в селищі відсутні.

Культура[ред.ред. код]

Дитяча школа мистецтв[ред.ред. код]

Борівська дитяча школа мистецтв

У селищі є дитяча школа мистецтв[8][9]. У 2007 році була реорганізована з музичної школи. Музична школа була заснована у 1970-ті роки. Навчається близько 65 дітей. У школі є гуртки гри на різноманітних музичних інструментів, вокалу, хореографії тощо. Учні брали участь і перемагали у міжнародних конкурсах, наприклад, на VI міжнародному дитячому фестивалі «Золоті зернята України», який пройшов під патронатом Чеського посольства у Києві.

Персоналії[ред.ред. код]

У селищі народився Герой Радянського Союзу Олексій Агафонов.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року. Державний комітет статистики України
  2. Боровское (Borivs'ke, Борівське): карта поселка городского типа, карта дорог, спутниковая карта, сьемки со спутника. Портал городов и сел Украины(рос.)
  3. Учреждение оздоровления и отдыха «Альянс». Северодонецк online(рос.)
  4. Полное расписание автостанции «Северодонецк» (июнь 2012 г.). Северодонецк online(рос.)
  5. Маршруты городского общественного транспорта. Северодонецк online(рос.)
  6. Средняя общеобразовательная школа № 19. Северодонецк online(рос.)
  7. Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 19. Офіційний сайт Сєвєродонецької міської ради
  8. Боровская детская школа искусств. Северодонецк online(рос.)
  9. Перелік комунальних закладів культури, що належать до сфери управління відділу культури Сєвєродонецької міської ради. Офіційний сайт Сєвєродонецької міської ради

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]