Горук Семен Васильович
Семен Васильович Горук | |
---|---|
![]() | |
Загальна інформація | |
Народження |
13 вересня 1873![]() |
Смерть |
1920![]() |
Національність | українець |
Університет | Львівський університет |
Військова служба | |
Роки служби | 1914–1920 |
Приналежність |
![]() ![]() |
Вид ЗС |
![]() ![]() |
Семе́н (Се́нь) Васильович Гору́к (Ґорук[1]) (13 вересня 1873[2] м. Снятин — † 1920, Соловки) — журналіст, отаман Легіону Українських Січових Стрільців і Української Галицької Армії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в м. Снятині (тепер Івано-Франківська область).
Навчався у Коломийській гімназії, згодом — Львівському університеті. В довоєнний період був активним членом «Молодої України» та Християнсько-Суспільної Партії, редагував часопис «Руслан». Став одним з організаторів товариства «Сокіл» в Галичині.
В роки першої світової війни — командир сотні, з листопада 1914 — куреня Легіону Українських Січових Стрільців. Стрілецькі військові підрозділи під командуванням Горука відзначилися в боях на Маківці над Стрипою і на Лисоні. Поранений під Потуторами.
На липень 1917 р. із 37 усусами перебував у таборі для військовополонених в місті Симбірськ (сучасний Ульяновськ)[3]. Мав можливість у неділю відвідувати богослужіння; під час відвідин римо-католицького костелу (вибрали його, а не православну церкву) восени 1916 р. в Симбірську разом із Зеноном Носковським зустрілись з вивезеним до Сибіру отцем Володиславом Носковським.[4]
В листопаді 1918 р. входив до складу Українського Генерального Військового Комісаріату, який очолив підготовку і проведення Листопадового повстання 1918 у Львові.
З 5 листопада до 10 грудня 1918 р. — начальник штабу (Начальної булави) Начальної Команди УГА.
Брав участь в українсько-польській війні 1918-19 і українсько-більшовицькій війні 1917-21.
Заарештований більшовиками в квітні 1920 р. у Києві.
З весни 1920 р. перебував у більшовицькому полоні у концтаборі Кожухов недалеко від Москви. В червні 1920 р. разом з іншими галичанами був перевезений у табір особливого призначення на Соловецьких островах, де загинув.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
На честь нього названі вулиця Семена Горука у його рідному Снятині та вулиця отамана Семена Горука у Коломиї.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Шанковський Лев. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 812.
- ↑ Семен Горук
- ↑ ЦДАВОВУ України. — Ф.1105. — О. 1. — С. 1. — А. 114.
- ↑ О. Навроцький. Зустріч батька з сином // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 38-381.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гуцал П. Ґорук Сень (Семен) Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 453. — ISBN 966-528-197-6.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9.
- Науменко К. Є. Ґорук Сень // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 270. — ISBN 966-00-0405-2.
- Науменко К. Є. Горук Сень // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
Посилання[ред. | ред. код]
|
|
- Народились 13 вересня
- Народились 1873
- Померли 1920
- Австро-Угорські військовики Першої світової війни
- Отамани УГА
- Начальники штабу Начальної Команди УГА
- Репресовані в СРСР
- Уродженці Снятина
- Персоналії:Ульяновськ
- Люди, на честь яких названі вулиці
- Загиблі за незалежність Української держави у 1917 - 1921 рр. воїни українських збройних сил