Йоргос Сеферис
| Йоргос Сеферис | ||||
|---|---|---|---|---|
| Γιώργος Σεφέρης | ||||
 Фото 1963 року | ||||
| Ім'я при народженні | Гіоргос Стеліану Сеферіадіс | |||
| Псевдонім | Гіоргос Сеферіс | |||
| Народився | 29 лютого (13 березня) 1900 Ізмір | |||
| Помер | 20 вересня 1971 (71 рік) Афіни | |||
| Поховання | Перше афінське кладовище[1] | |||
| Громадянство |  Греція | |||
| Місце проживання | Паґраті[2] | |||
| Діяльність | поет, дипломат | |||
| Alma mater | Університет Париж I Пантеон-Сорбонна | |||
| Роки активності | 1921–1967 | |||
| Magnum opus | Q15113534? | |||
| Батько | Stilianos Seferiadisd | |||
| Мати | Despo Tenekidid | |||
| Родичі | Anna Londoud і Mina Anastasiadid | |||
| Брати, сестри | Ioanna Tsatsoud і Angelos Seferiadisd | |||
| У шлюбі з | Maro Seferid | |||
| Автограф |  | |||
| Премії |  Нобелівська премія з літератури (1963) | |||
|
| ||||
 Йоргос Сеферис у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Йоргос Сеферис (грец. Γιώργος Σεφέρης), справжнє прізвище Сеферіадис[4] (грец. Σεφεριάδης; 29 лютого (13 березня) 1900, Ізмір — 20 вересня 1971, Афіни) — професійний дипломат, один з найвидатніших поетів новогрецької літератури, лауреат Нобелівської премії з літератури 1963 року.
Народився у Смірні (Ізмір), у родині відомого юриста, спеціаліста з міжнародного права (згодом професора, викладача Афінського університету, найкращого перекладача Байрона новогрецькою мовою) Стельйоса Сеферіадиса та Деспіни Тенекіді. 1914 року родина переїхала до Афін, де Йоргос закінчив гімназію. 1918 року батька запросили до Парижа, Гіоргос поїхав разом з ним та вступив на юридичний факультет Сорбонни, який успішно закінчив 1924 року. У Франції з'являються перші вірші французькою, а також Сеферіс пише дімотікою та катаревусою.
Після турецької окупації 1922 року і різанини в Смірні (нині Ізмір) разом з іншими біженцями переселився до Афін. 1924 року Гіоргос завершив роботу над дисертацією, додатково рік навчався в Лондоні. Того ж року розпочав роботу у Міністерстві закордонних справ Греції, в 1930-х служив консулом в Албанії, згодом — прес-атташе МЗС Греції. 1936 року одружився з Марією Зану. Із початком Другої світової війни та окупації Балканського півострова знаходився у вигнанні разом із урядом на Криті, надалі в Єгипті, Південній Африці й Італії. Повернувся на батьківщину лише 1950 року.
Впродовж 1951–1953 років Сеферіс служив у Лондоні першим радником посольства Греції, від 1953 по 1956 рік — послом у Лівані, Сирії, Йорданії, Іраку. В період 1956–1957 років Сеферіс був представником Греції в ООН. 1962 року був удостоєний ступеня доктора філософії Кембриджського університету і премії «Фойл» за поетичні твори.
Помер 1971 року. Похований на Першому афінському кладовищі.
1963 року Гіоргосу Сеферісу була присуджена Нобелівська премія з літератури «за видатні ліричні твори, натхненні почуттям глибокої шани до часів давніх еллінів».[5] Сеферіс став першим греком, який був удостоєний цієї високої нагороди (наступним був Одісеас Елітіс, який став Нобелівським лауреатом 1979 року).
Роль, яку відіграв поет у відродженні новогрецької літератури у XX столітті, була вирішальною при прийнятті рішення Нобелівським комітетом. Проте у своєму виступі Сеферіс вирішив наголосити саме на своїй громадській позиції та власній гуманістичній філософії:
«Дорогою до Фів Едіп натрапив на Сфінкса і дав відповідь на загадку останнього: «Людина». Це єдине звичайне слово знищило чудовисько. Нині ж маємо багато монстрів, яких необхідно знищити. Тож поміркуймо над власною едіповою відповіддю.»[6]
Із встановленням у Греції 1967 року режиму військової диктатури «чорних полковників» поет відмовився друкуватися на батьківщині.
- «Строфи» (1931)
- «Водоймище» (1932)
- «Міфи та історії» (1936)
- «Гімнопедії» (1936)
- «Зошит вправ» (1940)
- «Вахтовий журнал» (1940)
- «Вахтовий журнал II» (1944)
- «Кіхлі» (1947)
- «Вахтовий журнал III» (1955)
- «Три таємничі поеми» (1966)
З новогрецької мови поезії Йоргоса Сефериса перекладали Ірина Бетко, Іван Драч, Світлана Йовенко, Марина Марищук, Олександр Пономарів, Андрій Савенко, Лариса Скирда,Тетяна Чернишова.
- [Вірші] // Всесвіт, 1966, № 6, с. 101-107.
- Сеферис Йоргос. Вибране: поезії й літературно-критичні статті. / Упорядкування О. Пономарів, А. Савенко.; переднє слово А. Савенко, Т. Чернишова; переклади А. Савенко, І. Бетко та ін. — К. : Журнал «Всесвіт», 2013.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ https://www.news247.gr/afieromata/fotografizontas-tis-geitonies-ton-poiiton.6259634.html
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Щодо імені, то в україно- та російськомовних джерелах трапляються ще два варіанти: традиційний Георгос та фонетичний Йоргос.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 березня 2010. Процитовано 10 червня 2009.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 серпня 2009. Процитовано 10 червня 2009.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- Біографія письменника.[недоступне посилання з липня 2019]
- Сеферис Йоргос. Вибране: поезії й літературно-критичні статті. / Упорядкування О. Пономарів, А. Савенко; переднє слово А. Савенко, Т. Чернишова; переклади А. Савенко, І. Бетко та ін. — К. : Журнал «Всесвіт», 2013. — ISBN 978-966-8439-32-2.
- Сеферіс Йоргос // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
