Йоргос Сеферіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоргос Сеферіс
Γιώργος Σεφέρης
Giorgos Seferis 1963.jpg
Фото 1963 року
Ім'я при народженні Гіоргос Стеліану Сеферіадіс
Псевдо Гіоргос Сеферіс
Народився 13 березня 1900(1900-03-13)
Ізмір
Помер 20 вересня 1971(1971-09-20) (71 рік)
Афіни
Поховання
Громадянство Греція Греція
Національність греки
Діяльність поет, дипломат
Alma mater Університет Париж I Пантеон-Сорбонна
Мова творів Новогрецька[1]
Роки активності 1921–1967
Magnum opus Q15113534?
Батько Stylianos Seferiadis[d]
Брати, сестри  • Ioanna Tsatsos[d]
У шлюбі з Maro Seferi[d]
Автограф Giorgos-seferis-signature.svg
Нагороди
Премії Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1963)

Йоргос Сеферіс у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Йоргос Сеферіс (грец. Γιώργος Σεφέρης), справжнє прізвище Сеферіадіс[2] (грец. Σεφεριάδης; 13 березня 1900, Ізмір,— 20 вересня 1971, Афіни) — професійний дипломат та одночасно один з найвидатніших поетів новогрецької літератури, лауреат Нобелівської премії з літератури 1963 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині професора, викладача Афінського університету Стеліоса Сеферіадіса — найкращого перекладача Байрона новогрецькою мовою — та Деспіни Тенекіді. 1914 року родина переїхала до Афін, де Гіоргос закінчив гімназію. 1918 року батька запросили до Парижа, Гіоргос поїхав разом з ним та вступив на юридичний факультет Сорбонни. У Франції з'являються перші вірші французькою, а також Сеферіс пише дімотікою та кафаревусою.

Після турецької окупації 1922 року і різанини в Смірні (нині Ізмір) разом з іншими біженцями переселився до Афін. 1924 року Гіоргос завершив роботу над дисертацією, додатково рік навчався в Лондоні. Того ж року розпочав роботу у Міністерстві закордонних справ Греції, в 1930-х служив консулом в Албанії, згодом — прес-атташе МЗС Греції. 1936 року одружився з Марією Зану. Із початком Другої світової війни та окупації Балканського півострова знаходився у вигнанні разом із урядом на Криті, надалі в Єгипті, Південній Африці й Італії. Повернувся на батьківщину лише 1950 року.

Впродовж 1951–1953 років Сеферіс служив у Лондоні першим радником посольства Греції, від 1953 по 1956 рік — послом у Лівані, Сирії, Йорданії, Іраку. В період 1956–1957 років Сеферіс був представником Греції в ООН. 1962 року був удостоєний ступеня доктора філософії Кембриджського університету і премії «Фойл» за поетичні твори.

Помер 1971 року. Похований на Першому афінському кладовищі.

Нобелівська премія[ред. | ред. код]

1963 року Гіоргосу Сеферісу була присуджена Нобелівська премія з літератури за «за видатні ліричні твори, натхненні почуттям глибокої шани до часів давніх еллінів».[3] Сеферіс став першим греком, який був удостоєний цієї високої нагороди (наступним був Одісеас Елітіс, який став Нобелівським лауреатом 1979 року).

Роль, яку відіграв поет у відродженні новогрецької літератури у XX столітті, була вирішальною при прийнятті рішення Нобелівським комітетом. Проте у своєму виступі Сеферіс вирішив наголосити саме на своїй громадській позиції та власній гуманістичній філософії:

«Дорогою до Фів Едіп натрапив на Сфінкса і дав відповідь на загадку останнього: «Людина». Це єдине звичайне слово знищило чудовисько. Нині ж маємо багато монстрів, яких необхідно знищити. Тож поміркуймо над власною едіповою відповіддю.»[4]

Із встановленням у Греції 1967 року режиму військової диктатури «чорних полковників» поет відмовився друкуватися на батьківщині.

Основні твори[ред. | ред. код]

Бюст Йоргоса Сеферіса в Афінах, встановлений навпроти Міністерства закордонних справ
  • «Строфи» (1931)
  • «Водойма» (1932)
  • Поема «Міфічні історії» (1936)
  • «Зошит вправ» (1940)
  • «Бортовий журнал» (1940)
  • «Бортовий журнал II» (1944)
  • «Кіхлі» (1947)
  • «Бортовий журнал III» (1955)
  • «Три таємничі поеми» (1966)

Переклади українською[ред. | ред. код]

  • [Вірші] // Всесвіт, 1966, № 6, с. 101-07.
  • Сеферис Йоргос. Вибране: поезії й літературно-критичні статті. / Упорядкування О. Пономарів, А. Савенко.; переднє слово А. Савенко, Т. Чернишова; переклади А. Савенко, І. Бетко та ін. — К. : Журнал «Всесвіт», 2013.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Щодо імені, то в україно- та російськомовних джерелах трапляються ще два варіанти: традиційний Георгос та фонетичний Йоргос.
  3. http://www.nobel.org.ua/laureats.php?id=4&y=1963
  4. http://nobelprize.org/nobel_prizes/literature/laureates/1963/seferis-speech.html

Джерела[ред. | ред. код]

  • Біографія письменника. 
  • Сеферис Йоргос. Вибране: поезії й літературно-критичні статті. / Упорядкування О. Пономарів, А. Савенко; переднє слово А. Савенко, Т. Чернишова; переклади А. Савенко, І. Бетко та ін. — К. : Журнал «Всесвіт», 2013. — ISBN 978-966-8439-32-2.