Географія Португалії
| Географія Португалії | |
|---|---|
Географічне положення Португалії | |
| Географічне положення | |
| Континент | Європа |
| Регіон | Південна Європа |
| Координати | 39°30′ пн. ш. 8°00′ зх. д. / 39.500° пн. ш. 8.000° зх. д. |
| Територія | |
| Площа | 92 090 км² (111-те) |
| • суходіл | 99,5 % |
| • води | 0,5 % |
| Морське узбережжя | 1793 км |
| Державний кордон | 1224 км |
| Рельєф | |
| Тип | височинний |
| Найвища точка | гора Піку (2351 м) |
| Найнижча точка | Атлантичний океан (0 м) |
| Клімат | |
| Тип | субтропічний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | Тежу (275 км) |
| Найбільше озеро | вдсх. Алкева (250 км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | риба, корок, залізні руди, руди кольорових металів, срібло, золото, уранові руди, будівельні матеріали, кам'яна сіль, родючі ґрунти, гідроенергія |
| Стихійні лиха | землетруси |
| Екологічні проблеми | ерозія ґрунтів, забруднення повітря, забруднення вод |
Португалія — південноєвропейська країна, що знаходиться на крайньому південному заході континенту, займає західну частину Піренейського півострова
. Загальна площа країни 92 090 км² (111-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 91 470 км², а на поверхню внутрішніх вод — 620 км²[1]. Площа країни втричі більша за площу Житомирської області України. Португалію перетинають три основні річки — Дору, Тежу і Гвадіана
.
Офіційна назва — Португальська Республіка, Португалія (порт. Republica Portuguesa, Portugal)[2]. Назва країни походить від середньовічного романського топоніму Портукале (Portucale), що є видозміною давньоримської назви «порт Кале» (лат. Portus Cale), сучасні Порту і Віла-Нова-де-Ґайя[3][4]. Місто Порту стало центром Португальського князівства у IX столітті[4]. Походження назви Кале досі є предметом досліджень. Вона може бути пов'язана з кельтами-галлами (Gallaeci), які жили на північ від річки Дору ще в доримські часи[5]. Також може походити від давньогрецького слова «калліс» (дав.-гр. καλλἰς), що означає красивий[6]. Антична і сучасна поетична назва країни, Лузитанія (лат. Lusitania), походить від етноніму лузитанців (лат. Lusitani), імовірно, кельтського племені[7].
Португалія — південноєвропейська країна, що межує лише з однією державою: на сході й півночі — з Іспанією (спільний кордон — 1224 км). Загальна довжина державного кордону — 1224 км[1]. Португалія на заході омивається водами Атлантичного океану[8]. Загальна довжина морського узбережжя 1793 км[1].
-
Порівняння розмірів території Португалія та США
-
Морські кордони Португалії
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[9]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[9]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — до глибин 200 м[10][1].
Континентальна частина Португалії лежить між 42°06′ і 36°57′ паралелями північної широти, 9°30′ і 6°11′ меридіанами західної довготи.
|
|
Крайні пункти континентальної Португалії:
- крайня північна точка — біля селища Севіде (порт. Cevide) муніципалітету Мелгасу округу Віана-ду-Каштелу 42°06′11″ пн. ш. 08°11′54″ зх. д. / 42.10306° пн. ш. 8.19833° зх. д.;
- крайня південна точка — мис Святої Марії (порт. Cabo de Santa Maria), округ Фару 36°57′37″ пн. ш. 07°53′14″ зх. д. / 36.96028° пн. ш. 7.88722° зх. д.;
- крайня західна точка — мис Рока (порт. Cabo da Roca), Лісабонський регіон 38°46′52″ пн. ш. 09°30′02″ зх. д. / 38.78111° пн. ш. 9.50056° зх. д.;
- крайня східна точка — селище Парадела (порт. Paradela) муніципалітету Міранда-ду-Дору округу Браґанса 41°34′30″ пн. ш. 06°11′22″ зх. д. / 41.57500° пн. ш. 6.18944° зх. д..
-
Севіде
-
Мис Святої Марії
-
Мис Рока
-
Парадела
Час у Португалії: UTC0 (-2 години різниці часу з Києвом)[11]. Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад. Територія країни лежить у двох годинних поясах: UTC0, UTC-1 (Азорські острови).
Геологія Португалії — це результат тривалої та складної еволюції земної кори на західній околиці Європи, де поєднуються давні континентальні структури й молодші океанічні впливи Атлантики.
Основу території країни формує Іберійський масив — один із найдавніших геологічних елементів Європи. Він складається переважно з докембрійських і палеозойських порід: гранітів, гнейсів, сланців і кварцитів. Саме тут у пізньому палеозої відбувалися інтенсивні тектонічні рухи, пов'язані з герцинською складчастістю, яка сформувала гірські структури півночі та центру Португалії.
На південь від річки Тежу геологічна будова змінюється. Тут поширені мезозойські та кайнозойські осадові басейни, складені вапняками, пісковиками, мергелями та глинами. Особливо відомий Лузитанський басейн, де добре збереглися юрські вапняки з карстовими формами рельєфу — печерами, понорами й підземними річками. У цих відкладах знайдено численні викопні рештки, зокрема динозаврів, що робить Португалію важливим регіоном для палеонтології.
Формування узбережжя тісно пов'язане з відкриттям Атлантичного океану в мезозої. Розломи, підняття та опускання блоків земної кори зумовили появу крутих скель, абразійних терас і піщаних лагун. Сучасні берегові процеси активно змінюють ландшафт, особливо в районі Алгарве.
Португалія не належить до зон активного вулканізму, однак вона знаходиться поблизу межі Африканської та Євразійської літосферних плит, що пояснює наявність землетрусів, найвідоміший з яких — катастрофічний Лісабонський землетрус 1755 року. Таким чином, геологія Португалії поєднує давню стабільність і динамічні тектонічні процеси, що й сьогодні впливають на обличчя країни.
Середні висоти — 372 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — гора Піку на острові Піку Азорського архіпелагу (2351 м). На півночі країни знаходиться плоскогір'я Месета. Переважають висоти 1000—1200 м над рівнем моря, найбільша — Торре (1991 м) у горах Серра-да-Ештрела). На заході гори круто обриваються до приморської рівнини. Південніше річки Тежу розташована Португальська низовина, на сході облямована плато з окремими кряжами висотою 600—1000 м. На крайньому півдні розташовані низькогір'я Серра-да-Алгарве (902 м), південні схили яких круто обриваються до прибережної низовини.
-
Рельєф Португалії
-
Рельєф Португалії
-
Рельєф Португалії
-
Супутниковий знімок поверхні країни
Рельєф провінцій Міню на заході і Трансмонтани на сході, на північ від річки Дору, гірський. Провінція Бейра, що тягнеться від річки Дору до верхів'я річки Тежу, за винятком прибережної рівнини, також зайнята горами. У її центральній частині знаходиться вища точка Португалії — гора Торре (1993 м). Родючі рівнини в низов'я річки Тежу (провінція Рібатежу). Прибережна зона на північ і південь від столиці країни Лісабона належить до провінції Ештремадура. На схід і південь від неї тягнеться провінція Алентежу, з м'яким горбистим рельєфом, а всю південну частину Португалії займають рівнини провінції Алгарве, за природними умовами схожі з середземноморською зоною Північної Африки.
-
Гора Піку
-
Гори Серра-да-Ештрела
-
Вершина гори Торре
Португалії належить ряд архіпелагів у Північній Атлантиці: Азори, Мадейра, Селваженш та ін.
-
Ландшафти Азорів
-
Карта Азорських островів
-
Фуншал, архіпелаг Мадейра
-
Берленга-Гранде
-
Береги островів Селваженш
Територія Португалії лежить у субтропічному кліматичному поясі, острів Мадейра — в тропічному[12]. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною[13]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу[13]. Над островом Мадейра, увесь рік панують тропічні повітряні маси. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[13].
-
Сонячна радіація (англ.)
-
Кліматична карта Португалії (за Кеппеном)
-
Кліматограма Порту
-
Кліматограма Лісабона
-
Кліматограма Фару
Клімат країни, відповідно до класифікації Кеппена ділиться на два підтипи: Csa і Csb. Суворіший клімат присутній на південь від Серра-да-Ештрела, який володіє високою температурою влітку і прохолодною взимку, а літо сухе і волога зима. Північ Серра-да-Ештрела, на північному сході, клімат середземноморський континентальний, більш вологий і нижчий середньої температури країни, особливо в гірських районах, а низовини в долині Дору мають рекордно високі температури, схожі на південь країни з середньою температурою +16,4 °C. На Північному Узбережжі (північний захід), клімат середземноморський з морським впливом, і тому дуже помірний влітку.
Португалія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[14].
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 68,7 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 5400 км² зрошуваних земель[1].
-
Береги водосховища Алкева
Річки країни належать басейну Атлантичного океану. Головні річки, з півночі на південь: Міньйо, Дору, Мондегу, Тежу, Саду, Гвадіана. Більшість великих річок країни беруть початок в Іспанії та впадають в Атлантичний океан, за винятком Мондегу, Вога, Саду і Зезере (притока Тежу), Тамега (притока Дору), що починаються Португалії. Долини річок Дору і Тежу у верхніх течіях вузькі і глибоко порізані каньйонами, нижче за течією розширюються і поблизу берега Атлантичного океану переходять у плоскі низовини. Переважна більшість річок непридатні для судноплавства, окрім Тежу, Дору і нижньої течії Гвадіани. Популярні круїзи річкою Дору до Іспанії.
- Річки Португалії
-
Міньйо
-
Дору (Дуеро) в Порту
-
Мондегу в Пенакова
-
Тежу (Тахо)
-
Гвадіана
За допомогою гребель, річки Португалії стали важливим для країни джерелом виробництва електроенергії.
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Середземноморської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області[13].
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: землетруси на Азорських островах; помірний вулканізм на Азорських островах, вулкан Фаял (1045 м) востаннє вивергався 1958 року[1].
Надра Португалії багаті на ряд корисних копалин: залізну руду, мідь, цинк, олово, вольфрам, срібло, золото, уранові руди, мармур, каолін, гіпс, кам'яну сіль[15].
Земельні ресурси Португалії (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 39,7 %,
- орні землі — 11,9 %,
- багаторічні насадження — 7,8 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 20 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 37,8 %;
- інше — 22,5 %[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- ерозію ґрунтів;
- забруднення повітря промисловими підприємствами й транспортними засобами;
- забруднення вод особливо вздовж узбережжя.
Португалія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про транскордонне забруднення повітря (CLRTAP),
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
- Конвенції з охорони морських живих ресурсів,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років,
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[16],
- Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу[1].
Урядом країни підписані, але не ратифіковані окремі протоколи міжнародні угоди щодо: транскордонного забруднення повітря (CLRTAP), Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD)[1].
У фізико-географічному відношенні територію Португалії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
- ↑ а б в г д е ж и к л м Portugal, Geography. Factbook.
- ↑ Котляков В. М., 2006.
- ↑ portugal : [англ.] // etymonline.com. — Online Etymology Dictionary, 2019. — 1 January. — Дата звернення: 23 квітня 2019 року.
- ↑ а б Поспелов Е. М., 2005.
- ↑ Manuel géographique et statistique de l'Espagne et du Portugal ... Buisson. 11 квітня 2018. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 23 квітня 2019 — через Google Books.
- ↑ Fuentes, 2000.
- ↑ LABANAE AQUAE, LUSITA´NIA : [англ.] // perseus.tufts.edu. — Dictionary of Greek and Roman Geography (1854). — Дата звернення: 23 квітня 2019 року.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 5 March. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ а б в г ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- ↑ Португалія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
- ↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
- Атлас вчителя : Географічний атлас для вчителя / В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін. / відп. ред. В. В. Молочко. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. — ISBN 978-966-475-506-8
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Геологія материків і океанів / За ред. В. Г. Крочака. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 392 с.
- Португалія // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
- Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — Т. 2. : Європа. — 464 с. — ISBN 978-966-439-273-7.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. — ISBN 978-966-580-325-7
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
- (ісп.) Alvaro Galmés de Fuentes. Los topónimos: sus blasones y trofeos (la toponimia mítica). — Madrid : Real Academia de la Historia, 2000. — 211 с.
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейн. — Л. : Гидрометеоиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М. : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Добрынин Б. Ф. Физическая география Западной Европы. — М. : Учпедгиз, 1948. — 415 с.
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Карри-Линдал К. Европа. — М. : Прогресс, 1981. — 334 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Португалия // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
- (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Вікісховище : Атлас Португалії.- Карти Португалії : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Portugal : [англ.] : [арх. 23 квітня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 5 March. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Португалію : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Португалії.