Публій Сульпіцій Руф (цензор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Публій Сульпіцій Руф
лат. Publius Sulpitius Rufus


​​ імператор Римської республіки
46 до н. е.
цензор Римської республіки
42 до н. е.
 
Народження: до 98 до н. е.(0-98)
Смерть: після 42 до н. е.
Громадянство: Стародавній Рим
Династія: Сульпіції
Батько: Публій Сульпіцій Руф
У шлюбі з: Юлія
Діти: Сульпіція

Публій Сульпіцій Руф (лат. Publius Sulpitius Rufus) — видатний політичний і військовий діяч Римської республіки I століття до н. е., цензор 42 року до н. е.

Публій Сульпіцій Руф — син Публія Сульпіція Руфа (народного трибуна в 88 році до н. е.). Був одружений на Юлії, можливо, дочці Гая Юлія Цезаря Страбона, мав дочку Сульпіцію, що згодом вийшла заміж за Луція Корнелія Лентула Крусцелліона[1].

Публій Сульпіцій Руф в 70 році до н. е., ймовірно, був членом суду, що розглядав справи Гая Ліцинія Верреса[2] У 69 році до н. е. — квестор. У 50-55 роках до н. е. — ​​ легат Цезаря в Галлії[3][4] і в Іспанії під час громадянської війни, де в 49 році до н. е. вів із сином Луція Афранія переговори про здачу[5].

У 47 році до н. е. Публій Сульпіцій Руф — претор; у Вібона (сучасна Вібо-Валентія) відбив напад флоту Гая Кассія Лонгіна[6]; в цей же час введено в колегію понтифіків.

У 46 році до н. е., займаючи посаду пропретора чи проконсула Ілліріка, був проголошений ​​ імператором, після чого сенат призначив моління в його честь[7]; потім Цезар направив його в Віфінію та Понт[8].

У 42 році до н. е. обіймав посаду цензора[9] з колегою Гаєм Антонієм Гібридою, але люстра не здійснював[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Валерій Максім. Вікопомні вчинки і вислови, VI, 7, 3: текст латинською
  2. Цицерон. Проти Верреса (лат. In Verrem), I, 30
  3. Цезар. Записки про галльську війну, IV, 22: текст латинською
  4. Цезар. Записки про галльську війну, VII, 90: текст латинською
  5. Цезар. Записки про громадянську війну, I, 74: текст латинською
  6. Цезар. Записки про громадянську війну, III, 101: текст латинською
  7. Цицерон. Листи до близьких (лат. Epistulae ad Familiares), XIII, 77
  8. Michael Grant. From Imperium to Auctoritas, 11-13 і 251 сл.
  9. Corpus Inscriptionum Latinarum {{{Золото1}}}, {{{Срібло2}}}
  10. Fast. Colot., Див. it:Attilio Degrassi, 273—275

Посилання[ред. | ред. код]