Маній Емілій Мамерцін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маній Емілій Мамерцін
Ім'я при народженні Manius Aemilius Mamercinus
Народився невідомо
Помер невідомо
Громадянство Римська республіка
Місце проживання Рим
Діяльність політик, військовий і державний діяч
Суспільний стан патрицій
Посада консул
Термін 410 рік до н. е.
Рід Емілії
Батько Мамерк Емілій Мамерцін

Ма́ній Емі́лій Мамерці́н (лат. Manius Aemilius Mamercinus; V століття до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 410 року до н. е., триразовий військовий трибун з консульською владою (консулярний трибун) 405, 403 і 401 років до н. е.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Походив з патриціанського роду Еміліїв. Його батьком був Мамерк Емілій Мамерцін, військовий трибун з консульською владою 438 року до н. е., триразовий диктатор у 437, 434 і 426 роках до н. е.

Цензорство[ред. | ред. код]

415 року до н. е. його було обрано цензором. Про подробиці діяльності на цій посаді відомостей немає.

Консульський термін[ред. | ред. код]

410 року до н е. його було обрано консулом разом з Гаєм Валерієм Потітом Волузом. Цієї каденції консули незважаючи на спротив народного трибуна Марка Мененія виконували свої функції. Зокрема Гай Валерій провів вдалі бойові дії проти вольськів і еквів, захопив латинське місто Карвенто. Маній Емілій імовірно займався функціями постачання армії.

Перша трибунська каденція[ред. | ред. код]

405 року до н. е. його було вперше обрано військовим трибуном з консульською владою разом з Титом Квінкцієм Капітоліном Барбатом, Луцієм Фурієм Медулліном, Гаєм Юлієм Юлом, Авлом Манлієм Вульсоном Капітоліном і Квінтом Квінкцієм Цинціннатом. Тоді Римська республіка вела війни проти міст-держав Вейї, Капена, а також з вольсками і фалісками. Римські війська з успіхом воювали того року проти Вейї, які марно намагалися підняти велику кількість етруських міст проти римлян. Вейянці були зрештою оточені римлянами і запросили миру.

Друга трибунська каденція[ред. | ред. код]

403 року до н. е. його було обрано вдруге військовим трибуном з консульською владою, цього разу разом з Марком Квінтілієм Варом, Гнеєм Корнелієм Коссоом, Луцієм Валерієм Потітом, Аппієм Клавдієм Крассом Інрегілленом і Марком Фурієм Фузом. Під час цієї каденції ці трибуни, за виключенням Аппія Клавдія, займалися облогою міста Вейї. Водночас вони забезпечили невтручання в цю війну інших етруських міст. Протягом року тривали численні бойові зіткнення, навіть вперше в історії Римської республіки армія їх проводила взимку. Втім вони не принесли позитивного результату римлянам. Це спричинило конфлікт з народними трибунами, які вважали, що таким чином патриції тримають поза межами політичної боротьби багато воїнів-плебеїв, які не повернулися взимку до своїх осель. Лише вилазка вейянців призвела до зменшення напруги конфлікту.

Третя трибунська каденція[ред. | ред. код]

401 року до н. е. його було втретє обрано військовим трибуном з консульською владою, цього разу разом з Цезоном Фабієм Амбустом, Луцієм Юлієм Юлом, Марком Фурієм Каміллом й знову з Луцієм Валерієм Потітом і Гнеєм Корнелієм Коссом. Цього року трибуни з військами відбили втрачений за рік до того римський військовий табір під Вейями.

Про подальшу долю Манія Емілія Мамерціна відтоді відомостей немає.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Fasti Capitolini (лат.)
  • Тит Лівій, Ab Urbe Condita, IV, 4, 52, 61; V, 1, 3-7, 10, 12. (лат.)
  • William Smith, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, 1, Boston: Little, Brown and Company, Vol.2 p. 910 (англ.)