Публій Сервілій Ватія Ісаврік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Публій Сервілій Ватія Ісаврік
лат. Publius Servilius Vatia Isauricus
Народився 120 до н. е.
Помер 44 до н. е.
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик, солдат, військовослужбовець
Посада давньоримський сенатор[d] і консул
Батько Гай Сервілій Ватія
Діти Публій Сервілій Ватия Ісаврік

Публій Сервілій Ватія Ісаврік (лат. Publius Servilius Vatia; 130 — 44 роки до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 79 року до н. е., цензор 55 року до н. е.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з впливового плебейського роду Сервіліїв. Син Гая Сервілія Ватія, претора 114 року до н. е., та Цецилії Метелли, доньки Квінта Цецилія Метелла Македонського, консула 143 року до н.е.

У 100 році до н. е. брав участь у придушенні руху Луція Аппулея Сатурніна. У 98 році до н. е. його обрано народним трибуном. У 90 році до н. е. став претором, як пропреторство отримує Кілікію або Сардинію, якою керував у 8988 роках до н. е. Тоді одержав низку перемог над місцевими племенами, за що отримав тріумф.

При підтримці у 87 році до н. е. Луція Корнелія Сулли боровся за консульство, але програв вибори. Брав участь у громадянській війні на боці Сулли. У 87 році до н. е. як легатзахищав м. Арімін від маріанців, але був витіснений звідти Гаєм Марієм Гратидіаном. У 82 році до н. е. знову став легатом Сулли й одержав рішучу перемогу над маріанцями під Клузієм.

У 79 році до н. е. його обрано консулом разом з Аппієм Клавдієм Пульхром. На цій посаді намагався завадити наданню тріумфу Гнею Помпею Великому, але марно. У 7874 роках до н. е. обіймав посаду проконсула Кілікії, де вів війни з піратами та місцевими племенами на чолі із Зенікетом. Перших він повністю розбив біля узбережжя, після чого захопив землі біля моря в Лікії та Памфілії. У 74 році до н. е. Ватія перетнув гори Таври й розбив плем'я ісаврів, приборкавши їх. За це він отримав тріумф й почесний агномен «Ісаврік».

Приблизно у 77 році до н. е. Публій Сервілій став членом колегії понтифіків. Згодом у 70 році до н. е. був одним з суддів у процесі Корнелія Верреса. У 63 році до н. е. балотувався на посаду великого понтифіка, але програв Гаю Юлію Цезарю. Того ж року при обговорені долі учасників змови Катіліни Ватія виступив за смертну кару для них. У 57 році до н. е. підтримав пропозицію щодо повернення до Риму Марка Туллія Цицерона.

У 55 році до н. е. Публія Сервілія обрано цензором разом з Марком Валерієм Месалою Нігером. Разом з колегою намагався виправити течію Тібра, але без успіху.

Родина[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Flor. I 41, 4—5
  • Volker Fadinger: Servilius (I 27). In: Der Kleine Pauly (KlP). Band 5, Stuttgart 1975, Sp. 144.
  • Act. tr. Degrassi 84 сл., 563
  • Henry A. Ormerod: The Campaigns of Servilius Isauricus against the Pirates. In: The Journal of Roman Studies, Bd. 12 (1922), S. 35-56.