Перейти до вмісту

Луцій Папірій Курсор (військовий трибун з консульською владою 387 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Луцій Папірій Курсор
Ім'я при народженніLucius Papirius Cursor
Народивсяневідомо
Стародавній Рим Редагувати інформацію у Вікіданих
Померневідомо
невідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоРимська республіка
Місце проживанняРим
Діяльністьполітик і військовий діяч
Суспільний станпатрицій[d][1] і нобілітет[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадавійськовий трибун з консульською владою
Термін387 і 385 роки до н. е.
РідПапірії
Батьконевідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
Матиневідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіЛуцій Папірій Курсор[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зневідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиSpurius Papirius Cursord Редагувати інформацію у Вікіданих

Лу́цій Папі́рій Курсо́р (лат. Lucius Papirius Cursor; V-IV століття до н. е.) — політичний, державний і військовий діяч Римської республіки; дворазовий військовий трибун з консульською владою (консулярний трибун) 387 і 385 років до н. е.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Походив з патриціанського роду Папіріїв. Про батьків, молоді роки Луція Папірія відомості не збереглися.

393 року до н. е. його було обрано цензором.

Перша трибунська каденція

[ред. | ред. код]

387 року до н. е. його було вперше обрано військовим трибуном з консульською владою разом з Луцієм Валерієм Публіколою, Луцієм Емілієм Мамерціном, Гнеєм Сергієм Фіденатом Коксоном і Ліцінієм Мененієм Ланатом. Упродовж цієї каденції було створено чотири нові триби: Стеллатіна, Троментіна, Сабатіна і Арнієнса, довівши таким чином їхню загальну чисельність до 25. Народні трибуни знову пропонували виділення Понтійських земель для вже замирених вольськів.

Друга трибунська каденція

[ред. | ред. код]

385 року до н. е. його вдруге було обрано військовим трибуном з консульською владою, цього разу разом з Авлом Манлієм Капітоліном, Публієм Корнелієм, Луцієм Квінкцієм Цинціннатом, Гнеєм Сергієм Фіденатом Коксоном і, можливо, Титом Квінкцієм Цинціннатом Капітоліном. Тут разом із колегами з перемінним успіхом воював проти вольсків, герніків та латинян.

Про подальшу долю Луція Папірія згадок немає.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тит Лівій, Ab Urbe Condita, VI, 2, 11; 5, 8; 11, 10. (лат.)
  1. а б в Digital Prosopography of the Roman Republic