Сільвія Ерл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:36, 31 жовтня 2021, створена Olegvdv68 (обговорення | внесок) (правопис, вікіфікація)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сільвія Ерл
англ. Sylvia Earle
Народилася30 серпня 1935(1935-08-30)[1][2] (89 років)
Гіббстаун, Грінвіч Тауншип, Глостер, Нью-Джерсі, США
Країна США
Діяльністьморський біолог, океанолог, мандрівниця-дослідниця, ботанік, біолог
Alma materДюкський університет (1967)[3]
Університет штату Флорида
Галузьокеанографія[4], джоуль і біологія океану[4]
ЗакладУніверситет Каліфорнії (Берклі)
Науковий ступіньдоктор філософії
ЧленствоSociety of Woman Geographersd
Нагороди

Сільвія Еліс Ерл (англ. Sylvia Alice Earle; 30 серпня 1935(19350830), Гібстаун, Нью-Джерсі) — американська біоокеанологиня та екологиня, громадська діячка, «відомий піонер глибоководних досліджень і збереження моря»[5]. Здійснила більш ніж ста експедицій по всьому світу та 7 тис. годин особистих підводних занурень (тобто майже рік)[6]. У 1979 році встановила світовий рекорд одиночного глибоководного занурення (1 км)[6][7]. Саме у зв'язку з останнім її прозвали «Her Deepness»[8][6]. У 2000 році Бібліотека Конгресу визнала її «Живою легендою» (Living Legend)[9], тоді ж вона була введена у Національну залу слави жінок[6], а двома роками раніше, у 1998 році, журнал «Тайм» назвав її першим «Героєм планети» (Hero for the Planet)[9].

Шеф-вчена Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA) у 1990—1992 роках, нині вона співробітниця Національного географічного товариства (з 1998). Засновниця Sylvia Earle Alliance (2008) / Mission Blue (2009) і Deep Ocean Exploration and Research Inc. (у 1992 р.)[10]. Удостоєна багатьох нагород, у тому числі високопрестижних і міжнародних, серед яких, зокрема, Hubbard Medal (2013) та премія принцеси Астурійської (2018).

Доктор Ерл не втомлюється нагадувати нам, що якщо ми не подбаємо про світовий океан, то ми просто перестанемо існувати. «Ми повинні дбати про природу так, як ніби від цього залежать наші життя. Тому що це дійсно так», — каже вона. Її зусилля спрямовані на те, щоб до 2020 року морські заповідники покривали 20 % території світового океану[7].

Примітки