Френсіс Олдем Келсі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Френсіс Олдем Келсі
англ. Frances Oldham Kelsey
Frances Oldham Kelsey.png
Ім'я при народженні англ. Frances Kathleen Oldham
Народилася 24 липня 1914(1914-07-24)[1]
Коббл-Гілл (Британська Колумбія)d, Британська Колумбія, Канада
Померла 7 серпня 2015(2015-08-07) (101 рік)
Лондон, Міддлесекс, Онтаріо, Канада
Країна Flag of the United States.svg США
Flag of Canada (Pantone).svg Канада
Діяльність лікарка, фармакологиня, викладачка університету
Alma mater Університет Макгілла (1934), Чиказький університет (1938), Університет Макгілла (1935) і Коледж Вікторії (Британська Колумбія)d
Заклад Чиказький університет, FDA[2] і Університет Південної Дакоти
Відома завдяки: заборона талідоміду
Нагороди

CMNS: Френсіс Олдем Келсі у Вікісховищі

Фре́нсіс Ке́йтлін О́лдем Ке́лсі (англ. Frances Kathleen Oldham Kelsey, 24 липня 1914 — 7 серпня 2015, Лондон (Онтаріо)) — канадсько-американська[3] лікарка та фармаколог. Працюючи в американському Управлінні продовольства та медикаментів (УПМ) відмовилась ліцензувати випуск препарату талідомід, оскільки не була впевнена у його безпечності.[4] Її сумніви підтвердились, коли було виявлено, що талідомід спричиняє серйозні вроджені вади. За час кар'єри Келсі було прийнято декілька законів, що посилювали контроль УПМ над випуском ліків. Келсі стала другою жінкою, яку відзначили Президентською нагородою за визначні досягнення на державній службі. Вона отримала нагороду з рук Джона Ф. Кеннеді.

Ранні роки та освіта[ред. | ред. код]

Народилась у Кобл-Хіл, Британська Колумбія,[5] і відвідувала школу святої Маргарити у столиці провінції — місті Вікторія, яку закінчила у 15 років.[6] У 1930-31 роках відвідувала Коледж Вікторії (нині університет). Потім вступила до університету Макгілла, що знаходиться на іншому боці Канади, де отримала бакалаврський (у 1934 році) та магістерський (у 1935 році) ступені з фармакології.[5] Один з її професорів порадив Келсі написати доктору Ю. М. К. Гіллінгу — визначному досліднику, який на той час створював кафедру фармакології у Чиказькому університеті. Вона так і зробила, прохаючи його надати їй місце на кафедрі для роботи над кандидатською дисертацією.[6] Гіллінг, очевидно, припустивши, що Френсіс була чоловіком (в англійській написання цього імені у чоловічій та жіночій версіях відрізняється на одну літеру — Frances i Francis), запропонував їй місце на новоствореній кафедрі, де вона і розпочала дослідження у 1936 році.[7]

На другому році перебування Келсі у Чиказькому університеті, УПМ запропонувало їй взяти участь у дослідженні причин смертельних випадків, які пов'язували із вживанням еліксиру сульфаніламіду, що належав до сульфаніламідних препаратів. Дослідження, у якому взяла участь Келсі, виявило, що 107 смертей були спричинені використанням в еліксирі діетиленгліколю у якості розчинника. У наступному 1938 році Конгрес США прийняв Акт про безпеку харчових продуктів, ліків та косметичних препаратів, який посилював нагляд УПМ за переліченою продукцією.[6] В тому ж році вона завершила свої дослідження і отримала ступінь кандидата наук в університеті Чикаго.[6] Працюючи з Гіллінгом, вона зацікавилась тератогенами — речовинами, що спричиняють вроджені вади.[8]

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

Келсі у 60-х роках

Отримавши кандидатський ступінь, вона залишилась на кафедрі у якості викладачки. У 1942 році вона, як і багато інших фармакологів того часу, намагалась синтезувати ліки від малярії. В процесі цього дослідження вона виявила, що деякі речовини здатні проникати крізь плацентарний бар'єр.[9] В той же час, працюючи на кафедрі, вона зустріла колегу — доктора Фремонта Елліса Келсі; у 1943 році вони побралися.[6]

У 1950 році вона отримала докторський ступінь в Чиказькому університеті.[6] Окрім викладання, вона два роки працювала в редакції журналу Американської медичної асоціації. У 1954 році Келсі звільнилася з Чиказького університету, вирішивши натомість обійняти посаду викладача фармакології в Університеті Південної Дакоти. В тому ж році вона з чоловіком та двома дочками переїхала до міста Вермілліон, Південна Дакота, де жила та викладала до 1957 року.[5]

У 50-х роках Келсі отримала подвійне канадсько-американське громадянство, щоб мати можливість займатись медициною на території США, але до кінця життя зберегла міцний зв'язок з Канадою, де часто навідувала родичів.[4]

Робота в УПМ і талідомід[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg 1. Вчена, яка відвернула кризу в галузі охорони здоров'я // Канал «Цікава наука» на YouTube, 7 квітня 2020.
Келсі отримує Президентську нагороду за визначні досягнення на державній службі з рук Джона Ф. Кеннеді, 1962 рік

У 1960 році Келсі почала працювати в УПМ у Вашингтоні. На той час вона була одною з «лише 7 штатних та 4 молодих позаштатних науковців, які займались контролем ліків»[6] для управління. Одним з її перших завдань став розгляд заявки від фармацевтичної компанії Річардсон-Меррел на випуск талідоміду (назва для продажу — Кевадон) — заспокійливого та знеболювального препарату, призначеного для боротьби з токсикозом у вагітних жінок. Хоча засіб вже пройшов перевірку і був схвалений для випуску в Канаді та ще 20 європейських та африканських країнах,[10] вона відмовилась його ліцензувати і відправила на подальші клінічні дослідження.[5] Незважаючи на тиск з боку виробника, вона наполягала на додаткових випробуваннях препарату, що мали б пояснити виявлені в процесі одного з досліджень побічні ефекти, які впливали на нервову систему.[6]

Сумніви Келсі ти її вимоги у повній перевірці ліків перед випуском виявились виправданими, коли в Європі випадки народження дітей з вродженими деформаціями пов'язали з вживанням їхніми матерями талідоміду під час вагітності.[11] Дослідники з'ясували, що талідомід проникав крізь плацентарний бар'єр і спричиняв серйозні вроджені вади.[9] Газета Вашингтон пост проголосила Келсі героїнею[12] за те, що завдяки їй ця трагедія не відбулась в Америці.[13] Автор статті про неї писав, що «Келсі запобігла… народженню сотень, а то і тисяч дітей без рук та ніг».[12] Келсі наполягала, що її помічники, Оям Джиро та Лі Гейзмар, разом з її начальством в Управлінні, яке підтримувало її позицію, також заслуговують на визнання. Випадок з талідомідом став причиною посилення законодавчого регулювання випуску та ліцензування ліків.[3]

У 1962 році до Акту про безпеку харчових продуктів, ліків та косметичних препаратів була додана поправка, що покращувала процедуру перевірки ліків.[11] Тепер компанії мали доводити ефективність ліків, звітувати про побічні ефекти перед УПМ та отримувати схвалення препарату від пацієнтів, що брали участь у клінічних дослідженнях.[14] Реформа тестування ліків вимагала «більш жорстких вимог до їх випробовування та поширення»[9] для уникнення ситуацій, подібних до випадку з талідомідом. Також в цій поправці вперше було визнано, що «ефективність ліків має бути визначена до початку їх продажу».[11]

За відмову ліцензувати талідомід для продажу в Америці Джон. Ф. Кеннеді відзначив Френсіс Келсі Президентською нагородою за визначні досягнення на державній службі,[15] що зробило її другою жінкою, якій випала ця честь.[16] Вона продовжувала працювати в Управлінні і зіграла важливу роль у просуванні поправок 1962 року.[13] Також вона була відповідальною за процес контролю клінічних випробувань ліків в УПМ.[5]

Френсіс Келсі пішла на пенсію з Управління у 2005 році у віці 90 років, після 45 років роботи.[10] У 2010 році в УПМ було започатковано нагороду її імені, яка має присуджуватись кожного року одному з працівників чи працівниць.[17][18]

Пізні роки та смерть[ред. | ред. код]

Келсі (у віці 87 років) на прийомі УПМ, влаштованому на честь її зарахування до Національної зали слави жінок

Келсі працювала у Центрі оцінки та дослідження ліків УПМ завідувачкою з наукових та медичних питань.

У 1994 році на її честь було названо середню школу імені Френсіс Келсі у Мілл-Бей (Британська Колумбія).[19]

У 2010 УПМ нагородило Келсі щойно започаткованою на її честь премією «За видатні досягнення та сміливість у захисті здоров'я співгромадян»,[20] оголосивши, що це буде щорічна премія працівникам від УПМ.[21] Роблячи оголошення, директор Центру Стівен Ґалсон сказав: «Мені дуже приємно започаткувати нагороду „За видатні досягнення та сміливість у захисті здоров'я співгромадян“ імені доктора Френсіс О. Келсі і вшанувати перших її отримувачів за їхні видатні досягнення в цьому важливому аспекті регулювання ліків».[22]

У липні 2014 року Келсі виповнилось 100 років,[23] і восени того ж року вона переїхала з Вашингтона до Лондона, Онтаріо, щоб жити зі своєю дочкою.[24] У червні 2015 року її було проголошено почесним членом Ордену Канади, і Мерседес Бенегбі, голова Канадської асоціації постраждалих від талідоміду, виявила своє захоплення силою та сміливістю Келсі у протистоянні тиску з боку виробників талідоміду. Вона сказала: «Вона завжди була нашою героїнею, хоча її вчинок врятував дітей іншої країни».[24]

Келсі померла 7 серпня 2015 року в Лондоні, Онтаріо, у віці 101 року,[25] менш ніж через 24 години після того, як лейтенант-губернатор Онтаріо Елізабет Даудесвелл відвідала її для вручення знаку почесного члена Ордену Канади.[26]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Collective Biographies of Women
  2. http://pubs.acs.org/cen/coverstory/83/8325/8325thalidomide.html
  3. а б McFadden, Robert (August 7, 2015). Frances Oldham Kelsey, F.D.A. Stickler Who Saved U.S. Babies From Thalidomide, Dies at 101. The New York Times. .
  4. а б Peritz, Ingrid (November 24, 2014). Canadian doctor averted disaster by keeping thalidomide out of the U.S.. The Globe and Mail. Процитовано August 7, 2015. .
  5. а б в г д Frances Kelsey. Canada Heirloom Series (Heirloom Publishing Inc.). 986. Процитовано August 15, 2009. .
  6. а б в г д е ж и Bren, Linda (March–April 2001). Frances Oldham Kelsey: FDA Medical Reviewer Leaves Her Mark on History. FDA Consumer. Архів оригіналу за October 20, 2006. Процитовано August 15, 2009. .
  7. «When Kelsey read Geiling's letter offering her a research assistantship and scholarship in the PhD program at Chicago, she was delighted. But there was one slight problem — one that 'tweaked her conscience a bit.' The letter began 'Dear Mr. Oldham,' Oldham being her maiden name. Kelsey asked her professor at McGill if she should wire back and explain that Frances with an 'e' is female. 'Don't be ridiculous,' he said. 'Accept the job, sign your name, put 'Miss' in brackets afterwards, and go!'» Bren (2001).
  8. Spiegel, Rachel. Research in the News: Thalidomide. Архів оригіналу за August 22, 2007. Процитовано August 15, 2009. .
  9. а б в Simpson, Joanne Cavanaugh (September 2001). Pregnant Pause. Johns Hopkins Magazine 53 (4). Процитовано April 30, 2006. .
  10. а б в Rouhi, Maureen (June 20, 2005). Top Pharmaceuticals: Thalidomide. Chemical & Engineering News 83 (25). Процитовано April 30, 2006. .
  11. а б в The Story Of The Laws Behind The Labels. FDA Consumer. June 1981. Процитовано August 15, 2009. .
  12. а б Mintz, Morton (July 15, 1962). 'Heroine' of FDA Keeps Bad Drug Off of Market. The Washington Post: Front Page. . See also Mintz's comments from 2005 on Kelsey.
  13. а б Dr. Frances Kathleen Oldham Kelsey. National Library of Medicine. Процитовано April 30, 2006. .
  14. Frances Oldham Kelsey. Chemical Heritage Foundation. Архів оригіналу за July 12, 2016. Процитовано March 23, 2014. 
  15. Kennedy, John F. (1962). Remarks Upon Presenting the President's Awards for Distinguished Federal Civilian Service. Процитовано May 1, 2006. .
  16. а б Women of the Hall – Frances Kathleen Oldham Kelsey, Ph.D., M.D.. National Women's Hall of Fame. 2000. Процитовано May 1, 2006. .
  17. Lyndsey Layton (September 13, 2010). Physician to be honored for historic decision on thalidomide. The Washington Post. .
  18. Frances Kelsey, scientist - obituary. The Telegraph. August 11, 2015. Процитовано 11 August 2015. 
  19. FKSS History. Frances Kelsey Secondary School. Архів оригіналу за October 19, 2012. Процитовано December 26, 2014. .
  20. Harris, Gardiner (September 13, 2010). The Public's Quiet Savior From Harmful Medicines. The New York Times. Процитовано January 4, 2011. .
  21. Margaret A. Hamburg, M.D., Commissioner of Food and Drugs – Remarks at the Award Ceremony for Dr. Frances Kelsey. .
  22. Barber, Jackie (November 10, 2005). Center ceremony honors 107 individuals, 47 groups: Spring event inaugurates Frances Kelsey Drug Safety Award. News Along the Pike. Архів оригіналу за June 15, 2007. Процитовано August 15, 2009. .
  23. McElroy, Justin (July 24, 2014). Canadian scientist Frances Kelsey, who spurred FDA reforms, turns 100. Global News. Процитовано July 24, 2014. .
  24. а б в Ingrid Peritz (July 1, 2015). Doctor who opposed thalidomide in U.S. named to Order of Canada. The Globe and Mail. Процитовано July 1, 2015. .
  25. Bernstein, Adam; Sullivan, Patricia (August 7, 2015). Frances Oldham Kelsey, FDA scientist who kept thalidomide off U.S. market, dies at 101. The Washington Post. Процитовано August 7, 2015. .
  26. Ingrid Peritz (August 7, 2015). Canadian doctor who kept thalidomide out of U.S. dies. The Globe and Mail. Процитовано August 7, 2015. .
  27. Gold Key Award Recipients. The University of Chicago The Medical & Biological Sciences Alumni Association. Процитовано August 14, 2006. .
  28. Geraghty, Karen (July 2001). Profile of a Role Model – Frances Oldham Kelsey, MD, PhD. Virtual Mentor – American Medical Association Journal of Ethics 7 (7). Архів оригіналу за September 29, 2007. Процитовано August 15, 2009. .
  29. 2006 Foremothers Awards Luncheon. National Research Center for Women & Families. Архів оригіналу за May 14, 2011. Процитовано August 15, 2009. .
  30. FDA honors one of its own. CNN blog. September 16, 2010. Процитовано August 9, 2015. 
  31. Honorary doctor of science degree from Vancouver Island University. Nanaimo News Bulletin (Black Press, Inc.). 2012-06-06. .

Подальше читання[ред. | ред. код]