Сакаджавея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сакаджавея
Sacagawea
Sakakawea-statue-bismarck-nd-2004.jpg
Скульптура «Сакаджавея», Бісмарк (Північна Дакота)
Народилася (близько) 1788
Салман (Айдахо)
Померла 20 грудня 1812(1812-12-20)
(ймовірно) Форт Ліса, Північна Дакота
·епідемічний висипний тиф
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States (1795-1818).svg США
Національність шошонка
Діяльність мандрівник-дослідник
У шлюбі з Туссен Шарбонно[d]
Діти Жарн-Баптист Шарбонно[d]
Нагороди

Сакаджаве́я (Sacagawea, [ˌsækəəˈwə], близько 1788—1812) — молода жінка з племені лемгі-шошонів (проживали на території нинішнього штату Айдахо), що подорожувала разом з експедицією Льюїса і Кларка у ролі перекладачки і провідниці під час їхнього дослідження західних Сполучених Штатів. З експедицією пройшла тисячі миль від Північної Дакоти до Тихого океану між 1804 і 1806 роками та допомогла дослідити тоді щойно придбані обширні території американського Заходу. Традиційна історія стверджує, що Сакаджавея говорила на кількох індіанських діалектах, налагоджувала контакти з місцевими племенами. Коли експедиція зіткнулась із загоном лемгі, завдяки Сакаджавеї від них вдалось отримати коней, провіант та дах, що дозволило експедиції досягти Тихого океану.

Життєпис[ред. | ред. код]

Перша згадка про Сакаджавею в щоденнику М. Льюїса:

До нас заходив француз на ймення Шарбонно (Charbonneau), котрий говорить на мові великопузих, він хотів найнятися і повідомив, що дві його скво були з індіанського племені шошонів, ми найняли його, щоб він пішов з нами і взяв одну зі своих дружин для перекладу з шошонської. — 4 листопада 1804[1] 

Про вдалу зустріч з братом Сакаджавеї Льюїс пише:

Приїхав Кларк з перекладачем Шарбонно та індіанкою, котра виявилась сестрою вождя Кеймехуейта. Зустріч цих людей була по-справжньому зворушлива, особливо між Са-ка-гар-ве-я ті індіанкою, котра потрапила в полон в один час з нею, і потім втекла від міннетарі й повернулась до свого народу. — 17 серпня 1805[2]

Сакаджавея вказувала знайомі їй шляхи, наприклад, 6 липня 1806 року — через перевал Гіббонса, а 13 липня 1806 — через перевал Бозмана.

Крім перекладацької діяльності в переговорах з шошонами, головним для експедиції був політичний бік супроводу: присутність Сакаджавеї вказувала на мирні наміри загону. У. Кларк писав: «Індійська жінка служить свідоцтвом цим людям про наші дружні наміри, оскільки в цих краях жінка ніколи не супроводжує бойовий загін індіанців» та «жінка Шарбонно, нашого перекладача, примиряє всіх індіанців, адже в наших дружніх намірах присутність жінки з загоном чоловіків слугує символом миру».

Культурна значимість[ред. | ред. код]

Сакаджавея стала важливою частиною легенди про Льюіса і Кларка у національній уяві американців. Національна американська асоціація жінок-суфражисток початку ХХ століття обрала її символом жіночої важливості та незалежності, ініціювавши декілька статуй та меморіальних дощок в її честь та поширюючи історію її досягнень.[3]

У 2000 році Монетний двір США випустив на її честь однодоларову монету, де зображені Сакаджавея і її син. Оскільки не існує прижиттєвих зображень Сакаджавеї, обличчя на монеті було списане з сучасної жінки з шошонів Ренді'Л Ге-доу Тетон.

Сакаджавея зображена на монеті в 1 долар починаючи з 2000 року і по теперішній час — так званому «доларі Сакаджавеї».

У 2001 році Сакаджавея отримала звання почесного сержанта армії від тодішнього президента Білла Клінтона.[4]

Сакаджавея увійшла до монументального феміністичного арт-проекту Джуді Чикаго "Звана Вечеря" (The Dinner Party), покликаного вшанувати вклад жінок в історію західної цивілізації. Їй було присвячене місце з іменною скульптурною тарілкою та оздобленим рушником, стилістика та деталі яких відбивали життєвий шлях Сакаджавеї.

Сакаджавея стала персонажем кількох романів і кінофільмів, у тому числі франшизи «Ніч у музеї», мультсеріалу «Сімпсони» в епізодах Margical History Tour і Treehouse of Horror.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. November 4, 1804 | Journals of the Lewis and Clark Expedition. lewisandclarkjournals.unl.edu. Процитовано 2018-01-02. 
  2. August 17, 1805 | Journals of the Lewis and Clark Expedition. lewisandclarkjournals.unl.edu. Процитовано 2018-01-02. 
  3. Fresonke, Kris and Spence, Mark David. Lewis & Clark: Legacies, Memories, and New Perspectives. University of California Press, February 25, 2004. ISBN 978-0-520-23822-0
  4. Sergeant Sacagawea. Lewisandclarktrail.com. 2009-01-04. Процитовано 2012-02-13. 

Посилання[ред. | ред. код]