Барбара Мак-Клінток

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Барбара Мак-Клінток
англ. Barbara McClintock
Barbara McClintock (1902-1992) shown in her laboratory in 1947.jpg
Народилася 16 червня 1902(1902-06-16)
Гартфорд, США[1]
Померла 2 вересня 1992(1992-09-02) (90 років)
Гантінгтон, Саффолк, штат Нью-Йорк, США
Місце проживання
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Національність США
Діяльність генетик
Alma mater Університет Корнелла, школа Еразма[d] (1919), Сільськогосподарський коледж Корнельського університету[d] і Міссурійський університет[d]
Сфера інтересів Біологія
Заклад Міссурійський університет[d], Cold Spring Harbor Laboratory[d] і Університет Корнелла
Науковий керівник Rollins A. Emerson[d]
Аспіранти, докторанти Almiro Blumenschein[d]
Член Національна академія наук США[2], Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[3], Американська асоціація сприяння розвитку науки[3] і Лондонське королівське товариство
Відома завдяки: відкриття мобільних елементів геному
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології або медицини (1983)
Автограф Barbara McClintock (signature).svg

Барбара Мак-Клінток у Вікісховищі?

Барбара Мак-Клінток (англ. Barbara McClintock; 16 червня 1902, Гартфорд, Коннектикут — †2 вересня 1992, Гантінгтон, Нью-Йорк) — американська вчена-цитогенетик, лауреатка Нобелівської премії з фізіології й медицині за відкриття мобільних елементів геному, таких як транспозони.[4] Протягом своєї кар'єри Мак-Клінток займалася головним чином дослідженням цитогенетики кукурудзи.

Розробила метод візуалізації хромосом клітин кукурудзи[5] і, застосувавши мікроскопічний аналіз, зробила безліч фундаментальних відкриттів у цитогенетці,[6] у їх числі - рекомбінація спадкової інформації в результаті кросинговеру («перехрещення» та обміну ділянками хромосом) під час мейозу[7]. Склала першу генетичну карту кукурудзи, описавши фізичні властивості ділянок хромосом,[8] показала роль теломер та центромер (ділянок хромосом, задіяних у збереженні генетичної інформації),[9] провела численні дослідження з цитогенетики і етноботаніки південноамериканських видів кукурудзи,[10] розробила теорію, що пояснює репресію і експресію генетичної інформації при передачі від одного покоління до іншого на прикладі кукурудзи. У 1951 Мак-Клінток відкрила транспозони.[11] Її роботи отримали визнання в 1960-70ті роки, коли був вивчений механізм регуляції генів, відкритої Мак-Клінток в 1940-ті роки.[12] У 1983 році Мак-Клінток була удостоєна Нобелівської премії з фізіології і медицині з формулюванням «За відкриття мобільних генетичних елементів».

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119046660 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. http://www.nasonline.org/member-directory/deceased-members/52803.html
  3. а б NNDB — 2002.
  4. The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1983 (англійською). The Nobel Foundation. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2009-08-16. 
  5. Fedoroff N., Brown, N. M. «Mendel in the Kitchen: A Scientist's View of Genetically Modified Foods». — Joseph Henry Press, 2001. — 384 p. — ISBN 0-309-09205-1.
  6. Fedoroff N., Botstein D. «The Dynamic Genome: Barbara McClintock's Ideas in the Century of Genetics». — Cold Spring Harbor Laboratory Pr, 1992. — 422 p. — ISBN 0-879-69422-X.
  7. Clancy S. (2008). Genetic Recombination (англійською). Nature Education. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2009-08-16. 
  8. Kass L. B., Bonneuil C. «Mapping and seeing: Barbara McClintock and the linking of genetics and cytology in maize genetics, 1928-1935». — Classical Genetic Research and its Legacy: The Mapping Cultures of 20th Century Genetics. — Hans-Jörg Rheinberger and Jean-Paul Gaudilliere (eds.), 2004. — P. 91-118.
  9. O'Connor C. (2008). Telomeres of Human Chromosomes (англійською). Nature Education. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2009-08-16. 
  10. The Barbara McClintock Papers: Searching for the Origins of Maize in South America, 1957-1981 (англійською). Profiles in Science. Архів оригіналу за 2013-06-30. Процитовано 2009-08-16. 
  11. «The origin and behavior of mutable loci in maize» // Proceedings of the National Academy of Sciences. — 1950. — Вип. 36. — С. 344-355.
  12. Hall B. K., Hallgrímsson B., Strickberger M. W. «Strickberger's evolution: the integration of genes, organisms and populations». — Jones & Bartlett Publishers, 2008. — 760 p. — ISBN 0-763-70066-5.