Гелен Келлер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гелен Келлер

Helen Adams Keller

Helen KellerA.jpg
Народилася 27 червня 1880(1880-06-27)[1][2]
Таскамбія
Померла 1 червня 1968(1968-06-01)[1][2] (87 років)
Easton[d]
Поховання Washington National Cathedral[d]
Громадянство/підданство США
Діяльність письменник, оратор, есеїст, активіст[d], Суфражизм і профспілковий діяч[d]
Alma mater Коледж Редкліфф
Гарвардський університет
Студент у Anne Sullivan[d]
Родичі Charles W. Adams[d]
Автограф Helen keller signature.svg
Нагороди

q: Висловлювання у Вікіцитатах

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ге́лен А́дамс Ке́ллер (англ. Helen Adams Keller; 27 червня 1880, Таскамбія, штат Алабама — 1 червня 1968) — сліпоглуха американська письменниця, громадський діяч і викладач.

Гелен Келлер народилася в містечку Таскамбія, штат Алабама, США. Вона втратила слух і зір у лютому 1882 в результаті якоїсь хвороби, що перебігала з гарячкою, коли їй було 19 місяців. Втрата можливості спілкуватися в такому ранньому віці стала великим ударом і в той же час викликом для неї і її сім'ї.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Гелен Келлер у 8-річному віці зі своєю вчителькою Енн Салліван

Гелен Келлер народилася 27 червня 1880 в маєтку Айві Грін в сім'ї капітана Артура Келлера і Кейт Адамс Келлер. У перші півтора року життя вона була звичайною здоровою дитиною, поки у віці 19 місяців її не уразила хвороба, яку лікарі визначили як «гостру закупорку судин шлунку і головного мозку». Ймовірно мова йшла менінгіт. Хвороба тривала недовго, проте позбавила Гелен слуху і зору. До семи років вона придумала більше 60 різних знаків, щоб спілкуватися з сім'єю.

У 1886 її мати Кейт Келлер, що надихнула прикладом успішного навчання сліпоглухої Лорі Бріджман, який описав Чарльз Діккенс у своїх «Американських записках», відправилася до Балтімора до лікаря, що спеціалізувався на проблемах сліпоглухих. Він познайомив її із знаменитим вченим Александром Беллом, який у той час працював з глухими дітьми. Белл порадив батькам Гелен зв'язатися зі Школою Перкінса для сліпих в Бостоні, штат Массачусетс, в якій раніше навчалася Бріджман. Школа виділила для Гелен вчителя Енн Салліван, якій тоді було всього 20 років і яка сама страждала розладом зору. Їх зустріч відкрила період спільної роботи тривалістю у 49 років.

Салліван зажадала у батька, щоб дівчинку ізолювали від решти членів сім'ї в маленькому будинку в саду. Її першим завданням було вселити поняття про дисципліну неслухняній Гелен. Прорив у спілкуванні з нею трапився, коли Гелен одного разу зрозуміла, що особливі дотики Енн до її руки, які та здійснювала обливаючи її руку холодною водою, означають поняття «вода». Після цього вона буквально вимотала Салліван, вимагаючи все нові і нові назви для позначення предметів, що оточували її, включаючи даровану нею ляльку.

У 1890, коли Гелен Келлер виповнилося 10 років, їй розповіли історію про сліпоглуху дівчинку з Норвегії Рагнільде Каата (Ragnhild Kaata), яка змогла навчитися говорити. Це надихнуло її прикладом, під керівництвом Салліван Гелен навчилася осмислено думати і говорити за методом Тадоми: торкаючись до губ людини, що говорить, вона відчувала їх вібрацію, тоді як Салліван позначала букви на її долоні. Гелен також навчилася читати англійською, французькою, німецькою, грецькою і латиною за методом Брайля.

Освіта[ред.ред. код]

17-річна Гелен Келлер читає по губах Енн Салліван

У 1888 році Гелен почала відвідувати заняття в Школі Перкінса для сліпих. 1894 року Гелен і Енн переїхали до Нью-Йорка, де стали відвідувати Школу Райта-Гьюмасона для глухих.

У 1898 році вони повернулися до Массачусетсу, де Гелен поступила в Кембріджську школу для дівчат і незабаром, у 1900 році, отримала дозвіл на надходження в Коледж Редкліфф.

Чотирма роками раніше, у травні 1896 року, Марк Твен і Генрі Роджерс, капіталіст, бізнесмен, індустріаліст, фінансист і філантроп, побачили шістнадцятилітню Келлер вперше в Нью-Йорку, в будинку письменника-редактора Лоуренса Гуттена. У 1900 році Марк Твен, шанувальник здібностей і обдарованості Гелен, звернувся в листі до дружини свого друга Еміль Роджерс. Твен відізвався про Гелен як про «дивовижну дитину» і виразив надію, що їй не доведеться залишити навчання унаслідок бідності. Він призвав Еміль поговорити з Роджерсом, нагадати йому про те перше враження, котре Гелен провела на обох чотири роки тому і також поговорити з рештою глав «Стандард Ойл» (Роджерс був співвласником, віце-президентом і головою виконавчого комітету компанії) про те, що можна зробити для гідної нагороди міс Келлер. Генрі Роджерс відреагував дуже щедро. Він і його дружина забезпечили вищу освіту для Гелен в Редкліффі. Вони навіть підтримували Гелен багато років опісля щомісячною стипендією. Те, що Гелен була вдячна, очевидно з присвячення її книги «Світ, в якому я живу», в словах «Генрі Роджерсу, моєму Дорогому Другу Багатьох Років». На вкладиші особистої копії самих Роджерсов вона написала «Місіс Роджерс, краще зі світу, в якому я живу є доброта друзів як Ви і Містер Роджерс.» To Mrs Rogers..

У 1904 у віці 24 років Гелен на відмінно (cum laude) закінчила Редкліфф, ставши першою сліпоглухою людиною, що здобула вищу освіту.

Політична активність[ред.ред. код]

Келлер здобула світову відомість як промовець і як автор. Вона запам'яталася як адвокат тих, хто став непрацездатним від інших численних причин. Вона була суфражисткою, пацифісткою, опозиціонеркою Вільсона, радикальною соціалісткою і прихильницею заходів контролю над народжуваністю. У 1915 році вона заснувала Гелен Келлер Інтернашнал, неприбуткову організацію для запобігання сліпоті. У 1920 р. вона допомагала засновувати Американський союз за громадянські свободи (англ. American Civil Liberties Union, ACLU). Келлер і Салліван здійснили подорож через 39 країн, включаючи кілька відвідин Японії, де стали улюбленцями японців. Келлер зустрічалася з кожним американським президентом від Гровера Клівленда до Ліндона Джонсона, і була другом багатьох відомих людей, влючаючи Александра Белла, Чарлі Чапліна та Марка Твена.

Більшу частину свого життя Келер присвятила зібранню коштів для своєї Американської Фундації Сліпих.

Написала і опублікувала більше десятка книг про себе, свої відчуття, навчання, світогляд і розуміння релігії, серед яких «Світ, в якому я живу», «Щоденник Гелен Келлер», виступала за включення сліпоглухонімих в активне життя суспільства.

Нагороди[ред.ред. код]

Гелен Келлер на 25-центовій монеті

14 вересня 1964 Президент США Ліндон Джонсон нагородив Гелен Келлер Президентською Медаллю Свободи, одній з двох найвищих цивільних нагород США.

У 1965 році Гелен Келлер була обрана до Залу Жіночої Слави.

Смерть[ред.ред. код]

Гелен Келлер померла 1 червня 1968, за 26 днів до свого 88-річчя. Панахида по ній пройшла у вашингтонському Національному Соборі. Урна з її прахом встановлена в стіні собору, там же, де покоїться прах її вчителів Енн Салліван і Поллі Томпсон.

Гелен Келлер у мистецтві та популярній культурі[ред.ред. код]

Історія Гелен і її наставниці лягла в основу знаменитої п'єси Вільяма Гібсона «Створила диво» (1959 рік), екранізованою в 1962 році. П'єсу часто ставили в театрах.

Посилання[ред.ред. код]

(рос.)

  1. а б Record #118561103 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.
  3. https://www.womenofthehall.org/inductee/helen-keller/