Перейти до вмісту

Флосі Вонг-Стаал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Флосі Вонг-Стаал
Народилася27 серпня 1947(1947-08-27)[1]
Чжуншань, Квантун[d], Тайвань
Померла8 липня 2020(2020-07-08)[1] (72 роки)
Ла-Хоя, Сан-Дієґо, Каліфорнія, США[1]
·пневмонія[1]
Країна США
Місце проживанняСША
Діяльністьмолекулярний біолог, вірусологиня
Галузьвірусологія і молекулярна біологія
Alma materКаліфорнійський університет в Лос-Анджелесі
Знання мовпутунгуа і англійська
ЗакладУніверситет Каліфорнії в Сан-Дієго
Нагороди

Флоссі Вонг (27 серпня 1946 року — 8 липня 2020) — вірусолог і молекулярний біолог. Вона була першим ученим, який клонував ВІЛ і визначив функцію його генів, що стало важливим кроком у доведенні того, що ВІЛ є причиною СНІДу. З 1990 по 2002 рік вона очолювала кафедру дослідження СНІДу в Каліфорнійському університеті Сан-Дієго (UCSD). Вона була співзасновником, а після виходу на пенсію стала головним науковим директором компанії Immusol[2].

Ранні роки життя

[ред. | ред. код]

Вонг народилася у Гуанчжоу, Китай, у 1946 році. Третя дитина в родині з чотирьох осіб, вона росла з двома братами та сестрою. У 1952 році її родина була серед багатьох китайських громадян, які втекли до Гонконгу після комуністичної революції наприкінці 1940-х років. Хоча жодна жінка в її родині ніколи не працювала поза домом і не вивчала науку, її батьки підтримували її наукові заняття. Протягом усього часу навчання в школі багато вчителів заохочували її продовжувати навчання в Сполучених Штатах. Вчителі також запропонували їй змінити своє ім'я на англійське.

Навчання

[ред. | ред. код]

Коли їй було 18 років, вона покинула Гонконг, щоб вступити до Каліфорнійського університету, де здобула ступінь бакалавра наук з бактеріології.[3] Закінчила навчання з відзнакою за три роки. Здобувши ступінь бакалавра, вона здобула ступінь доктора філософії у молекулярній біології у 1972 році. Вона провела свою докторську роботу в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго, де продовжила дослідження.[4]

Клонування ВІЛ

[ред. | ред. код]

Її постдокторська робота тривала до 1973 року. Працювала в Національному інституті раку (NCI). В інституті Вонг почала дослідження ретровірусів.[5] Через два роки Вонг стала першим дослідником, який клонував ВІЛ. Вона також завершила генетичне картування вірусу, що дозволило розробити тести на ВІЛ.[6] Це призвело до створення першої генетичної карти вірусу, яка допомогла в розробці аналізів крові на ВІЛ.[7]

Дослідження

[ред. | ред. код]

Наприкінці 1970-х років провела дослідження ретровірусу людини, вірусу Т-клітинного лейкозу людини (HTLV), і визначила, що він є збудником Т-клітинного лейкозу у дорослих людей. Її команда вивчала молекулярну вірусологію HTLV-1, досліджуючи його транскрипційні активатори та посттрансляційні регулятори. Це відкриття було важливим у вивченні ретровірусів людини, оскільки раніше точилися дебати щодо того, чи можуть ретровіруси викликати захворювання людини.[3]

У 1990 році Вонг була прийнята з NCI до Каліфорнійського університету в Сан-Дієго (UCSD), де вона заснувала Центр дослідження СНІДу. Вонг продовжила дослідження ВІЛ/СНІДу в UCSD. Дослідження її було зосереджено на генній терапії з використанням «молекулярного ножа» для пригнічення ВІЛ у стовбурових клітинах. Розроблений нею протокол став другим протоколом, який фінансувався урядом США.

Команда дослідників провела тести на різноманітних клітинах, які несуть білок Tat, і спостерігала за швидкістю проліферації клітин у клітинах, інфікованих ВІЛ-1, і в культурі здорових ендотеліальних клітин людини.[8] Вонг використовувала тип клітинного аналізу, щоб виявити наявність уражень KS у клітинах із різною кількістю білка Tat. Результати цих тестів показали, що кількість білка Tat у клітині, інфікованій ВІЛ-1, прямо корелює з кількістю уражень КС у пацієнта. Ці висновки були важливими для розробки нових методів лікування хворих на ВІЛ/СНІД, які страждають від цих небезпечних уражень.[9]

Досягнення

[ред. | ред. код]

У 1994 році Вонг була призначена головою нещодавно створеного Центру дослідження СНІДу UCSD.[7] У тому ж році Вонг була обрана до Інституту медицини національних академій США.

У 2002 році Вонг пішла у відставку з UCSD і прийняла звання почесного професора. Потім вона приєдналася до Immusol, біофармацевтичної компанії, яку вона заснувала разом зі своїм другим чоловіком, Джеффрі[10], коли вона працювала в UCSD, як головний науковий співробітник. Усвідомлюючи потребу в покращених ліках від гепатиту С, вона перевела Immusol до терапії і перейменувала його iTherX Pharmaceuticals[10].

Того ж року Discover назвав Вонг однією з 50 «найнезвичайніших жінок-вчених».[2] Вонг залишалася професором-дослідником медицини в UCSD до своєї смерті 8 липня 2020 року.[11][12]

У 2007 році The Daily Telegraph оголосила Вонг 32-ю у списку «100 найкращих живих геніїв».[13]

За її внесок у науку Інститут наукової інформації назвав Вонг «найкращою жінкою-вченим 1980-х років».[11] У 2019 році її включили до Національної жіночої зали слави.[14]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1971 році, під час захисту докторської дисертації в UCLA, вона вийшла заміж за однокурсника. Подружжя мало двох дочок (Стефані та Керолайн Вега), перш ніж розлучитися приблизно в 1990 році. Пізніше вона знову вийшла заміж за невролога Джеффрі, разом з яким заснувала Immusol. Мала чотирьох онуків.[15][16]

Померла 8 липня 2020 року у віці 73 років у медичному центрі Джейкобса через ускладнення, викликані пневмонією.[16]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д https://www.sandiegouniontribune.com/news/science/story/2020-07-09/flossie-wong-staal-obituary
  2. ↑ а б Immusol Chief Scientific Officer, Flossie Wong-Staal, Ph.D., Named One of Top 50 Women Scientists. PR Newswire. 15 жовтня 2002.
  3. ↑ а б Franchini, Genoveffa (11 вересня 2020). Flossie Wong-Staal (1946–2020). Science. 369 (6509): 1308. Bibcode:2020Sci...369.1308F. doi:10.1126/science.abe4095.
  4. ↑ Biographies of Flossie Wong-Staal Scientists. www.biography-center.com. Архів оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 4 квітня 2016.
  5. ↑ Notable Asian Americans. Gale Research. 1995. ISBN 9780810396234.
  6. ↑ World of Health. Gale Group. 2000. ISBN 9780787636494.
  7. ↑ а б World of Microbiology and Immunology. Gale. 2003.
  8. ↑ Schmeck Jr., Harold M. (3 березня 1987). Aids Virus: Studies Reveal Extraordinary Complexity. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 10 липня 2020.
  9. ↑ Wong-Staal, Flossie (1990). Tat Protein of HIV-1 Stimulates growth cells derived from Kaposi's sarcoma lesions of AIDS patients (PDF). Nature. 345 (6270): 84. Bibcode:1990Natur.345...84E. doi:10.1038/345084a0. Архів оригіналу (PDF) за 2 лютого 2017. Процитовано 4 квітня 2016.
  10. ↑ а б Heidt, Amanda, Pioneering Molecular Virologist Flossie Wong-Staal Dies, The Scientist, July 14, 2020
  11. ↑ а б Robbins, Gary (10 липня 2020). Flossie Wong-Staal, pioneering UCSD virologist who helped identify AIDS cause, dies. San Diego Union-Tribune (амер.). Процитовано 10 липня 2020.
  12. ↑ «Immusol» [Архівовано 12 вересня 2007 у Wayback Machine.], immusol.com; accessed July 17, 2020.
  13. ↑ Robert Simon Jr. (28 жовтня 2007). Top 100 living geniuses. The Daily Telegraph. London. Процитовано 2 травня 2010.
  14. ↑ National Women's Hall of Fame, Flossie Wong-Staal
  15. ↑ Faye Flam (17 липня 2020). Flossie Wong-Staal, Who Unlocked Mystery of H.I.V., Dies at 73. The New York Times. Процитовано 2 червня 2021.
  16. ↑ а б Sarah Nelson (6 серпня 2020). Biologist Flossie Wong-Staal remembered for pioneering HIV research and treatments. Daily Bruin. Процитовано 2 червня 2021.

Інші джерела

[ред. | ред. код]
  • Science Superstar. National Geographic World: 25—27. June 1993.
  • Intimate Enemies. Discover: 16—17. December 1991.
  • Clark, Cheryl (11 листопада 1992). Researcher Stays Hot on the Trail of Deadly Virus. San Diego Union Tribune. с. C-1.
  • Science Leaders: Researchers to Watch in the Next Decade. The Scientist: 18—24. 28 травня 1990.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Флосі_Вонг-Стаал&oldid=42279577