Серджо Матарелла
Серджо Матарелла | ||
---|---|---|
італ. Sergio Mattarella | ||
12-й Президент Італії | ||
Нині на посаді | ||
На посаді з | 3 лютого 2015 | |
Прем'єр-міністр | Маттео Ренці | |
Попередник | Джорджо Наполітано | |
Народився |
23 липня 1941[1][2][…] (82 роки) Палермо, Сицилія, Італія[4] | |
Відомий як | політик, адвокат, викладач університету, суддя | |
Місце роботи | Університет Палермо | |
Країна | Італія | |
Alma mater | Римський університет ла Сапієнца і Університет Палермо | |
Політична партія | Демократична партія (2009) | |
Батько | Бернардо Матареллаd | |
Мати | Maria Buccellatod | |
У шлюбі з | Marisa Chiazzesed | |
Діти | Bernardo Giorgio Mattarellad і Laura Mattarellad | |
Релігія | римо-католик[d] | |
Нагороди |
| |
Підпис | ||
quirinale.it/page/biografia | ||
Роботи у Вікіджерелах | ||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||
Медіафайли у Вікісховищі | ||
Серджо Матарелла (італ. Sergio Mattarella; нар. 23 липня 1941, Палермо, Сицилія) — італійський юрист і політик. 3 лютого 2015 обраний президентом Італії.
Життєпис
Закінчив юридичний факультет Римського університету ла Сап'єнца, пізніше викладав право в Університеті Палермо. Почав політичну діяльність у Християнсько-демократичній партії. 1983 року був вперше обраний до Палати депутатів.
З 1987 до 1989 був міністром з питань зв'язків із парламентом в урядах Джованні Горіа і Чіріако Де Міта. За рік очолив Міністерство освіти в шостому уряді Джуліо Андреотті. У 1990–1992 він обіймав посаду заступника секретаря Національної ради Християнсько-демократичної партії, пізніше, 1994 року, очолював партійний часопис Il Popolo.
Після розпуску християнських демократів, вступив до лав Народної партії. У жовтні 1998 року він повернувся до Ради Міністрів (на чолі з Массімо Д'Алема) як заступник прем'єр-міністра. У грудні 1999 року в тому ж уряді він став міністром оборони. Цю посаду Матарелла також обіймав і в уряді Джуліано Амато (до червня 2001).
Належав до партії «Маргаритка: Демократія — це свобода», а 2007 року приєднався до Демократичної партії. 5 жовтня 2011 парламент призначив його суддею Конституційного суду.
Нагороди
- Кавалер золотого ланцюга ордена Пія IX (Ватикан, 11 квітня 2015)[5]
Примітки
- ↑ http://www.quirinale.it/qrnw/statico/presidente/biografia.htm
- ↑ Salzburgwiki
- ↑ BeWeB
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1070597058 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Acta Apostolicae Sedis, gennaio 2016. — P. 83. (італ.)
Посилання
Це незавершена стаття про політичного діяча чи діячку Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
- Народились 23 липня
- Народились 1941
- Уродженці Палермо
- Науковці Палермського університету
- Випускники Римського університету
- Випускники Палермського університету
- Члени Демократичної партії (Італія)
- Кавалери Золотого ланцюга ордена Пія IX
- Кавалери ордена Гейдара Алієва
- Італійські правники
- Члени Палати депутатів Італії
- Міністри освіти Італії
- Міністри оборони Італії
- Члени Християнсько-демократичної партії (Італія)
- Чинні керівники держав
- Викладачі вишів Італії
- Почесні Лицарі-Командори Ордену Британської імперії
- Кавалери Великого Хреста особливого ступеня ордена За заслуги перед ФРН