Вальтер Езау

Вальтер Езау
Walter Oesau
Прізвисько	Гуллі (нім. "Gulle")
Народження	28 червня 1913(1913-06-28) Ніндорф, Шлезвіг-Гольштейн
Смерть	11 травня 1944(1944-05-11) (30 років) Сен-Віт, Льєж загиблий у бою
Поховання	Інваліденфрідгоф
Країна	Третій Рейх
Приналежність	Вермахт
Вид збройних сил	Люфтваффе
Рід військ	артилерія, винищувальна авіація
Роки служби	1933–1944
Звання	оберст
Формування	Легіон Кондор, JG 1, JG 2, JG 51, Jagdgruppe 88
Командування	III.JG 3, III.JG 51, JG 2, Винищувальна дивізія «Бретань», JG 1
Війни / битви	Громадянська війна в Іспанії Друга світова війна: Західний фронт Дивна війна Французька кампанія Битва за Британію Східний фронт Операція «Барбаросса» Львівсько-Чернівецька операція Західний фронт Стратегічна повітряна оборона Рейху
Автограф
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «За Іспанську кампанію» Золотий Іспанський хрест з мечами та діамантами Військова медаль (Іспанія) Золотий німецький хрест Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами Почесний Кубок Люфтваффе

Зовнішні зображення
	Винищувач Bf 109E-4. 7.JG51 Oberst.Walter Oesau (W+13)France 1940

Вальтер Езау (нім. Walter Oesau; нар. 28 червня 1913, Ніндорф, Шлезвіг-Гольштейн — пом. 11 травня 1944, Сен-Віт, Льєж) — німецький військовий льотчик-ас за часів Третього Рейху, протягом Громадянської війни в Іспанії та Другої світової війни здобув 127 перемог у повітряних боях, у тому числі 8 під час Іспанської громадянської війни. Оберст (1944) Люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1941).

Біографія

Вальтер Езау вступив в армію в жовтні 1933 року, почавши службу в 2-му артилерійському полку. У 1934 році він був переведений в люфтваффе і отримавши звання фаненюнкера вступив до авіаційної академії (нім. Deutsche Verkehrsfliegerschule) в Ганновері. Після її закінчення він в званні лейтенанта був направлений служити в Jagdgeschwader 132, пізніше, що в травні 1939 року перетворений в Jagdgeschwader 2 «Richtofen».

У квітні 1938 року лейтенант Езау став одним з перших пілотів-винищувачів, спрямованих для проходження бойової служби в складі групи винищувачів J / 88 в Іспанії. Перебуваючи в ескадрильї 3.J / 88, він в ході подальших бойових дій здобув 9 перемог в період з 15 липня по 3 листопада 1938 року, ставши одним з провідних асів цієї війни. За свої заслуги він став нагородженим в числі 28 осіб Іспанським золотим хрестом з мечами та діамантами. Протягом цієї кампанії він також був поранений, за що отримав Іспанська нагрудний знак за поранення.

1 березня 1939 року Езау, повернувшись до Німеччини, був включений до складу штабного ланки I./JG2.

15 липня того ж року, Вальтер Езау отримав звання обер-лейтенанта і був призначений командиром 1./JG20, пізніше реорганізованої в 7./JG51.

Першу свою перемогу у Другій світовій війні Езау здобув лише 13 травня 1940 року, коли вермахт вже почав битву за Францію. Протягом Французької кампанії він здобув 5 перемог, що формально давало йому право називатися асом.

З початком Битви за Британію Езау був одним з німецьких пілотів, які лідирують за кількістю перемог і 18 серпня 1940 року став 5 пілотом люфтваффе, який досяг рубіжу в 20 перемог в ході Другої світової війни, за що 2 дні по тому був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста, отримавши цю нагороду першим з пілотів JG51.

11 листопада 1940 року гауптман Езау був призначений командиром групи III./JG3, замінивши на цій посаді Вільгельма Бальтазара. До цього часу на його рахунку значилося 39 перемог одержаний в ході Другої світової війни і тому показником він займав 4-е місце в люфтваффе, поступаючись тільки Гельмуту Віку, Вернер Мельдерс і Адольфу Галланда.

З настанням зими напруження боїв над Ла-Маншем вщухло, і свою 40-ту перемогу Езау зміг здобути лише 5 лютого 1941 року.

З початком нападу вермахту на СРСР Езау, разом зі своєю групою, брав участь у кровопролитних боях. При цьому зі збільшенням кількості боїв також збільшилися і успіхи німецького аса. 30 червня він здобув свою 50-ту перемогу з початку Другої світової війни, а 10 липня він за день отримав 5 перемог (64-68-я). Наступного дня, 11 липня він здобув свою 70-ту перемогу, а 17 липня 80-ю.

В кінці липня 1941 року Езау був переведений на Західний фронт, оскільки отримав у підпорядкування свою колишню ескадру JG2, які продовжували вести бої на Заході. На цей момент на його рахунку значилося 86 перемог, 44 з яких був здобуті над радянськими пілотами.

Зі зміною району бойових дій і отримання нової посади результативність аса знизилася, проте він продовжував здійснювати бойові вильоти і нарощувати рахунок своїм перемогам. 26 жовтня 1941 року Езау став третім пілотом у світі, що переступили планку в 100 перемог, здобутих в ході Другої світової війни. А з урахуванням перемог в Іспанії, їх стало вже 109.

Нагороди

Військова кар'єра

• жовтень 1933 — солдат
• 1934 — фанен-юнкер
• 20 квітня 1937 — лейтенант
• 15 липня 1939 — обер-лейтенант
• 19 липня 1940 — гауптман
• 1 серпня 1941 — майор
• 1 лютого 1943 — оберст-лейтенант
• 1 травня 1944 — оберст

• Комбінований Знак Пілот-Спостерігач (1936)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
• Військова медаль (Іспанія)
• Медаль «За Іспанську кампанію» (Іспанія)
• Іспанський хрест в золоті з мечами та діамантами
• Нагрудний знак Легіону Кондор «За поранення» в чорному
• Залізний хрест
  • 2-го класу (15 травня 1940)
  • 1-го класу (20 травня 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
  • Хрест (№ 102; 20 серпня 1940)
  • Дубове листя (№ 9; 6 лютого 1941)
  • Мечі (№ 3; 15 липня 1941)
• Відзначений у Вермахтберіхт 5 разів
  • «Окрім тих чотирьох офіцерів, яких загудували протягом останніх тижнів, ще 3 льотчика винищувача одержали 20 і більше перемог: гауптман Маєр, гауптман Езау і гауптман Тіцен. На вершині перемог знаходиться майор Мельдерс з 32-а повітряними перемогами.» (6 вересня 1940)
  • «Гауптман Езау, командир групи винищувальної ескадри, вчора здобув свою 40-ву повітряну перемогу.» (6 лютого 1941)
  • «У повітряних боях останніх днів гауптман Езау здобув свою 54-ту, а обер-лейтенант Франціскат — 21-шу перемогу.» (4 липня 1941)
  • «Майор Езау, командир винищувальної ескадри, 26 жовтня здобув свою 100-у повітряну перемогу.» (27 жовтня 1941)
  • «Командир винищувальної ескадри оберст Вальтер Езау, якого фюрер нагородив Лицарським хрестом Залізного хреста з дубовим листям і мечами за 117 повітряних перемог над британськими і північно-американськими ворогами, героїчно загинув у повітряному бою. Люфтваффе втратили одного із своїх найкращих льотчиків-винищувачів і командирів.» (15 травня 1944; посмертно)
• Німецький хрест в золоті (17 жовтня 1943)
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Комбінований Знак Пілот-Спостерігач з діамантами
• Авіаційна планка винищувача в золоті з підвіскою «300»

Див. також

• Список асів Люфтваффе Другої світової війни
• Карл-Вільгельм Гофманн
• Герхард Шепфель
• Карл-Готтфрід Нордманн
• Фрідріх Облезер
• Ганс Філіпп

Література

• Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
• MacLean, French L. (2007). Luftwaffe Efficiency & Promotion Reports — For the Knight's Cross Winners. Atglen, Pennsylvania: Schiffer Military History. ISBN 978-0-7643-2657-8.
• Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939—1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 3-87341-065-6.
• Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.
• Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 2, 1. Januar 1942 bis 31. Dezember 1943. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3.
• Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3.
• Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. — 736 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-13768-8
• Михаил Зефиров. Асы Люфтваффе. Кто есть кто: Скорость. — М. : АСТ, Астрель, ВКТ, 2010. — 480 с. — (Неизвестные войны) — ISBN 978-5-17-057677-7. (рос.)
• Petr Kacha. Aces of the Luftwaffe - Walter Oesau (англ.). Архів оригіналу за 27 серпня 2009. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка)

• Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

Посилання

• Oesau, Walter. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 9 вересня 2015. Процитовано 8 червня 2013. (нім.)
• Walter «Gulle» Oesau [Архівовано 27 серпня 2009 у Wayback Machine.]
• Oesau, Walter [Архівовано 15 вересня 2015 у Wayback Machine.] — нагороди оберста Езау (англ.)
• Walter Oesau [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
• Оезау Вальтер [Архівовано 20 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
• Oesau, Walter «Gulle» [Архівовано 5 березня 2012 у Wayback Machine.]
• Оесау Вальтер (Walter Oesau) [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.]

Відео

• Die Deutsche Wochenschau Walter Oesau Stukas u Hermann Göring
• Walter Oesau [Архівовано 10 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Walter Oesau