Гелен Міррен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гелен Міррен
англ. Helen Mirren
Гелен Міррен, 2013 рік
Гелен Міррен, 2013 рік
Гелен Міррен, 2013 рік
Ім'я при народженніHelen Lydia Mironoff
Народилася26 липня 1945(1945-07-26)[3][4][…] (79 років)
Гаммерсміт, Лондон, Велика Британія
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Діяльністьтелеакторка, кіноакторка, акторка озвучення, акторка театру, акторка, кінопродюсерка, кінорежисерка
Alma materМідлсекський університетd і St Bernard's High School and Arts Colleged
Роки діяльностіз 1967 року
У шлюбі зТейлор Гакфордd
БатькиBasil Mirrend[6]
Kitty Rogersd[6]
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
IMDbID 0000545
Нагороди та премії
Дама-Командор ордена Британської імперії
CMNS: Гелен Міррен у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Дама Гелен Міррен (англ. Dame Helen Mirren, уроджена Helen Lydia Mironoff[8][9], 26 липня 1945) — британська акторка театру і кіно, продюсерка та режисерка. Лауреатка премії «Оскар» за головну роль у фільмі «Королева» (2006). Відома виконанням ролей вінценосних осіб (Єлизавета I, 2005; Єлизавета II, 2006). Як Дама-Командор Ордена Британської Імперії (5 грудня 2003) має право носити з ім'ям титул Dame (жіночий аналог титулу «сер»).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки та освіта

[ред. | ред. код]

Гелен Міррен народилася у Лондоні (англ. Queen Charlotte's and Chelsea Hospital) в сім'Ї Василя Петровича Миронова (1913—1980) та Кетлін Александрини Єви Матільди Роджерс (1909—1996). Міррен навчалася у «St Bernard's High School for Girls» (Саутенд-он-Сі) та у New College of Speech and Drama (Лондон).

Театральна кар'єра

[ред. | ред. код]

У 18 років Міррен отримала запрошення до організації «National Youth Theatre»[10], завдяки чому дебютувала на сцені театру The Old Vic (роль Клеопатри у трагедії Антоній та Клеопатра).

Після успішної співпраці з «National Youth Theatre» акторка уклала угоду з відомою театральною компанією «Royal Shakespeare Company», у складі якої зіграла багато блискучих ролей.

У 1995 році Гелен Міррен дебютувала на Бродвеї у виставі «Місяць в селі». Найуспішніша театральна роль Гелен Міррен — Єлизавета ІІ у виставі «Авдієнція»[11] (театр Гілгуда) за п'єсою британського драматурга Пітера Моргана (премія Лоуренса Олів'є у 2013 році та премія Тоні у 2015 році).

Кар'єра на телебаченні

[ред. | ред. код]

Дебютом телекар'єри Гелен Міррен була роль Кларетти у телефільмі режисера Клода Вотема «Цезар і Кларетта»[12] (1975). У 1976 році Міррен зіграла Стеллу в телевізійній екранізації п'єси Гарольда Пінтера «Колекція»[13] (цикл Laurence Olivier Presents). Найбільшу популярність акторці принесла роль детективки Джейн Теннісон у серіалі «Головний підозрюваний» (1991—2006). За втілення на телеекрані образу головної героїні Міррен тричі отримала премію БАФТА (1991, 1992, 1993). Роль королеви Єлизавети I в однойменному міні-серіалі принесла їй премію «Еммі».

Кінокар'єра

[ред. | ред. код]

Гелен Міррен розпочала кінокар'єру з епізодичної ролі у фільмі «З кращих спонукань» (1966). Наприкінці 60-х років Міррен була вже достатньо відомою театральною акторкою, тому її ролі в екранізаціях творів Шекспіра («Сон літньої ночі», «Гамлет») мали дуже високий художній рівень. У 1969 році Міррен вперше зіграла одну з головних ролей (Кора Раян у художньому фільмі Майкла Павелла «Повноліття»). У 1973 році Міррен зіграла Патрицію Берджес у картині «О, щасливчик!». У 1984 році прекрасно втілила на кіноекрані образ Марсели у драмі «Щоденник терориста» (за цю роль акторка отримала приз Каннського фестивалю за найкращу жіночу роль). Фільм «Королева» приніс Міррен світову популярність та міжнародне визнання.

Творчість

[ред. | ред. код]

Вибрана фільмографія

[ред. | ред. код]

Телебачення

[ред. | ред. код]
  • 1975: Цезар і Кларетта (Кларетта)
  • 1977: Провінціалка (Марджері Пінчвайф)
  • 1978: Як вам це сподобається (Розалінда)
  • 1979: Врятуйте «Титанік» (Мері Слоан)
  • 1982: Цимбелін (Імоген)
  • 1985: Сутінкова зона (Медді Дункан)
  • 1991—2006: Головний підозрюваний (Джейн Теннісон)
  • 1996: Втрачаючи Чейз (Чейз Філліпс)
  • 1998: Трейсі приймає виклик (професор Хорен)
  • 1999: Таємна пристрасть Айн Ренд (Айн Ренд)
  • 2003: Римська весна місіс Стоун (Карен Стоун)
  • 2005: Третя зміна (Енні Фостер)
  • 2005: Єлизавета І (Єлизавета І)
  • 2013: Філ Спектор (Лінда Кенні Баден)
  • 2021: Солос (Пеґ)

Театр

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]
Гелен Міррен
Гелен Міррен під час фестивалю «San Diego Comic-Con International», 2010 рік
Дама Гелен Міррен
Гелен Міррен на прем'єрі стрічки «Дозвілля» у Торонто, 9 вересня 2017 року

Кіно

[ред. | ред. код]
Премія «Оскар»

Премія БАФТА

[ред. | ред. код]
  • Найкраща жіноча роль: 2006
  • BAFTA Fellowship: 2013[15]

Премія Золотий глобус

[ред. | ред. код]
Премія «Супутник»
  • Найкраща жіноча роль — кінофільм: 2006
Європейський кіноприз
Премія Гільдії кіноакторів США
Венеційський кінофестиваль
Каннський кінофестиваль
Римський міжнародний кінофестиваль
  • Найкраща актриса: 2009
Премія Готем
  • Почесна нагорода: 2015
Московський міжнародний кінофестиваль
  • Приз «Вірю. Костянтин Станіславський»: 2011
Кінофестиваль у Карлових Варах
  • Спеціальний приз за видатний внесок у світовий кінематограф: 2012
Золота Камера
  • За життєві досягнення: 2016[16]
Премія «Вибір критиків»
  • Найкраща жіноча роль: 2006
  • Найкращий акторський склад (разом з партнерами по фільму Госфорд-парк): 2001

Телебачення

[ред. | ред. код]
Премія БАФТА
  • Найкраща жіноча роль: 1991, 1992, 1993
Премія «Еммі»
  • Найкраща акторка в міні-серіалі або фільмі: 1996, 1999[17], 2006[18], 2007
Премія Золотий глобус
  • Найкраща жіноча роль міні-серіалу або телефільму: 1996, 2006
Премія Гільдії кіноакторів США
  • Найкраща жіноча роль міні-серіалу або телефільму: 2006, 2013
Телевізійний фестиваль в Монте-Карло
  • Золота німфа (найкраща жіноча роль в міні-серіалі): 2006
  • Кришталева німфа: 2017

Театр

[ред. | ред. код]
Премія Лоуренса Олів'є
  • Найкраща акторка: 2013[19]
Премія Тоні
  • Найкраща головна жіноча роль у виставі: 2015[20]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124909183 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  6. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  7. ↑ LIBRIS — 2007.
  8. ↑ Lahr, John (2 жовтня 2006). COMMAND PERFORMANCE. The New Yorker. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 24 жовтня 2010.
  9. ↑ Births, Marriages & Deaths Index of England & Wales, 1916—2005.; at ancestry.com
  10. ↑ Celebrating 60 years of National Youth Theatre [Архівовано 10 грудня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  11. ↑ Theater Talk: Helen Mirren — «The Audience» (англ.)
  12. ↑ Helen Mirren Talks About "Ceasar & Claretta (англ.)
  13. ↑ The Collection, Harold Pinter, 1976, with Malcolm McDowell-Alan Bates-Helen Mirren-Laurence Olivier (англ.)
  14. ↑ Helen Mirren winning an Oscar® for «The Queen» [Архівовано 4 січня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  15. ↑ Dame Helen Mirren wins Fellowship Bafta — The British Academy Film Awards 2014 — BBC One (англ.)
  16. ↑ Helen Mirren Goldene Kamera 2016 Lebenswerk (англ.)
  17. ↑ Helen Mirren wins 1999 Emmy Award for Lead Actress in a Miniseries or Movie (англ.)
  18. ↑ Dame Helen Mirren wining her 3rd Emmy for her performance in Elizabeth I (2006) (англ.)
  19. ↑ The 2013 Olivier Award for Best Actress is announced (англ.)
  20. ↑ Acceptance Speech: Helen Mirren (2015) (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гелен Міррен
Пітер О'Тул у кінострічці «Лоуренс Аравійський» Це незавершена стаття про британського актора або акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гелен_Міррен&oldid=43621999