Колективізація в СРСР: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Pohorynsky (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 140: Рядок 140:
[[th:นารวม]]
[[th:นารวม]]
[[tr:Kolektivizasyon]]
[[tr:Kolektivizasyon]]

* [http://www.duhvoli.com.ua/index.php?loading=all Карта «Репресії проти українців в СРСР»]
* [http://www.duhvoli.com.ua/index.php?loading=all&p=2 Мапа “Голодомор – геноцид українців”]

Версія за 14:51, 2 грудня 2011

Агітаційний плакат з закликом проганяти з колгоспів куркулів.

Колективіза́ція — створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Передбачалося, що результатом колективізації стане ріст виробництва сільськогосподарської продукції на 150%. Колективізація мала охопити майже всі селянські господарства, відтак, ліквідувавши «шкідливий буржуазний вплив» приватної власності.

Фактично, метою було перетворення всієї робочої сили села, а також міста, на робітників державних підприємств. Це встановлювало повний економічний контроль держави над громадянами, значно розширювало її політичне панування над самостійним до цього селянством. Було відомо, що реалізація плану зустріне певний опір, особливо з боку селян, яких мали позбавити землі, проте партійне керівництво приймало його як належне, мовляв «не розбивши яєць, не підсмажеш яєшні».

Найрадикальніше колективізація відбувалася у сільській місцевості, де вона нагадувала війну режиму проти селянства. Історики називають колективізацію однією з причин Голодомору 1932—1933 років в Україні.

Більшовики доводили, що рано чи пізно колективне сільське господарство має замінити дрібні селянські господарства. Однак, переконати селян погодитися з таким поглядом буде непросто й довго, особливо після тих поступок, що їх за НЕПу отримали селяни. Реакція селян на створення в 1920-х роках колгоспів та радгоспів була малообнадійливою — до них вступило лише 3% усіх сільськогосподарських робітників СРСР. Тому, опрацьовуючи перший п'ятирічний план, більшовики розраховували, що в кращому разі вони зможуть колективізувати 20% селянських дворів (для України це завдання виражалося в 30%). Зосередивши увагу на індустріалізації, радянське керівництво, в очевидь, вирішило не брати на себе величезний тягар, пов'язаний із докорінним перетворенням сільського господарства.

Хронологія колективізації

  • 26 жовтня 1917: Декрет про землю
    О земле // СУ РСФРС. 1917 № 1, Ст. 3.
  • листопад 1929: Починається мобілізація робітників — «25000-ків».
  • 27 грудня 1929: Сталін проголошує політику «ліквідації куркульстава як класу»
    К вопросам аграрной политики в СССР // Сталин. Сочинения. Т. 12. С. 141-72.
  • 5 січня 1930: Резолюція ЦК про підвищення темпів колективізації та розкуркулення
    О темпе коллективизации и мерах помощи государства колхозному строительству // КПСС в резолюциях Т. 4. С. 383-86.
  • січень 1930: Кампанія суцільної колективізації, закриття сільських церков.
  • 1 березня 1930: стаття Сталіна «Запаморочення від успіхів»
    «Головокружение от успехов» в Сталин // Сочинения. Т. 12. С. 191-99.
  • 1 березня 1930: Перший устав сільськогосподарської артелі
    Примерный устав сельскохозяйственной артели // СЗ СССР 1930 № 24, ст. 255.
  • 30 липня 1930: Ліквідація сільської громади (общини)
    О ликвидации земельных обществ в районах сплошной коллективизации // СУ РСФСР, 1930 № 51, ст. 621.
  • 11 серпня 1930: Резолюція ЦК про обов'язкову початкову освіту
    О всеобщем обязательном начальном обучении // КПСС в резолюциях. Т. 4. С. 473-76.
  • 30 червня 1931: Закон про відходи
    Об отходничестве // СЗ СССР, 1931. № 46, Ст. 312.
  • 20 травня 1932: Закон, який дозволив селянам торгувати
    О порядке производства торговли колхозов, колхозников и трудящихся единоличных крестьян // СЗ СССР, 1932. № 38, Ст. 233.
  • 7 серпня 1932: Закон про охорону соціалістичної власності
    Об охране имущества государственных предприятий, колхозов и кооперации и укреплении общественной (социалистической) собственности // СЗ СССР, 1932. № 62, Ст. 360.
  • зима 1932: Початок голоду в основних хліборобних регіонах СРСР
  • 27 грудня 1932: Закон, яким впроваджено паспортну систему в межах країни
    Об установлении единой паспортной системы по Союзу ССР и обязательной прописке паспортов // СЗ СССР, 1932. № 84, Ст. 516.
  • січень 1933: Резолюція ЦК про створення політвідділів МТС
    Цели и задачи политических отделов МТС и совхозов // КПСС в резолюциях Т. 5. С. 78-89.
  • лютий 1933: Перший з'їзд колгоспників-ударників
  • 17 березня 1933: Новий закон про відхід
    О порядке отходничества из колхозов // СЗ СССР, 1933 № 21, Ст. 116.
  • листопад 1934: Резолюція ЦК про ліквідацію політвідділів МТС
    О политотделах в сельском хозяйстве // КПСС в резолюциях. Т. 5. С. 198—204.
  • лютий 1935: Другий з'їзд колгоспників-ударників
  • 17 лютого 1935: Другий устав сільськогосподарської артелі
    Примерный устав сельскохозяйственной артели // СЗ СССР, 1935. № 11, Ст. 82.
  • 7 липня 1935: Закон, який надає колгоспам землю в «довічне користування»
    О выдаче сельскохозяйственным артелям государственных актов на бессрочное (вечное) пользование землей // СЗ СССР, 1935 № 34, Ст. 300.
  • листопад 1935: З'їзд стахановок «п'ятисотниць» виробництва цукрового буряку
  • грудень 1935: З'їзд стахановців-комбайнерів
  • грудень 1935: З'їзд стахановців-хліборобів, на якому прозвучали слова Сталіна «син за батька не відповідає»
  • 19 грудня 1935: Закон про підсилення колгоспів в нечерноземній полосі
    Об организационно-хозяйственном укреплении колхозов и подъёме сльского хозяйства в областях, краях и республиках нечерноземной полосы // СЗ СССР, 1935 № 65, Ст. 250.
  • лютий 1936: З'їзд стахановців тваринницької галузі
  • осінь 1936: Неврожаї в багатьох регіонах, що призвело до голоду взимку та навесні 1937 р.
  • 27 січня 1937: Закони, якими деяка земля совхозів передається колгоспам
    Об отрезке земель от совхозов, хозяйств орсов и подсобных предприятий … и об увличении за этот счет колхозов // СЗ СССР, 1937. № 16, Ст. 49-58.
  • 20 березня 1937: Списання нестач по хлібозаготівлям за 1936 р.
    О снятии недоимок по зернопоставкам за 1936 г. // СЗ СССР, 1937 № 21, Ст. 79.
  • липень 1937: Секретна інструкція Сталіна, яка наказувала провести облави на куркулів та кримінальних злочинців, які повернулись із заслання.
  • осінь 1937: Показові процеси над сільськими районними керівниками, яких було звинувачено в жорстокому поводженні з колгоспниками, порушенні уставу сільгосп артелі та саботажі
  • 19 квітня 1938: Закон, яким заборонялись масові виключення з колгоспів
    О запрещении исключений колхозников из колхозов // СЗ СССР, 1938 № 18, Ст. 115.
  • 19 квітня 1938: Закон про невірний розподіл доходів в колгоспах
    О неправильном распределении доходов в колхозах // СЗ СССР, 1938 № 18, Ст. 116.
  • 27 травня 1939: Декрет «Про заходи охорони суспільних земель від розбазарювання»
    О мерах охраны общественных земель от разбазаривания // СЗ СССР, 1939. № 34, Ст. 235.
  • 28 грудня 1939: Декрет про посіви
    О порядке планирования посевов зерновых культур в колхозах // СЗ СССР, 1940 № 1, Ст. 3.
  • 21 квітня 1940: Закон, який дозволив виплату місячної зарплати головам колгоспів (спочатку, в східних регіонах СРСР, потім поширений на решту регіонів)
    Об оплате председателей колхозов в восточных районах СССР // СЗ СССР, 1940 № 11, Ст. 271.

Рух проти колективізації і радянська протидія

В період колективізації в Україні відбулися 7382 бунти селян і акти масової непокори, 15 з яких визнані як широкомасштабні озброєні повстання проти Радянської влади. У 20-30х роках була справжня селянська війна. Окрім масових виступів селяни вели боротьбу поодинці й дрібними групами — влаштовуючи терор більшовикам. Висилку селян здійснювали в округи Північного краю — 70 тис. сімейств, Сибіру — 50 тис. сімейств, Уралу — 20-25 тис. сімейств, Казахстану — 20-25 тис. Районами висилки були необжиті і малообжиті місцевості, де висланих використовували на сільськогосподарських роботах або промислах (ліс, риба тощо). Реальну кількість висланих важко підрахувати. Потрібно враховувати, що сім'ї могли бути до 12 осіб[1]. В зв'язку з необжитістю деяких місцевостей, висилка була фактично смертним вироком.

Джерела

  1. Радянське село очима ВЧК-ОГПУ- НКВД 1918—1939. Під редакцією А. Береловича, В. Данилова

Див. також

Література

  • Николя Верт. Сопротивление крестьян насильственной коллективизации в СССР // Террор и беспорядок. Сталинизм как система. — М. : РОССПЭН, 2010. — 447 с. — (История сталинизма) — ISBN 978-5-8243-1299-7.
  • Шейла Фицпатрик (2001). Сталинские крестьяне. Социальная история Советской России в 30-е годы: деревня. М.: РОССПЭН. ISBN 5-8243-0238-3.