Каманче

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каманче
Жінка грає на Каманче, Каджар, Іран, 1800-1825.
Жінка грає на Каманче, Каджар, Іран, 1800-1825.
Жінка грає на Каманче, Каджар, Іран, 1800-1825.
Інші назви Кяманча (азерб. kamança), каманьях, гіжак, кашмірський саз
Класифікація Смичкові інструменти
Класифікація Горнбостеля-Закса 321.311-7
Подібні інструменти Гайчак, Ребаб, Кеменче, Ерху
CMNS: Каманче у Вікісховищі

Каманче, кяманча (перс. کمانچه‎, азерб. kamança; дослівно з перської означає «маленький смичок») — старовинний народний струнний смичковий інструмент, поширений в Ірані, Азербайджані, Вірменії, Туреччині, а також Узбекистані, Туркменістані, Афганістані та в деяких країнах Близького Сходу[1]. Споріднений зі скрипкою[2]. Набув популярності під час правлінь династій Сефевідів та Каджар, вважаючись у той час одним з найважливіших музичних інструментів, який використовувався на офіційних церемоніях та майже під час усіх святкових дійств.

Традиційно каманче має три струни, проте інколи трапляються і чотириструнні каманче[3][4], а ще рідше — п'ятиструнні.

В Кашмірі відомий під назвою «кашмірський саз». В Таджикистані, як гиджак. В Іраку — джоза. В Туреччині — кабак кемане (буквально — скрипка з гарбуза).

Перське каманче[ред. | ред. код]

Перські каманчі, Музей мистецтва Метрополітен

Перська каманче  — інструмент поширений на Кавказі і в країнах Близького і Середнього Сходу. Корпус кеманчі круглий, виготовляється з дерева, іноді з кокосового горіху. Вважається, що саме цей інструмент — родоначальник всіх інших видів струнних смичкових регіону. Дерев'яна шийка пряма та має округлу форму, з великими кілками. Дека з тонкої зміїної, риб'ячої шкіри або бичачого міхура. Смичок лукоподібний з кінським волоссям. Існують двострунні (в Курдистані), триструнні (в Туреччині) і чотириструнні (в Ірані, Вірменії та Азербайджані інструменти), аж до шестиструнних.

У 1910 році знаменитий каманчіст-віртуоз Саша Оганезішвілі видозмінив досі триструнну кеманчу, додавши четверту струну, що дозволило значно розширити можливості інструменту і систематизувати методи гри. Кеманча — ідеальний інструмент для виконання як сольної, так і оркестрової музики. В основному виконавець грає сидячи, спираючи довгу металеву ніжку інструменту на підлогу або коліно, хоч деякі музиканти (такі як Андранік Арустамян) не використовують металеву ніжку, а тримають корпус інструменту на колінах.

Найчастіше чотириструнна каманча настроюється кварто-квінтовим методом «мі-ля-ля-мі», але не існує єдиного методу налаштування. У Тегерані, наприклад, кеманчу налаштовують так само, як і скрипку, по квінтах, «мі-ля-ре-соль».

Азербайджанська кяманча[ред. | ред. код]

Азербайджанська кяманча в Азербайджанському державному музеї музичної культури

Складається азербайджанська кяманча з корпусу, грифа та шпиля, який проходить крізь внутрішню частину корпусу назовні та з'єднує обидві половини корпусу.

Перші старовинні зразки кяманчі виготовлялися з видовбаного гарбуза, індійського горіха та прикрашалися слоновою кісткою.

Корпус, гриф та колки кяманчі виготовляються на спеціальному верстаті. Важливою умовою гарного звучання інструменту є розрахунок відстані між грифом та струнами. Загальна довжина інструменту – 700 мм, висота корпусу – 175 мм, а ширина – 195 мм [5].

Німецький мандрівник Енгельберт Кемпфер, який мандрував територією сучасного Азербайджану на початку XVII століття, описує кяманчу як триструнний, а іноді чотириструнний інструмент, що видає прекрасне тембральні звучання.

Відомо, що в XIX столітті побутували три-, чотири-, і навіть п'ятиструнні різновиди кяманчі. В етнографічному фонді Музею історії Азербайджану, наприклад, зберігається примірник п'ятиструнної кяманчі XIX століття. У тому ж музеї експонується кяманча, що належала відомому композитору азербайджанському Зульфугару Гаджибекову. Корпус і гриф цієї триструнної кяманчі прикрашені натуральним перламутром. Особливістю цього інструменту є те, що частина корпусу виконана з вертикального зрізу деревини, яка обтягнена шкірою.

Кяманча незамінна при виконанні азербайджанського мугама, для якого потрібний ансамбль із трьох музикантів. Азербайджанське тріо складається з кяманчі, тара та співака, який також грає на дафі[6].

Вірменська каманча[ред. | ред. код]

У середньовічній Вірменії подібний до каманчі смичковий музичний інструмент, ймовірно, був відомий під назвою «джутак» (так і досі у Вірменії називають скрипку), згадка про який збереглася в поемі «Книга скорботних пісень» вірменського ченця та богослова Григора Нарекаці (X—XI ст.)[7].

Каманче в поезії та образотворчому мистецтві[ред. | ред. код]

Тріо з кяманчі, дафа і барбата на мініатюрі XVI століття в книзі «Хосров і Ширін» Нізамі Гянджеві. 70-ті роки XVI століття

Ще у XII столітті великий перський поет Нізамі Гянджеві описує кяманчу у своїй поемі «Хосров і Ширін» як джерело божественної музики, яка змушує людей захоплюватися цим музичним інструментом.

...Каман: як він горить, як він завиває...
Оригінальний текст (азерб.)
Kaman Musa kimi yanır, inləyir...
Зовнішні відеофайли
Кейхан Кальхор — учасник іранського ансамблю «The Silk Road» грає на каманче

Класик азербайджанської літератури Джаліл Мамедкулізаде — автор п'єси під назвою «Кяманча».

Зображення кяманчі зустрічається в мініатюрах середньовічних перських мініатюристів, зокрема, в мініатюрі художника тебрізької школи 16 століття Міра Сайїда Алі, названої «Музичний меджліс» (Музичні збори), кяманча зображена в складі ансамблю, що включає також барбат і деф.

Кяманча у масовій культурі[ред. | ред. код]

Кяманча зображена на аверсі банкноті національної валюти Азербайджану номіналом в 1 азербайджанського маната (2006 та 2020 років друку).

Культурна спадщина ЮНЕСКО[ред. | ред. код]

На 12-й сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО з охорони нематеріальної культурної спадщини, що відбулася 7 грудня 2017 року на острові Чеджудо Республіки Корея, виготовлення та виконавське мистецтво струнного музичного інструменту кеманча, спільно представлене Азербайджанською Республікою та Іраном, внесено до культурної спадщини ЮНЕСКО[8][9].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Каманче в Енциклопедії Іраніка [Архівовано 17 травня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
  2. Iranian string instrument ‘Kamancheh’ to be inscribed on UNESCO list. 11 квітня 2015. Процитовано 9 червня 2017. (англ.)
  3. Muğam Ensiklopediyası — Kamança [Архівовано 15 березня 2017 у Wayback Machine.](азерб.)
  4. Musigi Dunyasi. Music dictionary
  5. Меджнун Керимов. Атлас традиционной азербайджанской музыки. Кяманча
  6. Stephen Blum. Kamānča (англ.) // Encyclopædia Iranica. — 2010. — 15 December (vol. XV, Fasc. 4). — P. 434—437.
  7. McCollum, J. Djut’ak (англ.). The Grove Dictionary of Musical Instruments. Oxford University Press (2014)
  8. Kamança simli musiqi alətinin hazırlanma və ifaçılıq sənəti - UNESCO üzrə Azərbaycan Respublikasının Milli Komissiyası
  9. Art of crafting and playing with Kamantcheh/Kamancha, a bowed string musical instrument

Посилання[ред. | ред. код]