Тар (музичний інструмент)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тар
Типовий тар
Типовий тар
Класифікація Струнні музичні інструменти
Подібні інструменти Гітара, Уд, Танбур, Ребаб

Тар (від перс. تار‎‎ — «струна»[1]) — народний струнний щипковий музичний інструмент[2] з 8-подібним корпусом, 22 ладами, 4-6 струнами, 19-ступеневим звукорядом з інтервалами, меншими за 1/2 тони[1]. Нині поширений в Азербайджані, Вірменії, Афганістані, Іраці, Ірані, Туреччині, Таджикистані, Узбекистані та в деяких країнах Близького Сходу.

Автором оновленого тару є азербайджанський музикант-конструктор Садихджан (Мірза Садиг Асад огли), який жив у Карабасі у XIX столітті та отримав прізвисько «Батько тара».[3] Він реконструював і удосконалив багатовіковий щипковий тар: до слабкого звукового п'ятиструнного інструмента додано шість струн і кількість парде (ладів) досягли сімнадцяти. Для збільшення резонансу Садихджаном були додані хори (резоніруючі струни) у верхньому регістрі та введено виконавський стиль «лал бармаг» (стиль «німого пальця»).

Сучасний (азербайджанський) тар має 11 струн — басові між парними мелодичними, розташованими з боків. Використовується для віртуозної сольної гри, а також в ансамблях (з кеменче і дойрою) і в оркестрах народних інструментів.

5 грудня 2012 року азербайджанське мистецтво гри на тарі було включено до Списку шедеврів усної та нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО[4].

Різновиди[ред. | ред. код]

  • іранський тар — типовий 4-6-струнний;
  • азербайджанський тар — з 8-подібним корпусом[5] 11-струнна модифікація іранського тара;
  • вірменський тар — однотипний з азербайджанським[5];
  • турецький тар — з ладовим грифом[5].

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]