Хардінгфеле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
норв. Hardingfele, hardingfela
норв. Hardingfele, hardingfela
Інші назви хардінгфела, хардангерфеле, норвезька скрипка
Класифікація Смичкові інструменти


Хардінгфеле, також хардангерфеле (норв. Hardingfele, Hardingfela, англ. Hardanger fiddle) – традиційна норвезька скрипка. Є популярним народним струнно-смичковим музичним інструментом Норвегії поряд зі скрипкою фіддл та ланглейком.[1]. На хардінгфеле найчастіше виконуються народні танцювальні мелодії.

Конструкція та дизайн[ред. | ред. код]

Розташування струн у хардінгфеле
Декоративна голівка хардінгфеле
Характерний розпис корпусу хардінгфеле чорним чорнилом

Хардінгфеле відрізняється від класичної скрипки меншим розміром, має більш опуклі деки, коротку шийку і широкий гриф. Має 4 ігрові струни (стрій залежить від ладу музики, що виконується) та 4 (іноді 5) резонуючі струни. [1]. Резонуючі струни, розташовані поза грифом, під час гри створюють ефект бурдону. За конструкцією хардінгфеле схожа на віолу д'амур.

В Норвегії нараховується близько 40 різних способів настроювання хардінгфеле, що залежать від характеру музики й місцевих особливостей різних районів країни.

Хардінгфеле легко впізнати за багатим декором: в багатьох зразках голівка скрипки зроблена у формі голови людини або тварини (часто льва чи дракона), гриф та підгрифок інкрустовані перламутром, корпус інструменту прикрашений рослинним орнаментом, виконаним чорним чорнилом.

Традиційно хардінгфеле виготовлялися цілком із натуральної деревини, найчастіше — з ялини, клену, чорної вільхи.

Історія[ред. | ред. код]

Найстарішим із збережених зразків інструменту вважається хардінгфеле з підписом майстра У. Ю. Яастада і датуванням 1651 року, яка нині зберігається в Бергенському музеї. Достовірність дати та маркування неодноразово ставала об'єктом дискусій та суперечок. З впевненістю можна казати, що перша скрипка хардінгфеле була виготовлена в районі Хардангеру, і вже у 18 столітті цей музичний інструмент з'явився на інших теріторіях Норвегії. [2].

Ейвінд Гровен

Мелодії для хардінгфеле називаються слоттами. Найвідоміший норвезький композитор Едвард Гріг адаптував чимало таких народних танцювальних мелодій хардінгфеле, протягом 1888-1092 рр. співпрацював з музикантами Кнутом Дейлом та Юханом Хальворсеном з метою збереження фольклорної норвезької музики.[3]

Слотти активно досліджувалися й в ХХ сторіччі, яке в цілому ознаменувалося зростанням інтересу до народних музичних традицій серед музикантів і композиторів. В 1954 році був створений комітет для редагування й видання серії зібрання норвезьких пісень для хардінгфеле "Hardingfeleverket", який очолював відомий норвезький композитор і музичний теоретик Ейвінд Гровен. [4].

Американська Асоціація Хардінгфеле[ред. | ред. код]

Починаючи з 1850 року, норвежці у величезній кількості почали емігрувати в Північну Америку. Серед мігрантів були й найвіртуозніші виконавці на хардінгфеле, котрі не полишали своєї музичної діяльності і в Америці. В 1914 році була сформована Асоціація Скрипалів Хардінгфеле (Hardanger Violinist Forbundet of America), до складу якої входило приблизно 150 людей. Але діти мігрантів рідко вчилися грати на хардінгфеле, і на початку Другої світової війни Асоціація була розформована. До 1970 року число виконавців на хардінгфеле в Північній Америці скоротилося до 20. Але початок 80-х років в Америці ознаменувався відродженням інтересу до хардінгфеле, як серед американців норвезького походження, так і серед представників іншого культурного спадку.

Лоретта Келлі

В 1983 році було засновано нову Американську Асоціацію Хардінгфеле (HFAA), і протягом першого року існування в організації було зареєстровано 162 членів із США, Канади та Норвегії. Вчити членів Асоціації грі на хардінгфеле до США приїжджали норвезькі музиканти Арне Рьойн і Відар Ланде. [5]

Американська Асоціація Хардінгфеле є неприбутковою організацією, зареєстрованою в штаті Міннесота, і, як зазначають організатори, її метою є "надихання, зміцнення та активізація спільноти поціновувачів хардінгфеле в Північній Америці". [6]. Посаду Президента Асоціації обіймає Лоретта Келлі, одна з найвідоміших виконавиць на хардінгфеле в Америці. За ініціативи Асоціації Хардінгфеле в США відбуваються майстер-класи з гри на хардінгфеле та норвезьких народних танців, створюються стипендіальні освітні програми для скрипалів та ін. [6]

Цитати[ред. | ред. код]

« Хардінгфеле асоціюється з найавтентичнішим норвезьким музичним спадком.<...> Цей інструмент вирізняється особливо щільним і чітким звуком завдяки дюжині можливостей скордатури. Техніка гри на хардінгфеле характеризується низкою унікальних метричних і ритмічних формул, які рідко використовуються в грі на інших інструментах. »

Рейдар Севаг, музикознавець, історик., [7].

Примітки і джерела[ред. | ред. код]

  1. а б Музыкальный энциклопедический словарь / Гл. ред. Г. В. Келдыш. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — C. 596 — ISBN 5-85270-033-9.
  2. [1] Hardanger fiddle. — Instruments. — Dictionary. Folkorg.no. 
  3. [2] Chris Boyes. Slåtter (Norwegian Peasant Dances) for piano, Op. 72 by Edvard Grieg (en). AllMusic.com. 
  4. [3] Eivind Grovens's Life and Work (en). Orgelhuset.org. 
  5. [4] Our History. The Hardanger fiddle emigrates. (en). Hardanger Fiddle Association of America. 
  6. а б [5] Hardanger Fiddle Association of America (en). Hardanger Fiddle Association of America. 
  7. [6] Reidar Sevåg. Love and Affection. Acts of international meetings around the instruments sympathetic strings. Limoges, November 1992.