Скрипка Штроха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Скрипка Штроха
Скрипка Штроха
Інші назви Віолінофон
Класифікація Струнний інструмент, Хордофон
Подібні інструменти Скрипка

Скрипка Штроха (віолінофон) — різновид скрипки, в якій для посилення звуку використовується не дерев'яний корпус, а металевий розтруб. Названа на честь винахідника, Йоганна Штроха (нім. Johannes Matthias Augustus Stroh, 1828–1914).

Скрипка Штроха звучить набагато голосніше звичайної, її звук більш сфокусований. Це призвело до широкого використання віолінофонов на студіях при записі грамплатівок. Також ця скрипка використовувалася в театрах, мюзик-холах. З появою мікрофонів та електроскрипки популярність інструменту впала. Сучасні музиканти теж використовують характерний звук цього інструменту — зокрема, скрипку Штроха можна почути на окремих записах Тома Вейтса і Bat for Lashes.

У Молдові та Румунії з початку XX століття відомий місцевий різновид скрипки Штроха (мабуть, виникла незалежно), з використанням діафрагменного резонатора, подібного грамофонному, — такий інструмент досі іноді вживається в оркестрах, виконуючих народну музику.

Посилання[ред.ред. код]


Valtorna template.gif Це незавершена стаття про музичні інструменти.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.