Скрипка Штроха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скрипка Штроха
Скрипка Штроха
Інші назви Віолінофон
Класифікація Струнний інструмент, Хордофон
Подібні інструменти Скрипка

Скрипка Штроха (віолінофон) — різновид скрипки, в якій для посилення звуку використовується не дерев'яний корпус, а металевий розтруб. Названа на честь винахідника, Йоганна Штроха (нім. Johannes Matthias Augustus Stroh, 1828–1914). Перша скрипка була виготовлена ​​в (1899) році в Лондоні, де жив і працював німецький інженер.

На початку XX століття театри стали все більш популярні серед найбільш забезпечених верств населення. І далеко не завжди була можливість проводити концерти в приміщеннях з хорошою акустикою. А звучання традиційної скрипки, особливо в складі оркестру, де використовувалися більш гучні духові інструменти, просто не було чутно. Тому головною причиною появи Скрипки Штроха стала необхідність отримання більш гучного і сильного звуку, і її звук більш сфокусований ніж у звичайної. Це призвело до широкого використання віолінофонов на студіях при записі грамплатівок. Також ця скрипка використовувалася в театрах, мюзик-холах. З появою мікрофонів та електроскрипки популярність інструменту впала.
Сучасні музиканти теж використовують характерний звук цього інструменту — зокрема, скрипку Штроха можна почути на окремих записах Тома Вейтса і Bat for Lashes. Також у 2010 – 2011 роках сучасна співачка Shakira у своєму альбомі The Sun Comes Out World Tour записала ряд композицій, використовуючи саме скрипку Штроха.

У Молдові та Румунії з початку XX століття відомий місцевий різновид скрипки Штроха (мабуть, виникла незалежно), з використанням діафрагменного резонатора, подібного грамофонному, — такий інструмент досі іноді вживається в оркестрах, виконуючих народну музику.

Посилання[ред. | ред. код]