Корбан Геннадій Олегович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Повернення інформації
Рядок 21: Рядок 21:
| релігія = [[юдаїзм]]
| релігія = [[юдаїзм]]
}}
}}

'''Генна́дій Оле́гович Ко́рбан''' {{Життєпис}}&nbsp;— український державний діяч і політик, бізнесмен. Голова громадської ради при [[Дніпровська міська рада|міській раді Дніпра]]<ref>{{cite web|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-korban-rada-pry-meri-dnipra/30470562.html|title=Геннадій Корбан очолив громадську раду при міській раді Дніпра|publisher=[[Радіо Свобода]]|lang=uk|website=radiosvoboda.org|date=2020-03-05}}</ref>.
'''Генна́дій Оле́гович Ко́рбан''' {{Життєпис}}&nbsp;— український державний діяч і політик, бізнесмен, у минулому&nbsp;— [[Рейдерство|рейдер]]<ref>https://bykvu.com/ua/bukvy/12953-top-5-rejderskikh-uspekhov-korbana/</ref>. Голова громадської ради при [[Дніпровська міська рада|міській раді Дніпра]]<ref>{{cite web|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-korban-rada-pry-meri-dnipra/30470562.html|title=Геннадій Корбан очолив громадську раду при міській раді Дніпра|publisher=[[Радіо Свобода]]|lang=uk|website=radiosvoboda.org|date=2020-03-05}}</ref>. У 2019 році Корбан погрожував українському активісту [[Ратушний Роман Тарасович|Роману Ратушному]] (який загинув в 2022 в боях з російськими окупантами), щоби Роман перестав захищати урочище [[Протасів Яр (місцевість)|Протасів Яр]], де компанія [[Корбан Геннадій Олегович|Корбана]] планувала нелегально збудувати високоповерховий ЖК.<ref>{{Cite web|title=Заступник голови ОП висловлював погрози активістові.|url=https://zbruc.eu/node/93537|website=Збруч|date=2019-11-14|accessdate=2023-04-24|language=uk}}</ref>


З 6 березня 2014 по 24 березня 2015 року&nbsp;— заступник голови&nbsp;— керівник апарату [[Дніпропетровська обласна державна адміністрація|Дніпропетровської обласної державної адміністрації]] при [[Коломойський Ігор Валерійович|Ігорю Коломойському]].
З 6 березня 2014 по 24 березня 2015 року&nbsp;— заступник голови&nbsp;— керівник апарату [[Дніпропетровська обласна державна адміністрація|Дніпропетровської обласної державної адміністрації]] при [[Коломойський Ігор Валерійович|Ігорю Коломойському]].

Версія за 19:18, 22 червня 2023

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Корбан.
Геннадій Олегович Корбан
Геннадій Олегович Корбан
Геннадій Олегович Корбан
Заступник голови
Керівник апарату Дніпропетровської обласної державної адміністрації
6 березня 2014 — 24 березня 2015
Народився 24 травня 1970(1970-05-24) (53 роки)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Відомий як політик
Громадянство Україна Україна (до липня 2022)
Ізраїль Ізраїль
Alma mater НТУ ДП
Політична партія УКРОП
Релігія юдаїзм
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Генна́дій Оле́гович Ко́рбан (24 травня 1970(1970-05-24), Дніпро) — український державний діяч і політик, бізнесмен, у минулому — рейдер[1]. Голова громадської ради при міській раді Дніпра[2]. У 2019 році Корбан погрожував українському активісту Роману Ратушному (який загинув в 2022 в боях з російськими окупантами), щоби Роман перестав захищати урочище Протасів Яр, де компанія Корбана планувала нелегально збудувати високоповерховий ЖК.[3]

З 6 березня 2014 по 24 березня 2015 року — заступник голови — керівник апарату Дніпропетровської обласної державної адміністрації при Ігорю Коломойському.

Голова партії «УКРОП» з 12 липня 2015 по 23 січня 2016 року. На місцевих виборах 2015 року балотувався у мери Києва від партії «УКРОП», отримав 2,61 % голосів.

За версією видання New Voice, визнаний найвпливовішою людиною Дніпра[4]. Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, 28 лютого 2022 року очолив Штаб ради оборони Дніпра[5].

Ранні роки

Народився в єврейській родині радянських інженерів[6][7][8][9]. Разом з ними і старшою сестрою жив у комунальній квартирі[10]. Старша сестра — Вікторія Корбан (1962 р. н.) — в 1990 році з сім'єю емігрувала до Ізраїлю. Батьки Геннадія Корбана також мають громадянство Ізраїлю.

У 1987 році закінчив середню школу № 21 в Дніпропетровську, вступав на філософський факультет у Ростові-на-Дону. Проте не був зарахований, оскільки не зміг надати рекомендацію від місцевого партійного органу КПУ.

У тому ж 1987 році повернувся до Дніпропетровська і вступив до металургійного інституту. Незабаром призупинив навчання і був призваний до лав Радянської армії.

У 1988 році був призваний в армію, два роки прослужив рядовим в льотному гвардійському полку в Мелітополі.

З 1988 по 1990 роки проходив службу в армії у званні рядового в авіаційному гвардійському полку.

Після демобілізації в 1991 році вступав до Московського літературного інституту ім. Горького на факультет драматургії, проте вважав за краще роботу, ніж навчання.

У 1994—1997 роках навчався в Дніпропетровській гірничій академії на спеціальності фінанси і кредит, закінчив її екстерном[11].

Бізнес-кар‘єра

У 1990—1991 роках працював брокером на Московській біржі «Центр союз» і Російській товарно-сировинній біржі.

У 1992 році повернувся до рідного Дніпропетровська зі стартовим капіталом, завдяки якому створив брокерську контору «Україна»[12].

У 1994 році заснував інвестиційну компанію ВАТ «ІК Славутич Капітал», був головою ради директорів.

У 1999 році на запрошення Лева Чорного займався приватизацією Миколаївського глиноземного заводу — юридичним супроводом, роботою з акціонерним капіталом, управлінням підприємством.

З 2001 року — голова Наглядової ради ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».

З 2005 року увійшов до складу Наглядової ради української нафтогазовидобувної компанії «Укрнафта», якій належить понад 86 % видобутку нафти, 28 % газового конденсату і 16 % газу від загального видобутку вуглеводнів в Україні[13].

Бізнес сконцентрував на первинній приватизації, торгівлі цінними паперами, а також будівництві великих офісних та торгових центрів в Києві і в Дніпрі. Інвестував значні кошти в акції низки «блакитних фішок» в Україні та за кордоном[14][15][16].

Революція гідності

Під час Революції гідності активно підтримував Євромайдан у Дніпропетровську організаційно, юридично, фінансово, а також інформаційно, за що разом зі своїм бізнес-партнером Борисом Філатовим зазнав переслідувань з боку віцепрем'єра Олександра Вілкула, який впливав на регіональну владу. 21 листопада 2015 року, через два роки після початку Євромайдану, Корбан згадував:

«...Ми з Філатовим розбудили Дніпропетровськ, транслюючи на рекламних екранах наших торгових центрів П'ятий канал — як символ правди й об'єктивності в епіцентрі політичного впливу Партії регіонів»[17].

Крім контенту П'ятого каналу, на цих рекламних екранах передавали пряму трансляцію з Майдану в Києві, яку вів телеканал «Еспресо TV». Також бізнесмени вивісили на будівлях своїх готелів і бізнес-центрів у Дніпропетровську прапори України та ЄС[18].

За словами Геннадія Корбана, трансляцію Революції гідності на Пасажі організували під час подій на вулиці Грушевського (тобто 19 січня 2014 року)[19].

За низкою свідчень, трансляція 5 каналу почалася 24 січня[20]. Саме цього дня Міськрада зібралася на позачергову сесію, щоб проголосувати за звернення до Януковича застосувати всі законні методи для врегулювання ситуації (завуальований заклик розігнати Євромайдан). Таке звернення ініціювала Партія регіонів і заради нього довелося терміново скликати сесію[21].

Наступного дня, 25 січня, в суботу, близько 17-ї години в ТРЦ «Пасаж», «Європа» та Library було вимкнено світло, зупинилися ескалатори та ліфти, тисячі відвідувачів змушені були залишати будівлі в темряві[22][23].

У незалежних ЗМІ подію було названо «диверсією» і «помстою», організованими віце-прем'єром Олександром Вілкулом. Комунальні служби міста на повідомлення про знеструмлення не реагували[24][25].

26 січня, у неділю, станом на 12:14 рекламний екран на ТРЦ «Пасаж» транслював «Лебедине озеро» (час за публікацією на Цензор.НЕТ)[26]. Бічний екран ТРЦ показував прапори України та ЄС[23][27].

Цього дня, 26 січня, у неділю, у Дніпрі учасники Революції Гідності зібралися біля ОДА і були жорстоко розігнані. У ніч на 27 січня відбувалися масові затримання та арешти, людей хапали просто на вулиці, били. Судді вночі масово відправляють затриманих під варту. За свідченням Бориса Філатова, у Дніпрі це були люди, яких привезли з Кривого Рогу, і співробітники охоронних фірм, пов'язаних із місцевими регіоналами, високопоставленими співробітниками міліції та СБУ. Дзюдоїст Волович, який командував тітушками, згодом втік до Росії[28].

27 січня, коли на Європейській площі Дніпропетровська відбувся черговий Євромайдан, на який прийшло близько ста осіб, на ТРЦ «Пасаж» продовжували показувати «Лебедине озеро»[29].

Звернення до влади України

27 січня Геннадій Корбан виступає від імені дніпропетровських бізнесменів до Януковича, Кабміну, народних депутатів і місцевої влади припинити застосовувати силу і піти на поступки для збереження єдності України.

Геннадій Корбан пропонує владі та опозиції сісти за стіл переговорів на базі єдності та неподільності України і прав і свобод її громадян[30].

Політичне переслідування режимом Януковича

Переслідування Корбана і Філатова почалося в рамках боротьби з Революцією гідності в Дніпрі після розгону протестувальників 26 січня. Воно було багатокомпонентним і містило в собі інформаційну, силову та «правову» складові.

Силову атаку забезпечили бійці «Беркута», які, за словами Бориса Філатова, загонами по 30-40 осіб пройшли по офісах Корбана, Філатова і партнерів з обшуками під приводом пошуку екстремістів. Документів, що санкціонують обшук, у них не було. Заступник голови Бабушкінського районного суду, один із відомих «суддів Майдану» Микола Бібік ухвалив рішення про примусовий привід Корбана і Філатова до суду, що за фактом означало затримання і арешт[31][32].

Еміграція

28 січня 2014 року Корбан і Філатов залишили Україну, після від'їзду заявивши, що їх переслідує за громадянську позицію «влада Дніпропетровської області, яку курує віце-прем'єр міністр Вілкул А.Ю.». Як згадує Корбан, літак для термінового вильоту з України їм надав Коломойський[33].

29 січня 2014 року на Корбана і Філатова послідувала інформаційна атака дніпропетровського нардепа-регіонала Дмитра Шпенова, який звинуватив бізнесменів у рейдерстві. У блозі Шпенова на сайті «Корреспондент» на адресу Корбана і Філатова вже містяться звинувачення, які після обрання Філатова народним депутатом і мером будуть регулярно відтворюватися на адресу Корбана («рейдерство») і Коломойського (створення «приватних армій», спроба перевороту) [34].

30 січня 2014 року Філатов повідомляє, що рішення суду про їх примусовий привід до суду (за фактом - арешт) офіційно скасовано[31]. Однак тиск влади на прихильників Майдану тривав. Борис Філатов описав обстановку в Дніпрі:

«У місті масово затримують студентів і школярів старших класів. Виписують арешти за знайдені прапори Євромайдану. Одному з наших працівників хотіли зрізати двері у квартирі, оскільки прийшли з обшуком шукати вибухівку»[31].

— Борис Філатов

Мінімізуючи конфлікт, і Корбан, і Філатов публічно представлять те, що відбувається, як зведення Вілкулом особистих рахунків за «якусь минулу образу»[32].

2 лютого Корбан і Філатов були запрошені до Кнесету Ізраїлю і зустрілися там із депутатами, а ввечері з ними неформально поспілкувався спікер Кнесету Юлій Едельштейн[35][36].

4 лютого «Пасаж» після перерви почав транслювати Громадське ТБ (яке теж періодично включало Майдан)[37].

Пропозиції щодо врегулювання конфлікту влади і суспільства

5 лютого 2014 року Геннадій Корбан і Борис Філатов дають прес-конференцію в Тель-Авіві, в готелі Дан Панорама. Для організації вони звернулися до головної редакторки порталу «Київ єврейський» Елеонори Гройсман[38].

Після закінчення прес-конференції вони продовжують неформальне спілкування з журналістами. Елеонора Гройсман зазначає, що Корбан до цього моменту практично не був публічним[39][38].

Цього ж дня Геннадій Корбан дає інтерв'ю ізраїльському журналісту Шимону Бріману, де окреслює свою громадянську позицію, вказує на головну небезпеку для України та шлях виходу.

«Звучали гасла про поділ країни на частини по Дніпру. Ми не хочемо жити в якійсь одній із частин. Ми не хочемо, щоб Україна або її частина перетворилися на чорну діру на карті Європи, як Придністров'я. ...Якщо активність громадянського суспільства буде розчавлена, то природно, що бізнесу буде важко, він буде перебувати під чоботом. І насамперед - під чоботом Російської Федерації, яка буде повільно і наполегливо нав'язувати свої правила бізнесу в Україні».

— Геннадій Корбан

Шлях збереження України Корбан бачить у тому, щоб попросити допомоги олігархів в управлінні країною:

«Ці люди сьогодні володіють найбільшим інтелектуальним ресурсом у країні. Замість того, щоб їх грабувати або відштовхувати, їх, навпаки, треба залучити і попросити у них допомоги в управлінні країною»[33].

— Геннадій Корбан

Як можливі кандидатури Корбан назвав Коломойського, Боголюбова, Ахметова і Пінчука.

Після перемоги Революції гідності нова влада запропонувала деяким із лідерів найбільших фінансово-промислових груп стати головами облдержадміністрацій у відповідних регіонах[40].

У результаті погодилися лише Сергій Тарута та Коломойський, який, за власним твердженням, і запропонував цю кадрову ініціативу новій владі[41].

Пізніше, вже після початку гібридної російсько-української війни, висловлювалася ідея призначити головою Донецької ОДА Корбана, замість Тарути, який «провалив роботу в області»[42].

Звернення до великого бізнесу

19 лютого, після спроби силового придушення революції (штурм Майдану в ніч з 18 на 19), Геннадій Корбан публікує звернення до керівників усіх ФПГ України, закликаючи їх узяти відповідальність за порятунок країни:

«Війна почалася. (...) Великий бізнес зобов'язаний узяти у свої руки організацію мирних переговорів. Пропоную керівникам найбільших фінансово-промислових груп негайно, сьогодні, розпочати організацію мирних переговорів між владою та опозицією. Завтра може бути пізно - тому що польових командирів ви вже за стіл переговорів не посадите»[43].

— Геннадій Корбан

На державній службі

Історичний контекст призначення на держслужбу

1 березня 2014 року в містах півдня і сходу України російські диверсанти і проросійські маргінали намагаються захопити адміністративні будівлі, зірвати прапори України і повісити російські. Зокрема, у Дніпрі (тоді - Дніпропетровськ) близько 3000 прихильників Росії збираються біля оперного театру, вони вішають біля міськради російський прапор[44]. Для стабілізації ситуації 2 березня в.о. президента Олександр Турчинов підписує указ про призначення Коломойського головою ОДА Дніпропетровської області[45]. Загалом, тоді були замінені губернатори 18 областей України[46].

У Дніпрі створено Штаб національного захисту області. За підсумками перемовин представників учасників Революції гідності, обласної ради та правоохоронців, які публікує учасник перемовин Борис Філатов, нове керівництво України визнано легітимним, а Януковича, російську агресію та сепаратизм - засуджено. Документ підписали Партія регіонів, «Батьківщина», УДАР, «Правий сектор», «Свобода», Самооборона, Євромайдан і ще понад десяток різних організацій і партій [47][48].

ДніпроОДА відправляє допомогу українській військовій частині в Севастополі. Це перший зафіксований випадок волонтерської допомоги військовим[49].

3 березня 2014 року до Дніпра прибуває новопризначений голова ОДА Коломойський і зустрічається з учасниками Революції гідності та представниками обласної влади. У Дніпропетровській області вводиться мораторій на мітинги. Мораторій оголосив Координаційний центр громадського порядку і спокою. Цей же центр звернувся до керівників міст і районів із закликом забезпечити охорону стратегічних об'єктів, зокрема, місць забору питної води, водоканалів області, водосховищ, електростанцій, котелень, газопроводів, аміакопроводів і забезпечити своєчасність соціальних виплат (пенсій, стипендій, зарплат)[50].

6 березня 2014 року Борис Філатов повідомляє, що Геннадія Корбана призначено заступником голови ДніпроОДА - керівником апарату[51].

7 березня 2014 року Геннадій Корбан в інтерв'ю Марії Жартовській сказав, що рішення про його призначення ухвалив особисто Ігор Коломойський, і з вищим керівництвом країни воно не узгоджувалося[52].

Повноваження Корбана в ДніпроОДА

Наступного дня після призначення Геннадій Корбан представляє свої повноваження як оперативне управління та економічний блок [52].

Посада дає Геннадію Корбану займатися управлінням областю за відсутності голови ОДА Ігора Коломойського (який за фактом більшу частину часу проводив за кордоном). У міру посилення російської агресії і відповідно опору України до повноважень Корбана входить військова компонента.

Наприкінці 2015 року Борис Філатов позначить напрямки роботи Корбана як «силове блокування і забезпечення фронту»[53].

18 червня 2014 року в інтерв'ю журналу «Країна (журнал)|Країна]]» Геннадій Корбан на запитання про свою сферу відповідальності в області відповідав: Я втручаюся в будь-яку сферу. В усі[54].

Економічна політика в регіоні

В інтерв'ю 7 березня 2014 року Геннадій Корбан показав себе як прихильник і боротьби з корупцією, і децентралізації. Корбан заявив про намір нового керівництва ДніпроОДА вийти з ініціативою розширення повноважень місцевого самоврядування, фінансової децентралізації, щоб, зокрема, регіон мав змогу піднімати зарплати бюджетників. За поточного річного доходу області в 3,7 млрд грн, за словами Корбана, ДніпроОДА бачила «внутрішній резерв підняття прибутковості вдвічі»[52].

17 квітня Коломойський і Корбан закликали великий бізнес області наслідувати їхній приклад і підвищити зарплати працівників на 20%, щоб оживити споживчий попит і економіку області[55].

На березень 2015 року, в Дніпропетровській області було зібрано майже вдвічі більше податків, ніж за аналогічний період 2014 року[56]; а економіка області зросла в 1,5 рази[57].

У тому ж інтерв'ю 7 березня 2014 року Корбан заявив, що в умовах присутності зовнішнього ворога ДніпроОДА не буде «ділити сфери впливу» з вагомим у регіоні Олександром Вілкулом і зуміє «зберегти в області мир, спокій і порядок»[52].

Антитерористичні заходи

Як згадував Корбан у лютому 2015 року, насамперед нове керівництво ДніпроОДА придушило проросійське підпілля, проросійські настрої в регіоні. Антитерористичні заходи контролював особисто Корбан[58].

За власними словами Корбана: Усім, хто хотів виїхати в Росію, ми купили квитки в один кінець. А Дніпропетровськ через деякий час перетворився на місто зразкового патріотизму.

Організація оборони Дніпропетровщини

За ініціативою керівництва ДніпроОДА було створено основні рубежі для артилерії та важкої техніки, які прикривали Дніпропетровську та Запорізьку області, на території регіону встановили 100 блокпостів, обладнаних системою відеоспостереження.

Також одним із заходів щодо запобігання поширенню російської агресії на Дніпропетровську область стало обмеження залізничного сполучення з Донецькою областю. Після встановлення Росією контролю над Донецьком і створення фіктивних «органів влади», включно з «міністерством транспорту», у селекторній нараді якого взяли участь начальники деяких станцій на території Дніпропетровщини, за розпорядженням Корбана КАМАЗами було перекрито колії Донецької залізниці на вході в Дніпропетровську область, а тих начальників станцій, за словами Корбана, «довелося викинути». Пізніше рух залізницею було відновлено в обмеженому масштабі з повним оглядом поїздів уповноваженими фахівцями на станції Чаплине.

Крім того, Корбан організував передачу обласному УСБУ потужних систем прослуховування з можливістю прослуховувати мобільний і аналоговий зв'язок, що дало можливість ефективно запобігати проникненню в область ДРГ противника[58][54].

Крім Дніпропетровщини, керівництво ДніпроОДА, як згадував Корбан, здійснювало «патронат над Запоріжжям і з іншого боку - над Одесою»[59].

Штаб національного захисту і створення добровольчих батальйонів

Корбан стояв біля витоків створення добровольчих батальйонів.

За свідченням Корбана в інтерв'ю 18 червня 2014 року, керівництво ДніпроОДА доплачувало бійцям «добробатів» забезпечення, забезпечувало їх формою, бронежилетами, сухпайками - усім, крім зброї. Формально, ці батальйони при Міноборони і МВС, але фактично - у нашому розпорядженні, - говорив Корбан [54].

У репортажі The New York Times від 6 квітня 2014 року (того дня російськими диверсантами і колаборантами було захоплено ОДА в Донецьку та Луганську) повідомляють, що перший поверх ДніпроОДА віддали керівництвом Штабу національного захисту, який, за словами його глави Юрія Берези, на той час набрав більше ніж 7 тис. добровольців, готових битися в разі вторгнення РФ[60].

Після того як з 12 квітня 2014 року російські диверсійні групи приступили до захоплення міст на Донбасі, вже 13 квітня глава держави Олександр Турчинов заявляє про початок масштабної антитерористичної операції із залученням Збройних сил[61]. Того ж дня Корбан анонсує, що з 14 квітня за погодженням з Аваковим починається формування батальйону спеціального призначення «Дніпро»[62].

До 15 квітня, коли Аваков оголосив про те, що в кожному обласному центрі сходу і півдня України буде створено свій батальйон із місцевих жителів, зокрема «Дніпро» в Дніпропетровську, набір добровольців у Дніпропетровську тривав уже кілька днів.

На Дніпропетровщині розгорнув свою базу «Правий сектор», а 16 квітня до Дніпра приїхав Дмитро Ярош[63].

20 квітня добровольці «Правого сектора» вперше провели атаку на окупантів, їм вдалося зачистити блок-пост противника під Слов'янськом і знищити 6 найманців. Операцію заздалегідь погодив із Турчиновим Корбан. Саме з цією операцією пов'язаний мем «візитка Яроша»[64].

Сформовані пізніше в Дніпропетровській області батальйони «Донбас», «Луганськ», «Шахтарськ»/«Торнадо», за свідченнями Корбана, були відряджені до Дніпропетровського УВС і забезпечувалися також за сприяння керівництва ДніпроОДА, зокрема, коштом створеного за ініціативою Корбана в травні 2014 року «Фонду оборони країни»[59].

Також Корбан згадував про підтримку «Айдара», «Азова» і підрозділів ЗСУ — 25-десантної аеромобільної бригади, 93-бригади, 17-танкової бригади [65].

Загалом, як повідомив Корбан на зустрічі з послом Канади в Україні Романом Ващуком 25 січня 2015 року: Дніпропетровська область сформувала близько 4 батальйонів територіальної оборони і близько 6 міліцейських батальйонів виключно з добровольців[66].

Звільнення чотирьох районів Донецької області

У травні-червні 2014 року за ініціативою керівництва ДніпроОДА було проведено поліцейську операцію зі звільнення чотирьох районів Донецької області, яку Корбан назвав «плоскогубці», під час якої від терористів було звільнено міста Димитров, Добропілля Покровського району, Олександрівка та Олександрівський район, Великоновосілківський район і м. Маріуполь (спільно з батальйоном «Азов»)[59].

Під час візиту Порошенка до Дніпропетровська перед президентськими виборами Коломойський і Корбан переконували майбутнього президента, що саме за допомогою подібних операцій необхідно звільняти від окупації весь Донбас, тому що за умови масштабного задіяння армії великий ризик симетричних дій РФ [67].

Центр звільнення полонених

Звільнено першого полоненого — Миколу Якубовича. Питання звільнення полонених стало актуальним у травні 2014 року, коли 2 травня було захоплено Миколу Якубовича, радника секретаря РНБО Андрія Парубія і його знадобилося обміняти. Якубович був побратимом по Майдану Володимира Рубана, голови громадської організації «Офіцерський корпус», який і зайнявся його звільненням. Корбан запропонував йому допомогу і долучився до процесу[68][69]. Корбан згадував, що обмінний фонд формувався так: Ми спільно з ними (СБУ. - прим.) вели операції з обміну полоненими. Тобто полонені, які потрапляли до наших військ, ми здавали в СБУ, а потім їх обмінювали на наших хлопців, які були там[59].

Найрезонанснішою історією обміну стала т. зв. операція «Рандеву», коли на російську диверсантку Ольгу Кулигіну вдалося обміняти 17 осіб. Обмін відбувся 29 липня 2014 року. Раніше розглядався варіант обміну Кулигіної на Надію Савченко, але Порошенко «не дав добро»[59].

За підтримки ДніпроОДА в Дніпропетровську було створено Центр звільнення полонених «Офіцерський корпус» (домовленість про створення Центру відбулася 3 липня, офіційно оголошено 4 серпня 2014 року)[70]. Від керівництва ДніпроОДА та Фонду оборони країни Центр отримував матеріальне забезпечення більшості операцій. За свідченням Сергія Іванчі, начальника штабу ГО «Офіцерський корпус», який особисто брав участь у багатьох операціях зі звільнення полонених, завдяки злагодженій роботі з Корбаном і командою ДніпроОДА «вдалося з полону витягти майже 800 осіб, а також евакуювати 130 людей похилого віку та дітей з Донецька»[71].

За словами Рубана, станом на початок вересня 2014 року, за винятком ДніпроОДА в особі Корбана, влада «не поспішала» допомагати в обміні полоненими.

Центр ідентифікації тіл

У червні 2014 року після збиття окупантами Іл-76 із дніпропетровськими десантниками в Луганському аеропорту виникла потреба в ідентифікації решток загиблих, які коштом «Фонду оборони країни» доставили до Дніпропетровська з місця трагедії. Доставляли до міста й тіла загиблих під Іловайськом.

Тому в Дніпрі було створено Центр ідентифікації тіл із ДНК-лабораторією. На 19 березня 2015 року в Дніпрі було поховано понад 160 невстановлених тіл загиблих учасників АТО, з них ідентифіковано 36[72].

Центр допомоги переселенцям

Допомога переселенцям на рівні області знадобилася в червні 2014 року, коли було відкрито центр «Допомога Дніпра». Далі було створено Регіональний координаційний центр при ОДА, куди увійшли представники всіх влад і служб. Для переселенців надавали тимчасове житло, допомогу у відновленні втрачених документів, регулярно виплачували компенсації, надавали підтримку в навчанні та вихованні дітей у школах і дитячих садках[73].

26 січня 2015 року було оголошено, що з ініціативи Геннадія Корбана промислові підприємства Дніпропетровської області виділять квоти на працевлаштування переселенців[74].

На початок лютого 2015 року на Дніпропетровщині перебувало 87 тис. переселенців[75].

У лютому Дніпропетровщина стала першим в Україні регіоном, який отримав безпосередньо від ЄС 1,5 мільйонів євро для допомоги переселенцям[76].

Рубежі оборони

Після Іловайської трагедії в ДніпроОДА зосередилися на будівництві ешелонованої оборони області. У березні 2015 року Геннадій Корбан розповів, що центральна влада відстає від Дніпропетровської області рівно на півроку і те, що зроблено було на Дніпропетровщині у вересні-жовтні 2014 року, про те, про що «в Києві починають думати тільки зараз»[77].

Евакуація дітей з району бойових дій

Після початку російського наступу під Дебальцевим з району бойових дій було евакуйовано дітей. З проханням про евакуацію звернувся до Геннадія Корбана голова міліції Донецької області Віктор Аброськін[78]. У результаті 39 дітей були евакуйовані з Авдіївки і розміщені в Дніпропетровському дитячому санаторії №2[79]. Ще 68 дітей з Мар'їнки були розміщені в школі-інтернаті Нікополя[80].

Операція «Вихід»

12 лютого 2014 року з Донецька і Горлівки відбулася евакуація до Дніпропетровська 130 осіб, зокрема 22 дітей і 70 осіб, старших за 55 років, організована Корбаном силами Центру визволення полонених «Офіцерських корпус» на прохання головного рабина Дніпропетровська Шмуеля Камінецького і найбільшої єврейської благодійної організації «Джойнт»[81].

Командний центр ОК «Південь»

На початку 2015 року в Дніпропетровську волонтерами «Фонду оборони країни» за сприяння ДніпроОДА на приватні пожертвування було створено унікальний Командний центр Оперативного командування «Південь», завдяки сучасному технічному оснащенню якого штаб ОК «Південь» отримав змогу оперативно відслідковувати авіапростір, ситуацію на дорогах, блокпостах і стратегічних об'єктах, підтримувати якісний зв'язок з військовими підрозділами[82].

Відставка

Після того як 24 березня 2015 року Порошенко підписав указ про відставку Коломойського з посади голови ДніпроОДА, Корбан подав у відставку[83].

Політична та громадська діяльність

«Укроп проти редиски» — одне з гасел передвиборчої кампанії Корбана

В інтерв'ю 28 березня 2015 року заявив про плани команди ДніпроОДА, що пішла у відставку, брати участь у місцевих виборах 2015 року, якщо вдасться організувати нову політичну силу — патріотичну і реформаторську[84].

23 квітня 2015 року оголосив про намір балотуватися до Верховної Ради на окрузі №205 у Чернігівській області, щоб будувати країну і захистити її «від повторення 2005 року, коли замість реформ владу "роздерибанили" між своїми»[85].

12 липня 2015 року очолив політичну партію «УКРОП» («Українське об'єднання патріотів»), від якої висувався на липневих проміжних виборах до Верховної Ради України в Чернігові. Із результатом 14,76 % голосів «за» посів друге місце, поступившись кандидату від Блоку Петра Порошенка Сергію Березенку[86]. Виборча кампанія супроводжувалася численними скандалами, пов'язаними з Березенком і Корбаном, на місце народного депутата України претендувала рекордна кількість кандидатів - 90 осіб.[87] Серед чернігівців став відомий тим, що роздавав безкоштовні набори продуктів (в першу чергу гречку) та безкоштовні обіди. За словами самого Корбана, це був єдиний спосіб протидіяти схемі підкупу виборців, що застосовував його опонент. Вперше була розкрита так звана «Сітка» — система підкупу виборців, що призвело до всеукраїнського скандалу і ще більше погіршило відносини опозиційного політика з президентом.[88]

  • Палатка видачі обідів та продуктових наборів Корбана
    Палатка видачі обідів та продуктових наборів Корбана
  • Розклад видачі обідів та продуктових наборів Корбана
    Розклад видачі обідів та продуктових наборів Корбана
  • Під час зустрічі з Корбаном
    Під час зустрічі з Корбаном

12 вересня 2015 року партія УКРОП висунула Геннадія Корбана кандидатом в мери Києва на місцевих виборах 25 жовтня 2015. Це рішення прийнято на з'їзді партії одноголосно[89]. За результатами виборів посів десяте місце, отримавши 2,61 % голосів[90]. В цілому по країні партія УКРОП під його керівництвом набрала 7,5 % голосів, що склало понад мільйон виборців.

1 листопада 2018 року було запроваджено російські санкції проти 322 громадян України, включно з Геннадієм Корбаном[91].

5 березня 2020 року Корбан очолив громадську раду при міській раді Дніпра. До неї увійшли 12 профільних комітетів. Сам Корбан займається реалізацією проєктів у галузі культури. Зокрема, за його сприяння, архітектурна студія Zaha Hadid і один із найстаріших аукціонних будинків Sotheby's, який спеціалізується на продажі антикваріату і предметів мистецтва, розпочали свою роботу в Дніпрі[92]. Студія Zaha Hadid спроєктувала три нові станції Дніпровського метрополітену: «Центральна», «Театральна» і «Музейна», відкриття яких заплановано 2024 року[93]х. Sotheby's займається розробкою концепції музею сучасного мистецтва в Дніпрі[94]. Також Геннадій Корбан анонсував, зокрема, відкриття в Дніпрі великого культурного центру — недержавного й альтернативного. За його словами, резидентами там уже погодилися бути культурне посольство Чехії та французький культурний центр «Alliance française»[95].

Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, 28 лютого 2022 року очолив Штаб ради оборони Дніпра[5].

Соціально-політичні погляди та позиції

Після від'їзду з України 31 січня 2014 року Геннадій Корбан дав інтерв'ю виданню Ліга.net і на запитання, чи планує він продаж активів, відповів:

«До продажу активів ми підходимо прагматично. Будь-який бізнес продається, незалежно від подій у країні. Я вважаю, що можна продати все, крім близьких і батьківщини»[32].

В інтерв'ю українському ЗМІ Корбан пропонував варіант розвитку революції, що збігається з планом Кокса—Кваснєвського, за винятком одного пункту — у них Янукович продовжував залишатися при владі до виборів у грудні 2014 року. Корбан не згадує про Януковича, але каже, що влада має бути передана представникам народу, а вибори відбутися протягом року.

«Для України в ситуації, що склалася, можна застосувати польський сценарій. Це м'який варіант, коли влада погоджується на реформи і передає владу представникам народу. Через рік або раніше призначаються вибори парламенту і президента. Коли Солідарність підняла повстання в Польщі, там використовувався саме такий варіант передачі влади. Я не прихильник кровопролиття і радикалізму. І влада, і опозиція мають бути розсудливими»[32].

Про підтримку єдності України:

«Єдине, чого ми не хочемо — це втратити свою батьківщину, своїх близьких і свій бізнес. У тій ситуації, в якій опинилися країна і суспільство, ми побачили, що це може статися. Зокрема, лунали гасла про поділ країни на частини по Дніпру. Ми не хочемо жити в якійсь одній із частин. Ми не хочемо, щоб Україна або її частина перетворилися на чорну діру на карті Європи, як Придністров'я»[33].

Про Євромайдан:

«Я не співчуваю ні опозиції, ні владі. Я співчуваю людям, які гинуть сьогодні на Майданах країни, які жертвують своїм часом і свободою заради того, щоб Україна обрала шлях, якого домагається народ. Я говорю про свою громадянську позицію»[33].

Про повне перезавантаження влади:

«Для того, щоб бути задоволеним владою в нашій країні, має бути повне перезавантаження влади і початися реформи»[33].

Про деолігархізацію і м'яку націоналізацію:

«Деолігархізація передбачає, що протягом року всі олігархи, які володіють стратегічними галузями української економіки, будуть зобов'язані продати свої контрольні пакети на публічних майданчиках не тільки в Україні, а й за кордоном. Для звільнення економіки України від олігархів потрібно "вибити з-під них монополію". Це має стосуватися всіх тих, хто підпадає під визначення "олігарх". Ми приймемо правила гри, які будуть однаковими для всіх олігархів»[96].

З червня 2014 року висловлювався в підтримку переведення армії України на контрактну основу[54].

26 серпня 2014 року в інтерв'ю «Обозревателю» Корбан висловився за націоналізацію російських активів в Україні:

«Російські вкладення, переконаний, мають бути націоналізовані. Вважаю, що в російських компаній ми повинні забрати все за той збиток і кошмар, який принесла ця країна в Україну. Вони повинні заплатити контрибуцію»[97].

Кримінальне провадження

31 жовтня 2015 року Корбан був затриманий у своїй квартирі в Дніпропетровську[98] під час спецоперації ГПУ і СБУ по боротьбі з ОЗУ[99]. Йому пред'явлені звинувачення за 4 статтями ККУ: 255 (створення організованої злочинної організації), 191 (привласнення, розтрата майна: за фактом розкрадання коштів з «Фонду оборони країни»), 349 (затримання представника влади або співробітника правоохоронних органів як заручника: за фактом викрадення голови Державного земельного агентства Сергія Рудика[100] та секретаря Дніпропетровської міської ради Олександра Величко), 289 (викрадення автомобільного транспорту).

Того ж дня, співробітники СБУ доставили Корбана у слідчий ізолятор у Чернігові[101]. Слідство перевіряло дані про керівництво Корбаном організованої злочинної групи[102]. У ході спецоперації правоохоронці вилучили понад $1,3 млн і 40 млн гривень[103]. Під час обшуків у офісі партії «УКРОП» у Дніпропетровську вилучили понад $1 млн, 5 автоматів Калашникова й апаратуру для прослуховування в різних стандартах стільникового зв'язку, а також велику кількість печаток суб'єктів підприємницької діяльності та печатку Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради[104]. Пізніше адвокати Корбана заявили про недостовірність доказів пред'явлених СБУ.[105]

31 жовтня 2015 року за повідомленням адвокатів Геннадію Корбану нібито стало зле в Головному слідчому управлінні Генеральної прокуратури в Києві[106].

1 листопада Генеральна прокуратура України спростувала інформацію про передінфарктний стан Корбана[107]. Лікарі не виявили серйозних проблем зі здоров'ям та не підтвердили передінфарктний стан у Корбана, а також не побачили необхідності його госпіталізації. Генеральна прокуратура звернулася до суду із проханням обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою Геннадія Корбана[108].

2 листопада 2015 року Новозаводський суд Чернігова не зміг прийняти рішення про арешт Корбана, оскільки захист заявила відвід судді, а потім Корбану викликали «швидку допомогу» через погіршення самопочуття. Корбан був госпіталізований із зали суду після огляду лікарів[109]. О 8:30 ранку 3 листопада закінчився передбачений КПК України термін утримання під вартою, але в цей час Корбана вивезли співробітники СБУ із суду (де так і не ухвалено рішення про його арешт) в Київ, що Генпрокуратура мотивувала порушенням проти нього нової кримінальної справи за ч. 3 ст. 157 Кримінального кодексу України (перешкоджання здійсненню виборчого права) за фактом погроз голові виборчої комісії Дніпропетровської області Підлісному[110]. За підсумками розгляду питання про запобіжний захід, яке тривало у Печерському райсуді Києва з 9:00 ранку 5 листопада до 8:00 ранку 6 листопада, суд ухвалив рішення про домашній арешт Корбана.

9 листопада 2015 Генеральна прокуратура України оскаржила рішення Печерського районного суду Києва про застосування до Геннадія Корбана запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту[111]. Генпрокуратура вважає, що обраний слідчим суддею запобіжний захід не відповідає заявленим ризикам, не забезпечує належну процесуальну поведінку підозрюваного, враховуючи, що стосовно Корбана здійснюється досудове розслідування у скоєнні ряду тяжких злочинів, у тому числі вчинених у складі організованого злочинного угрупування. 1 грудня Апеляційний суд Києва залишив Корбана під домашнім арештом[112]. 24 грудня Корбана примусово вивезли з Дніпропетровська до Києва для проведення судмедекспертизи в Інституті серцево-судинної хірургії ім. Амосова та обрання запобіжного заходу. 28 грудня Дніпровський районний суд Києва в результаті 36-годинного судового засідання під керівництвом судді Миколи Чауса змінив запобіжний захід Геннадію Корбану з домашнього арешту на взяття під варту[113].

У своїй доповіді з прав людини Верховний комісар Організації Об'єднаних Націй вказує на винятковість цього випадку. Зокрема, він зазначає, що, незважаючи на кардіохірургічну операцію і необхідність курсу реабілітації, Корбана змусили протягом 24–27 грудня 2015 року пройти кілька слідчих дій. А після цього насильно доставили в суд. Засідання тривало понад 24 години і характеризувалося численними порушеннями права на належний процес, що вказує на тортури і катування[114].

14 січня 2016 року підтримати Геннадія Корбана до Апеляційного суду Києва прийшла сестра ув'язненої в Росії української льотчиці Надії Савченко Віра[115].

23 січня 2016 року під час перебування Корбана в СІЗО СБУ політрада партії УКРОП тимчасово відсторонила Геннадія Корбана від посади голови[116][117]. Багато соратників Корбана назвали спонтанне рішення партії «підставою з боку Ігоря Коломойського» і сприйняли цю дію як зраду. Згодом шляхи Корбана і Коломойського розійшлися. 7 травня 2016 року, після того як Корбан виконав вимоги своїх політичних опонентів, суд скасував арешт і надав йому дозвіл на виїзд до Ізраїлю[118].

7 травня 2016 року, після того як Корбан виконав вимоги своїх політичних опонентів, суд скасував арешт і надав йому дозвіл на виїзд до Ізраїлю[119].

У вересні 2017-го ГПУ зняла всі звинувачення з Корбана через відсутність доказів по всім раніше пред'явленим епізодами. А також Головне управління Нацполіції в Дніпропетровській області своїм рішенням закрило кримінальне переслідування у справі про розкрадання коштів «Фонду оборони країни», не знайшовши доказів і встановивши факти, що реабілітують діяльність фонду[120]. У своїй постанові Нацполіція встановила історичну значимість фонду в обороні держави Україна.

Справа Корбана

4 липня 2019 року Корбан здобув перемогу в Європейському суді з прав людини. Він звернувся до ЄСПЛ після того, як українська влада порушила його права під час проведення розслідування і судових розглядів[121]. За словами Корбана, замовниками його переслідування є колишній президент України Петро Порошенко[122], а також його соратники Олександр Грановський, Ігор Кононенко та Віктор Шокін[123]. Після того, як Європейський суд з прав людини визнав порушення його прав, він звернувся до них з вимогою компенсації за матеріальну, моральну та фізичну шкоду[124]. Зокрема, ЄСПЛ визнав незаконним примусове перебування Корбана на судових слуханнях після перенесеної операції на серці в грудні 2015 року (порушення ст. 3 Європейської конвенції з прав людини). Суд також визнав порушенням ст. 3 перебування Корбана в клітці під час трьох судових засідань у січні 2016 року[125].

Радянський і український правозахисник і дисидент, Герой України Степан Хмара підтримував Корбана в суді і дав свою оцінку того, що відбувається:

«Цей процес має створювати враження, що УКРОП — це злочинне угруповання, на чолі якого стоїть такий страшний злочинець, як Корбан. А насправді, це план Путіна із зачистки опозиції. Порошенко у змові з Путіним проводить політику плавної капітуляції України і водночас вибудовування державної мафії на чолі з ним»[126].

Згодом Хмара кілька разів приходив на засідання суду у «справі Корбана». 10 грудня 2015 року «Майдан закордонних справ», незалежна громадська організація, у День захисту прав людини назвала справу Корбана незаконною і зазначила у своєму 16-сторінковому прес-релізі низку порушень норм міжнародного права та українського законодавства[127]. Харківська правозахисна група оприлюднила заяву, в якій констатувала посилення жорстокості правоохоронних органів щодо обвинувачених у скоєнні злочинів, назвавши яскравим прикладом незаконних дій правоохоронців справу Геннадія Корбана. Судове засідання, яке триває близько тридцяти годин, і відмова судді оголосити перерву, незважаючи на психоемоційне виснаження учасників процесу, повинні бути кваліфіковані як жорстоке і нелюдське поводження, — сказано в заяві[128].

Також на підтримку Геннадія Корбана виступила партія «Самопоміч», яка в офіційному повідомленні засудила затримання Корбана як приклад вибіркового правосуддя і спробу повернути Україну в часи політичних репресій Віктора Януковича[129]. Партія «Батьківщина» висловила стурбованість вибірковістю правосуддя та політичним характером переслідування[130].

Рейтинги

У 2007 році журнал «Фокус» включив Корбана до рейтингу «50 найвпливовіших дніпропетровців»[131]. У 2013 році журнал Forbes опублікував рейтинг «100 найбагатших українців», у якому Геннадій Корбан посів 77 місце зі статками $153 млн[132]. Також він посів 7 місце в списку найбагатших бізнесменів Дніпропетровська[133].

У 2014–2015 роках Геннадій Корбан входить до рейтингу «100 найвпливовіших українців» за версією журналу «Фокус»[134][135].

«10 років тому був заступником директора дніпропетровського ПП "Славутич - Лізинг", очолював наглядову раду криворізького Південного гірничо-збагачувального комбінату. Багаторічного соратника мільярдера Ігора Коломойського в кулуарах називали "фахівцем з вирішення корпоративних спорів "Привату", але сам він участь у групі завжди заперечував. Після призначення Коломойського губернатором Дніпропетровської області Корбан очолив апарат облдержадміністрації. Йому належить вислів: "Дніпропетровськ не Донецьк, російських окупантів за кожним кутом чекатиме куля". Раніше коло спілкування Геннадія Корбана складалося переважно з представників великого бізнесу. Тепер з питань оборони він спілкується з першими особами країни. По-суті, Корбан став правою рукою губернатора в області. Разом з іншим заступником Коломойського, Борисом Філатовим, який восени пройшов до ВР за мажоритарним округом, він організовував роботу з оборони: в області створювали рубежі для артилерії і важкої техніки, облаштували щонайменше сотню блокпостів, підготували армію з 5 тис. резервістів, сформували чотири батальйони територіальної оборони. Після початку військових дій на сході Корбан запросив донецькі та луганські фірми реєструватися в Дніпропетровську, гарантуючи роботу і захист».[134]

У 2015 році журнал «Фокус» помістив Геннадія Корбана на 100 місце в рейтингу «100 найбагатших людей України», оцінивши його статки в $40 млн[136]. У 2016 році перебував на 95 місці зі статками $37 млн[137].

У 2019 році журнал New Voice назвав Корбана найвпливовішою людиною Дніпра[4].

«Корбан повернувся в Україну, осів у Дніпрі і став тричі колишнім: колишнім чиновником, колишнім політиком і колишнім соратником Коломойського. Водночас він залишився одним із найвпливовіших людей міста, а це значно важливіше, ніж усе те, чого Корбан позбувся»[4].

У 2020 році Корбан увійшов до топ-100 впливових людей України за версією журналу New Voice, посівши 88-ме місце[138].

Державні нагороди

Особисте життя

Розлучений. Має чотирьох синів[142]. 5 січня 2021 трагічно загинув 16-річний син Геннадія Корбана — Лев Корбан, впавши на багі до річки Мокра Сура біля села Новоолександрівка[143][відсутнє в джерелі].

Є членом Дніпропетровської єврейської громади[144].

Колекціонування

Геннадій Корбан є колекціонером модернізму та сучасного мистецтва. Володіє колекцією живопису, частина якої розміщена в тимчасове користування в музеях світу[145].

У 2008 році заснував Korban Art Foundation, з метою зібрати унікальну колекцію картин. Вона почалася зі зразків українського авангарду і паризької школи — з робіт Володимира і Давида Бурлюків, Віри Рохліної, Володимира Баранова-Россіне, Бориса Анісфельда[145].

Виявляючи інтерес до напрямів кубізму, футуризму та фовізму, до основи зібрання також увійшли твори великих модерністів, серед яких Марк Шагал, Кес ван Донген, Крістіан Шад, Жан Метсенже та інші.

Незабаром коло інтересів розширилося, і колекція поповнилася роботами радянського нонконформізму у виконанні Оскара Рабіна та Ернста Неізвєстного[145]. Також ідеться про таких художників як Ґустав Клімт, Еґон Шіле, Бенксі, Дем'єн Герст, Олексій фон Явленський[145].

Також відомо, що в колекції Геннадія Корбана є полотно американської художниці польського походження Тамари де Лемпіцької «Оголена». Картина була написана в 20-х роках минулого століття.

Примітки

  1. ↑ https://bykvu.com/ua/bukvy/12953-top-5-rejderskikh-uspekhov-korbana/
  2. ↑ Геннадій Корбан очолив громадську раду при міській раді Дніпра. radiosvoboda.org (укр.). Радіо Свобода. 5 березня 2020.
  3. ↑ Заступник голови ОП висловлював погрози активістові. Збруч (укр.). 14 листопада 2019. Процитовано 24 квітня 2023.
  4. ↑ а б в Максим Бутченко (12 вересня 2019). Топ-30 самых влиятельных людей Днепра. nv.ua. New Voice.
  5. ↑ а б Офіційна заява пресслужби Дніпровської міської ради. dniprorada.gov.ua. Дніпровська міська рада. 29 липня 2022.
  6. ↑ Корбан Геннадій Олегович / Кандидат / УКРОП. Українське об'єднання патріотів. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 30 вересня 2015.
  7. ↑ Геннадий Корбан: «Я увлекаюсь искусством ню в пошлых формах». Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
  8. ↑ Не люблю Москву, меня там всегда грабили. Архів оригіналу за 14 травня 2014. Процитовано 30 вересня 2015.
  9. ↑ ДОСЬЕ: Корбан Геннадий Олегович. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 30 вересня 2015.
  10. ↑ Біографія: Корбан Геннадій. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015.
  11. ↑ Геннадій Корбан: Тимошенко була бізнесменом із дуже жорсткими правилами ведення справ. Інтерв'ю з України. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 жовтня 2015.
  12. ↑ Геннадій Корбан: досьє, обіцянки, рейтинг » Слово і Діло. www.slovoidilo.ua. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 5 жовтня 2015.
  13. ↑ Досьє: Геннадій Корбан. Архів оригіналу за 24 вересня 2015.
  14. ↑ InterContinental has signed a letter of intent with Gennady Korban's company to manage the hotel in Kiev. Unian.info. 26 вересня 2013. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 26 лютого 2017.
  15. ↑ EzineArticles Submission - Submit Your Best Quality Original Articles For Massive Exposure, Ezine Publishers Get 25 Free Article Reprints. Goarticles.com. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 26 лютого 2017.
  16. ↑ Space to Grow for Krivoy Rog Children - Education - News - Chabad Lubavitch World Headquarters. Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 16 жовтня 2013.
  17. ↑ Геннадій Корбан (21 листопада 2015). Сегодня, 21-го ноября, мы отмечаем вторую годовщину со дня начала народного протеста, который вылился в Революцию Достоинства. facebook.com.
  18. ↑ Геннадий Корбан: нас собирались арестовать. evreiskiy.kiev.ua. Киев Еврейский. 29 січня 2014.
  19. ↑ Бежавший Корбан: "Я думаю, власть просто ищет козлов отпущения". pravda.com.ua. Українська правда. 31 січня 2014.
  20. ↑ Evgeny Gendin - если кто не знает. facebook.com. 25 січня 2014.
  21. ↑ Горсовет за тремя кордонами голосовал в поддержку Президента. gorod.dp.ua. 24 січня 2014.
  22. ↑ В Днепропетровске в "Пассаже" отключили свет. dp.vgorode.ua. 25 січня 2014.
  23. ↑ а б «Первая ласточка» среди зимы. day.kyiv.ua. 29 січня 2014.
  24. ↑ В Днепропетровске отрубили энергию в ТРЦ "Пассаж" из-за трансляции Эспресо.ТВ. Посетители застряли в лифтах. censor.net. Цензор.НЕТ. 25 січня 2014.
  25. ↑ Власти Днепропетровска обесточили торговый центр, на котором транслируют "5 канал". pravda.com.ua. Українська правда. 25 січня 2014.
  26. ↑ Революционный ТЦ "Пассаж" в Днепропетровске вывесил флаг Евросоюза и транслирует "Лебединое озеро". censor.net. Цензор.НЕТ. 26 січня 2014.
  27. ↑ Тарас Клочко (25 березня 2015). "Я - український". 388 днів губернатора Коломойського. depo.ua.
  28. ↑ Борис Філатов про життя без "понятій" та "по-понятіям". hromadske.ua. 25 червня 2014.
  29. ↑ Олена Гарагуц (27 січня 2014). Днепропетровск после штурма: Евромайдан, флаги ЕС и «Лебединое озеро» (ФОТО, ВИДЕО). litsa.com.ua.
  30. ↑ Днепропетровский бизнес считает, что ставка на силу ведет страну в пропасть. news.obozrevatel.com. Обозреватель. 27 січня 2014.
  31. ↑ а б в Правоохранители дали "задний ход" делу владельцев ТЦ "Пассаж" в Днепропетровске. Владельцы требуют официально опровержения. censor.net. Цензор.НЕТ. 30 січня 2014.
  32. ↑ а б в г Почему Геннадий Корбан и Борис Филатов покинули Украину. biz.liga.net. Ліга.net. 31 січня 2014.
  33. ↑ а б в г д Шимон Бріман (5 лютого 2014). Корбан в Израиле: «Попросите олигархов — и они спасут Украину». forumdaily.com. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 22 квітня 2023.
  34. ↑ Дмитро Шпенов (29 січня 2014). Корбан и Филатов - рейдеры-псевдоопозиионеры. blogs.korrespondent.net. Корреспондент.
  35. ↑ Геннадий Корбан и Борис Филатов пока задержатся в Израиле. evreiskiy.kiev.ua. Киев еврейский. 3 лютого 2014.
  36. ↑ Спикер Кнессета обеспокоен проявлениями антисемитизма со стороны украинских чиновников. news.obozrevatel.com. Обозреватель. 3 лютого 2014.
  37. ↑ В Днепропетровске «Пассаж» начал трансляцию «Громадського ТБ». 4 лютого 2014.
  38. ↑ а б После бегства в Израиль бизнесмены Корбан и Филатов стали чиновниками Днепропетровской ОГА. Видео. evreiskiy.kiev.ua. Киев еврейский. 7 березня 2014. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 21 березня 2023.
  39. ↑ Геннадий Корбан и Борис Филатов встретились с израильскими журналистами. Фоторепортаж. evreiskiy.kiev.ua. Киев еврейский. 6 лютого 2014.
  40. ↑ Завтра губернаторами на Востоке назначат Коломойского, Ахметова, Ярославского и др., - источник. censor.net. Цензор.НЕТ. 1 березня 2014.
  41. ↑ Дмитро Гордон (12 лютого 2019). Игорь КОЛОМОЙСКИЙ: «Почему Ахметов губернатором Донецкой области стать отказался, не знаю, но если бы стал, ее отстоял бы — на 200 процентов уверен!». bulvar.com.ua. Бульвар Гордона.
  42. ↑ Геннадий Корбан станет губернатором Донецкой области. 11 липня 2014.
  43. ↑ Геннадий Корбан: "Или большой бизнес сам организует мирные переговоры, или бизнеса в Украине не станет вообще". censor.net. Цензор.НЕТ. 19 лютого 2014.
  44. ↑ У Днепропетровского горсовета подняли российский флаг. vesti.ua. Вести. 1 березня 2014.
  45. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №196/2014 «Про призначення І.Коломойського головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації». president.gov.ua. 2 березня 2014.
  46. ↑ Олигархи пришли во власть. Новые главы облгосадминистраций. korrespondent.net. Корреспондент. 2 березня 2014.
  47. ↑ В Днепре создан Штаб национальной защиты. Битва за Украину. 2 березня 2014.
  48. ↑ Все политики Днепропетровска осудили агрессию России и поддержали новый Кабмин. ДОКУМЕНТ. censor.net. Цензор.НЕТ. 3 березня 2014.
  49. ↑ Руководство Днепропетровской ОДА оказало помощь 174 зенитно-ракетной бригаде Севастополя. Битва за Украину. 2 березня 2014.
  50. ↑ На Днепропетровщине ввели мораторий на проведение митингов. news.liga.net. Ліга.net. 3 березня 2014.
  51. ↑ Андрій Нікітін (6 березня 2014). Геннадий Корбан возглавил аппарат ОГА Днепропетровска. segodnya.ua. Сегодня.
  52. ↑ а б в г Марія Жартовська (7 березня 2014). Геннадий Корбан: мы не будем делить сферы влияния. hubs.ua.
  53. ↑ Святослав Хоменко (2 грудня 2015). Борис Філатов: у Дніпропетровська не дуже хороша карма. bbc.com. BBC News Ukrainian.
  54. ↑ а б в г Геннадий Корбан: "Взял автомат и говорю: "А ну, суки, становитесь к стенке. Пока вы набиваете карманы, там люди гибнут". censor.net. Цензор.НЕТ. 18 червня 2014.
  55. ↑ Геннадий Корбан: Рост потребительского спроса поможет перезапустить экономику Днепропетровской области. litsa.com.ua. 18 квітня 2014.
  56. ↑ На Дніпропетровщині збільшився обсяг податкових надходжень. adm.dp.gov.ua. Дніпропетровська обласна державна адміністрація. 17 березня 2015.
  57. ↑ Економіка Дніпропетровщини у січні зросла майже в 1,5 раза. adm.dp.gov.ua. Дніпропетровська обласна державна адміністрація. 17 березня 2015.
  58. ↑ а б Геннадий Корбан: Как Днепр остановил агрессию Кремля. bitva.wiki. Битва за Украину. 30 січня 2015.
  59. ↑ а б в г д Корбан на суді розповів правду про початок АТО, обмін Савченко і помилки Порошенка. УКРОП. 6 листопада 2015.
  60. ↑ Andrew Higgins (6 квітня 2014). Business Titans Too Rich to Bribe Seek to Ease Fears in East Ukraine. nytimes.com. The New York Times.
  61. ↑ РНБО розпочинає масштабну АТО із залученням Збройних Сил - Турчинов. pravda.com.ua. Українська правда. 13 квітня 2014.
  62. ↑ Корбан – "зеленым человечкам": в Днепре вас ждет второй Сталинград. obozrevatel.com. Обозреватель. 13 квітня 2014.
  63. ↑ Юрій Бутусов (16 квітня 2014). Юрій Бутусов - По данным источников.
  64. ↑ Юрій Бутусов (22 квітня 2014). Юрій Бутусов - #ИсторияВойны.
  65. ↑ Геннадий Корбан: У российских компаний мы должны отнять все. obozrevatel.com. Обозреватель. 29 серпня 2014.
  66. ↑ Канада підвищуватиме обороноздатність України, зокрема Дніпропетровщини як ключового регіону. adm.dp.gov.ua. Дніпропетровська обласна державна адміністрація. 25 лютого 2015.
  67. ↑ Михайло Ткач (26 квітня 2022). Геннадий Корбан: Сегодня мы достраиваем четвертый рубеж обороны. Это мой город. Тут живут мои родители. Я буду его защищать. pravda.com.ua. Українська правда.
  68. ↑ Юрій Бутусов (4 травня 2014). В Днепр эвакуирована жена пленного активиста из Донецка. bitva.wiki. Битва за Україну.
  69. ↑ Сергій Іванча (5 травня 2014). В Донецке освобождён из плена советник секретаря СНБО. bitva.wiki. Битва за Україну.
  70. ↑ В Днепропетровске создают «Центр по освобождению заложников». gorod.dp.ua. 4 серпня 2014.
  71. ↑ Сергей Иванча: «Порошенко блокировал обмен 17 пленных». bitva.wiki. Битва за Україну. 29 липня 2019.
  72. ↑ У Дніпропетровську захоронено вже понад 160 тимчасово невстановлених учасників АТО. adm.dp.gov.ua. Дніпропетровська обласна державна адміністрація. 19 березня 2015.
  73. ↑ Представники делегації ЄС та ООН відвідали Центр допомоги переселенцям. adm.dp.gov.ua. Дніпропетровська обласна державна адміністрація. 27 січня 2015.
  74. ↑ За ініціативи Геннадія Корбана промислові підприємства Дніпропетровщини виділять квоти на працевлаштування переселенців. adm.dp.gov.ua. Дніпропетровська обласна державна адміністрація. 26 січня 2015.
  75. ↑ Дніпропетровщина – одна з перших в Україні за кількістю переселенців. adm.dp.gov.ua. Дніпропетровська обласна державна адміністрація. 10 лютого 2015.
  76. ↑ Дніпропетровщина підписала Угоду з ЄС про реалізацію першого в Україні проекту з допомоги переселенцям у розмірі 1,5 млн євро. adm.dp.gov.ua. Дніпропетровська обласна державна адміністрація. 26 лютого 2015.
  77. ↑ Корбан: в защите Украины центральная власть отстает от Днепропетровска ровно на полгода. adm.dp.gov.ua. Дніпропетровська обласна державна адміністрація. 21 березня 2015.
  78. ↑ Детей из Авдеевки эвакуируют в Днепр, Корбан окажет помощь. bitva.wiki. Битва за Україну. 21 січня 2015.
  79. ↑ На Дніпропетровщину із зони АТО евакуйовано 39 дітей. adm.dp.gov.ua. Дніпропетровська обласна державна адміністрація. 26 січня 2015.
  80. ↑ На Дніпропетровщину прибуло ще 68 дітей із зони АТО. adm.dp.gov.ua. Дніпропетровська обласна державна адміністрація. 27 січня 2015.
  81. ↑ Володимир Рубан (31 грудня 2015). Операция "Исход". Обозреватель.
  82. ↑ У Дніпропетровську створили унікальний для України командний центр, що протидіє загрозам. ТСН. 26 березня 2015.
  83. ↑ Корбан вслед за Коломойским ушел в отставку - Филатов. news.liga.net. Ліга.net. 25 березня 2015.
  84. ↑ Геннадий Корбан без Коломойского. Интервью. bykvu.com. Букви. 2 квітня 2015.
  85. ↑ Gennady Korban - Дорогие друзья и сторонники. 23 квітня 2015.
  86. ↑ Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Вибори народних депутатів України 2014". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 5 жовтня 2015.
  87. ↑ ролик тб про скандали під час виборів 26 липня 2015 року на 205 окрузі. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 27 січня 2016.
  88. ↑ Как рейдер Корбан превращался в маршала Гречку и проиграл выборы. Украинская правда. Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 12 січня 2018.
  89. ↑ Партія "Укроп" вирішила брати участь у місцевих виборах. Новини України - інформагентство "Українські новини". Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 5 жовтня 2015.
  90. ↑ Кто проходит во второй тур на выборах мэра Киева. РБК-Україна. Архів оригіналу за 28 жовтня 2015. Процитовано 30 жовтня 2015.
  91. ↑ Росія запровадила санкції проти 322 громадян України та 68 компаній. radiosvoboda.org. Радіо Свобода. 1 листопада 2018.
  92. ↑ В Днепре мировые компании займутся проектами музея современного искусства и станций метро. 056.ua. 1 квітня 2018.
  93. ↑ Три нові станції метро в Дніпрі проектуватиме бюро Захи Хадід. hmarochos.kiev.ua. Хмарочос. 21 вересня 2018.
  94. ↑ Будем окультуриваться: в Днепре появится уникальный музей современного искусства. dp.vgorode.ua. 2 квітня 2018.
  95. ↑ Я люблю этот город: Геннадий Корбан возглавил общественный совет Днепра. nashemisto.dp.ua. 4 березня 2020.
  96. ↑ Корбан: Олигархи должны публично продать свои активы. unian.net. УНІАН. 12 вересня 2015.
  97. ↑ Геннадий Корбан: У российских компаний мы должны отнять все. obozrevatel.com. Обозреватель. 29 серпня 2014.
  98. ↑ СБУ підтвердила затримання екс-заступника губернатора Дніпропетровської області Корбана. ukranews.com. Українські новини. 31 жовтня 2015. Архів оригіналу за 3 листопада 2015.
  99. ↑ У мережі з'явилося відео затримання Корбана (відео). ukranews.com. Українські новини. 31 жовтня 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  100. ↑ Рудик: Моє викрадення намагаються повісити на Юрія Березу. Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 7 листопада 2015.
  101. ↑ СБУ доставила Корбана в СІЗО у Чернігові. ukranews.com. Українські новини. 31 жовтня 2015. Архів оригіналу за 2 листопада 2015.
  102. ↑ Правоохоронці перевіряють інформацію про керівництво Корбаном злочинною групою. ukranews.com. Українські новини. 31 жовтня 2015. Архів оригіналу за 12 грудня 2015.
  103. ↑ Правоохоронці розповіли, скільки грошей вилучили з офісів Корбана. ukranews.com. Українські новини. 31 жовтня 2015. Архів оригіналу за 12 грудня 2015.
  104. ↑ В офісі "Укропу" в Дніпропетровську вилучили мільйон доларів, зброю й апаратуру для прослуховування, - джерело. ukranews.com. Українські новини. 31 жовтня 2015. Архів оригіналу за 3 листопада 2015.
  105. ↑ Защита Корбана собрала доказательства его невиновности – адвокат. Политика (рос.). Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 12 січня 2018.
  106. ↑ Корбану стало зле в Слідчому управлінні Генеральної прокуратури в Києві. ukranews.com. Українські новини. 31 жовтня 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  107. ↑ Генпрокуратура: лікарі не виявили у Корбана серйозних проблем зі здоров'ям. ukranews.com. Українські новини. 1 листопада 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  108. ↑ Генпрокуратура проситиме суд заарештувати Корбана. ukranews.com. Українські новини. 1 листопада 2015.
  109. ↑ Корбана госпіталізовано, засідання суду почнеться о 8:00. ukranews.com. Українські новини. 3 листопада 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  110. ↑ У Генпрокуратурі розповіли, в чому підозрюють Корбана. ukranews.com. Українські новини. 3 листопада 2015.
  111. ↑ Генпрокуратура оскаржила домашній арешт Корбана. ukranews.com. Українські новини. 9 листопада 2015. Архів оригіналу за 22 січня 2016.
  112. ↑ Апеляційний суд залишив Корбана під домашнім арештом. ukranews.com. Українські новини. 1 грудня 2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2015.
  113. ↑ Суд заарештував Корбана. ukranews.com. Українські новини. 28 грудня 2015. Архів оригіналу за 22 січня 2016.
  114. ↑ В ООН указали на нарушение Европейской конвенции о правах человека в деле Корбана (рос.). Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 12 січня 2018.
  115. ↑ Віра Савченко підтримала Геннадія Корбана. Архів оригіналу за 18 січня 2016. Процитовано 15 січня 2016.
  116. ↑ Корбана змістили з посади голови "УКРОПа". Українська правда. Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 12 січня 2018.
  117. ↑ Більше не УКРОП. Чому Корбана усунули від керівництва партією. Українська правда. Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 12 січня 2018.
  118. ↑ Корбан поїхав у Ізраїль – джерела. Українська правда. Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 12 січня 2018.
  119. ↑ Корбан поїхав у Ізраїль – джерела. Українська правда. Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 12 січня 2018.
  120. ↑ Корбан заявив, що кримінальну справу щодо "Фонду оборони країни" закрили. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 12 січня 2018.
  121. ↑ Власти Украины нарушили права Корбана – ЕСПЧ. news.obozrevatel.com. Обозреватель. 4 липня 2019.
  122. ↑ Корбан заявил, что после решения ЕСПЧ в его пользу Порошенко, Грановский, Кононенко и Шокин должны заплатить ему компенсацию вместо государства. gordonua.com. ГОРДОН. 5 липня 2019.
  123. ↑ "У вас есть время, чтобы компенсировать мне ущерб", - Корбан обратился к "заказчикам и исполнителям его преследования". censor.net. Цензор.НЕТ. 4 липня 2019.
  124. ↑ "Потребует миллионы": у Корбана сообщили о планах после резонансной победы в ЕСПЧ. incident.obozrevatel.com. Обозреватель. 4 липня 2019.
  125. ↑ ЕСПЧ принял решение по делу Корбана - задерживали, арестовывали и судили незаконно. tsn.ua. ТСН. 4 липня 2019.
  126. ↑ Степан Хмара: дело Корбана - сговор Порошенко с Путиным. Обозреватель. Процитовано 20 січня 2016.
  127. ↑ "Майдан иностранных дел" в День защиты прав человека назвал дело Корбана незаконным. www.unian.net. Процитовано 20 січня 2016.
  128. ↑ Заява Харківської правозахисної групи :: khpg.org. www.khpg.org. Процитовано 20 січня 2016.
  129. ↑ Повернення до політичних репресій веде до краху державності, - «Самопоміч». Об'єднання "Самопоміч". Процитовано 20 січня 2016.
  130. ↑ У "Батьківщині" висловили "занепокоєння" через затримання Корбана. Українська правда. Процитовано 20 січня 2016.
  131. ↑ 50 самых влиятельных днепропетровцев. focus.ua. Фокус. 19 жовтня 2007.
  132. ↑ Forbes представил очередной список 100 самых богатых украинцев. zn.ua. Дзеркало тижня. 25 квітня 2013.
  133. ↑ Названы самые богатые бизнесмены Днепропетровска. lb.ua. Лівий берег. 4 березня 2013.
  134. ↑ а б 100 самых влиятельных украинцев-2014. Полный список. focus.ua. Фокус. 26 грудня 2014.
  135. ↑ 100 самых влиятельных украинцев. Полный список. focus.ua. Фокус. 28 грудня 2015.
  136. ↑ 100 самых богатых людей Украины. Полный список. focus.ua. Фокус. 14 травня 2015.
  137. ↑ 100 самых богатых людей Украины. Полный список. focus.ua. Фокус. 13 травня 2016.
  138. ↑ Емал Набі (20 серпня 2020). Зеленский, Ахметов и Аваков: кто вошел в список самых влиятельных украинцев в 2020 году. 24 канал. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 29 жовтня 2021.
  139. ↑ Указ Президента України від 15 вересня 2014 року № 726/2014 «Про нагородження Г.Корбана орденом «За мужність»»
  140. ↑ В мэрии подтвердили, что Корбан является руководителем штаба обороны Днепра — DSnews.ua. www.dsnews.ua (рос.). 4 серпня 2022. Процитовано 31 жовтня 2022.
  141. ↑ Татьяна Прокопенко (26 липня 2022). Юрій Бутусов: Причина позбавлення громадянства Корбана це звернення конгресвумен Вікторії Спартц щодо проросійських зв’язків Єрмака. centr.tv.
  142. ↑ Корбан під арештом показав свого молодшого. dnipro.depo.ua. Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 12 січня 2018.
  143. ↑ Trademaster. Rainford, Приват, Алеф – кому еще принадлежат самые крупные ТЦ Днепропетровска?. Портал топ-менеджеров оптовой и розничной торговли. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
  144. ↑ Не люблю Москву, меня там всегда грабили [Архівовано 14 травня 2014 у Wayback Machine.], delo.ua (1 січня 2007) (рос.)
  145. ↑ а б в г Катерина Слипченко (4 листопада 2015). Музей у передпокої. zaxid.net (укр.).

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Корбан Геннадій Олегович
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Корбан Геннадій Олегович
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Корбан_Геннадій_Олегович&oldid=39765310