Шпенов Дмитро Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шпенов Дмитро Юрійович
Шпенов Дмитро Юрійович Вадим Чуприна ©.jpg
Дмитро Шпенов
Народився 20 грудня 1978(1978-12-20) (39 років)
Харків
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg СРСР
Діяльність політик
Alma mater Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2] і Народний депутат України
Партія Партія регіонів
Нагороди
Заслужений юрист України
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012

Шпенов Дмитро Юрійович на сайті Верховної Ради України

Шпе́нов Дмитро́ Ю́рійович — український політик, народний депутат України VI та VII скликань. Член фракції Партії регіонів. Заступник голови Комітету ВРУ з питань верховенства права та правосуддя (з 25 грудня 2012 р.). Заслужений юрист України (з 07 жовтня 2010 р.).

Життєпис[ред. | ред. код]

Участь у виборних органах[ред. | ред. код]

  • 20062007 — депутат Криворізької міської ради.
  • 20072012 — народний депутат України шостого скликання (обраний за списком Партії регіонів).
  • 2012 — обраний до ВРУ сьомого скликання в одномандатному виборчому окрузі № 37 (Дніпропетровська область)[3].

Діяльність у Верховній Раді[ред. | ред. код]

У VII скликанні був обраний Заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя[4].

У VI скликанні працював у Комітеті Верховної Ради України з питань правосуддя, очолював підкомітет з питань судоустрою та статусу суддів[5].

З самого початку роботи у комітеті активно працював над питаннями удосконалення статусу суддів та судоустрою, зокрема, над розробкою та доопрацюванням Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010, законопроектами, що регулюють питання діяльності третейських судів та оскарження та виконання третейських рішень.

Був автором Закону України «Про всеукраїнський референдум»[6], спрямованого на забезпечення реалізації народовладдя відповідно до Конституції України та виконання рішень, прийнятих на референдумі.

Є співавтором та брав участь у доопрацюванні законопроектів, пов'язаних не тільки з судовою системою України — це і економічні, податкові питання, що хвилюють підприємців, і перерозподіл коштів екологічних фондів на користь місцевих бюджетів, і соціальні питання — законопроекти, спрямовані на встановлення спеціального статусу міст, державне відзначення професії гірника тощо.

Був представником народних депутатів України у Конституційному Суді у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року N 2222-IV — справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України.

18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.[7]

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Указом Президента України від 07.10.2010 року присвоєне почесне звання «Заслужений юрист України»[8] за вагомий особистий внесок у реалізацію державної правової політики, зміцнення законності та правопорядку, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод громадян.

Освіта[ред. | ред. код]

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

  • З 1995 працював мотористом у приватній фірмі «СоюзІнтерАвто» (м. Харків).
  • З 2000 року — працював юрисконсультом в АКІБ «Укрсиббанк» (м. Харків).
  • У 2001 році — працював юрисконсультом в ТОВ «ДОПР» (м. Харків).
  • З 2004 року здійснював приватну підприємницьку діяльність.
  • З 2007 року — Генеральний директор ТОВ «Інститут стратегічних досліджень» (м. Київ).
  • Є Почесним Президентом Юридичної асоціації «Регіональна правова група», яка об'єднує юридичні фірми у Дніпропетровській, Харківській областях, м. Києві.

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений, виховує трьох доньок та сина.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]