Спортсвошинг
Спортсвошинг — це термін, який використовується для опису практики держав, окремих осіб, груп, корпорацій або урядів, які використовують спорт для покращення заплямованої неправомірними діями репутації. Будучи формою пропаганди, спортсвошинг здійснюється шляхом проведення спортивних заходів, купівлі чи спонсорування спортивних команд або участі в спортивних змаганнях.[1]
На міжнародному рівні спортсвошинг використовується, щоб відвернути увагу від поганого дотримання прав людини та корупційних скандалів.[2] На індивідуальному та корпоративному рівнях спортсвошинг використовується для приховування пороків, злочинів і скандалів. Спортсвошинг є прикладом відмивання репутації.
Огляд[ред. | ред. код]
У міжнародному масштабі спортсвошинг описують як частину м’якої сили країни.[3][4][5][6] Імовірно, вперше термін «спортсвошинг» було вжито до Азербайджану та проведення Європейських ігор 2015 в Баку.[7]
Чемпіонат світу з футболу 2018, який відбувся в Росії, було названо прикладом спроби покращення репутації країни, яка була негативною через її зовнішню політику, і спортивна подія змінила фокус дискусій на успіх чемпіонату світу.[8]
Компанії також були звинувачені у спортсвошингу, включаючи спонсорство Ineos професійної велоспортної команди Team Sky (тепер Ineos Grenadiers) у 2019 році[9] та спонсорство Arabtec ФК «Манчестер Сіті».[10]
Спортсвошинг часто коштує дуже дорого. Наприклад, у березні 2021 року правозахисна організація Grant Liberty заявила, що лише Саудівська Аравія витратила на нього щонайменше 1,5 мільярди доларів.[11][12]
Приймання змагань[ред. | ред. код]
Олімпійські ігри[ред. | ред. код]
- Зимові Олімпійські ігри 1936 проходили в Гарміш-Партенкірхені, нацистська Німеччина.
- Літні Олімпійські ігри 1936 проходили в Берліні, нацистська Німеччина.
- Літні Олімпійські ігри 1968 проходили в Мехіко, Мексика.
- Літні Олімпійські ігри 1980 проходили в Москві, СРСР.[13][14]
- Літні Олімпійські ігри 2008 проходили в Пекіні, Китай.[15]
- Зимові Олімпійські ігри 2014 проходили в Сочі, Росія.[16][17]
- Літні Олімпійські ігри 2016 проходили в Ріо-де-Жанейро, Бразилія.[18]
- Зимові Олімпійські ігри 2022 проходили в Пекіні, Китай.[15][19][20]
Футбол[ред. | ред. код]
- Чемпіонат світу з футболу 1934 відбувся в Італії під час правління Беніто Муссоліні.[21]
- Чемпіонат Європи з футболу 1964 проходив в Іспанії під час диктатури Франциско Франко.[22]
- Кубок Азії з футболу 1972 проходив у Таїланді за військової диктатури.
- Чемпіонат світу з футболу 1978 проходив в Аргентині за військової диктатури.[23]
- Молодіжний чемпіонат світу з футболу 1985 проходив у СРСР.
- Юнацький (U-16) чемпіонат світу з футболу 1985 проходив у Китаї.
- Молодіжний чемпіонат світу з футболу 1987 відбувся в Чилі за військової диктатури.
- Кубок Азії з футболу 1988 в Катарі.[24]
- Молодіжний чемпіонат світу з футболу 1989 проходив у Саудівській Аравії.
- Чемпіонат світу з футболу серед жінок 1991 проходив у Китаї.
- Молодіжний чемпіонат світу з футболу 1995 проходив у Катарі.[24]
- Суперкубок Італії з футболу 2002 між «Ювентусом» і «Пармою» проходив у Лівії під час правління Муаммара Каддафі.[25]
- Кубок Азії з футболу 2004 в Китаї.
- Чемпіонат світу з футболу серед жінок 2007 відбувся в Китаї.[26]
- Кубок Америки з футболу 2007 проходив у Венесуелі.[27]
- Клубний чемпіонат світу з футболу 2009 та 2010 проходили в Об'єднаних Арабських Еміратах.
- Кубок Азії з футболу 2011 проходив у Катарі.[24]
- Турнір Суперкубок Франції з футболу 2013 між «Парі Сен-Жермен» і «Бордо» відбувся в Габоні.[28]
- Чемпіонат світу з футболу 2014 проходив у Бразилії.[29]
- Клубний чемпіонат світу з футболу 2017 і 2018 проходили в Об'єднаних Арабських Еміратах.
- Чемпіонат світу з футболу 2018 проходив у Росії.[30]
- Суперкубок Італії з футболу 2018 між «Ювентусом» і «Міланом» відбувся в місті Джидда, Саудівська Аравія.[31]
- Суперкубок Італії з футболу 2019 між «Ювентусом» і «Лаціо» відбувся в місті Ер-Ріяд, Саудівська Аравія.[32]
- Кубок Азії з футболу 2019 відбувся в Об'єднаних Арабських Еміратах.
- Фінал Ліги Європи УЄФА 2019 між «Челсі» та «Арсеналом» (Лондон) відбувся в Азербайджані.[33]
- Клубний чемпіонат світу з футболу 2019 і 2020 проходили в Катарі.[24]
- Суперкубок Іспанії з футболу 2019 і 2021 проходили у Джидді, Саудівська Аравія.[34][35][36]
- Суперкубок Іспанії з футболу 2022 проходив у Ер-Ріяді, Саудівська Аравія.[37]
- Чемпіонат Європи з футболу 2020 проходив у різних країнах, включно з країнами з поганим рівнем прав людини: Угорщині,[38] Азербайджані[39] і Росії.
- Кубок Америки з футболу 2021 проходив у Бразилії.[40]
- Кубок Марадони — товариський матч на честь Дієго Марадони між іспанською «Барселоною» та аргентинським «Бока Хуніорс», відбувся в 2021 році в Саудівській Аравії.[41]
- Кубок африканських націй 2021 проходив у Камеруні.[42]
- Клубний чемпіонат світу з футболу 2021 проходив в Об'єднаних Арабських Еміратах.
- Чемпіонат світу з футболу 2022 в Катарі.[24][43]
- Кубок Азії з футболу 2023 відбувся в Катарі (спочатку мав проходити в Китаї).[44]
- Клубний чемпіонат світу з футболу 2023 відбувся в Саудівській Аравії.[45]
- Кубок Азії з футболу 2027 відбудеться в Саудівській Аравії.[46]
- Чемпіонат світу з футболу 2034 пройде в Саудівській Аравії.
Автоспорт[ред. | ред. код]
Формула-1[ред. | ред. код]
- Гран-прі Іспанії з 1951 по 1975 рік.[47]
- Гран-прі Аргентини з 1953 по 1981 рік.[48]
- Гран-прі Португалії з 1958 по 1960 рік.[49]
- Гран-прі Південної Африки з 1960 по 1985 рік.[50][51]
- Гран-прі Мексики проводиться з 1962 року.[52]
- Гран-прі Бразилії з 1972 по 1984 рік.[53]
- Гран-прі Угорщини з 1986 року.
- Гран-прі Малайзії проходив з 1999 по 2017 рік.[52]
- Гран-прі Бахрейну проводиться з 2004 року.[54][55]
- Гран-прі Китаю проводиться з 2004 року.[52]
- Гран-прі Абу-Дабі проводиться з 2009 року.[55]
- Гран-прі Росії проходив з 2014 по 2021 рік.[52]
- Гран-прі Європи 2016 року в Баку, Азербайджан.[32]
- Гран-прі Азербайджану проводиться з 2017 року.[56][47]
- Гран-прі Туреччини в 2020 і 2021 роках.[52]
- Гран-прі Катару проводиться з 2021 року.[52][55]
- Гран-прі Саудівської Аравії проводиться з 2021 року.[52][55]
Формула E[ред. | ред. код]
- Beijing ePrix проходив у Китаї в 2014–2015 роках.[52]
- Putrajaya ePrix проходив у Малайзії в 2014–2015 роках.[52]
- Moscow ePrix відбувся в Росії в 2015 році.[52]
- Diriyah ePrix проводиться в Саудівській Аравії з 2018 року.[57]
- Sanya ePrix відбувся в Китаї в 2019 році.[52]
- Jakarta ePrix проводиться в Індонезії з 2022 року.[58]
Мото Гран-Прі[ред. | ред. код]
- Мото Гран-Прі Східної Німеччини проходив у 1958–1972 роках.
- Мото Гран-Прі Аргентини проходив у 1981–1982 роках.[48]
- Мото Гран-Прі Південної Африки проходив у 1983–1985 роках.[50][59]
- Мото Гран-Прі Малайзії проводиться з 1991 року.[52]
- Мото Гран-Прі Індонезії проводиться в 1996–1997 роках і з 2022 року.[58][60]
- Мото Гран-Прі Катару проводиться з 2004 року.[61][24]
- Мото Гран-Прі Китаю проходив з 2005 по 2008 рік.
- Мото Гран-Прі Таїланду проводиться з 2018 року.[61]
Ралі[ред. | ред. код]
- Ралі Індонезії проводилося між 1996 і 1997 роками відповідно.
- Ралі Китаю проводилося лише в сезоні 1999 року.
- Ралі Туреччини проводилося в 2003–2006, 2008–2010 та 2018–2020 роках.
- Ралі Йорданії проходило в 2008, 2010 і 2011 роках.
- Ралі Дакар проводиться в Саудівській Аравії з 2020 року.[62]
Гонки на спортивних автомобілях[ред. | ред. код]
- Чемпіонат світу з гонок на спортивних автомобілях 1988 року в Брно, Чехословаччина під час комуністичної диктатури.
- Гонка «8 годин Бахрейну» проводиться з 2012 року.
- Гонка «4 години Шанхаю» проводилася в Китаї в 2012–2019 роках.
- Гонку «Катар 1812 км» планується провести в 2024 році.
Гонки на турінгових автомобілях[ред. | ред. код]
- Чемпіонати світу та Європи з турінгових автоперегонів у Брно, Чехословаччина в 1976–1987 роках під час комуністичної диктатури.
- Гонка FIA WTCR в Бахрейні відбулася в 2022 році.[63]
- Гонка FIA WTCR в Саудівській Аравії відбулася в 2022 році.[63]
Баскетбол[ред. | ред. код]
- Чемпіонат світу з баскетболу 1978, який проходив на Філіппінах під час правління Фердинанда Маркоса.[64]
- Чемпіонат Америки з баскетболу 2013, що проходив у Венесуелі.[65]
- Чемпіонат світу з баскетболу 2019, що проходив у Китаї.[66][26]
- Баскетбольна ліга Африки 2021, що проходила в Руанді.[65]
- Чемпіонат світу з баскетболу 2023 частково проходив на Філіппінах під час правління Бонгбонга, сина Фердинанда Маркоса.[67]
- Юнацький (U-19) чемпіонат світу з баскетболу 2023, який проходив в Угорщині.[68]
- Чемпіонат світу з баскетболу 2027, що проходитиме в Катарі.[69]
Бокс[ред. | ред. код]
- Боксерський поєдинок у напівважкій вазі 1973 року між південноафриканцем П’єром Фурі та американцем Бобом Фостером, який відбувся на стадіоні «Ренд» в місті Йоганнесбург, Південна Африка в період апартеїду.[70]
- Бій за титул абсолютного чемпіона світу в суперважкій вазі 1974 року між Джорджем Форманом і Мухаммедом Алі, відомий як «Гуркіт у джунглях», відбувся в місті Кіншаса, Заїр (нині Демократична Республіка Конго) під час диктатури Мобуту Сесе Секо.[71]
- Поєдинок за титул чемпіона світу в суперважкій вазі 1975 року між Мухаммедом Алі та Джо Фрейзером, відомий як «Трилер в Манілі», що проходив у Кесон-Сіті, Філіппіни під час диктатури Фердинанда Маркоса.[71]
- Бій за звання чемпіона світу за версією WBA у важкій вазі 1980 року між Геррі Кутзі та Майком Вівером, який проходив у Сан-Сіті, Південна Африка, в період апартеїду.
- Чемпіонат світу з боксу AIBA 2015 проходив у Катарі.[24]
- Поєдинок-реванш за титул чемпіона світу у важкій вазі 2019 року між Енді Руїсом-молодшим і Ентоні Джошуа, відомий як «Битва на дюнах», відбувся в місті Ед-Дірійя, Саудівська Аравія.[71][72]
- Поєдинок-реванш за титул чемпіона світу в суперважкій вазі 2022 року між Олександром Усиком і Ентоні Джошуа, відомий як «Лють на Червоному морі», відбувся в місті Джидда, Саудівська Аравія.
Велоспорт[ред. | ред. код]
- Вуельта Венесуела проводиться з 1963 року.[65]
- Вуельта Куба проходила в 1964–2010 роках.[32]
- Вуельта Тачира (Венесуела) проводиться з 1966 року.[65]
- Тур Катара проходив у 2002–2016 роках.[73]
- Тур Пекіна (Китай) проходив у 2011–2014 роках.[73]
- Тур Дубая (Об'єднані Арабські Емірати) проходив у 2014–2018 роках.[73]
- Тур Абу-Дабі (Об'єднані Арабські Емірати) проходив у 2015–2018 роках.[73]
- Чемпіонат світу з шосейних велогонок 2016 року проходив у Катарі.[24]
- Тур Гуансі (Китай) проводиться з 2017 року.[73]
- Тур ОАЕ проводиться з 2019 року.[73]
- Жіночий тур Венесуели відбувся у 2019 році.[65]
- Тур Оману проводиться з 2020 року.[73]
- Чемпіонат світу з шосейних велогонок 2025 року планується провести в Руанді.[74]
Гольф[ред. | ред. код]
- Venezuela Open проводиться у Венесуелі з 1957 року.
- Brunei Open проводиться в Брунеї з 2005 року.
- PGA Tour China проводиться в Китаї з 2014 року.[75]
- China Tour проходив у Китаї в 2014–2019 роках.[75]
- Saudi International проводиться в Саудівській Аравії з 2019 року.[76]
- Aramco Team Series проводиться в Саудівській Аравії з 2020 року.[76]
- Aramco Saudi Ladies International проводиться в Саудівській Аравії з 2020 року.[76]
Кіберспорт[ред. | ред. код]
- Фінали BLAST Pro Series 2019 відбулися в Бахрейні.[77]
- Датська та американська кіберспортивні організації, RFRSH Entertainment і Riot Games підписали угоду про розвиток проєкту Неом у Саудівській Аравії та розвиток кіберспорту в регіоні.[78] Riot закінчилася тим, що розірвала партнерство після того, як зіткнулася з різкою негативною реакцією фанатів та їхніх співробітників.[79][80]
- Світовий фінал Blast Premier World Final 2022 відбувся в Абу-Дабі, Об'єднані Арабські Емірати.[81]
Крикет[ред. | ред. код]
- Чемпіонат світу з крикету 1996 проходив у Шрі-Ланці.[82]
- Чемпіонат світу з крикету 2003 проходив у Зімбабве.[83][84]
- Чемпіонат світу з крикету 2023 проходив в Індії.[85][86]
- Національна збірна Південної Африки з крикету провела численні тури в 1982–1990 роках, ігноруючи санкції спортивних органів щодо численних південноафриканських спортивних команд. Ці тури розглядалися як частина спортивної пропаганди уряду.[87][88]
Регбі[ред. | ред. код]
Регбі-тури за участю Південної Африки в період апартеїду:[50]
- Тури Нової Зеландії до Південної Африки в 1949, 1960, 1970, 1976 роках.
- Тури Південної Африки до Великої Британії та Ірландії в 1951–1952, 1960–1961, 1965, 1969–1970 роках.
- Тури Південної Африки до Франції в 1952, 1961, 1968, 1974 роках.
- Тури Австралії до Південної Африки в 1953, 1961, 1963, 1969 роках.
- Тури «британських та ірландських левів» (збірної Англії, Шотландії, Уельсу та Ірландії) до Південної Африки в 1955, 1962, 1968, 1974, 1980 роках.
- Тури Південної Африки до Австралії в 1956, 1965, 1971 роках.
- Тури Південної Африки до Нової Зеландії в 1956, 1965, 1981 роках.
- Тури Франції до Південної Африки в 1958, 1964, 1967, 1971, 1975, 1980 роках.
- Тур Шотландії до Південної Африки в 1960 році.
- Тур Уельсу до Південної Африки в 1964 році.
- Тури Аргентини до Південної Африки в 1965, 1971 роках.
- Тури Англії до Південної Африки в 1972, 1984 роках.
- Тур Італії до Південної Африки в 1973 році.
- Тури Південної Африки до Південної Америки в 1980 році.
- Тури «південноамериканських ягуарів»[en] до Південної Африки в 1980, 1982, 1984 роках.
- Тур Ірландії до Південної Африки в 1981 році.
- Неофіційний тур Нової Зеландії до Південної Африки в 1986 році.
Реслінг[ред. | ред. код]
- Collision in Korea відбувся в Пхеньяні, Північна Корея в 1995 році.[89]
- WWE in Saudi Arabia проводиться в Саудівській Аравії з 2014 року.[90]
- WWE Crown Jewel проводиться в Саудівській Аравії з 2018 року.[90]
Снукер[ред. | ред. код]
Турніри зі снукеру, які проводяться в Китаї:
- Shanghai Masters,
- Wuhan Open,
- International Championship,
- World Open.
Теніс[ред. | ред. код]
- Відкритий чемпіонат Південної Африки в період апартеїду (1948–1994).[70]
- Кубок Федерації проводився у Південно-Африканській Республіці в 1972 році.[70]
- Кубок Девіса проводився в Південно-Африканській Республіці в 1974 році.[70]
- St. Petersburg Open проводиться в Росії з 1993 року.
- Dubai Tennis Championships проводиться в Об'єднаних Арабських Еміратах з 1993 року.[91]
- ATP Qatar Open проводиться в Катарі з 1993 року.[24]
- Qatar Ladies Open проводиться в Катарі з 2001 року.[24]
- China Open проводиться в Китаї з 2004 року.[92]
- Wuhan Open проводиться в Китаї з 2014 року.[92]
- Кубок Федерації проводився у Білорусі в 2017 році.
- Diriyah Tennis Cup проводиться в Саудівській Аравії з 2019 року.[57]
- Фінал Наступного Покоління ATP проходитиме в Саудівській Аравії у 2023–2027 роках.[93]
Інші події[ред. | ред. код]
- Деякі поєдинки Абсолютного бійцівського чемпіонату (UFC) проводяться в Китаї, Росії та Об'єднаних Арабських Еміратах.[94]
- Матчі Національної футбольної ліги (ліга США з американського футболу) в Китаї, включно з товариськими іграми China Bowl.[95]
- Ігри Південно-Східної Азії 1979, 1987 та 1997 в Індонезії під час диктатури Сухарто.
- Ігри Південно-Східної Азії 1981 на Філіппінах під час диктатури Фердинанда Маркоса.
- Панамериканські ігри 1991 на Кубі.[32]
- Ігри Співдружності 1998 в Малайзії.
- Азійські ігри 2006 в Катарі.[24]
- Чемпіонат світу з хокею із шайбою 2014 в Білорусі.[96]
- Європейські ігри 2015 в Азербайджані.[33]
- Азіатські ігри з єдиноборств у закритих приміщеннях 2017 у Туркменістані.[32]
- Чемпіонат світу із шахів серед жінок 2017 в Ірані.[97]
- Зимова Універсіада 2019 в Росії.[32]
- Європейські ігри 2019 у Білорусі.[98]
- Всесвітні ігри військовослужбовців 2019 у Китаї.[99]
- Ігри Південно-Східної Азії 2019 на Філіппінах.[100]
- Літня універсіада 2021 в Китаї (через пандемію коронавірусу проведена в 2023 році).[26]
- Матч за звання чемпіона світу із шахів 2021 в Об'єднаних Арабських Еміратах.
- Гей-ігри 2023 у Гонконгу.[101][102]
- Чемпіонат світу з водних видів спорту 2022 в Будапешті, Угорщина.[103]
- Чемпіонат світу з легкої атлетики 2023 в Будапешті, Угорщина.
- Азіатські ігри 2022 в Китаї (через пандемію коронавірусу проведені в 2023 році).[26]
- Франкофонські ігри 2023 заплановано провести в Демократичній Республіці Конго.
- Азіатські ігри 2030 заплановано провести в Катарі.[104]
- Азіатські ігри 2034 заплановано провести в Саудівській Аравії.[104]
Корпоративне спонсорство[ред. | ред. код]
Футбол[ред. | ред. код]
- Спонсорування російською державною нафтовою компанією «Газпром» футбольної команди німецької Бундесліги «Шальке 04», заходів Ліги чемпіонів УЄФА та форми. Цей контракт було скасовано через вторгнення Росії в Україну у 2022 році.[105][106][107]
- Російська холдингова компанія USM Holdings Limited спонсорує англійський клуб «Евертон». Власником компанії є прокремлівський бізнесмен Алішер Усманов.[108]
- Спонсорська підтримка «Манчестер Юнайтед» російським авіаперевізником «Аерофлот». Спонсорство було припинено після російського вторгнення в Україну в 2022 році.[109]
- Qatar Airways спонсорує футбольні команди, зокрема «Барселону», «Рому», «Бока Хуніорс», «Парі Сен-Жермен» і «Баварію» (Мюнхен).[110]
- Катарський міжнародний аеропорт «Хамад» спонсорував мюнхенську «Баварію» з 2018 по 2023 рік [111][112][113]
- Бахрейнський авіаперевізник Gulf Air спонсорує «Челсі» та «Квінз Парк Рейнджерс».[50]
- Управління туризму Азербайджану спонсорує «Атлетіко» (Мадрид).[114]
- Гонконгська страхова компанія AIA Group спонсорує англійський футбольний клуб «Тоттенгем Готспур». AIA Group в 2020 році схвалила закон про національну безпеку Гонконгу, який був засуджений кількома британськими політиками, які вимагали від клубу відмовитися від спонсорства.[115]
- Управління туризму Руанди спонсорує англійський «Арсенал» (Лондон) і французьский «Парі Сен-Жермен».[65]
- Управління туризму Саудівської Аравії спонсорувало Клубний чемпіонат світу з футболу 2022 під брендом Visit Saudi.
Австралійський футбол[ред. | ред. код]
- Брунейська авіакомпанія Royal Brunei Airlines підписала спонсорську угоду з AFL Europe у 2014 році. Спонсорська угода закінчилася того ж року після протестів правозахисних груп.[116][117]
Автоспорт[ред. | ред. код]
- Спонсорування венесуельською державною нафтовою компанією PDVSA гонщика Формули-1 Пастора Мальдонадо, який брав участь у гонках у складі команд Williams Grand Prix Engineering у 2011–2013 роках і Lotus F1 у 2014–2015 роках. У ті періоди логотип PDVSA містився на наклейках автомобілів обох команд.[118]
- Citgo, нафтова компанія, що належить венесуельській PDVSA, спонсорує численні команди NASCAR, такі як Wood Brothers Racing і Roush Racing. Citgo також спонсорувала окремих водіїв, таких як Мілка Дуно, яка брала участь у гонках 24 години Дайтони та Е. Джей Вісо, який брав участь у гонках IndyCar Series.[119][120]
- Спонсорування китайською державною телекомпанією CCTV команди Формули-1 Jordan Grand Prix в 2003 році.[121]
- Спонсорування державною нафтовою компанією Саудівської Аравії Aramco команди Aston Martin F1, а також гонок Формули-1.[122][123][61]
- Спонсорування Саудівською Аравією команд Формули-1 Williams Grand Prix Engineering з 1977 по 1984 роки та Aston Martin у 2023 році.[124]
- Спонсорування проєктом Фонду державних інвестицій Саудівської Аравії Неом команди Формули E Mercedes-EQ і команд McLaren Формули E та Екстрім E.[125][126]
- Команду Формули-1 Haas спонсорував російський «Уралкалій», який також спонсорує російського гонщика Haas Микиту Мазепіна. Haas розірвав відносини з «Уралкалієм» і Мазепіним через російське вторгнення в Україну в 2022 році.[127]
Велоспорт[ред. | ред. код]
Гольф[ред. | ред. код]
- Турнір LIV Golf з 2021 року фінансується Фондом державних інвестицій Саудівської Аравії.[129][130][131]
Володіння командами[ред. | ред. код]
Футбол[ред. | ред. код]
- Італійський медіавласник Сільвіо Берлусконі через свій холдинг Fininvest володів клубом Серії А «Мілан» у 1986 році та мав 98% акцій клубу до 2017 року. Берлусконі здобув популярність у країні, використовуючи успіх своєї команди, рішуче підтриманий його власними ЗМІ, включаючи Mediaset, для покращення громадської думки[132], що було корисно для його політичних цілей.[133] Берлусконі заснував правоцентристську партію Forza Italia, а в 1994 році став прем'єр-міністром Італії. Протягом більш ніж двох десятиліть правління, розділених на чотири періоди, він був причетний до зловживань службовим становищем, хабарництва, корупції та фальшивих бухгалтерських справ, а також сексуальних скандалів[133], серед інших суперечок навколо Берлусконі. Він запропонував і схвалив багато законів ad personam (різновид клієнтелізму) на користь свого власного бізнесу, включно з міланським клубом, як «справа Лентіні» в 1995 році, Decreto Salva Calcio в 2003 році, [134][135] що дозволило «Мілану» погасити свій борг у розмірі 242 мільйони євро,[136][137] декриміналізація фальшивого бухгалтерського обліку під час другого уряду Берлусконі, звинувачення, за яке його клуб і ФК «Інтернаціонале» були судимі та виправдані через п’ять років завдяки декриміналізації;[136][138] отримання політичної підтримки від фанатів «Мілана».[139] У 2018 році, після того як він продав «Мілан» китайському бізнесмену Лі Юнхуну, Берлусконі через «Фінінвест» володів 100% акцій ФК «Монца», клубом, який тоді змагався в національній Серії C.[прояснити]
- Володіння ФК «Челсі» російським політиком та бізнесменом Романом Абрамовичем (2003–2022), що, за деякими повідомленнями, робилося на прохання президента Росії Володимира Путіна.[140]
- Російський прокремлівський бізнесмен Алішер Усманов формально володів часткою акцій лондонського «Арсенала».[108][141]
- Володіння Абу-Дабі 81% акцій холдингової компанії City Football Group. У 2015 році Abu Dhabi United Group оголосила про створення консорціуму з китайською державною компанією CITIC Group для City Football Group, компанії, яка в свою чергу володіє наступними футбольними клубами:[142]
- «Манчестер Сіті» (з 2008)
- «Мельбурн Сіті»
- «Монтевідео Сіті Торке»
- «Нью-Йорк Сіті»
- «Йокогама Ф. Марінос»
- «Жирона»
- «Сичуань» (частково)
- «Мумбай Сіті» (частково)
- Саудівський принц Абдулла бін Мусаїд Аль Сауд володіє «Шеффілд Юнайтед».[143]
- Придбання Фондом державних інвестицій Саудівської Аравії 80% акцій «Ньюкасл Юнайтед».[144]
- Королівство Бахрейн придбало 20% акцій французького футбольного клубу «Париж». Покупку засудили французькі правозахисні неурядові організації.[145]
- Тамім бін Хамад Аль Тані, правитель Катару, купив французький футбольний клуб «Парі Сен-Жермен» (ПСЖ) у 2011 році.[146]
- Суперечливий індонезійський конгломерат Bakrie Group володіє австралійським футбольним клубом «Брисбен Роар». У 2019 році адміністратора сформованої команди Джоко Дрійоно заарештувала національна поліція Індонезії за знищення доказів скандалу з договірними матчами.[147]
- Культурний обмін клубу «Вашингтон Спірітс» з Катаром у 2020 році.[148]
Автоспорт[ред. | ред. код]
- Команда Формули-1 Force India належить індійському бізнесмену-втікачу Віджаю Малльї. Команда Малльї Force India була звинувачена Індійським управлінням правоохоронних органів у тому, що вона була створена з метою відмивання грошей.[149]
- Державний суверенний фонд Королівства Бахрейн, холдингова компанія Mumtalakat володіє часткою в McLaren Group, яка включає її гоночний підрозділ McLaren Racing, який бере участь у Формулі-1, Формулі E, Екстрім E та IndyCar Series.[150]
Баскетбол[ред. | ред. код]
- Російський бізнесмен Михайло Прохоров володів командою НБА «Бруклін Нетс». Відомо, що Прохоров був близьким соратником президента Росії Володимира Путіна. У 2017 році Прохоров продав команду, нібито на замовлення Путіна.[151] Пізніше команду купив бізнесмен з Гонконгу Джо Цай. Раніше Цая критикували за його хвалу обмеженням Китаєм особистих свобод і підтримку закону про національну безпеку Гонконгу.[152]
Велоспорт[ред. | ред. код]
- Є численні повідомлення про те, що Тур де Франс 2020 використовувався проблемними країнами та компаніями, щоб відмити свою заплямовану репутацію; наступні команди були звинувачені у спортсвошингу під час події:[153]
- Ineos Grenadiers
- UAE Team Emirates
- Bahrain–McLaren
Крикет[ред. | ред. код]
- Індійський бізнесмен-втікач Віджай Маллья є власником крикетної команди Royal Challengers Bangalore, яка виступала в Індійській прем'єр-лізі. Індійське правоохоронне управління звинуватило Маллю у тому, що команда є частиною схеми відмивання грошей.[149]
Інше[ред. | ред. код]
- Сім'я Аль Мактум володіє Godolphin і Essential Quality.[154]
- Поглинання кіберспортивних організацій ESL і FACEIT Фондом державних інвестицій Саудівської Аравії.[155]
Окремі особи[ред. | ред. код]
- Участь Деніела Кінахана в боксі як промоутера.[156]
- Володіння братом венесуельського політика Джессі Чакона, Арне Чаконом, стайнею під назвою Gadu Racing Stable Corp у Флориді та його участь у кінних перегонах у Сполучених Штатах.[157]
- Главі Чечні Рамзану Кадирову належить кінь Мурільян, який брав участь у скачках на Кубку Мельбурна. Участь викликала суперечки в Австралії. Австралійський сенатор Боб Браун закликав австралійський уряд залишити призові на карантин через занепокоєння щодо відмиванням грошей.[158] і участь бігунів у різних скачках у Великобританії, особливо в Royal Ascot.
- Міжнародний союз велосипедистів вручив грамоту подяки туркменському диктатору Гурбангули Бердимухамедову за «розвиток спорту та зміцнення загального миру та прогресу».
Держави[ред. | ред. код]
- Казахстан є членом УЄФА з 2002 року, а також спонсорував численні спортивні події в останні роки.[159][160] Цю державу звинувачували в тому, що вона є авторитарною диктатурою через репресії проти дисидентів і цензуру ЗМІ. Критики членства Казахстану в УЄФА також зазначали, що Казахстан має більше спільного з авторитарною Азійською конфедерацією футболу, ніж з більш демократичним УЄФА, а більшість азійських країн є авторитарними на відміну від європейських. Казахстан став першим членом УЄФА після Білорусі, який відправив національну збірну (U-21) для гри проти Росії після початку її вторгнення в Україну.[161][162][163] Крім того, ФК «Астана», футбольний проєкт, запущений автократичним урядом Нурсултана Назарбаєва, щоб закріпитися в Європі та виправдати перехід до УЄФА, також сприймався як спортсвошинг.[164]
- М’янмі дозволили прийняти чемпіонат АФК 2022 року, а їхнім клубам дозволили грати домашні ігри в Кубку АФК 2023/24, незважаючи на серйозні проблеми з правами людини після протестів у М’янмі та масових убивств Татмадау над неозброєними протестувальниками.[165][166] Крім того, АФК також звинувачують у спортсвошингу на підтримку Tatmadaw, відмовивши австралійському клубу «Макартур» у проханні зіграти їх виїзний матч проти бірманського суперника «Шан Юнайтед» на нейтральному полі.[166]
Дивись також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ What is sportswashing and why is it such a big problem?. Greenpeace UK (англ.). 23 березня 2023. Архів оригіналу за 27 березня 2023. Процитовано 7 червня 2023.
- ↑ Wilson, Jonathan. Sportswashing and Global Football's Immense Power. Sports Illustrated (англ.). Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ Sportswashing, a new word for an old idea – Sportstar. 24 квітня 2020. Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 18 лютого 2021.
- ↑ Saudi uses sports 'soft power' as lever of influence. France 24 (англ.). 2 січня 2020. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
- ↑ Qatar's soft power sports diplomacy. Middle East Institute (англ.). Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
- ↑ Saudi uses sports 'soft power' as lever of influence. Bangkok Post. Архів оригіналу за 1 квітня 2023. Процитовано 18 лютого 2021.
- ↑ From the Qatar World Cup 2022 to F1, PSG, Newcastle Utd and Man City: 'Sportswashing' allegations explained. inews. 23 листопада 2021. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 15 червня 2023.
- ↑ Sportswashing: a growing threat to sport. Upstart (англ.). 17 вересня 2020. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
- ↑ The 'Sportswashing' Behind One of the World's Biggest Cycling Teams. vice.com (англ.). Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
- ↑ Amnesty criticises Manchester City over 'sportswashing'. The Guardian (англ.). 11 листопада 2018. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 18 лютого 2021.
- ↑ Saudi Arabia has spent at least $1.5bn on 'sportswashing', report reveals. The Guardian (англ.). 28 березня 2021. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 22 квітня 2021.
- ↑ Saudi Arabia has spent 'at least' $1.5bn on 'sportswashing'. Middle East Monitor (англ.). 29 березня 2021. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 22 квітня 2021.
- ↑ Aleksandrov, Alexei; Aleksandrov, Grebeniuk; Runets, Volodymyr (22 липня 2020). The 1980 Olympics Are The 'Cleanest' In History. Athletes Recall How Moscow Cheated The System. Radio Free Europe/Radio Liberty. Архів оригіналу за 24 лютого 2023. Процитовано 26 грудня 2021.
- ↑ Worden, Minky (4 січня 2022). Opinion: Human rights abuses will taint the Olympics and the World Cup. It's time to end 'sportswashing' now. The Washington Post. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022.
- ↑ а б Op-Ed: As 2022 Olympics host, China escalated human rights abuses. Will IOC look the other way?. Los Angeles Times (англ.). 11 лютого 2021. Архів оригіналу за 18 лютого 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
- ↑ The Sochi 2014 Winter Olympics is a political tinderbox for Russia. The Guardian. 2 січня 2013. Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ Explainer: Why human rights matter at the World Cup. amnesty.org (англ.). 14 червня 2018. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020.
- ↑ Rio's preparations for this summer's Olympics risk unleashing a new wave of police violence against favela residents and protestors. Amnesty International. 5 червня 2016. Архів оригіналу за 12 травня 2022.
- ↑ Field, Russell. 2022 Winter Olympics will help Beijing 'sportwash' its human rights record. theconversation.com. The Conversation. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
- ↑ Amnesty warns over 'sportswashing' at Beijing Olympics. france24.com. France 24. 19 січня 2022. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
- ↑ Sportswashing and the tangled web of Europe's biggest clubs. The Guardian (англ.). 15 лютого 2019. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 14 жовтня 2021.
- ↑ How Francisco Franco Utilised Spanish Football To Consolidate His Power. Pundit Arena. 26 серпня 2016. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
- ↑ Ellis, James (16 жовтня 2020). Sportswashing and Atrocity: The 1978 FIFA World Cup. Yet Again. Архів оригіналу за 14 лютого 2023. Процитовано 27 листопада 2021.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Søyland, Håvard Stamnes (Листопад 2020). Qatar's sports strategy: A case of sports diplomacy or sportswashing? (PDF). ISCTE – University Institute of Lisbon. Архів (PDF) оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
- ↑ Billebault, Alexis (25 вересня 2020). Libya: When Muammar Gaddafi played political football. The Africa Report. Архів оригіналу за 18 листопада 2022. Процитовано 29 листопада 2021.
- ↑ а б в г Chu, Marcus P. (9 квітня 2021). Sporting Events in China as Economic Development, National Image, and Political Ambition. Springer Nature. ISBN 9783030700164. Архів оригіналу за 18 листопада 2022. Процитовано 22 січня 2022.
- ↑ Richards, Joel (16 липня 2007). How the vinotinto attempted to capture the mood of a nation. The Guardian. Архів оригіналу за 18 листопада 2022. Процитовано 29 листопада 2021.
- ↑ Brossier, Aurélien (3 серпня 2013). Trophée des champions : pourquoi le Gabon ? [Trophée des champions : why Gabon?] (фр.). Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
- ↑ Bento, Luciana (11 квітня 2014). Brazil: Human rights under threat ahead of the World Cup. Amnesty International. Архів оригіналу за 18 листопада 2022.
- ↑ Glenday, James (13 червня 2018). World Cup dream is 'sportswashing' Russia's appalling record. ABC News. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
- ↑ Supercoppa italiana: appelli a Juventus e Milan per boicottare la finale di Riad dopo l'assassinio di Khasshoggi (італ.). SuperNews. 26 жовтня 2018. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
- ↑ а б в г д е Lenskyj, Helen Jefferson (15 квітня 2020). The Olympic Games: A Critical Approach. Emerald Publishing. ISBN 978-1838677763.
- ↑ а б Amnesty: stop Azerbaijan from sportswashing 'appalling human rights record'. The Irish Times. 22 травня 2019. Архів оригіналу за 28 травня 2022. Процитовано 27 листопада 2021.
- ↑ Kohan, Marisa (15 листопада 2019). Así es Arabia Saudí, el país que albergará la Supercopa y que viola derechos humanos [This is Saudi Arabia, the country that will host Supercopa and a human rights violators]. publico.es (ісп.). Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 14 червня 2020.
- ↑ Seb Stafford-Bloor (9 січня 2020). Holding the Spanish Super Cup in Saudi Arabia is not about using football as a force for good. It's about money. fourfourtwo.com (англ.). Архів оригіналу за 1 лютого 2023. Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ Ghosh, Ratul (12 січня 2022). Saudi Arabia Hosting The Spanish Super Cup: Makes Sense? Not Really. FootTheBall (англ.). Архів оригіналу за 6 лютого 2023. Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ Why is Spanish Supercopa in Saudi Arabia? Reasons first domestic trophy in Spain is played in Middle East. sportingnews.com (англ.). Архів оригіналу за 1 лютого 2023. Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ Lloyd, Simon. Over The Rainbow: How Hungary sportswashed its way to the front of UEFA's queue. Sports Joe. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ Kunti, Samindra. Azerbaijan's Sportswashing Culminates With Euro 2020 Quarterfinal. Forbes. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ Green light for controversial Copa America to get underway. Marca. 11 червня 2021. Архів оригіналу за 7 липня 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ Gowler, Michael (25 жовтня 2021). Barcelona's Diego Maradona tribute slammed after Napoli snub and Saudi Arabia decision. Daily Mirror. United Kingdom. Архів оригіналу за 19 грудня 2022. Процитовано 4 січня 2022.
- ↑ Baraka, Carey (22 серпня 2019). CAREY BARAKA - Sports Washing and Politics in African Football | The Elephant (англ.). Архів оригіналу за 1 лютого 2023. Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ Delaney, Miguel (24 березня 2021). Should football boycott the Qatar World Cup?. The Independent. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 8 квітня 2021.
- ↑ Qatar replaces China as AFC Asian Cup 2023 host. ESPN.com (англ.). 17 жовтня 2022. Архів оригіналу за 20 березня 2023. Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ FIFA's award of the World Cup to Saudi Arabia is blatant sports washing. Amnesty International (англ.). 14 лютого 2023. Архів оригіналу за 19 березня 2023. Процитовано 18 лютого 2023.
- ↑ Saudi Arabia's hosting of 2027 AFC Asian Cup is an idea whose time has finally come. Arab News (англ.). 1 лютого 2023. Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ а б Mike Guy (Червень 2017). A Reminder That F1 Is a Very Shady Business. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ а б Circuits: Buenos Aires (Autodromo Oscar Galvez). grandprix.com. Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 5 квітня 2014.
- ↑ Drumond, Maurício (Липень 2013). For the good of sport and the nation: relations between sport and politics in the Portuguese New State (1933-1945). Revista Estudos Políticos. 4 (8): 319—340. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 25 грудня 2021.
- ↑ а б в г Miguel Delaney (10 червня 2020). Sportswashing is not new – but has never been more insidious. The Independent. Архів оригіналу за 24 травня 2022.
- ↑ Martin, Gordon (17 вересня 1985). The Apartheid Controversy Reaches Formula 1 Racing. San Francisco Chronicle. с. 63.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Mclaughlin, Joshua (Жовтень 2021). Sportswashing: its meaning and impact on the future of F1. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
- ↑ See the Timeline of the Military Dictatorship, from 1964 to 1985. 29 червня 2020. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ Bahrain's grim human rights violations are behind the glamour of the Grand Prix. amnesty.org (англ.). 27 березня 2019. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020.
- ↑ а б в г Sagnier, Pierre (26 липня 2021). Sportswashing: the gulf countries' strategy to mask abysmal human rights records. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
- ↑ Don't let Formula 1 sportswash Azerbaijan's human rights abuses. humanrightshouse.org (англ.). 17 червня 2016. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
- ↑ а б AP Interview: Saudi prince says sports is a tool for change. ABC News. 19 грудня 2019. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
- ↑ а б Ibrahim, Raka (23 листопада 2019). Mengapa Kita Ngotot Menggelar Formula E & MotoGP? Sportswashing [Why Do We Insist on Formula E & MotoGP? Sportswashing] (індонез.). Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
- ↑ Alle Grand-Prix uitslagen en bijzonderheden, van 1973 (het jaar dat Jack begon met racen) tot heden. Archive.li. Архів оригіналу за 25 липня 2015. Процитовано 19 липня 2018.
- ↑ Chandran, Rina. Indonesia's tourism mega-project 'tramples' on human rights, U.N. says. Reuters. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ а б в David Emmet (28 квітня 2021). VR46 Team Announces Saudi Backing For MotoGP Project - Sportwashing Or Business As Usual?. Asphalt and Rubber. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- ↑ France raises human rights concerns as Dakar Rally begins in Saudi Arabia. RFI (англ.). 5 січня 2020. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
- ↑ а б Smith, Damien (22 листопада 2022). WTCR's Jeddah swansong shows Saudi's powerful motor sport pull. Motorsport Magazine. Процитовано 18 липня 2023.
- ↑ Ramirez, Bert A. Looking back: The 1978 World Basketball Championship in Manila (Part I). Rappler. Архів оригіналу за 18 листопада 2022. Процитовано 28 листопада 2021.
- ↑ а б в г д е Igniting the Truth Against Authoritarian Sportswashing. Human Rights Foundation. 17 грудня 2021. Архів оригіналу за 25 лютого 2023. Процитовано 4 січня 2022.
- ↑ 世界盃》美國男籃再少一人 國王後衛福克斯也退出國家隊. 自由體育. 18 серпня 2019. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 3 вересня 2019.
- ↑ Mangaluz, Jean. Bongbong Marcos reminisces father's Fiba ceremonial toss, vows support for World Cup. Philippine Daily Inquirer (англ.). Процитовано 29 квітня 2023.
- ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 1 травня 2023. Процитовано 28 квітня 2023.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Qatar announced as host of the FIBA Basketball World Cup 2027. FIBA.basketball (англ.). Архів оригіналу за 28 квітня 2023. Процитовано 28 квітня 2023.
- ↑ а б в г Sikes, Michelle M; Rider, Toby C.; Llewellyn, Matthew P. (29 листопада 2021). Sport and Apartheid South Africa: Histories of Politics, Power, and Protest. Routledge. ISBN 9781000488524.
- ↑ а б в What is it with heavyweight boxers and brutal dictators? | Opinion. Newsweek (англ.). 29 серпня 2019. Архів оригіналу за 2 лютого 2023. Процитовано 9 червня 2021.
- ↑ Sport and human rights – where should stars draw a line in the sand?. BBC Sport (англ.). Архів оригіналу за 20 грудня 2022. Процитовано 9 червня 2021.
- ↑ а б в г д е ж Rogers, Neal (12 лютого 2019). The Weekly Spin: The Intersection Of Pro Cycling And Basic Human Rights. CyclingTips. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
- ↑ Harris, Joe; Maxwell, Steve (22 вересня 2021). The Outer Line: The UCI approaches a sportswashing crossroads. VeloNews. Архів оригіналу за 30 листопада 2022. Процитовано 27 листопада 2021.
- ↑ а б Graham, Michael (7 березня 2022). Graham: The PGA Tour's sportswashing problem in China. Boston Herald. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
- ↑ а б в Warner, Ed (10 лютого 2022). Ed Warner | Saudi Arabia's new sportswashing exercise leaves PGA and DP World Tours powerless in tussle for golf's superstars. sportspromedia.com. Архів оригіналу за 10 лютого 2022. Процитовано 10 лютого 2022.
- ↑ Rondina, Steven (2 грудня 2019). BLAST Global Finals part of problematic Middle East esports push – CS:GO – News. WIN.gg (англ.).
- ↑ BLAST announces controversial sponsorship with NEOM. Daily Esports. 30 липня 2020. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
- ↑ Chalk, Andy (29 липня 2020). Riot scraps controversial LEC partnership with Saudi Arabia following fan backlash. PC Gamer. Архів оригіналу за 2 лютого 2023. Процитовано 31 липня 2020.
- ↑ Carpenter, Nicole (29 липня 2020). League of Legends' Saudi Arabian partnership criticized by Riot community. Polygon (англ.). Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
- ↑ Thomas, Harrison (21 грудня 2022). Calls grow for Danish government to slash BLAST funding if CS:GO event doesn't cut Abu Dhabi ties. Dot Esports (англ.). Архів оригіналу за 24 січня 2023. Процитовано 24 січня 2023.
- ↑ Why Australia and West Indies refused to play in Sri Lanka during 1996 World Cup?. Mykel. 28 червня 2023. Процитовано 3 серпня 2023.
- ↑ Standing up for their principles. ESPN Cricinfo. Процитовано 10 лютого 2022.
- ↑ The black band of courage. ESPN Cricinfo. 2 травня 2007. Процитовано 10 лютого 2022.
- ↑ The Guardian view on World Cup sportwashing: money talks – and what it says is troubling. The Guardian. 8 жовтня 2023. Процитовано 22 жовтня 2023.
- ↑ Menon, Suresh (29 вересня 2023). ICC Men's Cricket World Cup 2023 | A win-win for India's ruling party. The Hindu (англ.). ISSN 0971-751X. Процитовано 4 грудня 2023.
- ↑ Pg 35-71, Peter May, The Rebel Tours: Cricket's Crisis of Conscience, 2009
- ↑ Pg 55, May 2009
- ↑ Ojst, Javier (20 травня 2021). Collision In Korea – Wrestling's Bizarre Political Game in a Land of War. prowrestlingstories.com. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
- ↑ а б Ahmed, Tufayel (31 жовтня 2019). WWE, Saudi Arabia 'Sportswashing' Country's 'Dire Human Rights Record' With First-ever Women's Match. Newsweek. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
- ↑ Sports in Middle East 'fastest growing in the world', survey finds. The New Arab. 7 лютого 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
- ↑ а б WTA says it is prepared to pull China tournaments over Peng Shuai. Al-Jazeera. 19 листопада 2021. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
- ↑ Saudi Arabia to host Next Gen ATP Finals from 2023 to 2027. Reuters. 24 серпня 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
- ↑ Zidan, Karim (15 липня 2020). Did Abu Dhabi plant PR reps at UFC 251 press conference to promote UAE tourism?. Bloody Elbow. Архів оригіналу за 9 травня 2022. Процитовано 29 березня 2022.
- ↑ Smith, Michael David (7 квітня 2016). Some teams aren't on board with NFL's plans to play in China. ProFootballTalk. NBC Sports. Архів оригіналу за 3 лютого 2022. Процитовано 3 лютого 2022.
- ↑ The Dirty Art of Sportswashing. Culture in Sport. 16 квітня 2021. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022.
- ↑ Doggers, Peter (28 вересня 2016). 2017 Women's World Championship Awarded To Iran; Other FIDE Decisions - Chess.com. Chess.com (англ.). Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 11 лютого 2017.
- ↑ Belarus Understands the Diplomatic Power of Sport. The Guardian. 11 червня 2019. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
- ↑ China's rulers see the coronavirus as a chance to tighten their grip. The Economist. 8 лютого 2020. Архів оригіналу за 9 лютого 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
- ↑ SEA Games 2019 displaces Aeta communities. 8 грудня 2019. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
- ↑ Wang, Amber; Taylor, Jerome (6 серпня 2021). Taiwan won't attend Hong Kong's Gay Games fearing security law. Hong Kong Free Press.
- ↑ Garrison, Mark (8 серпня 2021). CONTROVERSY SURROUNDS ASIA'S FIRST GAY GAMES IN HONG KONG. Star Observer. Архів оригіналу за 3 вересня 2022. Процитовано 28 вересня 2021.
- ↑ Hungary. Amnesty (English) . Архів оригіналу за 15 листопада 2022. Процитовано 14 листопада 2022.
- ↑ а б Palmer, Dan (16 грудня 2020). Doha to host 2030 Asian Games with Riyadh awarded 2034 edition. insidethegames.biz. Архів оригіналу за 16 грудня 2020. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ The Sportswashing of Corruption. Fourth Floor (англ.). Архів оригіналу за 18 листопада 2022. Процитовано 22 квітня 2021.
- ↑ Black, Liam (16 липня 2020). How Sportswashing Is Taking Over Football. Sporting Ferret (англ.). Архів оригіналу за 18 листопада 2022. Процитовано 22 квітня 2021.
- ↑ Partnership between S04 and GAZPROM ends prematurely. FC Schalke 04. 28 лютого 2022. Архів оригіналу за 10 грудня 2022. Процитовано 7 березня 2023.
- ↑ а б Meadows, Mark; Ford, Matt (2 березня 2022). Roman Abramovich puts Chelsea up for sale as Russian money trail in sport draws attention. DW. Архів оригіналу за 30 березня 2023. Процитовано 25 травня 2022.
- ↑ Manchester United official club statement on Aeroflot. Manchester United Official Website. 25 лютого 2022. Архів оригіналу за 16 січня 2023. Процитовано 25 лютого 2022.
- ↑ Bayern Munich Fans Ramp Up Criticism of Club's Ties to Qatar. Sports Illustrated. 9 листопада 2021. Архів оригіналу за 30 березня 2023. Процитовано 18 листопада 2021.
- ↑ Ford, Matt; McKinnon, Kyle (12 серпня 2021). Messi, PSG, Qatar, FFP, sportswashing and geopolitics: quo vadis, football?. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 14 січня 2023. Процитовано 18 листопада 2021.
- ↑ Klein, Thomas (3 січня 2018). 'Bayern Munich cannot remain silent'. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 2 лютого 2023. Процитовано 18 листопада 2021.
- ↑ https://fcbayern.com/en/news/2023/06/joint-statement-fc-bayern-munich-and-qatar-airways
- ↑ Gibson, Owen (1 травня 2014). Azerbaijan's sponsorship of Atlético Madrid proves spectacular success. The Guardian. Архів оригіналу за 1 травня 2014. Процитовано 15 березня 2022.
- ↑ Kilpatrick, Dan (1 листопада 2022). Tottenham urged to ditch Chinese main sponsor AIA and 'show support for human rights and freedom'. standard.co.uk. Архів оригіналу за 1 листопада 2022. Процитовано 2 листопада 2022.
- ↑ Farrell, Paul (10 вересня 2014). 'AFL 'reassessing' sponsorship with Royal Brunei after gay protests'. The Guardian. Архів оригіналу за 2 лютого 2023. Процитовано 8 січня 2022.
- ↑ AFL Europe to terminate controversial deal with Royal Brunei Airlines. SportBusiness (англ.). 18 вересня 2014. Архів оригіналу за 18 листопада 2022. Процитовано 8 січня 2021.
- ↑ Kate Walker (20 грудня 2015). Analysis: The real cost of PDVSA sponsoring Pastor Maldonado. motorsport.com. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
- ↑ Gordon Wins TRAXXAS Race At Long Beach. Stadium Super Trucks. 14 квітня 2014. Процитовано 30 листопада 2020.
- ↑ Venezuelan driver believes sponsor money will stay in IndyCar. The Florida Times-Union. 11 березня 2013. Процитовано 18 липня 2023.
- ↑ Jordan and China form TV alliance. Motorsport.com. 3 березня 2003. Архів оригіналу за 18 листопада 2022.
- ↑ David Emmet (29 квітня 2021). The Ramifications of Saudi Arabia Backing VR46's Move into MotoGP. Asphalt and Rubber. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
- ↑ Aramco announces sponsorship of Formula 1. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
- ↑ Brittle, Cian (14 березня 2023). Aston Martin name Saudia as global airline sponsor. SportsPro (англ.). Архів оригіналу за 20 березня 2023.
- ↑ NEOM partners with Mercedes EQ Formula E team. Arab News (англ.). 11 березня 2020. Процитовано 26 липня 2023.
- ↑ Saudi Arabia's PIF-backed Neom partners McLaren in FE, XE. Motorsport Week. 27 червня 2022. Архів оригіналу за 27 червня 2022. Процитовано 27 червня 2022.
- ↑ Noble, Johnathan (14 квітня 2022). Haas rejects Uralkali request to repay F1 sponsorship money. motorsport.com. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
- ↑ Ingle, Sean (10 жовтня 2022). Absurd': British Cycling faces backlash after announcing partnership with Shell. The Guardian. Архів оригіналу за 9 березня 2023. Процитовано 10 жовтня 2022.
- ↑ Saudi-owned LIV Golf "Sportswashes" Rights Abuses. Amnesty International. Архів оригіналу за 20 лютого 2023. Процитовано 17 лютого 2023.
- ↑ Despite absence of big names, Saudi-backed golf league to begin in June. The Washington Post.
- ↑ Schad, Tom. LIV Golf shines spotlight on 'sportswashing' – the nascent term for an age-old strategy. USA TODAY (англ.). Архів оригіналу за 14 жовтня 2022. Процитовано 18 лютого 2023.
- ↑ Bouzidi, Lyes (15 жовтня 2021). Newcastle United Takeover: How far is too far?. Sports Gazzette. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
- ↑ а б Brewin, John (10 січня 2019). How soccer become a geopolitical tool of influence. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
- ↑ Mauro, Ezio (14 вересня 2005). L'ultima legge ad personam (італ.). la Repubblica. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
- ↑ Ecco le leggi che hanno aiutato Berlusconi (італ.). la Repubblica. 23 листопада 2009. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
- ↑ а б L'elenco delle leggi ad personam (італ.). 9 листопада 2011. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
- ↑ Bianchi, Fulvio (1 листопада 2003). UE, bocciato il decreto salva-calcio. Molte società a rischio fallimento (італ.). la Repubblica. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
- ↑ Prosciolti Galliani, Milan e Inter (італ.). Il Sole 24 Ore. 31 січня 2008. Архів оригіналу за 11 квітня 2013. Процитовано 30 липня 2020.
it: Assolto perché il fatto non costituisce reato.
- ↑ Alfano, Sonia (18 травня 2011). I Milan Club chiedono di votare Berlusconi (італ.). Il Fatto Quotidiano. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
- ↑ Jensen, Neil Fredrik (17 серпня 2019). Does football really have a moral code?. Game of The People. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022.
- ↑ Conn, David (7 серпня 2018). Stan Kroenke's £550m offer to buy outright ownership of Arsenal is accepted. The Guardian. Архів оригіналу за 25 жовтня 2022. Процитовано 12 січня 2021.
- ↑ Want to know how successful sportswashing is? Just look at the Manchester City fans who cheerlead for Abu Dhabi. inews.co.uk (англ.). 30 листопада 2018. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
- ↑ Hemmingham, Nathan (25 квітня 2020). Why Sheffield United are being drawn into Saudi backlash as a result of Newcastle takeover bid. YorkshireLive. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 11 березня 2021.
- ↑ Saudi crown prince asked Boris Johnson to intervene in Newcastle United bid. The Guardian (англ.). 15 квітня 2021. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
- ↑ Several Paris-based NGOs call upon the Mairie de Paris to cease all form of support for Bahrain "sport-washing" campaign. Americans for Democracy & Human Rights in Bahrain. 2 лютого 2021. Архів оригіналу за 29 квітня 2022. Процитовано 2 лютого 2021.
- ↑ Le Qatar sans limite. leparisien.fr (фр.). 7 березня 2012. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 24 червня 2021.
- ↑ Puspaningrum, Bernadette Aderi (27 вересня 2021). Kepemilikan Asing Brisbane Roar Bermasalah, Nama Joko Driyono dan Bakrie Dicatut [Foreign Ownership of Brisbane Roar Deemed Troublesome, As Joko Driyono and Bakrie Name Was Put Under Spotlight]. Kompas.com (індонез.). Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
- ↑ Stephanie Yang (15 грудня 2020). Washington Spirit partnership with Qatar is troubling. All for XI. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
- ↑ а б V Singh, Vijay (19 червня 2018). Vijay Mallya used Force India, RCB for laundering: ED chargesheet. The Times of India. Процитовано 18 липня 2023.
- ↑ Fildes, Nic (14 березня 2013). Bahrain violence convinces Vodafone to end its F1 deal. The Times. Архів оригіналу за 17 березня 2013. Процитовано 17 березня 2013.
- ↑ Kosman, Josh; Lewis, Brian (1 березня 2022). Did Vladimir Putin pressure Mikhail Prokhorov to sell the Brooklyn Nets?. New York Post. Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
- ↑ Fainaru-Wada, Mark; Fainaru, Steve (14 квітня 2022). Brooklyn Nets owner Joe Tsai is the face of NBA's uneasy China relationship. ESPN. Архів оригіналу за 15 листопада 2022. Процитовано 25 травня 2022.
- ↑ Kennedy, Tristan (21 вересня 2020). The 'Sportswashing' Behind One of the World's Biggest Cycling Teams. Vice News. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ Forde, Pat. The Derby, the Sheikh and the Missing Princess: A Troubling Mix. Sports Illustrated (англ.). Процитовано 3 травня 2021.
- ↑ updated, Tyler Wilde last (25 січня 2022). Major esports host ESL Gaming is now owned by Saudi Arabia. PC Gamer (англ.). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 січня 2023.
- ↑ Dawson, Alan. Daniel Kinahan appears to be at the heart of a campaign to sportswash his image as the suspected boss of a $1 billion cartel. Insider (англ.). Процитовано 22 квітня 2021.
- ↑ Reyes, Gerardo; Ocando, Cato (4 серпня 2013). Boliburgueses y el encanto del Imperio. Univision. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 15 квітня 2015.
- ↑ Quarantine prize money of Chechen horse: Greens. Sydney Morning Gerald. 3 листопада 2009. Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 11 січня 2022.
- ↑ Sjakk-VMs mørke side: Midt på natten ble firebarnsfaren hentet av 12 maskerte menn. aftenposten.no (nb) . 5 грудня 2021. Процитовано 7 листопада 2023.
- ↑ The curious case of Kazakh football. FIFA.
- ↑ natalia.saucedo (18 лютого 2022). Kazakhstan in Context: A Repressive State. Human Rights Foundation (англ.). Процитовано 7 листопада 2023.
- ↑ Наша молодежка продолжит феерить на полях Белоруссии. Прогноз на Россия U21 — Казахстан U21 - 22 сентября 2022 - Sport24. sport24.ru (рос.). Процитовано 7 листопада 2023.
- ↑ Lowe, Martin (20 грудня 2022). OPINION: AFC must soon confront the looming question over Russia. The Asian Game (англ.). Процитовано 7 листопада 2023.
- ↑ Bartlett, Paul (10 листопада 2015). Kazakhstan: Counting the Costs of Astana Sports Project. Eurasia.net.
- ↑ Myanmar loses to Malaysia in first home international football match since start of pandemic-Xinhua. english.news.cn. Процитовано 11 листопада 2023.
- ↑ а б Furore over Australian soccer team's match in war-torn Myanmar during AFC Cup. ABC News (англ.). 5 жовтня 2023. Процитовано 11 листопада 2023.