Дарниця
| Дарниця | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 50°25′48.9″ пн. ш. 30°38′52.7″ сх. д. / 50.43025° пн. ш. 30.64797° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Карта | ||||
  Дарниця Дарниця (Київ) | ||||
Да́рниця — лівобережна частина Києва. У XIX ст. належала до Броварської волості Остерського повіту Чернігівської губернії і була дачною місцевістю з віковим сосновим лісом. У писемних джерелах згадується з 1509 року в рішенні крайового суду у справі між Микільським та Печерським монастирями Києва. В той час тут протікала річка Дарниця.
Місцевість
Лівий берег Дніпра навпроти Києва дуже пологий. У давнину тут простягалися широкі в три версти, луки, за якими стояв суцільний ліс, перерізаний річками, озерами та болотами. Водойм було чимало: озера Русанівське, Василівське, Святище, Дарницьке, Тельбин, річки Позняківка, Радунка.
Назва
Основна версія
За непідтвердженою легендою Княгиня Ольга поставила умови синові Святославові (перед повноліттям в Київській Русі в 21 рік), щоби син зайняв княжий Престіл, нехай він на певній території (яка і нині називається «Стара Дарниця») відбуде «школу виживання». Це місце огородили. Йому дали меч. І він зміг собі знайти харчі і спорудити халабуду, набув досвіду і доказав, що здатний до виживання. Його мати на згадку подарувала йому ту місцевину. Пізніше він став відомий як Святослав Хоробрий (Завойовник). А розбудовану Нову Дарницю досі відрізняють від Старої Дарниці. Слово «Дарниця» складається зі слів «дар» і «ниць» (тобто за старовинним звичаєм кланялися в низ з витягнутою рукою на знак прохання прийняти подарунок) — і етимологічно означало в ту добу це слово «дарниця» те саме, що й сучасне слово «подарунок» (рос. подарок). Від цього слова «дарувати» отримало назву озеро «Дарницьке».
Друга версія
За другою версією слово «Дарниця» складається зі слів «дар» і «ниць». Прибулі до Києва падали на коліна, підносячи дари київським князям. Ця версія не витримує критики, оскільки за старовинною картою Києва княжий двір (його Дитинець) не був на лівому березі Дніпра. А там, де нині на пагорбі Михайлівська площа, правий берег Дніпра. За Руським Літописом та іншими історичним джерелами прибулих до Києва зустрічали на правому березі Дніпра між Подолом і Видубичами.
Третя версія
За часів Київської Русі в Дарниці містилися заїжджі двори, тереми, де зупинялися іноземні посли з дарами. Ця версія також малоймовірна, оскільки необхідні археологічні знахідки доби Київської Русі цього не підтверджують. Ці версії носять легендарний характер.
Історія
Дарниця — це назва історичної місцевості та річки. У широкому розумінні Дарницею називають всю лівобережну частину Києва, у вузькому — історичну місцевість на узбережжі річки Дарниця, що протікає вздовж залізниці Київ-Полтава, впадаючи в озеро Нижній Тельбин (біля Дніпра).
На території Дарниці знайдено залишки стоянок IV—III тисячоліть до н. е.
Одна з перших згадок про Дарницю датована 1509 роком, коли вона перебувала у володінні Києво-Печерського та Микільського монастирів. У 1765-69 роках згадується хутір Дарницький з млином на річці Дарниця. Інтенсивне освоєння Дарниці як житлового та господарського району розпочато в процесі будівництва залізниці Київ-Курськ у 2-й половині XIX століття.
У 1860-их роках виникає селище Нова Дарниця, що опинилася у межах Києва з 1927 року. У той самий час було збудоване й Дарницьке депо, на базі якого у 1930-их роках й облаштовано селище ДВРЗ.
У 1935 році було утворено Дарницький район міста Києва, затверджений у сучасних межах у 2002 році.
В період Другої світової війни в Дарницькому лісі був Дарницький концтабір.
Під час Другої світової війни дарницькі селища та промислові підприємства обабіч залізниці були повністю зруйновані. Інтенсивне житлове та промислове будівництво у Дарниці розгорнуто з кінця 1940-х років. Лівобережна частина Києва інтенсивно розбудовується. Створюються нові житлові масиви — Березняки, Воскресенка, Русанівка та ін., які увійшли у Дарницький район.
У Дарниці існує річка Дарниця, озеро Дарницьке, Дарницький район, Дарницька площа, Дарницький бульвар, вулиця Новодарницька, Дарницьке кладовище. Назву «Дарницький» має ціла низка підприємств, у тому числі хімфармоб'єднання «Дарниця», Дарницька ТЕЦ, шовковий, вагоноремонтний, залізобетонних конструкцій і м'ясо комбінати, станція метро, залізнична станція, залізнична платформа, автостанція, електродепо метрополітену, трамвайне депо, торговельний центр, два мости (старий залізничний і новий залізнично-автомобільний) через Дніпро, а також популярний сорт формово-подового житнього хліба. Назву Дарницьке шосе до 1973 року мала сучасна вулиця Алматинська, вулиця Дарницька (до 1955 року) — вулиця І.Бойка.
Див. також
- Дарницький район
- Дарницька площа
- Станція метро «Дарниця»
- Залізнична станція Дарниця
Джерела
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — ISBN 5-88500-070-0.
- Київ: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : Гол. ред. Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
- Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — ISBN 966-686-050-3.
Посилання
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |