Чендей Іван Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:36, 20 лютого 2022, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Чендей
Ім'я при народженні Іван Михайлович Чендей
Народився 20 травня 1922(1922-05-20)
Дубове
Помер 29 листопада 2005(2005-11-29) (83 роки)
Ужгород
Поховання Ужгород
Громадянство Чехословаччина Чехословаччина
 УРСР
Україна Україна
Національність українець
Діяльність письменник, кіносценарист, перекладач
Сфера роботи творче та професійне письмоd[1], кіносценаристикаd[1] і перекладацтво[d][1]
Alma mater Хустська школа № 1 імені Августина Волошина (1940-ві)
Мова творів українська
Премії

Національна премія України імені Тараса Шевченка 1994

Міжнародна премія імені Володимира Винниченка 1992

Літературна премія імені А.Головка

Іва́н Миха́йлович Ченде́й (20 травня 1922, Дубове (смт) — 29 листопада 2005) — український письменник, кіносценарист, лауреат Шевченківської премії (1993). Автор сценарію «Тіней забутих предків» (1964).

Життєпис

Народився у селищі міського типу Дубове на Тячівщині. Закінчив Хустську державну реальну гімназію.

Першим літературним учителем Івана Чендея була народна творчість — казка, легенда, пісня-коломийка. Їх він чув від матері, потім вичитував у журналі «Наш рідний край». Були ще різдвяні вертепи з колядками-лицедіями, народні весняні забави, похоронні голосіння, ворожіння й заклинання, верховинські весілля… Все це збагачувало уяву, захоплювало, вражало…

На час звільнення Закарпаття 1944 від німців, Іван Чендей був учасником літературного гуртка хустських гімназистів, які опікувалися викладачем, письменником Василем Лінтуром. Літературні доробки гуртківців були опубліковані у альманасі "Будет День". Головною школою для майбутнього письменника стала праця в обласній газеті «Закарпатська правда», до редакції якої він прийшов у березні 1945 p.

Згодом Іван Чендей закінчує Ужгородський університет, Вищі літературні курси в Москві.

Громадська діяльність

Двічі очолював Закарпатську організацію Спілки письменників України.

Голова Закарпатського відділення Українського фонду культури в 90-х роках

Почесний громадянин м.Ужгорода

Громадський діяч, відіграв важливу роль у створенні та відкритті меморіальних музеїв художників Ф.Манайла та А.Коцки.

Помер 29 листопада 2005 року. Похований Іван Чендей у м. Ужгород.

Літературна творчість

Творчість І. Чендея присвячена соціальним, духовним і моральним проблемам історії Закарпаття. За оцінкою літературної критики (Г.Корабельников) писмьенника назвали "Верховинський Король Лір"

Новела «Чайки летять на Схід» дала назву першій, у 1955 p. виданій книжечці оповідань Івана Чендея. Назва ця сконденсувала високу символіку віками очікуваного й виборюваного закарпатцями єднання з братами на Сході. У новелі через трагедійну велич самопожертви батька й сина розкривається незламність народного духу. Зворушливо й правдиво, духовно сильними й благородними зображує своїх земляків письменник і в інших оповіданнях, нарисах, повістях, зібраних у збірках «Вітер з полонин» (1958), «Ватри не згасають» (1960), «Чорнокнижник» (1961), «Поєдинок» (1962), «Терен цвіте» (1967), «Коли на ранок благословлялось» (1967), «Зелена Верховина» (1975), «Свалявські зустрічі» (1977), «Теплий дощ» (1979), «Казка білого інею» (1979), «Кринична вода» (1980) та ін. У 1965 p. виходить друком роман «Птахи полишають гнізда…», у 1967 році виходить збірка "Березневий сніг", що містить відому повість "Іван"[2], у 1989 — «Скрип колиски». Іван Чендей писав кіносценарії, перекладав з угорської мови.

Тіні забутих предків

Сценарій фільму «Тіні забутих предків» написали Іван Чендей, відомий тоді як упорядник закарпатських казок, та Сергій Параджанов, режисер Київської кіностудії.[3]

Параджанов жив у Чендеїв майже місяць. Вчив Марію Чендей робити голубці з виноградного листя. Спав у робочому кабінеті Івана Михайловича. Після вечері лягав на диван і до другої ночі розказував письменникові технології написання сценаріїв. Зачіпав теми, на які подружжя боялося говорити. У часи опали прізвища Івана Чендея у титрах не було.[4]

Примітки

  1. а б в Czech National Authority Database
  2. Повість Івана Чендея "Іван"- читати он-лайн.
  3. Ювілейний показ «Тіні забутих предків» в кінотеатрі «Україна». Національний центр Олександра Довженка. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 6 грудня 2015.
  4. «Параджанов учив мене робити голубці з виноградного листя»

Посилання

Джерела

  • М. Жулинський. Історія української літератури ХХ ст. — Кн. 2. — К.: Либідь, 1998.