Фунт стерлінгів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з GBP)
Перейти до: навігація, пошук
Фунт стерлінгів
англ. Pound sterling
50 pound avers.jpg

Банкнота 50 фунтів Банку Англії (2011)
Держава(и) Велика Британія Велика Британія
Банкноти £1, £5, £10, £20, £50, £100 (£1 — лише в Шотландії, £100 — лише в Шотландії та Пн. Ірландії)
Монети 1p, 2p, 5p, 10p, 20p, 25p, 50p, £1, £2, £5 (25p та £5 — в обігу зустрічаються рідко)
Символ £
Літерний код GBP
Цифровий код 826
Центральний банк Банк Англії
Веб-сайт bankofengland.co.uk
Валютні курси
1 USD = 0,7627 GBP (14 листопада 2017)
1 EUR = 0,8958 GBP (14 листопада 2017)
1 UAH = 0,02901 GBP (14 листопада 2017)
Інфляція 1.8% (січень 2017)

Фунт сте́рлінгів або Брит́анський фунт (англ. Pound sterling, British pound) — грошова одиниця Великої Британії. Поділяється на 100 пенсів (однина: пенні). Символ: £ (лат. Libra — фунт), код валюти: GBP (Great Britain Pounds). В обігу перебувають банкноти в 1, 5, 10, 20, 50, 100 фунтів та монети в 1, 2, 5, 10, 20, 50 пенсів, 1, 2 фунти. Рідко зустрічаються монети 25 пенсів і 5 фунтів. Центральний банк — Банк Англії.

Банки окремих територій у складі Великої Британії (три банки Шотландії: Банк Шотландії, Королівський банк Шотландії, Клайдсдейл банк; чотири банки Північної Ірландії: Банк Ірландії, Перший трастовий банк, Банк Ольстеру, Північний банк) випускають банкноти власного дизайну. Формально ці банкноти мають прийматися всіма банками Великої Британії, проте на практиці трапляються випадки відмови.

Фунт стерлінгів як грошова одиниця метрополії, пов'язаний з грошовими одиницями британських заморських територій (гібралтарський фунт, фолклендський фунт, фунт Святої Єлени), а також коронних володінь (гернсійський фунт, джерсійський фунт, фунт острова Мен), які відносяться до валюти метрополії за курсом 1:1.

Фунт стерлінгів сьогодні є однією з основних резервних валют світу та займає 4 місце у світі за обсягами торгівлі.[1] Є також найстарішою валютою у світі з тих які використовуються до цих пір. У XVIII і XIX століттях британський фунт був основною резервною валютою в більшості країн світу.[2]

Символ[ред.ред. код]

Символ фунта

Символом фунта є стилізоване написання латинської букви "L" яка походить від слова libra (відповідник фунта), одиниці ваги у Стародавньому Римі. Історія цього символу походить з часів Римського завоювання Британії.

Символ фунта завичай пишеться перед сумою, наприклад £200, без пробілу між символом і цифрами.

Етимологія[ред.ред. код]

Існує кілька версій походження назви фунт стерлінгів. Деякі джерела вважають, що назва з'явилася в XII столітті і спочатку означала буквально «фунт чистого срібла». Це пов'язано зі «стерлінгом» — стародавньою англійською срібною монетою. 240 монет мали вагу 1 тауерський фунт (5400 ґран, близько 350 грамів) або 1 тройський фунт (близько 373,24 грам). Великі покупки виражали в «фунтах стерлінгів»[3]. З іншого боку, це був спосіб перевірки повноваговості монет: якщо вага 240 монет не дорівнювала 1 фунту, монети могли бути фальшивими або занадто зношеними.

1955 року Оксфордський словник англійської мови запропонував версію, згідно з якою назва стерлінг датується близько 1300 року і походить від побутової назви срібного норманського пенні, на якому карбували маленькі зірочки (староанглійською: steorling).

Найпоширеніша теорія Волтера Пінчебека (Walter de Pinchebek), згідно з якою раніше використовувалася назва «Easterling Silver» (срібло зі східних земель), яка позначала характерний сплав срібла 925 проби, з якого виготовлялися монети в північній Німеччині. Цю область з п'яти міст англійці називали «Істерлінг», в XII столітті вона увійшла до складу Ганзейського союзу. Цей район мав у Лондоні своє представництво, вів активну торгівлю з Англією, оплачуючи товари місцевими монетами, які мали високу якість і твердість (чисте срібло дуже м'яке і швидко стирається). Король Генріх II починаючи з 1158 року зробив подібний сплав стандартом для монет Англії. Поступово в мові назва сплаву скоротилася до «Sterling Silver» і стала еквівалентом «монетне срібло». Назва остаточно закріплюється за грошовою одиницею з 1694 року, коли Банк Англії вперше починає випуск банкнот.

В сучасній англійській мові для позначення грошей Великої Британії вживається слово фунт (англ. pound, наприклад, This car costs 10,000 pounds). Для відмінності британської валюти від однойменних валют інших країн в офіційних документах використовують повну форму фунт стерлінгів (англ. pound sterling). В біржовій практиці набула поширення назва стерлінг (англ. sterling, наприклад, The dealer bought sterling and sold US dollars). У менш офіційних текстах зустрічається термін британський фунт (англ. British pound). У розмовному стилі використовується слово англ. quid, походження якого вбачають в латинській фразі «Qui pro Quo».

Історія[ред.ред. код]

Система числення[ред.ред. код]

До 1971 року співвідношення між грошовими одиницями були такі:

1 Подвійний соверен Золота монета вартістю: 2 фунта стерлінгів чи два соверена, чотири півсоверена, 8 крон, 40 шилінгів, 120 гроутів або 480 пенсів
1 гінея 21 шилінг або 252 пенси. З 1816 року карбування гінеї припинено, її місце у обігу зайняв соверен.
1 фунт стерлінгів 4 крони або 20 шилінгів або 60 гроутів або 240 пенсів
1 Соверен Золота монета вартістю 1 фунт стерлінгів
1 Півсоверена Золота монета вартістю 1/2 фунта стерлінгів (чи соверена), 2 крони або 10 шилінгів або 30 гроутів або 120 пенсів
1 крона 5 шилінгів
1 півкрона 2,5 шилінга
1 флорин 2 шилінги
1 шилінг 3 гроути
1 гроут 4 пенси
1 пенні 2 півпенні або 4 фартинги
1 пів пенні 2 фартинга
1 фартинг 1/4 пенні

З лютого 1971 року фунт приведений до десяткової системи, тобто 1 фунт = 100 пенсів.

До 1900 року[ред.ред. код]

Фунт стерлінгів є найстарішою валютою у світі з тих які використовуються до цих пір.[2]

Попередником сучасного фунта є англо-саксонський фунт що перебував в обігу в англо-саксонській Англії з, приблизно, VIII століття до 1526 року. Він був еквівалентний одному фунту (міра ваги) срібла і поділявся на 20 шилінгів, які в свою чергу поділялися на 12 пенсів. Спершу пенси карбували з чистого срібла, але з 1158 року, Королем Генріхом II, був введений стандарт сплаву який складався з 92,5% срібла. Дотепер цей сплав відомий як Стерлінгове срібло. В цей час також карбувалася монета Фартинг яка була рівна 1/4 пенні.

В 1526 році, під час правління Генріха VIII був запроваджений тройський фунт, який поділявся на 12 унцій або 5760 гран. З 1 тройського фунта стерлінгового срібла виготовлялися 60 монет шилінгів. Тройські унції використовуються до цих пір для зважування золота, срібла та інших дорогоцінних металів.

У 1663 році стала карбуватися нова золота монета — Гінея, яка містила 22 карати золота. Спочатку за задумом вона мала дорівнювати одному фунту, але ріст вартості золота призвів до того, що ціна гінеї на ринку коливалася і доходила до 30 а потім і 20 шилінгів. Зрештою в 1771 був введений фіксований курс на рівні 21 шилінгу. Фіксований курс гінеї призвів до втечі срібла з Британії водночас з припливом золота. Після переходу Британії на золотий стандарт в 1816 році гінею припинили карбувати, замінивши золотим совереном.

В 1694 році був заснований Банк Англії який разом з Банком Шотландії (заснованим роком пізніше) став друкувати паперові банкноти. Шотландські фунти вперше почали карбувати при Королі Давиді I (1124-1153). Спочатку монети карбувалися за зразком англійського фунта стерлінгів і складалися з 20 шилінгів чи 240 пенсів. З часом вартість шотландських монет відносно англійських зменшувалася і в 1603 році була зафіксована на рівні 12 шотландських фунтів за 1 фунт стерлінгів. У 1707 Королівство Англія та Королівство Шотландія об'єдналися в Королівство Великої Британії. Згідно Акту про унію шотландські фунти були вилучені з обігу і замінені на англійські фунти стерлінгів. У 1801 році Королівство Великої Британії об'єдналося з Королівством Ірландія і утворилося Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії. Проте Ірландський фунт продовжував перебувати в обігу до січня 1826 року і довгий час його вартість була зафіксована відносно фунта стерлінгів у співвідношенні 13 ірландських фунтів за 12 фунтів стерлінгів.

Крім Великої Британії, фунт стерлінгів перебував в обігу також в колоніальних землях Британської імперії, подекуди, разом з місцевими валютами. Наприклад, золотий суверен був законним платежем у Канаді, незважаючи на використання Канадського долара. Кілька колоній і домініонів прийняли фунт як свою власну валюту. До них належали Австралія, Барбадос, Британська Західна Африка, Кіпр, Фіджі, Ямайка, Нова Зеландія, Південна Африка та Південна Родезія. Разом вони формували так звану Стерлінгову зону. В стерлінгову зону не входили колонії в Північній Америці де в обігу переважали іспанські монети.

У 1816 році Банк Англії офіційно прийняв золотий стандарт. Стала карбуватися монета «Золотий суверен» який дорівнював одному фунту. В XIX столітті британський фунт став широко використовуватися в різних країнах і набув статусу основної резервної валюти у світі. До кінця XIX — початку XX століть золотий стандарт прийняли багато провідних країн світу і, як наслідок, між валютами встановився фіксований обмінний курс. Тоді один фунт стерлінгів дорівнював 4,85 Доларів США, 5,25 Канадських доларів, 12,10 Нідерландських гульденів, 26,28 Французьких франків (та інших еквівалентних валют в Латинському монетному союзі), 20,43 Німецьких марок та 24,02 Австро-угорських крон. Після Міжнародної монетарної конференції в Парижі у 1867 році, у Великій Британії обговорювалася можливість вступу в Латинський монетний союз, однак в підсумку було прийняте негативне рішення.[4]

Після 1900 року[ред.ред. код]

Банкнота 10 фунтів, випущена Банком Англії в 1919 році

Золотий стандарт був призупинений в роки Першої світової війни (1914-1918). До війни Сполучене Королівство мало одну з найсильніших економік у світі, на неї припадало 40% від усіх іноземних інвестицій у світі. Але після війни країна стала боржником, вона мала заборгованість у 850 млн фунтів, біля 40% яких припадало на США.[5] У 1925 була спроба відновити дію золотого стандарту, але тепер з обміном на золоті злитки а не монети. Однак вона не була реалізована через настання Великої депресії, загальносвітової потужної економічної кризи внаслідок якої фунт стерлінгів девальвував на 25%.[6]

У 1922 році від Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії була відділена Ірландська Вільна держава яка відновила випуск Ірландського фунта з прив'язкою обмінного курсу до фунта стерлінгів.

У 1940 році, згідно з Угодою з США, вартість фунта стерлінгів була прив'язана до Долара США у співвідношенні £1 = $4,03. Цей курс існував проятягом усієї Другої світової війни і став частиною Бреттон-Вудської системи яка регулювала обмінні курси валют у післявоєнні роки. Під час війни нацисци проводили таємну спецоперацію «Бернхард», метою якої було підірвати економіку Великої Британії шляхом випуску в обіг великої кількості фальшивих банкнот фунта стерлінгів. У відповідь Банк Англії припинив друк нових банкнот, і після війни випустив зовсім нову їх серію.

Внаслідок постійного економічного тиску у післявоєнні роки, Уряд Великої Британії 19 вересня 1949 року девальвував фунт стерлінгів на 30,5% до $2,80 за £1.[7] В 1961, 1964 та 1966 роках, фунт піддавався новим атакам тиску на валютний курс через його продажі спекулянтами на користь долара. Урядом Вільсона були прийняті кроки на обмеження вивозу британської валюти за кордон фізичними особами у розмірах не більше 50 фунтів переказом або чеками та 15 фунтів готівкою. Ці обмеження діяли до 1979 року. 18 листопада 1967 фунт стерлінгів був девальвований ще на 14,3% до $2,40 за £1.[8]

Стерлінгова зона Британської імперії

До 1970 року, у Великій Британії ціни номінувалися в фунтах, шилінгах і пенсах, з співвідношеннями 1 фунт = 20 шилінгів = 240 пенсів, до того ж, з різними, багатьом незрозумілими, написами на монетах та банкнотах. Це створювало багато незручностей. Так наприклад, деякі ціни вказувалися ще в гінеях (одна гінея дорівнювала 21 шилінгу) хоча їх монети давно вишли з обігу. Заклики до приведення фунта до десяткової системи числення лунали давно і вперше були зроблені ще в 1824 році Сером Джоном Вроттеслі, депутатом від Стаффордшира. Така реформа вже була проведена в деяких колоніях: в Гонконгу (в 1863-1866 рр.), Кіпрі (1955-1960) і на території Палестинського мандату (1926-1948). Зрештою таке рішення було прийняте й Урядом Великої Британії наприкінці 1966 року.[9] Рішенням постановлялося що з 15 лютого 1971 фунт стерлінгів стане поділятися на 100 нових пенсів. Щоб відрізнити від колишніх пенсів, з 1971 по 1981 рік випускалися монети з написом «нові пенси» (new pence), після чого в обіг вийшли звичні сьогодні монети з написом «пенси» (однина: «пенні»).

З падінням Бреттон-Вудської системи фунт стерлінгів з серпня 1971 перейшов на плаваючий режим валютного курсу (пізніше закріплений як Ямайська валютна система). Цей перехід привів до деякого зміцнення фунта до $2,65 за £1 в березні 1972. Приблизно в цей час припинила своє існування Стерлінгова зона коли головні його члени перейшли від фіксованого курсу своїх валют відносно фунта стерлінгів до плаваючого відносно фунта та долара.

В другій половині 1970-х років Велика Британія зазнала великих економічних потрясінь викликаних зокрема Нафтовою кризою 1973 року що розігнала інфляцію до більш ніж 27% у 1975.[10] Фінансові ринки починали думати про переоціненість британської валюти і його неминуче падіння найближчим часом. Тодішній прем'єр Джеймс Каллаган прийняв програму кредитування від Міжнародного валютного фонду в обмін на запровадження болючих економічних реформ.[11] Це стабілізувало ситуацію на деякий час і в 1979 з приходом до влади консерваторів які підтримували жорсткий курс, фунт стерлінгів зміцнів вище $2,40 за £1. Однак у 1981 прийшла глибока рецесія економіки, причиною якої, на думку багатьох, був завищений обмінний курс фунта. Після 1980 фунт стерлінгів став різко падати — до найнижчого за його історію рівня в $1,03 за £1 в березні 1985, після чого почав дещо відновлюватися і досяг $1,70 за £1 в грудні 1989.[12]

Сучасні 10-ти та 20-ти фунтові банкноти на столі

8 жовтня 1990 року консервативний уряд Маргарет Тетчер вирішив приєднатися до Європейського механізму регулювання валютних курсів (ERM) за яким 1 фунт був встановлений на рівні 2,95 німецьких марок. Однак Банк Англії не зміг втримати курс фунта у валютному коридорі в рамках передбачених ERM і вийшов з системи 16 вересня 1992 року. Цей день отримав назву «Чорна середа» оскільки в цей день та в наступні тижні відбулося різке знецінення фунта стерлінгів до рівня 2,40 німецьких марок (-14,3%) та 1,51 американських доларів (-25%) за 1 фунт.[13]

У 2006 та 2007 роках, Банк Англії на тлі зростання інфляції підвищував ставки що призвело до зміцнення фунта до 26-річного максимуму: $2,11 за £1 7 листопада 2007.[14] Однак з початком світової фінансової кризи 2008 року фунт стерлінгів зазнав різке падіння до $1,38 за £1 коли він поступався більш стабільним світовим валютам якими вважаються долар США та японська єна.[15]

Ще одне значне падіння вартості фунта відбулося в 2016 році після референдму про членство Великої Британії в ЄС на якому було проголосовано за вихід з Європейського Союзу. Тоді фунт стерлінгів впав з 1,30 до 1,12 євро за один фунт. Відносно долара США він впав з $1,46 до $1,22 за £1 — найнижчого рівня з 1985 року.[16][17]

Банкноти[ред.ред. код]

Англії[ред.ред. код]

Найпоширенішими в обігу є банкноти Банку Англії які є обов'язковими до прийому на всій території Сполученого Королівства. В таблиці перераховані усі банкноти які були випущенні Банком Англії в обіг починаючи з серії D (з 1970 року) — відколи існує десяткова система. На аверсі усіх банкнот, починаючи з серії C (1960) зображена королева Великої Британії — Єлизавета II. На реверсі — портрети історичних постатей.

Банкноти Банку Англії починаючи з серії D
Зображення Номінал Розміри (мм) Портрет на реверсі Випуск Вилучення
Серія D
[1] £1 135 × 67 Ісаак Ньютон 9 лютого 1978 11 березня 1988
[2] £5 145 × 78 Артур Веллслі 11 листопада 1971 29 листопада 1991
[3] £10 151 × 85 Флоренс Найтінгейл 20 лютого 1975 20 травня 1994
[4] £20 160 × 90 Вільям Шекспір 9 липня 1970 19 травня 1993
[5] £50 169 × 95 Крістофер Рен 20 березня 1981 20 вересня 1996
Серія E
[6] £5 135 × 70 Джордж Стефенсон 7 червня 1990 21 листопада 2003
[7] £10 142 × 75 Чарлз Діккенс 29 квітня 1992 31 липня 2003
[8] £20 149 × 80 Майкл Фарадей 5 червня 1991 28 лютого 2001
[9] £50 156 × 85 Джон Гублон 20 квітня 1994 30 квітня 2014
Серія E (перевипуск)
[10] £5 135 × 70 Елізабет Фрай 21 травня 2002 5 травня 2017
[11] £10 142 × 75 Чарлз Дарвін 7 листопада 2000 в обігу
[12] £20 149 × 80 Едвард Елгар 22 червня 1999 30 червня 2010
Серія F
[13] £20 149 × 80 Адам Сміт 13 березня 2007 в обігу
[14] £50 156 × 85 Метью Бултон і Джеймс Ватт 2 листопада 2011 в обігу
Серія G
[15] £5 125 × 65 Вінстон Черчилль 13 вересня 2016[18] в обігу
[16] £10 132 × 69 Джейн Остін 14 вересня 2017[19] в обігу
[17] £20 139 × 73 Вільям Тернер планується до 2020 випуск планується

Шотландії та Північної Ірландії[ред.ред. код]

Банкнота 100 фунтів Банку Шотландії (2007) з портретом Вальтера Скотта

В 1826 році у Великій Британії був прийнятий Акт (Country Bankers' Act oF 1826) яким скасовувалось право роздрібних банків на випуск своїх банкнот. Ці зміни були прийняті в Англії та Уельсі. Шотландія та Північна Ірландія за активної громадської кампанії, очолюваної зокрема Вальтером Скоттом (зараз його портрет поміщений на усіх банкнотах Банку Шотландії), домоглися припинення скасування своїх банкнот.

Банкноти Шотландії та Північної Ірландії є незвичайними в першу чергу тим що вони випускаються комерційними банками а не центральними. По-друге, вони не є всюди обов'язковими до прийому не тільки у Великій Британії але навіть в самих Шотландії та Північній Ірландії. Вони не є валютами у повному розумінні цього слова, а скоріше векселями, цінними паперами які зобов'язуть установи що їх випустили виплатити зазначену кількість грошей власникам таких паперів.[20][21]

За дозволами Королівської Скарбниці три банки Шотландії (Банк Шотландії, Королівський банк Шотландії, Клайдсдейл банк) та чотири банки Північної Ірландії (Банк Ірландії, Перший трастовий банк, Банк Ольстеру, Північний банк) мають право на випуск своїх банкнот.

Монети[ред.ред. код]

Після введення десяткової системи 15 лютого 1971 року, Фунт стерлінгів став ділитися на 100 (нових) пенсів (однина: пенні). З XVI століття до 1971 року Фунт ділився на 20 шилінгів які в свою чергу ділилися на 12 (старих) пенсів. Тобто тоді один фунт складався з 240 (старих) пенсів.

Аверс монет номіналом 1 фунт 2003 та 2016 років випуску

Сьогодні карбуються монети таких номіналів:

Раніше карбувалася монета номіналом 25 пенсів (до 1981 р.) яка сьогодні іноді може траплятися в обігу. Також іноді може траплятися випущена обмеженим тиражем сувенірна монета номіналом 5 фунтів.

Усі монети карбуються на Королівському монетному дворі (Royal Mint) що у м. Ллантрісант (Ронта-Кінон-Тав, Уельс).

Фунт стерлінгів як світова резервна валюта[ред.ред. код]

Фунт стерлінгів був основною резервною валютою у світі до початку XX століття, що зумовлювалося найпотужнішою на ті часи британською економікою та найбільшими колоніальними володіннями. Крім того фунт стерлінгів був єдиною валютою повністю підкріпленою золотом у часи золотого стандарту. Це домінуюче становище було втрачене внаслідок розпаду Британської імперії та Другої світової війни яка нанесла величезної шкоди економіці Великої Британії. На початок XXI століття, британський фунт разом з японською єною займає 3-4 місця у світі за обсягами торгівлі та часткою в іноземних валютних резервах центробанків різних країн. Також є однією з п'яти резервних валют Міжнародного валютного фонду.[1] Велика Британія продовжує займати вагоме місце в глобальній фінансовій системі, а його столиця Лондон є найбільшим чи одним з двох найбільших (поряд з Нью-Йорком) фінансових центрів і бізнес-хабів у світі.[22][23]

Міжнародні накопичення в іноземних валютних резервах:
2016 2015 2014 2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 1999
Долар США 63,96 % 64,16 % 63,34 % 61,24 % 61,47 % 62,59 % 62,14 % 62,05 % 63,77 % 63,87 % 65,04 % 66,52 % 65,51 % 65,45 % 66,50 % 71,51 % 71,13 % 71,01 %
Євро 19,74 % 19,73 % 21,90 % 24,19 % 24,05 % 24,40 % 25,71 % 27,65 % 26,21 % 26,14 % 24,99 % 23,89 % 24,68 % 25,03 % 23,65 % 19,18 % 18,29 % 17,90 %
Британський фунт 4,42 % 4,86 % 3,79 % 3,98 % 4,04 % 3,83 % 3,93 % 4,25 % 4,22 % 4,82 % 4,52 % 3,75 % 3,49 % 2,86 % 2,92 % 2,70 % 2,75 % 2,89 %
Японська єна 4,21 % 4,03 % 3,90 % 3,82 % 4,09 % 3,61 % 3,66 % 2,90 % 3,47 % 3,18 % 3,46 % 3,96 % 4,28 % 4,42 % 4,94 % 5,04 % 6,06 % 6,37 %
Канадський долар 2,04 % 1,87 % 1,89 % 1,83 % 1,42 %
Австралійський долар 1,85 % 1,92 % 1,78 % 1,82 % 1,46 %
Китайський юань 1,07 %
Швейцарський франк 0,17 % 0,29 % 0,27 % 0,27 % 0,21 % 0,08 % 0,13 % 0,12 % 0,14 % 0,16 % 0,17 % 0,15 % 0,17 % 0,23 % 0,41 % 0,25 % 0,27 % 0,23 %
Інші 2,55 % 3,13 % 3,14 % 2,85 % 3,26 % 5,49 % 4,43 % 3,04 % 2,20 % 1,83 % 1,81 % 1,74 % 1,87 % 2,01 % 1,58 % 1,31 % 1,49 % 1,60 %
Джерело: World Currency Composition of Official Foreign Exchange Reserves Міжнародний валютний фонд

Валютний курс[ред.ред. код]

З 1990 року найбільші падіння фунта стерлінгів були зафіксовані 16 вересня 1992 (в т.з. «Чорну середу», коли Банк Англії не зміг втримати курс фунта у валютному коридорі в рамках Європейського механізму регулювання валютних курсів), у 2008 році (після початку світової фінансової кризи) та в 2016 році (після референдуму про вихід Великої Британії з ЄC)[24].

Графік валютного курсу відносно долара США з 1990 року (к-сть доларів за один фунт)
Поточний обмінний курс GBP
На Google Finance: AUD CAD CHF CNY EUR JPY USD UAH
На Yahoo! Finance: AUD CAD CHF CNY EUR JPY USD UAH
На XE: AUD CAD CHF CNY EUR JPY USD UAH
На OANDA: AUD CAD CHF CNY EUR JPY USD UAH
На fxtop.com: AUD CAD CHF CNY EUR JPY USD UAH

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Top 8 Most Tradable Currencies investopedia.com, November 14, 2015
  2. а б Rendall, Alasdair (12 November 2007). Economic terms explained. BBC News. Процитовано 14 February 2014. 
  3. Pound sterling, Encyclopaedia Britannica
  4. Investment > World Gold Council. Gold.org. 26 July 2011. Процитовано 22 December 2011. 
  5. The Interest Burden of Inter-Government Debts. The Economic World 110. 2 September 1922. с. 342. 
  6. The Board of Trade Journal, 7 January 1932
  7. Nevin, Louis (3 October 1976). How the British pound plummeted. Spokesman-Review ((Spokane, Washington)). Associated Press. с. E2. 
  8. British devalue pound, ask $1 million loan. Spokesman-Review ((Spokane, Washington)). Associated Press. 19 November 1967. с. 1, sec. 1. 
  9. Hansard Parliamentary Papers,HL, Deb 10 March 1966, vol 273, cc1211-6
  10. The Cabinet Papers – Global oil shortage. The National Archives. Процитовано 22 December 2010. 
  11. Burk (19 February 1992). Goodbye, Great Britain: The 1976 IMF Crisis. Yale University Press. ISBN 0-300-05728-8. 
  12. Samson, Rob (5 January 2015). GBP Forecast to See Support at 1.40 v US Dollar, But 1983 Lows a Step Too Far. Pound Sterling Live. Процитовано 30 January 2015. 
  13. Wren-Lewis, Simon, et al, 1991. "Evaluating the U.K.'s Choice of Entry Rate into the ERM," The Manchester School of Economic & Social Studies, University of Manchester, vol. 59(0), pages 1-22, Supplemen.
  14. Pound reaches 26-year dollar high. BBC News. 18 April 2007. Процитовано 17 April 2010. 
  15. GBPUSD=X: Basic Chart for GBP/USD – Yahoo! Finance. Finance.yahoo.com. Процитовано 17 April 2010. 
  16. British Pound (GBP) to Euro (EUR) exchange rate history exchangerates.org.uk
  17. British Pound (GBP) to US Dollar (USD) exchange rate history exchangerates.org.uk
  18. У Британії запустили в обіг першу пластикову банкноту (фото, відео) УНІАН, 13 вересня 2016
  19. Банк Англії показав нову купюру в 10 фунтів стерлінгів з портретом Джейн Остін УНН, 19 липня 2017
  20. Bank of England- Frequently Asked Questions. Are Scottish & Northern Irish notes legal tender?. Архів оригіналу за 12 October 2007. Процитовано 2007-10-14. 
  21. Лондон повернув собі звання фінансового центру світу korrespondent.net, 23 вересня 2015
  22. Вплив зростає. Лондон став головним бізнес-хабом світу korrespondent.net, 2 березня 2016
  23. Курс британського фунта впав до рівня 1985 року korrespondent.net, 24 червня 2016

Посилання[ред.ред. код]