Абії (народ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абії
Персонаж твору Іліада

Абії (дав.-гр. Ἄβιοι, γάβιοι) — стародавній народ, що мешкав у Північному Причорномор'ї за античної доби.

Перша згадка про абіїв міститься в «Іліаді»[1]. Щоправда, деякі дослідники вважають гомерівські слова лише епітетом і ототожнюють абіїв із згаданими поруч «молокоїдами»-кімерійцями.

Про абіїв або ж габіїв — як про цілком окрему спільноту — повідомляли й пізніші автори. Александр Полігістор стверджував, що вони населяли річкові береги. При цьому назва згаданої ним річки Абіан в жодному іншому з джерел не зустрічається, і лише за деякими деталями можна зрозуміти, що йшлося про Дніпро або ж його притоки у нижній течії — такі, як Конка.

Есхіл[2] зауважував, що харчувалися габії «плодами землі». Відтак землеробами-абіями могли іменувати й осіле населення, яке жило поруч з кочовиками — кімерійцями чи скіфами[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Іліада, XIII, 5-6
  2. Есхіл. Прометей звільнений, фр. 184
  3. Мустафін О. Перлини в степу. Розмови про минуле українського Півдня. Х., 2023, с.24