Алазони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Алазони
Розселення і кількість
Ареал Південне межиріччя Дністра та Інгульця
Раса європеоїди
Входить у Скіфію
Релігія язичництво

Алазо́ни, алізони (грец. Ἁλιζῶνες; Halizonians, Alazones) — плем'я, яке жило в 7-2 століттях до н. е. в басейні Південного Бугу на північ від Ольвії[1], і згадані в «Одіссеї» Гомера[2].

Дані про них містяться в працях Геродота, Страбона, Павсанія і Стефана Візантійського[1]; Гекатей Мілетський, Менекрат Елейський[2]; Пліній Старший, Палефат. Алазони займались землеробством[1] і вели осілий спосіб життя, вирощували зернові культури, в тому числі просо, сочевицю, а також цибулю, часник. Аполлодор Афінський згадав імена їхніх вождів ─ Одія, Епістроф, які були синами Мекістея[2].

Там, де ріки Тірас (нині Дністер) та Гіпаніс (нині р. Південний Буг) зближують свої річища, знаходилося священне джерело Ексампей, а по Ексампею проходив кордон між алазонами і скіфами-орачами[3]. Алізони — північні сусіди калліпідів.

Колишні місця розселення алазонів на сьогодні ще недостатньо досліджені, територія їх перебування має багато ще не вивчених поселень і городищ скіфського періоду[1] (північ і центр сучасної Миколаївської області), тому зв'язати з ними певну групу археологічних пам'яток важко[2]. Свого часу з цим народом пов'язувалися поховання у зернових ямах, відкриті на території античного поселення біля села Варварівки, що поблизу м. Миколаєва, пізніше — тимчасові стоянки ранньої залізної доби у Побужжі[2]. Зараз вважають, що алазонам належали степові скіфські поховання, локалізовані у Нижньому Побужжі[2].

Одна частина дослідників відносить їх до протослов'ян, інша — до скіфських племен[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Алазоны / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  2. а б в г д е ж Щукин В. В., Алазоны, Ализоны /греч. Ἁλιζῶνες; Halizonians, Alazones, 27.11.2010, сайт «Николаевская область. Электронная историческая энциклопедия» (рос.)
  3. Геродот, «История»: В 9-ти кн. / Пер. Г. А. Стратановского ─ Кн. IV. Мельпомена (1-143) ─ М.: ООО изд. «АСТ», «Ладомир», 2002 г. — № 4.17, 52. (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]