Копьонкін Іван Йосипович
| Копьонкін Іван Йосипович | |
|---|---|
 | |
| Народження |
31 січня 1917 Новобокіно, Ряжський повіт, Рязанська губернія |
| Смерть |
6 червня 1942 (25 років) Нововодолазький район, Харківська область |
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР |
| Вид збройних сил | радянський партизан |
| Партія | КПРС |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
| Нагороди |
  |
Іва́н Йо́сипович Копьо́нкін (1917—1942) — радянський російський партизан, Герой Радянського Союзу.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1917 року в селі Новобокіно сучасної Рязанської області у родині селян-бідняків. Протягом 1926—1933 років з батьками проживав у місті Грозний, де його батько працював на нафтопромислах. 1932-го закінчив 8 класів, по тому — фабрично-заводську школу; від 1934-го працював бурильником у тресті «Грознафта». Згодом родина повертається додому, працював в колгоспі, на молокозаводі, в міжрайконторі. Після перебування в лавах Червоної армії (на кордоні з Румунією) розпочав службу в робітничо-селянській міліції, пройшов шлях від рядового до старшого лейтенанта держбезпеки. Працював у сільській раді села Татарбунари (в сучасності місто Одеської області), брав участь у заходах по виявленню і затриманню іноземних агентів. Від 1941 року мешкав у місті Запоріжжя.
На початку німецько-радянської війни сформував в основному із міліціонерів та чекістів партизанський загін ім. Будьонного, в кінці вересня загін опинився за лінією фронту. У листопаді 1941-го з боями зробив рейд по Харківській й Полтавській областях, діяли і в Сумській. До 15 січня 1942 року загін здійснив 10 бойових операцій.
В травні загін розпочав другий похід з району Нової Водолаги, було знищено один із нацистських концентраційних таборів та визволено полонених червоноармійців. Артилерія противника почала вести вогонь прямою наводкою, Копьонкін підняв партизанів у лобову атаку, було захоплено батарею та відкрито вогонь по нацистах. Противник увів в бій 4 танки й свіжий піхотний підрозділ, партизани відступили. У цьому бою Копьонкін був поранений. Останній бій загону відбувся біля міста Ізюм, ті, що вижили, потрапили до Барвінківського табору полонених. В полоні Іван Копьонкін й загинув.
З дружиною Бабаєвою Пелагеєю Степанівною виховали сина Олександра й доньку Валентину.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Герой Радянського Союзу (18.5.1942)[1] (рос.)
- орден Леніна
- на честь Івана Копьонкіна названі вулиці в Запоріжжі (була), Новій Мерефі, Новому Запоріжжі.
- на адміністративній будівлі ВАТ «Запоріжсталь», де в 1941-му формувався партизанський загін, встановлено меморіальну дошку.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «О присвоении звания Героя Советского Союза т. т. Ковпаку С. А., Копенкину И. И., Сабурову А. Н., Фёдорову А. Ф., особо отличившимся в партизанской борьбе в тылу против немецких захватчиков» от 18 мая 1942 года [Архівовано 10 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 5 июня (№ 20 (179)). — С. 1.
Джерела[ред. | ред. код]
- Полтавіка [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Літопис запорізької міліції [Архівовано 1 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Славетні запоріжці
- Стежки, опалені війною [Архівовано 25 квітня 2018 у Wayback Machine.]
| |||||||
