Очікує на перевірку

Ніколаєв Володимир Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Ніколаєв.
Володимир Миколайович Ніколаєв

Володимир Ніколаєв
Народження19 лютого (3 березня) 1847
Смерть11 (24) листопада 1911[1] (64 роки)
ПохованняАскольдова могила[1]
Релігіяправославного віросповідання
Країна
(підданство)		 Російська імперія
НавчанняІмператорська академія мистецтв
Діяльністьархітектор
Праця в містахКиїв
Архітектурний стильвізантійський, «російський»
Найважливіші спорудиБудівля Купецького зібрання (нині — Національна філармонія України), Трапезна церква Києво-Печерської лаври, Пам'ятник Богдану Хмельницькому, Вознесенська церква на Байковому кладовищі у Києві, Національний музей «Київська картинна галерея», будівля комітетів Верховної Ради України, лікарня Охматдит у Києві, театр Бергоньє (нині театр імені Лесі Українки) Миколаївський собор у Покровському монастирі
Автограф
CMNS: Ніколаєв Володимир Миколайович у Вікісховищі

Володи́мир Микола́йович Нікола́єв (19 лютого (3 березня) 1847, Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія — 11 (24) листопада 1911, Київ, Київська губернія, Російська імперія) — український архітектор російського походження, педагог, громадський діяч. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Батько архітектора Іполита Ніколаєва.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у Царському Селі під Санкт-Петербургом. У 1871 закінчив Імператорську академію мистецтв у Санкт-Петербурзі. Починаючи з травня 1872 жив і працював у Києві. Був київським міським (1873—1887) та єпархіальним (1875—1898) архітектором, архітектором Києво-Печерської лаври (1893—1899).

За майже 40-річне життя у Києві за його планами та проектами було побудовано 27 громадських будівель, 18 церков, численні притулки, навчальні заклади, промислові підприємства.

Також у доробку архітектора — 4 пам'ятники (Богдану Хмельницькому, Миколі І і Михайлу Глінці, а також пам'ятний знак Дрентельну).

Зокрема серед його робіт, такі цікаві архітектурні споруди, як будинок Купецького зібрання з чудовою концертною залою (збудований 1882 року; нині тут знаходиться Національна філармонія України), будинок міського Кредитового товариства на Інститутській (збудований 1894 року; не зберігся), корпуси Єврейської лікарні (збудовано у 1884—1896 роках; нині є частиною Київської обласної лікарні), корпуси лікарні для чорноробів (збудовано у 1892—1894 роках; зараз — Інститут охорони материнства та дитинства («Охматдит»), комплекс Дегтерьовської богадільні (збудований у 1900—1902 роках), а також Трапезна церква в Печерській лаврі (збудована у 1893—1895 роках).

Ніколаєв вважається характерним представником архітектури доби еклектики. Найбільшу художню цінність у його творчості являють храми (яких він звів у Києві та Київській єпархії понад 80) та приватні особняки.

У 1876—1896 роках Ніколаєв керував спорудженням Володимирського собору, у 1898—1901 роках — Оперного театру. Брав участь у спорудженні Політехнічного інституту, масштабних роботах по реставрації Софійського, Успенського, Михайлівського соборів та Андріївської церкви.

Незважаючи на таке бурхливе творче життя, Ніколаєв встигав ще серйозно займатися громадськими справами. Починаючи з 1880 року до самої смерті незмінно обирався гласним Міської думи, у 1887—1889 роках — член міської управи. Очолював Київське літературно-артистичне товариство (саме під його керівництвом Товариство стало дієвим осередком української інтелігенції та культури), був першим головою архітектурного відділу Київського відділення Російського технічного товариства, директором київського відділення Російського музичного товариства, одним із засновників та директором Київського художнього училища (1901—1911).

Ніколаєв — автор кількох публікацій з питань архітектури, реставрації, архітектурного законодавства.

Мав кількох синів, один з яких, Іполит, був київським міським архітектором у 1892—1917 роках, а інший, Леонід, став видатним піаністом і педагогом.

З 1906 р. проживав за адресою Велика Підвальна 21/20[2].

Скоропостижно помер 11 (24) листопада 1911 року в Києві та був похований на Аскольдовій могилі у Києві (надгробок не зберігся).

Роботи архітектора для Києва

[ред. | ред. код]

Громадські споруди

[ред. | ред. код]

Храми та споруди у монастирях

[ред. | ред. код]

В Києво-Печерській лаврі збудував:

Для Флорівського монастиря збудував:

  • Корпус келій № 4 (1895).

У Свято-Троїцькому монастирі розширив Троїцьку (Іонинську) церкву прибудовою (1892) і збудував перший ярус дзвіниці (проект 1899 року будівлі висотою понад 100 м, не здійснений).

У Китаївській пустині спорудив житловий корпус на 3 поверхи на господарському подвір'ї (1898).

Інші храми:

За ескізом великого князя Петра Миколайовича спорудив Миколаївський соборний храм у Покровському жіночому монастирі (1896—1906) і збудував там за власними проектами:

Церкви Ніколаєв проектував, як правило, у «візантійському» та «російському» стилях.

Роботи за приватними замовленнями

[ред. | ред. код]

До найцікавіших робіт Ніколаєва у «жанрі» прибуткових будинків входять готелі «Національ» та «Бель-Вю» на Хрещатику (обидва не збереглися) та споруди по сучасних:

  • бульвару Тараса Шевченка, 36 (1873—1874);
  • вул. Терещенківській, 17 (1875);
  • вул. Володимирській, 43 (1888);
  • вул. Січових Стрільців, 14-а (1898);
  • вул. Великій Житомирській, 38 (1899);
  • вул. Богдана Хмельницького, 33 (реконструкція 1899);
  • вул. Антоновича, 23 (1900);

Загалом у Києві збереглося близько 150 храмів, громадських та житлових будинків, зведених архітектором Ніколаєвим — найбільша кількість зведених будівель з-поміж усіх архітекторів.

Роботи за межами Києва

[ред. | ред. код]

Володимир Ніколаєв звів велику кількість храмів на Київщині, серед збережених храмів це:

  • Успенський собор у місті Переяслав (1889—1896);
  • Церква Різдва Богородиці у селі Березна Володарського району (1893);
  • Михайлівська церква у селі Богатирка Ставищенського району (1894);
  • Церква Іоана Богослова у селі Винарівка Ставищенського району (1895, руїни);
  • Церква Іоана Богослова у селі Сидоровичі Іванківського району (1896);
  • Розбудова церкви Св. Олександра Невського у селі Дубівка Тарщанського району (1898);
  • Миколаївська церква у селі Луб'янка Бородянського району (1899);
  • Свято-Троїцька церква у смт Чоповичі Малинського району (1900);
  • Спасо-Преображенська церква у селі Кошів Тетіївського району (1902);
  • Церква Св. Параскеви у селі Олійникова Слобода Білоцерківського району (1910)

Творіння

[ред. | ред. код]

Найвідоміші твори, що дійшли до наших днів

[ред. | ред. код]

Пам'ятники та храми

[ред. | ред. код]

Особняки

[ред. | ред. код]

Інші відомі будівлі

[ред. | ред. код]
  • Будинок Купецького зібрання (нині — Національна філармонія), 1882
    Будинок Купецького зібрання (нині — Національна філармонія), 1882
  • Будинок лікарні для чорноробів (нині — Охматдит), 1892–1894
    Будинок лікарні для чорноробів (нині — Охматдит), 1892–1894
  • Будинок для вдів, 1900–1902
    Будинок для вдів, 1900–1902
  • Брама з адміністративним корпусом Казенного винного складу №2, 1897
    Брама з адміністративним корпусом Казенного винного складу №2, 1897

Втрачені відомі твори

[ред. | ред. код]

Храми

[ред. | ред. код]

Будинки

[ред. | ред. код]

Роботи архітектора для Києва

[ред. | ред. код]

У 1983 році одна з нових вулиць масиву Виґурівщина-Троєщина у Києві отримала назву вулиця Архітектора Ніколаєва.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в метрична книга
  2. ↑ Звід пам'яток історії та культури.
  3. ↑ Ворота бывшего Киевского снарядного завода (Киев) [Архівовано 10 грудня 2020 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Вулиця Архітектора Ніколаєва. Вікіпедія (укр.). 26 серпня 2024. Процитовано 4 листопада 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ніколаєв_Володимир_Миколайович&oldid=43822907