Луї де Бройль: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14)
Суттєво розширив біографію й вступну частину. Додав джерела.
Рядок 31: Рядок 31:
| особиста_сторінка =
| особиста_сторінка =
}}
}}
'''Луї де Бройль''' ({{lang-fr|Louis-Victor-Pierre-Raymond, 7th duc de Broglie}}; [[15 серпня]] [[1892]] — [[19 березня]] [[1987]]) — [[Франція|французький]] [[фізик]], один з творців сучасної квантової механіки. Професор Паризького університету (з 1928), член (з 1933) і неодмінний секретар (з 1942) [[Паризька АН|Паризької АН]], іноземний член АН СРСР (з 1958).
'''Луї де Бройль''' ({{lang-fr|Louis-Victor-Pierre-Raymond, 7th duc de Broglie}}; [[15 серпня]] [[1892]] — [[19 березня]] [[1987]]) — [[Франція|французький]] [[фізик]], один з творців сучасної [[Квантова механіка|квантової механіки]]. Професор [[Паризький університет|Паризького університету]] (з 1928), член (з 1933) і неодмінний секретар (з 1942) [[Паризька АН|Паризької АН]], іноземний член АН СРСР (з 1958).


У докторській дисертації (1924), виконаній під керівництвом [[Поль Ланжевен|П. Ланжевена]], висунув ідею про хвильові властивості матерії (хвилі де Бройля), яка покладена в основу сучасної квантової механіки ([[Нобелівська премія з фізики|Нобелівська премія]], [[Список лауреатів Нобелівської премії з фізики|1929]]). Бройль займався також релятивістською квантовою механікою, теорією електронів, питаннями будови атомного ядра, поширення електромагнітних хвиль у хвильоводах.
У докторській дисертації (1924), виконаній під керівництвом [[Поль Ланжевен|П. Ланжевена]], висунув ідею про хвильові властивості матерії (хвилі де Бройля). Ця концепція відома як гіпотеза де Бройля, приклад подвійності хвиль — частинок і є центральною частиною теорії квантової механіки. ([[Нобелівська премія з фізики|Нобелівська премія]], [[Список лауреатів Нобелівської премії з фізики|1929]]). Бройль займався також релятивістською квантовою механікою, теорією електронів, питаннями будови атомного ядра, поширення електромагнітних хвиль у хвильоводах.
Де Бройль отримав [[Нобелівська премія з фізики|Нобелівську премію з фізики]] в 1929 році, після того, як хвилеподібна поведінка матерії була вперше експериментально продемонстрована в 1927 році.

Пілотна модель хвиль 1925 р. <ref>{{Cite book|url=http://dx.doi.org/10.1007/978-94-010-1867-8_1|title=Ernest Solvay and the Origin of Solvay Conferences on Physics|last=Mehra|first=Jagdish|date=1975|series=The Solvay Conferences on Physics|publisher=Springer Netherlands|location=Dordrecht|pages=1–11|isbn=978-94-010-1869-2}}</ref> та хвилеподібна поведінка частинок, виявлених де Бройлем, використовував [[Ервін Шредінгер]] при формулюванні хвильової механіки. <ref>{{Cite book|url=http://dx.doi.org/10.1017/cbo9781139194983.003|title=De Broglie's pilot-wave theory|last=Bacciagaluppi|first=Guido|last2=Valentini|first2=Antony|series=Quantum Theory at the Crossroads|publisher=Cambridge University Press|location=Cambridge|pages=27–79|isbn=978-1-139-19498-3}}</ref> Модель та інтерпретація були покинуті, на користь [[Квантовий формалізму|квантового формалізму]], до 1952 року, коли її знову було розкрито та вдосконалено Девідом Бомом. <ref>{{Cite book|url=http://dx.doi.org/10.1515/9783110447989-018|title=14. de Broglie-Bohm, Doppelspalt-Experiment und Dichtematrix|series=Quantenmechanik|publisher=DE GRUYTER|location=Berlin, München, Boston|isbn=978-3-11-044798-9}}</ref>

Луї де Бройль був шістнадцятим членом, обраним на посаду 1 місця у [[Французька академія|Французькій Академії]] у 1944 р. Та обіймав посаду постійного секретаря Французької академії наук. Де Бройль також став першим науковцем високого рівня, який закликав створити багатонаціональну лабораторію, пропозицію, яка призвела до створення Європейської організації ядерних досліджень ([[CERN]]). <ref>{{Cite news|title=de Broglie, 7th Duc, (Louis Victor de Broglie) (15 Aug. 1892–19 March 1987)|url=http://dx.doi.org/10.1093/ww/9780199540884.013.u162358|publisher=Oxford University Press|work=Who Was Who|date=2007-12-01|accessdate=2020-05-13}}</ref>


== Біографія ==
== Біографія ==


=== Походження та освіта ===
Де Бройль народився в Дьєпі, Франція, молодший син Віктора (5-го герцога де Бройля) і мадам де Сталь. Як і всі молодші члени цієї родини, спочатку мав титул принца де Бройля (''prince de Broglie''), під яким був відомий протягом найзначнішого часу своєї кар'єри.
Франсуа-Марі, 1-й герцог Бройль (1671-1745) предок Луї де Бройля та маршала Франції при [[Людовик XIV|Людовику XIV]].
1960 року, після смерті матері, він стає 7-м герцогом де Бройля (після старшого брата [[Моріс де Бройлі|Моріса]], 6-го герцога де Бройля). Він ніколи не був одружений. Після смерті у [[Лувесьєнн]]і, він був вшанований як герцог віддаленим кузеном Віктором-Франсуа (8-м герцогом де Бройля).

Луї де Бройль належав до знаменитої аристократичної родини Бройлів, представники якої протягом кількох століть займали важливі військові та політичні посади у Франції. Батько майбутнього фізика, Луї-Альфонс-Віктор, 5-й дюк Бройль, був одружений з Поліною д'Армалель, онукою наполеонівського генерала [[Філіпп Поль де Сегюр|Філіпа Поля]], графа де Сегюра. У них було п’ятеро дітей; крім Луї, це: Альбертина (1872-1946), згодом Маркіза де Луппе; Моріс (1875-1960), згодом і відомий експериментальний фізик; Філіп (1881-1890), який помер за два роки до народження Луї, та Поліна, Комтеса де Панге (1888-1972), майбутній відомий письменник. <ref>{{Cite news|title=Aristocratic Culture and the Pursuit of Science: The De Broglies in Modern France|url=http://dx.doi.org/10.1086/383768|work=Isis|date=1997-09|accessdate=2020-05-13|issn=0021-1753|doi=10.1086/383768|pages=397–421|volume=88|issue=3}}</ref> Луї народився в Діппе, Сена-Морський. Будучи наймолодшою ​​дитиною в сім'ї, Луї ріс у відносній самотності, багато читав, захоплювався історією, особливо політичною. З раннього дитинства він мав добру пам’ять і міг точно прочитати уривок з театральної постановки або дати повний список міністрів Третьої Французької Республіки. Для нього було передбачено велике майбутнє як державного діяча. <ref>{{Cite news|title=Louis Victor Pierre Raymond De Broglie, 15 August 1892 - 19 March 1987|url=http://dx.doi.org/10.1098/rsbm.1988.0002|work=Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society|date=1988-12-31|accessdate=2020-05-13|issn=0080-4606|doi=10.1098/rsbm.1988.0002|pages=21–41|volume=34}}</ref>
Де Бройль спершу хотів зробити кар'єру гуманітарія, і тому перший науковий ступінь отримав з історії.

Після цього він звернув увагу на [[математика|математику]] та [[фізика|фізику]]. Із початком [[Перша світова війна|Першої світової війни]] 1914 року він служив у армії в підрозділі з радіокомунікацій.
Де Бройль думав про кар'єру в галузі гуманітарних наук і отримав ступінь історії. Згодом він зосередив увагу на математиці та фізиці та отримав ступінь фізика. З початком Першої світової війни в 1914 р. Він запропонував свої послуги армії з розвитку радіозв'язку.

=== Військова служба. Науково-педагогічна кар'єра ===
Його дисертація 1924 р. Recherches sur la théorie des quanta <ref>{{Cite news|title=de Broglie, 7th Duc, (Louis Victor de Broglie) (15 Aug. 1892–19 March 1987)|url=http://dx.doi.org/10.1093/ww/9780199540884.013.u162358|publisher=Oxford University Press|work=Who Was Who|date=2007-12-01|accessdate=2020-05-13}}</ref> (Дослідження [[Квантова теорія|квантової теорії]]) представила його теорію електронних хвиль. Сюди входила теорія подвійності хвиль і частинок матерії, заснована на роботі [[Макс Планк|Макса Планка]] та [[Альберт Ейнштейн|Альберта Айнштайна]] про світло. Це дослідження завершилося гіпотезою, яка стверджує, що будь-яка рухома частинка або предмет мають пов'язану з ним/нею хвилю. Таким чином Де Бройль створив нове поле у ​​фізиці, хвильову механіку, що об'єднує фізику енергії (хвилі) і речовини (частинки). За це він отримав [[Нобелівська премія з фізики|Нобелівську премію з фізики]] в 1929 році.

У пізній кар'єрі де Бройль працював над розробкою причинного пояснення хвильової механіки на противагу теоретичним моделям, які домінують у квантовій механічній теорії; він був удосконалений Девідом Бомом у 1950-х роках. Ця теорія з тих пір відома як [[Теорія де Бройля — Бома|теорія Де Бройля – Бома]].


Окрім суворо-наукової праці, де Бройль думав і писав про філософію науки, в тому числі про значення сучасних наукових відкриттів.
== Кар'єра ==


Де Бройль став членом Академії наук в 1933 р., І був постійним секретарем академії з 1942 р. Його попросили приєднатися до Le Conseil de l'Union Catholique des Scientifiques Francais, але він відмовився, оскільки був нерелігійним. <ref>{{Cite book|url=https://www.worldcat.org/oclc/86070905|title=Quantum mechanics at the crossroads : new perspectives from history, philosophy and physics|last=Evans, James, 1948-|last2=Thorndike, A. S. (Alan S.)|date=2007|publisher=Springer|location=Berlin|isbn=978-3-540-32663-2|oclc=86070905}}</ref><ref>{{Cite news|title=Physics Curiosities, Oddities, and Novelties|url=http://dx.doi.org/10.1201/b18336|date=2015-04-10|accessdate=2020-05-13|doi=10.1201/b18336|first=John|last=Kimball}}</ref> 12 жовтня 1944 р. Його обрали в Академію Франсуаза, замінивши математика [[Еміль Пікар|Еміля Пікара]]. Через смерть та ув’язнення членів Академії під час окупації та інші наслідки війни, Академія не змогла досягти [[Кворум|кворуму]] з двадцяти членів для його обрання; через виняткові обставини, однак, його одностайно обрали сімнадцять присутніх членів. У заході, унікальній в історії Академії, його прийняв власний брат Моріс, який був обраний у 1934 р. ЮНЕСКО присудив йому в 1952 році першу [[Премія Калінга|премію Калінги]] за його роботу з популяризації наукових знань, і він 23 квітня 1953 року обраний іноземним членом Королівського товариства.
На відміну від свого старшого брата Моріса, який був фізиком-експериментатором, Луї де Бройль розпочав займатися теоретичною фізикою. У своїй докторській дисертації «Дослідження квантової теорії» ({{lang-fr|Recherches sur la theorie des quanta}}), він розробив теорію електронних хвиль («хвиль матерії»). Вона базувалася на працях Альберта Ейнштейна та Макса Планка і висловлювала [[корпускулярно-хвильовий дуалізм]] як теорію матерії. Вершиною цього дослідження була т.з. ''гіпотеза де Бройля'', що стверджувала: {{цитата|''Будь-яка частка (або об'єкт, що рухається) мають пов'язану з ними хвилю''.}}
Таким чином, де Бройль створив нову галузь фізики&nbsp;— ''хвильову механіку'' ({{lang|fr|mecanique ondulatoire}}), пов'язану із фізикою світла та матерії. За цю роботу [[1929]] року він отримав Нобелівську премію з фізики. Одним із прикладних використань цієї теорії було створення [[електронний мікроскоп|електронного мікроскопа]] із більшою роздільною здатністю (порівняно з [[мікроскоп|оптичним]]).


Луї став 7-м duc de Broglie в 1960 році після смерті без спадкоємця свого старшого брата Моріса, 6-го дюка де Broglie, також фізика.
У середині своєї наукової кар'єри де Бройль працював над поясненням принципу причинності ([[Каузальність|каузальності]]) у з'ясуванні хвильової природи, на противагу загально-ймовірнісній моделі, що домінувала на той час.
Сьогодні це пояснення відоме, як ''теорія де Бройля''. Вона була переглянута разом з Давидом Бомом у 1950-х роках.


У 1961 році він отримав титул лицаря Великого Хреста в Легіоні. Де Бройлі був удостоєний посади радника Вищої комісії з [[Атомна енергія|атомної енергії]] Франції у 1945 році за його зусилля по зближенню промисловості та науки. Він створив центр прикладної механіки в Інституті Анрі Поанкаре, де проводилися дослідження [[Оптика|оптики]], [[Кібернетика|кібернетики]] та атомної енергії. Він надихнув на створення Міжнародної академії квантової молекулярної науки та був першим членом <ref>{{Cite news|title=Advances in the Theory of Atomic and Molecular Systems|url=http://dx.doi.org/10.1007/978-90-481-2985-0|work=Progress in Theoretical Chemistry and Physics|date=2009|accessdate=2020-05-13|issn=1567-7354|doi=10.1007/978-90-481-2985-0|editor-first=Piotr|editor-last=Piecuch}}</ref>. Його похорон відбувся 23 березня 1987 року в церкві Сен-П'єр-де-Ньой <ref>{{Cite news|title=L'Analyse de la singularité de l'action|url=http://dx.doi.org/10.3917/puf.derec.2000.01|date=2000|accessdate=2020-05-13|doi=10.3917/puf.derec.2000.01|first=Centre de recherche formation|last=Conservatoire national des arts et métiers}}</ref>.
На додаток до суто наукової роботи, де Бройль також створив ряд праць із [[Філософія науки|філософії науки]], зокрема, про останні відкриття в науці.


Луї ніколи не був одружений. Коли він помер у Лувенсьєні, <ref>{{Cite book|url=http://dx.doi.org/10.1201/9780203014189|title=A Century of Nobel Prize Recipients|last=Leroy|first=Francis|date=2003-03-13|publisher=CRC Press|isbn=978-0-429-21502-5}}</ref> його змінив, далекий двоюрідний брат Віктор-Франсуа, 8-й дюк Бройль.
Де Бройль став членом французької Академії наук 1933 року, і займав посаду секретаря з 1942&nbsp;р.
Із жовтня 1944 року він був обраний головою Академії, заступивши математика Еміля Пікарда. Враховуючи велику смерність, захворюваність та тюремне ув'язнення членів Академії під час фашистської окупації, Академія не могла повноцінно працювати та збирати кворум (20 членів), тому він був обраний 17-ма членами. Слід відзначити, що дійсним членом Академії був і його брат Моріс (із 1934 року).
1945 року він став почесним членом ''Французької комісії з атомної енергії'' для тіснішого поєднання зусиль науки та техніки. Він організував центр з прикладної механіки в інституті Анрі Пуанкаре, де під його керівництвом здійснювалися дослідження в галузі оптики, кібернетики та атомної енергії.
1952 року ЮНЕСКО нагородила де Бройля за популяризацію наукових знань, і він був обраний дійсним членом [[Лондонське королівське товариство|Королівського товариства]] (у квітні 1953 року). 1961 року він отримав почесне звання Лицаря Величного Хреста (Grand Cross) у [[Орден Почесного легіону|Почесному легіоні]]. Він також сприяв заснуванню ''Інтернаціональної академії з квантово-молекулярної науки'' і був одним із перших її членів<ref>{{cite web|author=|title=History of International Academy of Quantum Molecular Science|url=http://www.iaqms.org/IAQMS.history.html|publisher=IAQMS|date=|accessdate=2007-09-18|deadurl=yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080704110802/http://www.iaqms.org/IAQMS.history.html|archivedate=2008-07-04}}</ref>.


== Нагороди ==
== Нагороди ==

Версія за 12:46, 13 травня 2020

Луї де Бройль
фр. Louis-Victor-Pierre-Raymond, 7th duc de Broglie
Ім'я при народженні фр. Louis Victor Pierre Ramon de Brogli
Народився 15 серпня 1892(1892-08-15)[1][2][…]
Дьєпп[4][5]
Помер 19 березня 1987(1987-03-19)[1][2][…] (94 роки)
Лувесьєнн[4]
Поховання Цвинтар Нейї-сюр-Сенd[3]
Громадянство Франція Франція
Місце проживання Неї-сюр-Сен
Діяльність фізик
Галузь квантова механіка
Відомий завдяки відкриттю корпускулярно-хвильового дуалізму
Alma mater Сорбонна
Науковий ступінь доктор філософії[d][6] (1924)
Науковий керівник Поль Ланжевен
Вчителі Моріс де Бройлі
Відомі учні Алексадру Прока
Знання мов французька[7]
Заклад Сорбонна, Паризький університет
Учасник Перша світова війна
Членство Лондонське королівське товариство[1], Французька академія[8], Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук[1], Академія наук СРСР, Національна радаd, Папська академія наук[9], International Academy of Quantum Molecular Scienced, Американська академія мистецтв і наук, Національна академія дей-Лінчей, Російська академія наук, Індійська національна академія наук, Міжнародна академія історії науки, Національна академія наук США, Американське філософське товариство[10] і Академія наук, літератури та мистецтв Руанаd
Magnum opus Хвилі де Бройля
Титул герцог
Посада President of the International Union of History and Philosophy of Scienced, президент, крісло 1 Французької академіїd[8] і професор
Рід House of Broglied
Батько Віктор де Бройлі
Мати Pauline Célestine de La Forest d'Armailléd
Родичі Моріс де Бройлі, Пауль де Бройлі
Брати, сестри Pauline de Broglied і Моріс де Бройлі
Автограф
Нагороди
Нобелівська премія з фізики (1929)
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Орден Академічних пальм
Орден Академічних пальм

Луї де Бройль (фр. Louis-Victor-Pierre-Raymond, 7th duc de Broglie; 15 серпня 1892 — 19 березня 1987) — французький фізик, один з творців сучасної квантової механіки. Професор Паризького університету (з 1928), член (з 1933) і неодмінний секретар (з 1942) Паризької АН, іноземний член АН СРСР (з 1958).

У докторській дисертації (1924), виконаній під керівництвом П. Ланжевена, висунув ідею про хвильові властивості матерії (хвилі де Бройля). Ця концепція відома як гіпотеза де Бройля, приклад подвійності хвиль — частинок і є центральною частиною теорії квантової механіки. (Нобелівська премія, 1929). Бройль займався також релятивістською квантовою механікою, теорією електронів, питаннями будови атомного ядра, поширення електромагнітних хвиль у хвильоводах.

Де Бройль отримав Нобелівську премію з фізики в 1929 році, після того, як хвилеподібна поведінка матерії була вперше експериментально продемонстрована в 1927 році.

Пілотна модель хвиль 1925 р. [11] та хвилеподібна поведінка частинок, виявлених де Бройлем, використовував Ервін Шредінгер при формулюванні хвильової механіки. [12] Модель та інтерпретація були покинуті, на користь квантового формалізму, до 1952 року, коли її знову було розкрито та вдосконалено Девідом Бомом. [13]

Луї де Бройль був шістнадцятим членом, обраним на посаду 1 місця у Французькій Академії у 1944 р. Та обіймав посаду постійного секретаря Французької академії наук. Де Бройль також став першим науковцем високого рівня, який закликав створити багатонаціональну лабораторію, пропозицію, яка призвела до створення Європейської організації ядерних досліджень (CERN). [14]

Біографія

Походження та освіта

Франсуа-Марі, 1-й герцог Бройль (1671-1745) предок Луї де Бройля та маршала Франції при Людовику XIV.

Луї де Бройль належав до знаменитої аристократичної родини Бройлів, представники якої протягом кількох століть займали важливі військові та політичні посади у Франції. Батько майбутнього фізика, Луї-Альфонс-Віктор, 5-й дюк Бройль, був одружений з Поліною д'Армалель, онукою наполеонівського генерала Філіпа Поля, графа де Сегюра. У них було п’ятеро дітей; крім Луї, це: Альбертина (1872-1946), згодом Маркіза де Луппе; Моріс (1875-1960), згодом і відомий експериментальний фізик; Філіп (1881-1890), який помер за два роки до народження Луї, та Поліна, Комтеса де Панге (1888-1972), майбутній відомий письменник. [15] Луї народився в Діппе, Сена-Морський. Будучи наймолодшою ​​дитиною в сім'ї, Луї ріс у відносній самотності, багато читав, захоплювався історією, особливо політичною. З раннього дитинства він мав добру пам’ять і міг точно прочитати уривок з театральної постановки або дати повний список міністрів Третьої Французької Республіки. Для нього було передбачено велике майбутнє як державного діяча. [16]

Де Бройль думав про кар'єру в галузі гуманітарних наук і отримав ступінь історії. Згодом він зосередив увагу на математиці та фізиці та отримав ступінь фізика. З початком Першої світової війни в 1914 р. Він запропонував свої послуги армії з розвитку радіозв'язку.

Військова служба. Науково-педагогічна кар'єра

Його дисертація 1924 р. Recherches sur la théorie des quanta [17] (Дослідження квантової теорії) представила його теорію електронних хвиль. Сюди входила теорія подвійності хвиль і частинок матерії, заснована на роботі Макса Планка та Альберта Айнштайна про світло. Це дослідження завершилося гіпотезою, яка стверджує, що будь-яка рухома частинка або предмет мають пов'язану з ним/нею хвилю. Таким чином Де Бройль створив нове поле у ​​фізиці, хвильову механіку, що об'єднує фізику енергії (хвилі) і речовини (частинки). За це він отримав Нобелівську премію з фізики в 1929 році.

У пізній кар'єрі де Бройль працював над розробкою причинного пояснення хвильової механіки на противагу теоретичним моделям, які домінують у квантовій механічній теорії; він був удосконалений Девідом Бомом у 1950-х роках. Ця теорія з тих пір відома як теорія Де Бройля – Бома.

Окрім суворо-наукової праці, де Бройль думав і писав про філософію науки, в тому числі про значення сучасних наукових відкриттів.

Де Бройль став членом Академії наук в 1933 р., І був постійним секретарем академії з 1942 р. Його попросили приєднатися до Le Conseil de l'Union Catholique des Scientifiques Francais, але він відмовився, оскільки був нерелігійним. [18][19] 12 жовтня 1944 р. Його обрали в Академію Франсуаза, замінивши математика Еміля Пікара. Через смерть та ув’язнення членів Академії під час окупації та інші наслідки війни, Академія не змогла досягти кворуму з двадцяти членів для його обрання; через виняткові обставини, однак, його одностайно обрали сімнадцять присутніх членів. У заході, унікальній в історії Академії, його прийняв власний брат Моріс, який був обраний у 1934 р. ЮНЕСКО присудив йому в 1952 році першу премію Калінги за його роботу з популяризації наукових знань, і він 23 квітня 1953 року обраний іноземним членом Королівського товариства.

Луї став 7-м duc de Broglie в 1960 році після смерті без спадкоємця свого старшого брата Моріса, 6-го дюка де Broglie, також фізика.

У 1961 році він отримав титул лицаря Великого Хреста в Легіоні. Де Бройлі був удостоєний посади радника Вищої комісії з атомної енергії Франції у 1945 році за його зусилля по зближенню промисловості та науки. Він створив центр прикладної механіки в Інституті Анрі Поанкаре, де проводилися дослідження оптики, кібернетики та атомної енергії. Він надихнув на створення Міжнародної академії квантової молекулярної науки та був першим членом [20]. Його похорон відбувся 23 березня 1987 року в церкві Сен-П'єр-де-Ньой [21].

Луї ніколи не був одружений. Коли він помер у Лувенсьєні, [22] його змінив, далекий двоюрідний брат Віктор-Франсуа, 8-й дюк Бройль.

Нагороди

На честь фізика названо астероїд 30883 де Бройль[23]

Див. також

Наукові праці

  • де Брогль Л. Введение в волновую механику = Introduction à l'étude de la mécanique ondulatoire. — Х.-К. : ГНТИ Украины, 1934. — 238 с.
  • де Бройль Л. Избранные научные труды. — М. : Логос; МГИП; Академия Медиаиндустрии; Принт-Ателье, 2010–2014. — 556+624+528+466 с.
  • де Бройли Л. Магнитный электрон. Теория Дирака = L'electron magnetique (theorie de Dirac). — Х. : ГНТИ Украины, 1934. — 238 с.
  • де Бройль Л. По тропам науки = Sur les sentiers de la science. — М. : ИЛ, 1962. — 408 с.
  • де Бройль Л. Революция в физике = La physique nouvelle et les quanta. — М. : Атомиздат, 1965. — 232 с.
  • де Бройль Л. Соотношения неопределенностей Гейзенберга и вероятностная интерпретация волновой механики = Les incertitudes d'Heisenberg et l'interpretation probabiliste de la méchanique ondulatoire. — М. : Мир, 1986. — 344 с.
  • де-Бройль Л. Электромагнитные волны в волноводах и полых резонаторах = Problèmes de propagation guidée des ondes électromagnéques. — М. : ИЛ, 1948. — 107 с.

Джерела

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Recherches sur la theorie des quanta (Researches on the quantum theory), Thesis, Paris, 1924.
  • Ondes et mouvements (Waves and Motions). Paris: Gauthier-Villars, 1926.
  • Rapport au 5e Conseil de Physique Solvay. Brussels, 1927.
  • La mecanique ondulatoire (Wave Mechanics). Paris: Gauthier-Villars, 1928.
  • Matiere et lumiere (Matter and Light). Paris: Albin Michel, 1937.
  • Une tentative d'interpretation causale et non lineaire de la mecanique ondulatoire: la theorie de la double solution. Paris: Gauthier-Villars, 1956.
    • English translation: Non-linear Wave Mechanics: A Causal Interpretation. Amsterdam: Elsevier, 1960.
  • Sur les sentiers de la science (On the Paths of Science).
  • Introduction a la nouvelle theorie des particules de M. Jean-Pierre Vigier et de ses collaborateurs. Paris: Gauthier-Villars, 1961. Paris: Albin Michel, 1960.
    • English translation: Introduction to the Vigier Theory of elementary particles. Amsterdam: Elsevier, 1963.
  • Etude critique des bases de l'interpretation actuelle de la mecanique ondulatoire. Paris: Gauthier-Villars, 1963.
    • English translation: The Current Interpretation of Wave Mechanics: A Critical Study. Amsterdam, Elsevier, 1964.
  • Certitudes et incertitudes de la science (Certitudes and Incertitudes of Science). Paris: Albin Michel, 1966.

Посилання

  1. ↑ а б в г д Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в г Find a Grave — 1996.
  4. ↑ а б Discogs — 2000.
  5. ↑ Cline B. L. Encyclopædia Britannica
  6. ↑ http://www.sudoc.fr/026169460
  7. ↑ CONOR.Sl
  8. ↑ а б Académie française
  9. ↑ http://www.pas.va/content/accademia/en/academicians/deceased/de_broglie.html
  10. ↑ https://search.amphilsoc.org/memhist/search?creator=Louis-Victor+de+Broglie&title=&subject=&subdiv=&mem=&year=&year-max=&dead=&keyword=&smode=advanced
  11. ↑ Mehra, Jagdish (1975). Ernest Solvay and the Origin of Solvay Conferences on Physics. The Solvay Conferences on Physics. Dordrecht: Springer Netherlands. с. 1—11. ISBN 978-94-010-1869-2.
  12. ↑ Bacciagaluppi, Guido; Valentini, Antony. De Broglie's pilot-wave theory. Quantum Theory at the Crossroads. Cambridge: Cambridge University Press. с. 27—79. ISBN 978-1-139-19498-3.
  13. ↑ 14. de Broglie-Bohm, Doppelspalt-Experiment und Dichtematrix. Quantenmechanik. Berlin, München, Boston: DE GRUYTER. ISBN 978-3-11-044798-9.
  14. ↑ de Broglie, 7th Duc, (Louis Victor de Broglie) (15 Aug. 1892–19 March 1987). Who Was Who. Oxford University Press. 1 грудня 2007. Процитовано 13 травня 2020.
  15. ↑ Aristocratic Culture and the Pursuit of Science: The De Broglies in Modern France. Isis. Т. 88, № 3. 1997-09. с. 397—421. doi:10.1086/383768. ISSN 0021-1753. Процитовано 13 травня 2020.
  16. ↑ Louis Victor Pierre Raymond De Broglie, 15 August 1892 - 19 March 1987. Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society. Т. 34. 31 грудня 1988. с. 21—41. doi:10.1098/rsbm.1988.0002. ISSN 0080-4606. Процитовано 13 травня 2020.
  17. ↑ de Broglie, 7th Duc, (Louis Victor de Broglie) (15 Aug. 1892–19 March 1987). Who Was Who. Oxford University Press. 1 грудня 2007. Процитовано 13 травня 2020.
  18. ↑ Evans, James, 1948-; Thorndike, A. S. (Alan S.) (2007). Quantum mechanics at the crossroads : new perspectives from history, philosophy and physics. Berlin: Springer. ISBN 978-3-540-32663-2. OCLC 86070905.
  19. ↑ Kimball, John (10 квітня 2015). Physics Curiosities, Oddities, and Novelties. doi:10.1201/b18336. Процитовано 13 травня 2020.
  20. ↑ Piecuch, Piotr, ред. (2009). Advances in the Theory of Atomic and Molecular Systems. Progress in Theoretical Chemistry and Physics. doi:10.1007/978-90-481-2985-0. ISSN 1567-7354. Процитовано 13 травня 2020.
  21. ↑ Conservatoire national des arts et métiers, Centre de recherche formation (2000). L'Analyse de la singularité de l'action. doi:10.3917/puf.derec.2000.01. Процитовано 13 травня 2020.
  22. ↑ Leroy, Francis (13 березня 2003). A Century of Nobel Prize Recipients. CRC Press. ISBN 978-0-429-21502-5.
  23. ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Луї де Бройль (англ.) .
  • Перегляд цього шаблону
      Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
    Генеалогія та некрополістика
    Література та бібліографія
    Наука
    Тематичні сайти
    Словники та енциклопедії
    Довідкові видання
    Нормативний контроль
    AAR: 10145381 · Autoritats UB: a1396321 · BanQ: 0000099312 · BAV: ADV10145381, ADV12532087 · BIBSYS: 90065490 · BLBNB: 000305837 · BNC: a10820322 · BNCHL: 000067077 · BNE: XX1190509 · BNF: 11894127t · CANTIC: 981058511765506706 · CCAB: 000223700 · CiNii: DA00820092 · CONOR.SI: 22049379 · CONOR.SR: 21642343 · ERRR: a1218049x · FAST: 117041 · Freebase: /m/0d8yv · GND: 118674293 · ICCU: RAVV040875 · ISNI: 0000000121184468 · J9U: 987007259134005171 · LCCN: n83162018 · LIBRIS: nl022td63vscsrh · LIH: LNB:B1n7;=BO · LNB: 000183979 · MAK: 9810663555005606 · Museo Galileo: 62029 · N6I: vtls001278805 · NCF: ncf10807272 · NDL: 00434453 · NKC: ola2002153790 · NLA: 1308342 · NLG: 257335 · NLI: 000025209 · NLP: a0000003183684 · NSK: 000060245 · NTA: 070351287 · NUKAT: n95402420 · PTBNP: 714062 · PUSC: 11169 · PUST: 832 · RERO: 02-A003046143 · RVK: UB 2542 · SEARCH: 12387 · SELIBR: 179286 · SHARE: 583 · SKMASNL: vtls010591905 · SNK: 173896 · SUDOC: 026754290 · VcBA: 495/13538 · VIAF: 4927396 · РНБ: 7725245, 7725242
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луї_де_Бройль&oldid=28021362