Історія математики
Математика (грец. μάθημα — наука, знання, вивчення) — наука, яка первісно виникла як один з напрямків пошуку істини (у грецькій філософії) у сфері просторових відношень (землеміряння — геометрії) і обчислень (арифметики), для практичних потреб людини рахувати, обчислювати, вимірювати, досліджувати форми та рух фізичних тіл.
Галузь знань, відома як історія математики, займається дослідженням походження та розвитку математичних відкриттів та методів, а також математичних праць минулого. Слово математика походить від грецького слова μάθημα (мàтема), що означає «пізнання» чи «вивчення»; математик, μαθηματικός (математикóс), — «людина, охоплена жадобою пізнання». Нині цей термін позначає цілком визначену область знань, пов'язану із дослідженням задач про кількість, просторові форми, процеси розвитку та формальні структури, в основі якого лежать точні означення та строгі дедуктивні методи.
Зміст |
Математика у первісному суспільстві [ред.]
Уже в найперших писемних знахідках зустрічаються знаки, що свідчать про математичні знання та вимірювання часу на основі спостереження за небесними світилами. Доісторичні артефакти, виявлені в Африці та Франції, вказують на здійснення перших спроб квантифікації часу. Існує припущення, що відліком часу займалися жінки, які реєстрували місячні цикли або фази місяця. Паралельно розвивалися уявлення про число: вірогідно, спостерігаючи за групами (стадами) тварин, люди почали розрізняти поняття «один», «два» та «багато». Саме такі кількісні уявлення донині збереглися у зулусів, африканських пігмеїв та ще ряду племен — австралійських, бразильських тощо. Пізніше числа об'єднувались у групи, утворюючи більші одиниці лічби; зазвичай використовували пальці однієї чи обох рук, або ж рук і ніг, що давало лічбу з основою 5, 10 або 20. Записи велись позначенням одиниць, зарубками, камінцями тощо.
Математика найдавніших цивілізацій [ред.]
Найдавніші відомості про використання математики — господарські задачі в Стародавньому Єгипті (Папірус Рінда, Московський папірус, Шкіряний сувій єгипетської математики) та Вавилонії (Математичні тексти Суз). Вона використовувалась для календарних обрахунків, розподілу врожаю, організації суспільних робіт, збирання податків.
Антична Греція [ред.]
Найзначніша роль в розвитку західної математики належать античній грецькій цивілізації.
Індійські математики [ред.]
Див. також [ред.]
Арабська цивілізація [ред.]
Християнське середньовіччя [ред.]
Відродження [ред.]
17 століття [ред.]
18 століття [ред.]
19 століття [ред.]
- Пуасон
- Коші
- Фур'є
- Абель
- Софус Лі
- Бойяі
- Больцано
- Гаус
- Якобі
- Діріхле
- Ріман
- Гільберт
- Кронекер
- Веєрштрас
- Кантор
- Мебіус
- Галуа
- Жордан
- Келі
- Сільвестр
- Вільям Ровен Гамільтон
- Дедекінд
- Вебер
- Анрі Пуанкаре
- Клейн
- Марков
- Буняковський
- Лобачевський
- Ляпунов
- Остроградський
20 століття [ред.]
- Гедель
- Ніколя Бурбакі
- Колмогоров
- Стєклов
- Банах
- Лузін
- Арнольд
- Боголюбов
- Адамар
- Александров
- Ахієзер
- Бернштейн
- Вінер
- Глушков
- Ердьош
Історики математики [ред.]
Література [ред.]
- Даан-Дальмедико А., Пейффер Ж. Пути и лабиринты. Очерки по истории математики: Пер. с франц.—М.:"Мир", 1986. 432 с., ил.
- Стройк Д. Я. Краткий очерк истории математики. Пер. с немец.—М.:"Наука", 1984. 283 с., ил.
Див. також [ред.]
- Сад Архімеда (музей математики), Флоренція
