Намбу Йоїтіро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Намбу Йоїтіро
南部 阳 一郎
YoichiroNambu.jpg
Народився 18 січня 1921(1921-01-18) (93 роки)
Токіо, Японія
Громадянство Японія, США
Галузь наукових інтересів фізика
Заклад Токійський університет
Осакський університет
Чиказький університет
Alma mater Токійський університет
Відомий завдяки: автор ідеї спонтанного порушення симетрії, один з основоположників квантової хромодинаміки
Нагороди 20px Національна наукова медаль США (1982)
Wolf prize icon.png Премія Вольфа 1994
Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (2008)
Nobel prize medal.svg

Намбу Йоїтіро ( англ. Yoichiro Nambu, яп. 南部 阳 一郎, 18 січня 1921) — японський та американський фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії з фізики 2008 року за відкриття механізму спонтанного порушення симетрії в субатомній фізиці.[1] Є членом Національної академії наук США (1973), Американської академії мистецтв і наук.

Біографія[ред.ред. код]

Намбу народився в Токіо, в 1942 закінчив Токійський університет, де працював у період 1945-1949. З 1949 по 1971 обіймав посаду професора Осакського університету, а з 1971 — в Інституті ядерних досліджень імені Е. Фермі Чиказького університету.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Наукові праці Намбу присвячені питанням квантової електродинаміки, фізики елементарних частинок, квантової теорії поля, теорії розсіювання, статистики кристалів, теорії надпровідності. У 1951 незалежно від інших учених він запропонував ідею асоціативного народження дивних частинок. У 1957 він передбачив існування векторного омега-мезона і отримав співвідношення, зване «кросинг-симетрією». У 1960 їм була висунута ідея спонтанного порушення симетрії, а також гіпотеза часткового збереження слабкого аксіального струму адронів. Через рік Намбу доклав концепцію спарювання до задачі визначення спектру мас елементарних частинок. У 1964 він дав загальне математичне доказ теореми Голдстоуна, а також ввів у фізику нове квантове число, яке отримало назву «колір». Наступного року разом з М. Ханом йому вдалося створити схему сильних взаємодій, засновану на трьох триплетів кварків з цілочисельними зарядами (так звана модель Хана — Намбу). На основі цієї моделі Намбу ввів колірне взаємодія, тим самим заклавши основи квантової хромодинаміки.

Нагороди та премії[ред.ред. код]

Роботи[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]