Сен-Жерменський мирний договір 1919
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сен-Жерменський мирний договір — мирова угода, один із договорів Версальської системи післявоєнного влаштування у Європі, укладений 10 вересня 1919 року у місті Сен-Жермен-ан-Ле поблизу Парижу між так званими головними союзними державами (США, Британською імперією, Францією, Італією, Японією), державами, що утворилися на руїнах Австро-Угорщини (Австрія, Чехословаччина), державами, до складу яких перейшли частини території Австро-Угорщини (Польща, Румунія, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців), а також іншими учасниками Першої світової війни (Бельгія, Греція, Китай, Португалія, Куба, Нікарагуа, Панама, Сіам).
Делегацію Австрійської Республіки на переговорах очолював державний канцлер Карл Реннер.
Договір став документом, який підсумовував результати Першої світової війни для Австрії як частини колишньої Австро-Угорської імперії (для іншої частини - Угорщини - цю ж роль відіграв Тріанонський договір).
Сен-Жерменський договір констатував розпад Австро-Угорської імперії, що відбувся після капітуляції Австро-Угорщини 27 жовтня 1918 року на ряд самостійних держав — Австрію (з 12 листопада 1918 року — Австрійська Республіка), Угорщину, Чехословаччину, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців (з жовтня 1929 року — Югославія), Західно-Українську Народну Республіку.
Згідно з договором здійснено територіальні зміни:
- колишні провінції імперії Богемія, Моравія і Сілезія переходили до Чехословаччини (1939 року частина Тешинського району Сілезії тимчасово відійшла до Польщі);
- Бургенланд переходив від Угорщини до Австрії (1921 року частину цієї території з містом Шопрон (Еденбург) повернуто Угорщині);
- Італія отримала південну частину Тиролю;
- Ігноруючи рішучу вимогу Буковинського народного віча у Чернівцях 3 листопада 1918 року про приєднання української частини Буковини до складу єдиної Української держави, її передали Румунії;
- Було проігноровано також рішення Собору Русинів у Хусті 21 січня 1919 року про приєднання цього краю до УНР, і Карпатську Україну включили до складу Чехословаччини. Це викликало рішучі протести урядів ЗУНР, УНР та УСРР. Статті 10-13 договору визначали автономний статус Закарпаття у складі Чехословаччини (див. Підкарпатська Русь).
Договір гарантував права національних меншин, у тому числі й українців, на території Чехословаччини і Румунії.
За Сен-Жерменським договором:
- Відень визнавав незалежність Югославії, Чехословаччини, а також усі мирні договори з центральними державами, кордони Болгарії, Греції, Польщі, Румунії, Угорщини, Чехословаччини і Югославії;
- Австрія зобов'язувалася виконувати будь-які ухвали держав-переможниць щодо її колишніх володінь, приналежність яких не була визначена у договорі (це стосувалося, у першу чергу, Галичини, яку невдовзі остаточно приєднали до Польщі);
- У погодженні з постановами Версальського мирного договору Сен-Жерменський мирний договір зобов'язував Австрію відмовитись від прав у Марокко, Єгипті, Сіамі та Китаї;
- Австрія визнавала незалежність територій, які раніше входили в Російську імперію, і відміну Берестейського договору, а також право Росії на репарації з Австрії;
- Договір забороняв аншлюс, тобто приєднання Австрії до Німеччини або іншої держави;
- Воєнні статті договору встановлювали чисельність австрійських збройних сил у 30 тисяч чоловік, їй заборонялось мати військово-морський флот і військову авіацію;
- Австрія зобов'язувалась передати переможцям у рахунок репарацій весь торговельний і риболовецький флот;
- Сен-Жерменський мирний договір включав у себе статут Ліги Націй, Міжнародного бюро праці.
Договір створив ряд нових територіальних проблем та посилив незадоволення держав, які зазнали поразки у Першій світовій війні 1914-1918. Підписання договору без участі більшовицької Росії (кваліфікувала договір як реакційний та імперіалістичний) згодом дало можливість комуністичному режиму СРСР приєднатися до антиверсальських акцій нацистської Німеччини і навіть вступити з нею в безпосередню змову проти народів Східної Європи.
Договір припинив чинність після аншлюсу Австрії з нацистською Німеччиною 1938 року.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
