Десна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Десна (ріка))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Десна
Desna River 2.jpg
Десна
Desna.png
50°33′00″ пн. ш. 30°32′00″ сх. д. / 50.55000000002777227336991928° пн. ш. 30.53333333336077970443511731° сх. д. / 50.55000000002777227336991928; 30.53333333336077970443511731
Витік Смоленська височина, болото Голубєв Мох, поблизу с. Юр'єво (Смоленська область)
• координати 54°35′38″ пн. ш. 33°17′55″ сх. д. / 54.59389° пн. ш. 33.29861° сх. д. / 54.59389; 33.29861
Гирло Дніпро
• координати 50°33′03″ пн. ш. 30°32′14″ сх. д. / 50.55083° пн. ш. 30.53722° сх. д. / 50.55083; 30.53722
Басейн басейн Десни[d]
Країни: Росія Росія
Україна Україна
Чернігівська область,
Сумська область,
Київська область
Площа: 88,9  тис. км² км²
Регіон Сумська область
Довжина 1130 км (в Україні 591 км)
Середньорічний стік 360 м³/с
Притоки: праві: Судость, Рогізна, Смяч, Малотечка, Ласка, Головесня, Убідь, Берествиця, Пулка, Бистрик, Стрижень, Білоус, Снов, Мена, Смячка, Убедь, Молохва, Мета;
ліві: Рукав Десенка, Свига, Торкна, Свірж, Івотка, Остер, Болва, Доч, Шостка, Єсмань, Старик, Жорновець, Сейм, Стара Десна, Береза, Вересоч, Деменка, Угор, Вздвиж, Золотинка, Смолянка, Махнія, Старуха
GeoNames 566389
CMNS: Десна на Вікісховищі

Десна́ — річка в Україні (Сумська, Чернігівська, Київська області) та Росії (Смоленська та Брянська області). Ліва притока Дніпра (басейн Чорного моря).

Опис[ред. | ред. код]

Довжина 1130 км (з них в Україні 591 км). Площа басейну 88,9 тис. км² (за водозбірною площею Десна посідає друге місце серед приток Дніпра). Площа водозбору річки Десна на території України становить 33820 км²[1][2]. Долина переважно трапецієподібна, у верхній та середній течії асиметрична — з низьким лівим і високим правим берегом; нижче береги пологі, піщані. Заплава заболочена, багато проток, стариць та озер. Річище звивисте, завширшки до 450 м (пересічна ширина 200 м). Глибина річки 2—4 м (максимальна 17 м). Похил річки 1 м/км.

Живлення переважно снігове, навесні часті повені, вліткумежень) рівень води спадає на 3—4 м. Швидкість течії у межах Київської області дуже висока як для рівнинної річки.

Мінералізація води р. Десна (м. Чернігів) в середньому становить: весняна повінь — 271 мг/дм³; літньо-осіння межень — 351 мг/дм³; зимова межень — 376 мг/дм³[3].

Географія[ред. | ред. код]

Починається Десна на Смоленській височині. Тече переважно на південь/південний захід. Впадає до Дніпра на північній околиці Києва.

Притоки[ред. | ред. код]

На своєму шляху приймає 18 правих та 13 лівих значних приток, серед них найбільші — Судость, Снов, Сейм, Остер.

Інші притоки:

Міста на Десні[ред. | ред. код]

Судноплавство[ред. | ред. код]

Середня глибина Десни у більшій частині її протяжності в Україні — 2—4 м, максимальна — 17 м. Регулярне судноплавство здійснювалося до 1990-х років на 535 км від гирла. З 1990-х регулярне судноплавство занепало, фарватер здебільшого не поглиблюється.

Десна має велике рекреаційне значення, на її берегах розташована велика кількість пансіонатів. У межах України по Десні проходять популярні байдаркові маршрути з великою кількістю зручних стоянок.

Фауна[ред. | ред. код]

У Десні та в її притоках водяться риби понад 35 видів, серед яких карась китайський, судак, головень, жерех (білизна), густера, лящ, вязь, чехоня, верховодка (уклейка), плотва, карась, окунь, короп, щука, вугор, сом, в'юн, йорж, носар, лин, стерлядь. Рибне багатство в останні роки зменшується через масове браконьєрство.

Походження назви[ред. | ред. код]

Гідронім «Десна» доволі поширений на територіях розселення слов'ян. Він виводиться з прасл. *desnъ («правий»); згідно зі словником Б. Грінченка, словом «де́сна» українці називали праву руку ще на початку ХХ сторіччя[4]. Але тривалий час тлумаченню назви річок як «права» заважав факт, що всі вони є не правими (за сучасними правилами географії — за течією), а навпаки, лівими притоками. В. А. Никонов у свому словнику серед інших гіпотез опублікував припущення, що давнину слов'яни іменували притоки не за течією, а проти її. Здогадка надалі була переконливо обґрунтована академіком М. І. Толстим[5]. Академік О. О. Шахматов наводить гідронім «Десна» як доказ просування на північ слов'янських племен антів після їхньої поразки від аварів (обрів).

Відомий краєзнавець О. П. Знойко зазначає: «Десна — антський гідронім, подібно до інших. Неподоланна любов до своєї землі не дозволила антам відступити перед аварами. Жорстока поразка від готів (IV ст.), безперечно, посунула антів на північ. До зустрічі з аварами дожили нащадки колись могутнього народу — плем'я танів — данів (за Шафариком — танва), але й вони, мабуть, подалися на північ. Тому з VI століття згадок про перебування антів на Дніпрі немає. Хроніка Менандра (568—582 рр.), де йдеться про разгром антів у бою з аварами й жахливі наслідки цієї поразки, пояснює, чому в сучасних хронологіях 568 рік згадується як дата розселення слов'ян на захід. Академік О. О. Шахматов писав, що в цей час анти зайняли північну частину території Подолії, Волині й Київщини. Саме на Київщині, треба думати, й відбувся остаточний розгром антів аварами».

Десна дала свою назву українській етнічній землі — Подесінню.

Десна в творах мистецтва[ред. | ред. код]

Річка оспівана в повісті Олександра Довженка «Зачарована Десна» та однойменному фільмі режисера Юлії Солнцевої, романі Володимира Ворони «Одвічний Дух Десни».

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році / Міністерство екології та природних ресурсів України. — К., 2000
  2. Зуб Л. М. Малі річки України: характеристика, сучасний стан, шляхи збереження
  3. Горєв Л. М., Пелешенко В. І., Хільчевський В. К. Гідрохімія України. К.: Вища школа, 1995. — 307 с. ISBN 5-11-004522-4
  4. Десна // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Е. М. Поспелов. Топонимический словарь Московской области. — М. : Инфомационно-издательский дом «Профиздат», 2000. — С. 81-82.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]