Зімцерла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зімцерла — богиня світанку, весни[1][2], квітів[3], ранкової зорі, початку дня, дружина бога Погоди. Яснолика молода жінка, своєю спокійністю вселяє людям впевненість у завтрашньому дні. Зімцерла вміє ладити зі своїм чоловіком, настрій якого весь час змінюється. Більшість днів у році ранкова богиня так вміло пестить свого чоловіка, що на Погоду гріх скаржитись. Вмивається Зімцерла ранковою росою, і якщо дівчата не лінуються, встають рано, росою вмиваються — будуть такими гарними, як і вона. У Києві до введення християнства був храм богині Зімцерли[джерело?].

Є версія, що Зімцерла — це вигадана богиня. Ця назва з'явилася після російського перекладу книги «Слов'янське царство» історика із Далмації Мавро Орбіні (1601 рік), яка цитувала сюжет з «Повісті минулих літ» про пантеон князя Володимира. У ній Орбіні згадував Симаргла (Simaergl). У 1722 році на Московщині вийшов переклад цього твору під назвою «Книга историография початия имени, славы и разширения народа славянского». У ньому перекладач замість Симаргл написав Зімцерла. А трохи пізніше в книзі Михайла Попова «Описание древнего славянского баснословия...» на підставі цього перекладу Зімцерла згадується вже як окрема богиня, хоча про неї були відсутні будь-які відомості.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://youryoga.org/article/dictionary/rus-bogi.htm?show=28 Зимстерла
  2. http://dic.academic.ru/dic.nsf/dic_synonims/51659/зимцерла Словари и энциклопедии на Академике
  3. http://pagan.ru/slowar/z/zimcerla10.php Архівовано 7 квітень 2014 у Wayback Machine. Зимстерла
  4. Андреев, Александр Игнатьевич (1946). Ломоносов: сборник статей и материалов (ru). Изд-во Академии наук СССР.