Хорс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Хорс — божество давньоруського язичницького пантеону. Його ідол стояв у Києві біля палацу князя Володимира.

Літописи про Хорса[ред.ред. код]

У «Повісті врем'яних літ» у списку серед 6 богів, яким Володимир велів встановити ідолів.

Хорса згадують серед головних божеств: «…Трояна, Хорса, Велеса, Перуна на боги обратіша», «вірують в Перуна і в Хорса…», «Слово о тім, яко погани суще язици кланялися ідолам, мнящі боги многі, Перуна і Хорса». Хорс часто фігурує поряд з Перуном. Вони обидва вважались небесними божествами.

Хорс згадується в апокрифі «Ходження Богородиці по муках», «Слові Христолюбця», у «Бесіді трьох святителів», «Легенді про доньку Шана» подніпровських болгар.

У «Повісті минулих літ» розповідається, що зображення Хорса стояло в Києві на пагорбі в числі найголовніших богів. А автор «Слова о полку Ігоревім» пише, що Всеслав Полоцький, перетворившись у вовка, перебігав дорогу великому Хорсові. «Всеслав князь людем судяше, князем гради рядяше, а сам в ніч вовком рыскаше; з Києва дорискаше до кур Тмутороканя, великому Хорсови вовком путь прерыскаше». Культ Хорса був настільки популярним, що не згас з появою християнства. В апокрифічному пам'ятнику «Ходіння Богородиці по муках» записано: «Хорса, Велеса, Перуна на боги звернула».

Бог сонця чи місяця[ред.ред. код]

Думки дослідників про роль Хорса суперечливі й неодностайні.

Збіг йо­го імені з іранськими xvar («ореол»), xor, xores, xorsid, xurset («променисте сонце») та індійськими hara, haras («вогонь») змушує вважати, що божество запозичене в іранських народів.

На підставі згадки Хорса в «Слові о пол­ку Ігоревім» в історії про князя-перевертня Всеслава більшість дослідників переконані, що Хорс є солярним божеством.

Однак А. Брюкнер та В. Пізані вбачали у фрагменті алюзію до місяця. Вітторе Пізані, нагадавши про міфологічний зв'язок вовкулацтва з місяцем, припустив, що в цьому фрагменті йдеться про рух Хорса зі сходу на захід уночі — в час, коли Всеслав пробігав із півночі на південь і назад. Александр Брюкнер припустив мож­ливість походження імені «Хорс» від праслов'ян­ського кореня *krsь, наявного в поль­ському слові wycharsły («виснажений»). Це могло пояснити алюзію до місяця, який регулярно «худне».

Таким чином Хорс уособлює місяць і виступає парою сонцю в обра­зі Дажбога. Отже він таки сяяв, але лише місячним світлом.[1]

Підтримує лунарність божества також російській релігієзнавець А. Бєсков. Він порівнює цю пару з божественними близнюками-протилежностями Ашвінами.[2]

На додаток місячне божество-чоловік узгоджується з припущенням Е. Гаспаріні та Лева Фробеніуса, що слов'янський світ, на відміну від Західної Європи, належить до євроазіатської зони, що характеризувалася культом міся­ця як символу чоловічої статевої сили.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ґейштор Александр. Слов'янська міфологія / Пер. з польськ. — К. : ТОВ «Видавництво „Кліо“», 2014. — С. 172-175. — ISBN 978-617-7023-22-6.
  2. Бесков Андрей. Восточнославянское язычество: Религиоведческий анализ. — Saarbrücken: LAP LAMBERT Academic Publishing, 2010. С. 77-161.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.