Відьмак (фольклор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Відьма́к[1] (також відьма́р, відьма́н, відьма́ч,[2] відьмун[3]) — персонаж слов'янської міфології,[4] чаклун.

Існує два протилежних повір'я про відьмака. За першою версією, він діє заодно з відьмами[3] та є начальником у певній окрузі над ними[5] — себто є просто відьмою-чоловіком. За другою, він навпаки захищає людей від чар відьом та заложних мерців, з якими б'ється на кладовищах,[5] лікує людей та тварин.[3]

Вважалося, що відьмак за допомогою чарів здатен за бажанням обертатись на метелика, коня, вовка чи іншу тварину.[3]

За повір'ям, відьмак, як і решта чаклунів, буває вродженим або навченим. У вродженого відьмака може не бути бороди, вусів, але наявний маленький хвостик[3], а віддзеркалення в зіницях догори дриґом[4]. Навчений відьмак нічим не відрізняється від нормальної людини.

Перед смертю відьмак повинен передати свої знання іншій людині[5]. Коли він помирає, настає посуха або йдуть нескінченні дощі[3]. За одним повір'ям, після смерті відьмака слід відрубати йому голову, покласти його обличчям униз і забити в рота кілок[3]. До відьмацької могили кладуть шматок осики[4], цвяхи, папір, тирсу. Біля могили тричі розсипають мак[3]. Люди вірили, що померлий відьмак лише тоді не перетвориться в упиря[3]. За іншим повір'ям, відьмак і після смерті охороняє село, не пускаючи в нього мерців[3].

У популярній культурі[ред. | ред. код]

У циклі фентезійних романів та оповідань «Відьмак» польського письменника Анджея Сапковського відьмаки — це найманці-мутанти з надприродними здібностями, які володіють магією та захищають людей від чудовиськ та інших темних сил.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Верховод, О. В. Демономен «відьма» в українських східнослобожанських говірках. — Лінгвістика. — 2011. — № 3 (24), Ч. 1. — С. 53—54.
  • Зеленин, Д. К. Восточнославянская этнография. — М. : Наука, 1991. — С. 421—423.
  • Королёв, Кирилл. Ведьмак // Энциклопедия сверхъестественных существ. — Эксмо, 2006. — 720 с. — 5000 екз. — ISBN 5-699-10432-1.
  • Максимов, С. В. Ведьма // Нечистая, неведомая и крестная сила. — СПб., 1903.
  • Ведьмак // Словарь русских народных говоров. — Л. : Наука, 1969. — Вип. 4. — С. 94.
  • Ведьмак / В. В. Слащёв // Славянская мифология : энциклопедический словарь / подгот. сотрудниками Ин-та славяноведения и балканистики РАН; науч. ред. В. Я. Петрухин, Т. А. Агапкина, Л. Н. Виноградова, С. М. Толстая. — М. : Эллис Лак, 1995. — С. 73—74. — 416 с. — ISBN 5-7195-0057-X.
  • Ведьмак / Ф. С. Капица // Славянские традиционные верования, праздники и ритуалы : справочник. — М. : Флинта : Наука, 2000. — С. 19—20.