Хухи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ху́хи — лісові духи в слов'янській міфології. В уяві слов'янських народів добрі духи, що за своїм зовнішнім виглядом схожі на маленьких пухнастих звіряток.

Місця проживання і звички[ред. | ред. код]

Свої маленькі будинки-нори хухи, вважали слов'яни, влаштовують між корінням лісових дерев. Зимою, як і більшість тварин, хухи впадають у сплячку і сплять аж до весни. Весною, тільки-но сходять зимові сніги ці лісові духи прокидаються, в цей період у лісі можна почути стукіт, писк, муркотіння і навіть звуки схожі на хрюкіт — це означає, що хухи покидають свої «барлоги», «зимівники» і починають знову жити вільним і безтурботним життям.

Хухи мають здібність змінювати забарвлення свого хутра в залежності від того місця, де вони перебувають. Якщо вони перебувають серед трави, їхнє хутро стає зеленим, а серед осіннього листя, піску, чи старої хвої - жовтим, серед весняних кущів глоду - рожевим, біля вересу - бузковим, на снігу - білим, а у воді - прозорим.

Хухи рідко спілкуються з людьми, але коли спілкуються то стають для людей невидимими. А побачити їх можуть тільки люди з добрим серцем і світлою душею, люди, що ніколи й нікого не ображають. Хоча дехто вважає хухів мстивими і злими духами, які можуть і шкодити людині, проте існує багато історій про те, що ці духи часто допомагають мандрівникам, котрі заблукали у лісі, знайти правильну дорогу. Крім цього вони нерідко попереджують людей про небезпеку, що чатує на мандрівників у лісі.[1]

Подібні образи в інших культурах[ред. | ред. код]

Дечим хухи нагадують міфічних істот аба́тва у племен зулусів. Хоча абатва частіше уявляються, як маленькі люди, що полюють на мурах, проте є декілька рис, що об'єднують їх з хухами. А саме невисокий зріст, будинки вони будують не серед коріння дерев, а в термітниках, а ховаються вони в лісах, але їх теж можуть бачити не всі люди — тільки діти, вагітні жінки і чаклуни. Для всіх інших людей зустріч з ними не завжди закінчується добре. Близькі до хух і шотландські фейрі — гі́ліду, що допомагають людям і які носять одяг з листя і моху, щоб ховатись серед дерев.

Хухи в культурі[ред. | ред. код]

Існує відома казка українського письменника Василя Королів-Старого, що має назву — «Хуха-Моховинка»[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Киреевский И.Р. Мифы древних славян. / ООО Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга». Харьков Белгород, 2009, 240 с.
  2. Василь Королів-Старий. «Хуха-Моховинка»