Лісовий масив (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лісовий масив)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адміністративно-територіальний поділ Києва
Лісовий масив
Київ
Лісовий масив

Волгоградська площа
Загальна інформація
50°28′39″ пн. ш. 30°37′53″ сх. д. / 50.47750° пн. ш. 30.63139° сх. д. / 50.47750; 30.63139Координати: 50°28′39″ пн. ш. 30°37′53″ сх. д. / 50.47750° пн. ш. 30.63139° сх. д. / 50.47750; 30.63139
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Район Деснянський
Адмінодиниця Київ
Головні вулиці вул. Кіото, вул. Шолом-Алейхема, просп. Лісовий
Заклади освіти
та культури
КНТЕУ, КММК
Парки Парк «Кіото»
Транспорт
Метрополітен Kiev Metro First Line logo.svg «Лісова»
Kiev Metro First Line logo.svg «Чернігівська»
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Карта
Лісовий масив. Карта розташування: Київ
Лісовий масив
Лісовий масив
Лісовий масив (Київ)
Лісовий масив у Вікісховищі?

Лісови́й маси́в  — житловий масив, розташований у Деснянському районі міста Києва. Забудований у період з 1965 по 1973 рік. Автори проекту — архітектори Петро Петрушенко і Самуїл Покришевський. Первісна назва — масив Водопарк. Сучасна назва з 1973 року[1][2], від місцеположення серед Биківнянського лісу.

Масив розділений бульварами і магістралями на дев'ять мікрорайонів. Кожен мікрорайон забудований 5-, 9- і 16-поверховими житловими будинками. В громадських центрах мікрорайону розташовані школи, дитячі дошкільні і культурно-побутові заклади. Відкритий кінотеатр «Кіото» на 1100 місць. Головні магістралі — вулиця Кіото, вулиця Шолом-Алейхема і Лісовий проспект. Загальна житлова площа масиву — 960 тис. м².

Адміністративно-територіальне підпорядкування[ред. | ред. код]

З 1965 року житловий масив Лісовий належав до Дарницького району, з території якого в 1969 році було виділено Дніпровський район.

30 грудня 1987 року відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР зі складу Дніпровського району міста було виділено Ватутінський район, названий на честь генерала Миколи Ватутіна. До складу нового району відійшли Лісовий масив, селища Биківня і Куликове, Дарницька промзона, новий житловий масив Вигурівщина-Троєщина, планова потужність якого становила 300 тисяч мешканців. Крім того до складу району було включено село Троєщина.

Під час адміністративно-територіальної реформи в місті 2001 року територія району залишилася без змін, проте, його було перейменовано на Деснянський.

Історія[ред. | ред. код]

Проектування забудови дніпровського лівобережжя в районі Києва почалось в 1929 році після передачі дачного поселення Дарниця, як території, що належала Чернігівській губернії, під юрисдикцію Київського міськвиконкому.

У 1945 році державними архітектурними майстернями, що потім стали науково-дослідним інститутом «Київпроект», під проводом керівника майстерні № 5 Мефодія Дьоміна, була розроблена «Генеральна схема планування Дарницького району м. Києва», за якою територія колишнього артилерійського полігону мала стати зоною масової жилої забудови під проектною назвою масив Північно-Броварського шосе. Проектування забудови дніпровського лівобережжя в районі Києва почалось в 1929 році після передачі дачного поселення Дарниця, як території, що належала Чернігівської губернії, під юрисдикцією Київського міськвиконкому.

На півночі та сході Лісовий масив обмежується лісом; на заході межею слугує Братиславська вулиця; на півдні — Броварський проспект.

Архітектура[ред. | ред. код]

Основна забудова на житловому масиві Лісовий здійснювалась у 19651973 роках. Житловими вулицями Мілютенка, Шолом-Алейхема і Академіка Курчатова масив поділений на 8 прямокутних мікрорайонів; дев'ятий, обмежений Лісовим проспектом, вулицями Маршала Жукова і Космонавта Волкова має криволінійний обрис. Мікрорайони забудовані типовими житловими 5- і 9-поверховими будинками серії 1КГ-480, 1-464А, 1У-483 і 16-поверховими будинками з вібропрокатних панелей. Загальна житлова площа масиву — 960 тисяч м². Орієнтація будівель забезпечує нормативну інсоляцію житлових приміщень. Для планування мікрорайонів характерні великі озеленені двори з спортивними та ігровими майданчиками.

Мережа культурно-побутового обслуговування організована за триступінчастою схемою, переважно в окремих кооперованих будівлях. Заклади повсякденного обслуговування групуються у зоні, де проживає 2-2,5 тисяч чоловік. До їхнього складу включені дитячі садки-ясла і вбудовані, а також окремі будівлі магазинів з продажу товарів першої необхідності. У кожному мікрорайоні передбачений господарчий блок.

Підприємства другого ступеня обслуговують 10-12 тисяч чоловік і зосереджені в громадському центрі мікрорайону. Ці кооперовані 2-3-поверхові будівлі з гастрономом, їдальнею, промтоварним магазином або побутовими закладами. Підприємства періодичного використання містяться в основному, у громадському центрі житлового району на вулиці Мілютенка.

Освіта[ред. | ред. код]

На території масиву розташовані:

Культура і мистецтво[ред. | ред. код]

Транспорт[ред. | ред. код]

Лісовий масив обслуговує станція метро «Лісова», від якої по району ходять автобуси, тролейбуси та маршрутні таксі. Також відносно досяжною до мешканців масиву є станція метро «Чернігівська».

Вздовж масиву проходить відрізок важливої транспортної магістралі міста — Малої Окружної дороги.

Відомі мешканці масиву[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 31 жовтня 1973 року № 1770 «Про перейменування житлових масивів в м. Києві» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 1193, арк. 552. Архівовано з першоджерела 22 квітня 2016.
  2. За текстом рішення 1973 року про перейменування — жилий масив «Лісний».

Джерела[ред. | ред. код]

  • Вакулишин С., Василенко Л. Деснянський район: Із глибини століть — у сьогодення. — Довідково-інформаційне видання. — Київ, 2006. — 244 с.
  • Шулькевич М. М., Дмитренко Т. Д. Киев: Архитектурно-исторический очерк. — 6-е изд., перераб. и доп. — Киев : Будівельник, 1982. — 448 с.(рос.)
  • Ватутінський район м. Києва. — Буклет. — Київ, 1995. — 12 с.
  • Лісовий масив. — Інформаційно-довідкове видання. — Київ, 1999. — 49 с.
  • Київ: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : Гол. ред. Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.