Миколай Потоцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Миколай Потоцький
пол. Mikołaj Potocki
Mikołaj Potocki.PNG
Миколай Потоцький — «Ведмежа лапа».
Інші імена Микола Потоцький
Народився бл.1593
Помер 20 листопада 1651(1651-11-20)
Хмільник[1]
Поховання домініканський костел (Єзупіль)
Підданство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Національність поляк
Діяльність військовий, державний діяч
Відомий «Ведмежа лапа»
(«Niedźwiedzia Łapa»)
Alma mater Замойська академія
Посада Брацлавські воєводи, Великий гетьман коронний, Краківські каштеляни і Польний гетьман коронний
Звання каштелян краківський, великий коронний гетьман
Батько Якуб Потоцький
Матір Ядвіґа (Ельжбета)[2] з Прусіновських
Рід Потоцькі
Дружина Зофiя з Фірлеїв[3], Ельжбета з Казановських
Діти Пйотр, Стефан, Миколай, Маріанна, Вікторія, Генрик, Домінік
POL COA Pilawa.svg

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Мико́лай з Потоку Пото́цький (пол. Mikołaj Potocki; бл. 1593 — 20 листопада 1651) — польський магнат, військовий та державний діяч. Польний гетьман коронний (16371646), Великий гетьман коронний (16461651). Мав прізвисько «Ведмежа лапа» («Niedźwiedzia Łapa»). Відомий жорстоким придушенням селянсько-козацьких повстань в Україні. Любив «упитись» горілкою.[4]

Біографія[ред.ред. код]

Колишній домініканський костел, Єзупіль

Походив з магнатського роду Потоцьких, син Якуба Потоцького — власника (дідича) частини Золотого Потоку, Єзуполя (тому в деяких документах підписувався Миколай на Єзуполі Потоцький).[5] Правдоподібно, у 16041609 роки навчався у Замойській Академії (разом з Томашем Замойським, Миколаєм Остроругом, також навчався верхової їзди[6]).

1611 року брав участь у боях під Смоленськом. Під час Цецорської битви 1620 року як ротмістр потрапив у татарський полон, але незабаром був звільнений після виплати 40000 талерів (посередником був князь Збаразький[7]). Після повернення з неволі взяв участь в серії військових кампаній, зокрема, проти козаків. З титулом «воєводич брацлавський» був призначений королем одним з комісарів для укладення Куруківської угоди у 1625 році.[8]

На рубежі 1626/1627 рр., після від'їзду гетьмана Станіслава Конецпольського на вальний сейм, діє як полковник у боях проти армії шведів у Померанії. У 1633 р. призначений як староста генеральний Поділля, разом із Яремою Вишневецьким і Станіславом Конецпольським розбив турецьку армію біля Панівців на чолі з Абазею-пашею.

Керував придушенням козацьких повстань в Україні, що їх очолювали Павло Павлюк у Кумейківськії битві, Карпо Скидан, Дмитро Гуня, Яків Острянин.

Польський історик Шимон Окольський супроводжував його в каральних (відзначився особливо жорстокими розправами над повстанцями)[9] експедиціях 1637 р. і 1638 р. (описав у творах, склав дуже важливий матеріал для історії цього періоду).

1643 р. захворів; після відвідин та молитв в домініканському монастирі в Підкамені одужав[10]. Ґійом Левассер де Боплан взимку 1646—1647 років брав участь у незвично важкій та невдалій «виправі» М. Потоцького проти татар на «Мурафському шляху».[11]

В 1648 році був винен, якийсь час не сплачував львівському купцю Філіппу Дуччі 6180 злотих.[12]

Під час Хмельниччини керував урядовими військами Речі Посполитої; був розгромлений у Корсунській битві 1648 року. Разом з польним коронним гетьманом Марціном Калиновським потрапив у полон, виданий Богданом Хмельницьким кримському ханові. Після двох років визволений за великий викуп, щоб помститися за загибель сина Стефана і його війська у Корсунській битві, наказав зруйнувати м. Корсунь.[13] Командував шляхетськими військами Речі Посполитої у Берестецькій битві 1651 року. Брав участь у підписанні Білоцерківського договору 28 вересня 1651 р. Став обозом в околицях Білополя коло Бердичева, 22 жовтня передав повноваження через хворобу (ревматизм[14]).

Помер 20 листопада 1651 в Хмільнику (дані Станіслава Осьвенціма; за Чоловським — у Летичеві[15]), або в Ловічу (малоймовірно, дані з листа Л. Фантоне кардиналу В. Орсіні). Був похований у домініканському костелі Єзуполя (виконував роль родової усипальниці батька Якуба Потоцького, його нащадків).[14]

Посади[ред.ред. код]

Був воєводою брацлавським, писарем польним коронним (1636). У 16371646 Польний гетьман коронний, у 16461651 — Великий гетьман коронний. У 1642 староста остерський, в 1643 р. — староста черкаський (передав зятю А. Казановському), пізніше (з березня 1646) — староста барський, каштелян краківський. Був старостою любельським (після Берестецької битви), летичівським, кам'янецьким[16] (передав сину Пйотру), остерським, ніжинським (передав сину Стефану[14]), белзьким.[17]

Власність[ред.ред. код]

Золотий Потік (частина), Єзупіль, Тисмениця, Богородчани, «ключ Браїлівський» з Потоком і Станіславчиком на Поділлі.[14]

Меценат[ред.ред. код]

Фундатор римо-католицької парафії (1630),[18] костелу і кляштору домініканців (разом з першою дружиною Зофією) в Тисмениці (1631), 1641 року додав їм (з другою дружиною Ельжбетою) 10000 злотих, 1638-го — виділив десятину з доходів Летичівського староства для домініканців в Летичеві. 1643 року допоміг зятю Адаму Казановському при фундації костелу і кляштору домініканців в Черкасах.[14]

Сім'я[ред.ред. код]

Перша дружина — Зофія з Фірлеїв, внучка Яна Фірлея, донька Пйотра (†1619). Діти:

  • Пйотр
  • Стефан
  • Миколай
  • Маріанна
  • Вікторія.

Друга — Ельжбєта Казановська, донька Марціна. Діти:

  • Якуб
  • Домінік
  • Йоанна.

У кінематографі[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чоловський писав Летичів
  2. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — t. 3. — S. 688
  3. Firlejowie (пол.)
  4. Radom // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1888. — T. IX : Poźajście — Ruksze. (пол.) — S. 405. (пол.)
  5. Акти ґродські і земські… — Lwów, 1931. — Т. 24. — 586 s. — S. 296, 517. лат. {{{1}}} (пол.)
  6. Majewski W. Potocki Mikołaj h. Pilawa (zm. 1572) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 105. (пол.)
  7. Czołowski A. Z przeszłości Jezupola i okolicy… — S. 77.
  8. Щоденник походу проти запорізьких козаків // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 398—399. — ISBN 5-319-01072-9.
  9. Український історичний термінологічний словник. Потоцький Микола
  10. Barcz S. Wiadomość o klasztorze WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu. — Lwów, 1858. — 32 s. — S. 9. (пол.)
  11. Buczek K. Beauplan Wilhelm Le Vasseur (†1673) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — T. 1. — S. 385. Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 83-04-03484-0.
  12. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 117—119. (пол.)
  13. Потоцький Микола
  14. а б в г д Majewski W. Potocki Mikołaj h. Pilawa (ok. 1593—1651)… — S. 109.
  15. С. 88.
  16. Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J, Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik, 1998. — S. 132—133. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
  17. Potocki. — S. E2. (лат.)
  18. Tyśmienica, miasto // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.) — S. 722. (пол.)
  19. Трейлер фільму «Гетьман»

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Лукаш Жолкевський
Bratslav voyev COA.jpg Воєвода брацлавський
1636-1646
Bratslav voyev COA.jpg Наступник
Домінік Олександер Казановський


Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.