Очікує на перевірку

Луїджі Піранделло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Піранделло)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луїджі Піранделло
Luigi Pirandello
Луїджі Піранделло в 1934 році
Народився28 червня 1867(1867-06-28)
Джірдженті (Агрідженто), Сицилія
Помер10 грудня 1936(1936-12-10) (69 років)
Рим
·пневмонія
Підданство Королівство Італія
Діяльністьпоет, прозаїк, драматург
Alma materБоннський університет
Мова творівіталійська
Роки активності1893 — 1936
Magnum opusL'Esclusad, The Turnd, Ma non è una cosa seriad, One, No one and One Hundred Thousandd, Six Characters in Search of an Authord, Novels for a yeard, Il fu Mattia Pascald, Clothing The Nakedd і Henry IVd
ЧленствоCompagnia del teatro d'arte di Romad[1]
Конфесіяхристиянство
У шлюбі зMaria Antonietta Portulanod
Діти (3)Fausto Pirandellod і Stefano Pirandellod
Автограф
Премії Нобелівська премія з літератури (1934)
Сайт: pirandelloweb.com
CMNS: Луїджі Піранделло у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Луїджі Піранделло (італ. Luigi Pirandello); (28 червня 1867, Джірдженті (Агрідженто), Сицилія — 10 грудня 1936, Рим) — італійський письменник і драматург. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1934 року «за творчу сміливість та винахідливість у відродженні драматургічного й сценічного мистецтва».

Біографія

[ред. | ред. код]

Батько був власником сірчаного рудника. Закінчив гімназію в Палермо. Навчався у Римському і Боннському університетах. Літературну діяльність розпочав у 1889 році. З 1890 року жив у Римі. В 1891 році захистив дисертацію з романської філології. У 1925–1928 роках Піранделло був головою римського Художнього театру, де як режисер, ставив власні п'єси, а також п'єси сучасних йому італійських авторів (Массімо Бонтемпеллі, Де Стефані, К. Паволіні та ін) і драматургію зарубіжних авторів.

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

У літературу вступив як поет. Видав збірку поезій «Радісний біль» (1889). Перша збірка новел «Любов без кохання» (італ. "Amori senza amore") випустив в 1894 році. Традиції Веризму в збірці «Новели на рік» (1922) поєднуються з прагненням показати внутрішній світ «маленької» людини і його духовний бунт проти безпросвітності життя. Новели ставали пізніше основою деяких п'єс Піранделло.

Головна увага Піранделло спрямована на психологічний аналіз персонажів. Для нього важливі теми непевності всього існуючого та неможливості об'єктивної істини. На думку Піранделло, кожна людина носить «маску», яку, до того ж, постійно змінює, відповідно до обставин та до оточення. Постійний конфлікт між Буттям та Видимістю, який Піранделло помічає в найрізноманітніших ситуаціях, призводить до нігілізму.

У найвідомішому романі Піранделло «Блаженної пам'яті Маттіа Паскаль» (італ. "Il fu Mattia Pascal") 1904) показано протиріччя між соціальною «маскою» та істинним «обличчям» людини, яка живе у сучасному суспільстві. Автор шести романів, включаючи автобіографічний роман «Старі та молоді» (італ. "I vecchi ei giovani"), 1909), роман «Знімається кіно» (італ. "Si gira"), 1915) та інші.

Драматургія

[ред. | ред. код]

Першу п'єсу написав у 1910 році, наступна п'єса називалася «Якщо це не так …» (пізніше названа «Право для інших»), її було написано в 1915 році. Сюжети багатьох п'єс Піранделло засновані на раніше написаних ним новелах. У драматургії Піранделло 1910-х років переважають побутові комедії сицилійським діалектом («Ліола», 1916 та інші). Пізніше вони поступаються місцем виконаним парадоксів філософсько-психологічних драм італійською мовою.

На творчість Піранделло вплинула так звана веристська драматургія. У драмі «Шість персонажів у пошуках автора» (італ. "Sei personaggi in cerca d'autore"), 1921) втілено протиріччя між мистецтвом і життям та представлена соціальна трагедія людей, безсилих проти нав'язаної їм «маски». В іншому аспекті та ж проблема поставлена в драмі «Оголені одягаються» (1923), в якій описана святенницька мораль «порядних» людей. Суб'єктивність моралі і відсутність межі між реальністю і ілюзією стверджується в драмах «Кожен по-своєму» (1924) і «Сьогодні ми імпровізуємо» (1930). Тема бунту проти дійсності і створення ілюзорного світу втілюється в драмах «Генріх IV» (італ. "Enrico IV"), 1922), «Життя, яке я тобі даю» (1924).

Заслуга Піранделло як драматурга полягає у вивільненні італійського театру від потужного впливу з Франції. П'єса «Шість персонажів у пошуках автора» заклала підвалини модерного психологічного театру в Італії.

Новели

[ред. | ред. код]

Піранделло — визнаний майстер психологічної новели. Особливо відомі його 246 новел з циклу «Новели на рік» (італ. “Novelle per un anno”). Цей цикл Піранделло збирався розширити до 365 новел, на кожен день року, проте план залишився нездійсненним. Події в новелах, як правило, розгортаються в рідній для Піранделло Сицилії. Найчастіше описуються окремі епізоди з життя простих людей. Тематично й стилістично Піранделло розвиває реалістичну традицію, закладену італійським письменником Джованні Верга. Головна тема більшості новел — невизначеність людського існування, криза самоусвідомлення.

Романи

[ред. | ред. код]
Сторінка із роману «Uno, nessuno e centomila» («Один, ні одного, сто тисяч» (1926)
  • L'esclusa — 1901
  • Il turno — 1902
  • Il fu Mattia Pascal — 1904
  • Suo marito (Giustino Roncella nato Boggiolo) — 1911
  • I vecchi e i giovani — 1913
  • Quaderni di Serafino Gubbio operatore — 1925 (1916, перший варіант)
  • Uno, nessuno e centomila — 1925

П'єси

[ред. | ред. код]
  • «Лещата» (1910, т-р «Мета-стаз», Рим) — перша п'єса
  • «Право для інших» (1915, т-р «Мандзоні», Мілан)
  • «Ліола» (1916, т-р «Арджентіна», Рим)
  • «Ковпак з бубонцями» (1917, т-р «Націоналі», Рим)
  • «Глечик» (1917, там само)
  • «Насолода з чесноти» (1917, т-р «Каріньяно», Турин)
  • «Шість персонажів у пошуках автора» (1921. Т-р «Балі», Рим),
  • «Генріх IV» (1922, т-р «Мандзоні», трупа Р. Руджері)
  • «Оголені одягаються» (1922, т-р «Квірін», трупа мелати, Рим)
  • «Дурень» (1922)
  • «Це так (якщо вам так здається)» (1917, т-р «Олімпія», Мілан)
  • «Життя, яку я тобі даю» (1923, т-р «Квірін», трупа А. Бореллі)
  • «Нова колонія» (1928, т-р «Арджентіна»)
  • «Лазар», 1929 («Ройял-т-р», м. Хаддерсфілд)
  • «Легенда про підміненого сина», 1934 («Ланд-тіетр», м. Брансвік)
  • «Сьогодні ми імпровізуємо» (1930, т-р «Ней її шаушпільхауз», Кенігсберг)
  • «Як раніше, краще, ніж раніше[it]» (1919, т-р Голдоні, Венеція)
  • «Людина, звір і чеснота»

Збірки поезії

[ред. | ред. код]
  • Mal giocondo, Libreria Internazionale Lauriel, Palermo, 1889
  • Pasqua di Gea, dedicata a Jenny Schulz-Lander, di cui si innamorò a Bonn, con una chiara influenza della poesia di Carducci — Libreria Editrice Galli, Milano, 1891
  • Pier Gudrò, Voghera, Roma, 1894
  • Elegie Renane, il cui modello sono le Elegie Romane di Goethe — Unione Cooperativa Editrice, Roma, 1895
  • Elegie Romane (traduzione da Goethe), Giusti, Livorno, 1896
  • Zampogna, Società Editrice Dante Alighieri, Roma, 1901
  • Scamandro, Tipografia Roma, Roma, 1909
  • Fuori di chiave, Formiggini, Genova, 1912

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
  • Opere, v. 1–6. — Milano, 1956—1960.

Україномовні видання творів Піранделло

[ред. | ред. код]
Бюст Луїджі Піранделло в Палермо

Піранделло українською перекладали Г. Бережна, Л. Танюк, В. Радчук, А. Перепадя, В. Чайковський, О. Поманська, І. Василенко, В. Шиманський, М. Прокопович.

ОПОВІДАННЯ

  • Чорний шаль. Переклав Л. Танюк
  • Шлюбна ніч. Переклав В. Радчук
  • Щасливці. Переклав А. Перепадя
  • Віяло. Переклав А. Перепадя
  • В самісіньке серце. Переклав А. Перепадя
  • Як заведено у порядних людей. Переклав А. Перепадя
  • Дурень. Переклав В. Чайковський
  • Три думки горбатої. Переклала О. Поманська
  • Посвист поїзда. Переклав В. Радчук
  • У тиші. Переклав Л. Танюк
  • Тісний фрак. Переклав А. Перепадя
  • Певні обов'язки. Переклала І. Василенко
  • Хто спокутує? Переклав В. Чайковський
  • Вчора й сьогодні. Переклав В. Чайковський
  • Донна Мімма. Переклав Л. Танюк
  • Канделора. Переклав Л. Танюк
  • У готелі помер… Переклав В. Шиманський
  • П'єси / Оповідання. Перекл. з італ. Мар'яни Прокопович. — Львів: ВНТЛ-Класика, Італійський інститут культури в Україні, 2006.
  • Нікола Франко Баллоні. Піранделло у пошуках українського театру.
  • Nicola Franco Balloni. Pirandello alla ricerca del teatro ucraino.

П'ЄСИ

  • Шестеро персонажів у пошуках автора, Комедія, яку ще треба написати.
  • Генріх IV. Трагедія у трьох діях.
  • Як раніше, краще, ніж раніше. Комедія у трьох діях.

ОПОВІДАННЯ

  • Труна на потім
  • Краплина вина
  • Смерть на плечі
  • Один день
  • Блаженної пам'яті Матіа Паскаль. Роман. П'єси. Перекл. з італ. Мар'яни Прокопович та Галини Бережної. — Харків: Фоліо; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної Академії наук, 2008. — (Серія «Бібліотека світової літеартури»).
  • О. Пахльовська. Піранделло: втеча з хаосу — в хаос.
  • Блаженної Пам'яті Маттіа Паскаль. Роман. Переклад Галини Бережної

П'ЄСИ. Переклад Мар'яни Прокопович

  • Шестеро персонажів у пошуках автора. Комедія, яку ще треба написати
  • Генріх IV. Трагедія у трьох діях
  • Як раніше, краще, ніж раніше. Комедія у трьох діях

В ІНТЕРНЕТІ

  • П'єси

Посвідчення. Комедія на один акт [Архівовано 13 березня 2012 у Wayback Machine.]

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Pirandello Maschere nude vol.1, I Meridiani, Mondadori 1986, ISBN 88-04-24481-X.
  • Pirandello Maschere nude vol.2, I Meridiani, Mondadori 1993, ISBN 88-04-33278-6.
  • Pirandello Maschere nude vol.3, I Meridiani, Mondadori 2004, ISBN 88-04-52375-1.
  • Antonio Sichera, «Ecce Homo!» Nomi, cifre e figure di Pirandello, Casa Editrice Leo S. Olschki, Firenze, 2005, ISBN 88-222-5472-4.
  • Ferdinando Taviani (a cura di) Pirandello Saggi e interventi, I Meridiani Mondadori, Maggio 2006.
  • Thomas Klinkert und Michael Rössner (Hg.): Zentrum und Peripherie: Pirandello zwischen Sizilien, Italien und Europa. Erich Schmidt Verlag, Berlin 2006, ISBN 978-3-503-07979-7
  • Pirandello Maschere nude Opere teatrali in dialetto vol.4, I Meridiani, Mondadori 2007.
  • Gino Ruozzi (a cura di) Luigi Pirandello — Aforismi, Pillole Bur, Gennaio 2007.
  • Fabrizio Tinaglia, Leonardo Da Vinci, Luigi Pirandello e i filosofi della storia.Ricerche inedite e storia della filosofia. Milano 2008, Lampi di stampa, ISBN 88-488-0715-1.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Teatro di Torino — 1925.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ BeWeB

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луїджі_Піранделло&oldid=39891787