Боббі Фішер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Роберт Фішер)
Перейти до: навігація, пошук
Роберт Фішер
Bobby Fischer 1960 in Leipzig in color.jpg
Народився 9 березня 1943(1943-03-09)
США Чикаго, США
Помер 17 січня 2008(2008-01-17) (64 роки)
Ісландія Рейк'явік, Ісландія
від ниркової недостатності
Громадянство Ісландія і США
Ім'я при народженні Роберт Джеймс Фішер
Діяльність Шахіст
Відомий Шахіст
Одинадцятий чемпіон світу з шахів
Alma mater школа Эразма
Титул Чемпіон світу з шахів
Гросмейстер

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Роберт Джеймс «Боббі» Фішер (англ. Robert James «Bobby» Fischer; 9 березня 1943, Чикаго — 17 січня 2008, Рейк'явік) — видатний американський шахіст, одинадцятий чемпіон світу з шахів (1972—1975). Єдиний представник Заходу, який перервав гегемонію радянських шахістів у період після Другої світової війни, зумівши стати чемпіоном світу. 8-разовий чемпіон США.

Біографія[ред.ред. код]

Походження[ред.ред. код]

Роберт Джеймс Фішер народився в Чикаго, штат Іллінойс, США. Біографія батьків Роберта Фішера безпосередньо пов'язана з Росією. Його мати закінчила Перший Московський медінститут, а батько був німецьким біофізиком, який утік від Гітлера до СРСР, тому що був антифашистом. Його мати Реґіна Вендер працювала шкільним учителем, а потім дипломованою медсестрою та лікарем. У свідоцтві про народження Фішера було вказано, що його батьком був німецький біофізик Ганс-Ґердгальд Фішер. Деякі джерела[1] вказують, що його біологічним батьком був угорський фізик Пал Неменьї (Pál Neményi).

Пал Неменьї як батько Фішера[ред.ред. код]

2002 року Пітер Ніколас і Кліа Бенсон з газети The Philadelphia Inquirer у своєму розслідуванні вперше оприлюднили джерела, в яких йдеться про те, що біологічним батьком Фішера був угорський єврей[en] Пал Неменьї[en], фізик і експерт із механіки рідини та прикладної механіки[2][3][4]. Упродовж 1950-х років ФБР досліджувало Регіну і коло її знайомих на предмет симпатій до комунізму, а також її попереднє життя в Москві[5]. Файли ФБР визначають Пола Неменьї як біологічного батька Боббі Фішера, показуючи, що Ганс-Герхард Фішер ніколи не бував у Сполучених Штатах, оскільки посадовці імміграційних служб США відмовляли йому через його ймовірну симпатію до комунізму[3][6][7]. Ці джерела не лише повідомляють, що Регіна і Неменьї мали стосунки в 1942 році, але й те, що Неменьї щомісяця платив Регіні аліменти, а також платив за навчання Боббі до своєї смерті в 1952 році[8]. Неменьї подавав скарги в соціальні служби, заявляючи, що був стурбований тим як Регіна виховує Боббі, і навіть принаймні одного разу розплакався[3]. Згодом Боббі розповідав угорському шахісту Зіта Райчані, що Пал Неменьї іноді з'являвся в їхній бруклінській квартирі й водив його на прогулянки[2]. Коли Пал Неменьї помер в 1952 році Регіна Фішер написала листа його першому синові Пітеру, в якому питала, чи Пал у своєму заповіті не залишив гроші для Боббі:[3]

« Боббі був хворий 2 дні на лихоманку й біль у горлі і, само собою, йому потрібен був лікар. Я не думаю, що Пал хотів залишити Боббі в такому становищі. Будь ласка повідомте якомога швидше, чи не залишив Пал чогось для Боббі.
Оригінальний текст (англ.)

Bobby was sick 2 days with fever and sore throat and of course a doctor or medicine was out of the question. I don't think Paul would have wanted to leave Bobby this way and would ask you most urgently to let me know if Paul left anything for Bobby.

 »

Одного разу Регіна розповіла працівнику соціальної служби, що востаннє бачила Ганса-Герхардта Фішера в 1939 році, за чотири роки до народження Боббі. Іншого разу вона сказала тому самому працівнику, що їздила до Мексики в червні 1942 року, щоб побачити ганса-Герхардта, і що Боббі був зачатий під час цієї зустрічі[2]. За словами хрещеного брата Боббі Фішера, Рассела Тарга[en], який був одружений зі зведеною сестрою Боббі, Джоан[en], протягом 40 років, Регіна приховувала факт батьківства Неменьї, бо хотіла уникнути клейма народження дитини поза шлюбом[2].

Шахові починання[ред.ред. код]

Дитинство в бідноті[ред.ред. код]

У березні 1949 року, 6-річний Боббі і його сестра Джоан навчилися грати в шахи прочитавши інструкцію до комплекту шахів, який купили в магазині цукерок[9]. Шахи захопили його й він пробував грати зі своєю старшою сестрою, але дуже швидко виявилося, що вона дуже слабкий партнер. Коли Джоан втратила інтерес до шахів, а Регіна не мала на це часу, Фішерові довелося грати свої перші партії проти самого себе[10]. Коли того літа сім'я відпочивала в Патчогу (Лонг-Айленд), Боббі знайшов книгу старих шахових партій і ретельно її вивчив[11]. Біограф Фішера Френк Брейді описує переїзд родини з Манхеттена на Бруклін у 1950 році:[12]

« Восени 1950 року Регіна перевезла родину з Манхеттена через міст на Бруклін, де зняла недорогу квартиру біля перетину вулиць Юніон і Франклін. Це було лише тимчасово: вона намагалася потрапити в кращий район. Вона позбулася свого медичного диплому в Росії через війну й тепер намагалася отримати диплом медсестри. Коли вона вступила до Школи медичних сестер на Проспекті Хайтс, то мандрівна сім'я Фішерів переїхала удесяте протягом шести років у двокімнатну квартиру за адресою 560 Lincoln Place в Брукліні, яку вони знімали за $ 52 на місяць.
Оригінальний текст (англ.)

In the fall of 1950, Regina moved the family out of Manhattan and across the bridge to Brooklyn, where she rented an inexpensive apartment near the intersection of Union and Franklin streets. It was only temporary: She was trying to get closer to a better neighborhood. Robbed of her medical degree in Russia because of the war, she was now determined to acquire a nursing diploma. As soon as she enrolled in the Prospect Heights School of Nursing, the peripatetic Fischer family, citizens of nowhere, moved once again—its tenth transit in six years—to a $52-a-month two-bedroom flat at 560 Lincoln Place in Brooklyn.

 »

Родина проживала в «малій, базовій, але жилій» квартирі Q[13]. Саме там «Фішер незабаром став настільки поглинений грою, що Регіна боялася, що він проводив наодинці занадто багато часу»[13]. Зрештою 14 листопада 1950 року Регіна надіслала листа в газету Brooklyn Eagle[en], прагнучи розмістити оголошення, чи не знайдеться інших дітей віку Боббі, яким би було цікаво грати з ним в шахи. Газета відхилила її оголошення, оскільки ніхто не міг зрозуміти, як його класифікувати, але направила її запит Герману Гелмсу[en], «деканові американських шахів», який сказав їй, що майстер Макс Пейві[en], колишній шотландський чемпіон, буде давати сеанс одночасної гри 17 січня 1951 року[14][15]. Фішер зіграв у ньому. Хоча він протримався 15 хвилин, навіть привернувши увагу натовпу роззяв, але врешті-решт програв шаховому майстру[16].

Одним із глядачів був президент Бруклінського шахового клубу[17] кандидат у майстри Кармін Найгро[en], який грав майже в силу майстра і працював інструктором[18]. Найгро був настільки вражений грою Фішера[17], що прийняв його в клуб і почав навчати[19][20][21]. Фішер так пригадував свій час із Найгро:[22]"Пан Найгро був, можливо, не найкращий гравець у світі, але дуже хороший учитель. Зустріч з ним була, ймовірно, вирішальним чинником у моєму шаховому прогресі."

Білл Ломбарді і Боббі Фішер аналізують гру, а Джек Коллінз спостерігає

Найгро провів перший шаховий турнір Фішера у своєму будинку в 1952 році[23]. Влітку 1955 року Фішер, якому тоді було 12, приєднався до Шахового клубу Манхеттена[en], найсильнішого шахового клубу в країні[24][25]. Стосунки Фішера з Найгро тривали до 1956 року,[26][27].

Наставництво Ломбарді[ред.ред. код]

Найгро представив Фішера майбутньому гросмейстеру Вільямові Ломбарді[en][28], і, починаючи з вересня 1954 року[29], Ломбарді почав давати Фішеру приватні уроки[30][31][32][33][34]. «Ми провели години в наших заняттях, просто граючи для підвищення якості гри», сказав Ломбарді. «Я намагався прищепити Боббі секрет мого власного швидкого підйому, ейдетичних образів і повного занурення»[35]. Навівши приклад своєї гри 1956 проти Повіласа Вайтоніса[en] (в якій він погодився на нічию після лише 13 ходів), Ломбардія казав Фішеру: «Не приймай пропозицію нічиєї. Для амбітного і талановитого гравця прийняття нічиєї означає хрест на високих результатах. Суперники побоюються безкомпромісного опонента і, внаслідок цього більше помиляються. Дій як я раджу і не копіюй мою боязкість.»[36] Ломбарді відіграв ключову роль у становленні Фішера як чемпіона світу. Він був помічником Фішера в Порторожі[37][38], де вони аналізували партії Фішера[39]. Був секундантом Боббі в Рейк'явіку[40][41][42][43][44][45], де аналізував партії з Фішером і допомагав йому в матчі.

Шаховий клуб Хоуторн[ред.ред. код]

Коли Фішеру виповнилося тринадцять років, його мати попросила відомого шахового тренера Джона Коллінса[en] узяти його до себе. Коллінс раніше тренував таких відомих у США шахістів, як Вільям Ломбард і Роберт Бірн. Фішер проводив багато часу з Коллінсом, який у певному сенсі замістив йому батька.

У червні 1956 року Фішер почав відвідувати шаховий клуб Хоуторн, який був розташований у будинку Колінса[46]. Впродовж довгого часу вважали, що Коллінс був учителем і тренером Фішера[47][48][49][50], хоча сам Коллінс стверджував, що це було не так[51]. Нині поширеною є думка, що Коллінс був наставником Фішера, а не його вчителем чи тренером[52][53][54][55]. З ним та іншими сильними гравцями Боббі зіграв тисячі швидких і тренувальних партій, вивчав книги у великій бібліотеці Коллінса і вечеряв майже так само часто в будинку Коллінса, як у себе вдома[56][57][58].

Майбутній гросмейстер Арнольд Денкер[en] також був наставником юного Боббі й часто брав його з собою на матчі хокейного клубу Нью-Йорк Рейнджерс, які відбувались у Madison Square Garden[en]. Боббі любив ці відвідини й ніколи про них не забував. Вони з Денкером залишились друзями на все життя[59].

Молодий чемпіон[ред.ред. код]

1956 року відбувся „шалений зліт“ в ігровій силі Фішера[60]. В національному рейтинг-листі США, опублікованому 20 травня 1956 року, він мав 1726 пунктів[61], що більш як на 900 пунктів менше, ніж рейтинг тодішнього лідера Самуеля Решевського (2663)[62].

У березні 1956 року шаховий клуб Log Cabin Chess Club з міста Орандж[en] (штат Нью-Джерсі) взяв Фішера з собою в турне на Кубу, де він дав сеанс одночасної гри на дванадцяти шахівницях в шаховому клубі імені Капабланки міста Гавани, з яких виграв десять партій і звів унічию дві[63][64]. У своєму турі клуб зіграв серію матчів проти інших клубів. Фішер грав на другій шахівниці, тоді як на першій виступав міжнародний майстер Норман Вітакер[en]. Вітакер і Фішер були провідними гравцями своєї команди, набравши кожен по 5½ очок у 7 партіях.[65]

Першим великим успіхом Фішера стала перемога в Чемпіонаті Юніорів США в 1956 році; він набрав 8.5/10 очок і став наймолодшим чемпіоном серед юніорів[66][67]. На відкритому чемпіонаті США[en] 1956 року, який проходив у Оклахома-Сіті, Боббі набрав 8½/12 і це дозволило йому поділити 4–8-ме місця, а переміг там Артур Бісгаєр[en][68]. На першому відкритому чемпіонаті Канади 1956 року, що відбувся в Монреалі, Боббі набрав 7/10 і поділив 8–12-те місця (переможець Ларрі Еванс)[69]. У листопаді Фішер зіграв на відкритому чемпіонаті східних штатів 1956 року у Вашингтоні, поділивши 2-ге місце з Вільямом Ломбарді, Ніколасом Россолімо і Артуром Феверстайном[en], на пів очка відставши від переможця Ганса Берлінера[en][70].

Молодий шахіст став дуже відомим в Америці завдяки кільком блискучим переможним партіям із відомими шахістами. Фішер прийняв запрошення зіграти на третьому турнірі Lessing Rosenwald[en] Trophy Tournament у Нью-Йорку (1956), дуже сильному турнірі, обмеженому 12-ма гравцями, яких вважали найсильнішими в Країні[71]. Хоча Фішер не належав до 12 найперших за рейтингом гравців США, але йому надіслали спеціальне запрошення. Граючи проти найсильнішої опозиції 13-ти річний Боббі зміг набрати лише 4½/11, поділивши 8–9-те місця[72]. Однак виграв приз за красу[73] за свою '«безсмертну»'[74] партію проти міжнародного майстра[75] Дональда Бірна[71], в якій пожертвував ферзя, щоб створити невідворотну атаку. Ганс Кмох[en] назвав цю партію «грою століття[en]». Кмох писав: «Ця гра є блискучим шедевром комбінаційної гри, яку показав хлопчик 13 років проти солідного суперника. Її можна порівняти з найкращими рекордами в історії шахових вундеркіндів»[76][77]. Через деякий час Боббі незвично скромно пригадував цю гру: «Я лише робив ходи, які, як я вважав, були найкращими. Мені просто пощастило»[78].

1957 року в Нью-Йорку Фішер зіграв матч із двох партій проти колишнього чемпіона світу Макса Ейве, програвши його ½–1½.[79][80][81] В національному рейтинг листі, опублікованому 5 травня 1957 року, Фішер мав 2231 пункт, що більш як на 500 пунктів перевищує його показних річної давнини[82]. Це зробило його наймолодшим до того часу майстром в історії американських шахів[83]. У липні в Сан-Франциско Боббі успішно захистив свій титул чемпіона США серед юніорів, набравши 8½/9[84]. Такі високі турнірні результати вивели Фішера до десятки активних шахістів країни за рейтингом, який становив 2298[85]. У серпні Фішер набрав 10/12 на відкритому чемпіонаті США в Клівленді, стільки ж як і Артур Бісгаєр, але посів 1-ше місце за додатковими показниками[86][87]. Таким чином Боббі став наймолодшим переможцем відкритого счемпіонату США[88][89]. Потім виграв відкритий чемпіонат Нью-Джерсі, набравши 6½/7[90]. Компанія Пепсі-Кола стала спонсором його матчу проти молодого філіппінського майстра Родольфо Кардосо[en], який відбувся у Нью-Йорку і в якому Фішер переміг 6–2[91][92].

Перше звання чемпіона США[ред.ред. код]

Високий рейтинг і значні турнірні успіх дозволили Шаховій федерації США запросити Фішера зіграти в чемпіонаті США 1957-58[93]. У цьому турнірі брали участь такі відомі шахісти як, наприклад шестиразовий чемпіон США Самуель Решевський, чинний тоді чемпіон США Артур Бісгаєр і чемпіон світу серед юніорів Вільям Ломбарді, який у серпні переміг на цьому турнірі єдиний раз в історії цих змагань показавши ідеальний результат (11–0)[94][95][96]. Бісгаєр передбачав, що Фішер «завершить змагання трішки вище середини турнірної таблиці»[94][97]. Попри всі досить скромні передбачення, Боббі здобув вісім перемог і п'ять нічиїх, вигравши чемпіонат з результатом 10½/13, на пів очка попереду найближчого переслідувача[98][99]. Таким чином за два місяці до свого 15-ліття Фішер став наймолодшим чемпіоном США за всю історію[100]. Оскільки тогорічний чемпіонат США був одночасно і зональним турніром, то перемога в ньому зробила Фішера міжнародним майстром[101][102], а також дозволила йому взяти учать у міжзональному турнірі 1958 року в Порторожі[91]. Його рейтинг тоді становив 2626, що робило його другим гравцем США за цим показником, позаду лише Решевського (2713)[103].

Гросмейстер, кандидат, автор[ред.ред. код]

Боббі хотів поїхати до Москви. На його благання Регіна написала листа безпосередньо радянському лідерові Микиті Хрущову, просячи дозволу для Боббі взяти участь у Всесвітньому фестивалі молоді та студентів[ru]. Відповідь була ствердною, але прийшла занадто пізно[104]. Регіна не мала грошей заплатити за літак, але наступного року Фішера запросили на ігрове шоу I've Got a Secret[en], де, завдяки зусиллям Регіни, продюсери Шоу подарували Фішеру білет до Москви в обидва кінці[105].

Після прибуття радянська сторона запросила Боббі до Москви[106], а провідником для нього і сестри Джоан призначила міжнародного майстра Льва Абрамова[ru][107]. Коли Фішер прибув до Москви, то одразу ж захотів відвідати Центральний шаховий клуб[108], де грав у швидкі шахи проти двох молодих радянських майстрів, Євгена Васюкова і Олександра Нікітіна[en][109]. Фішер виграв усі партії[108]. Шаховий автор В. І. Ліндер так пише про те враження, яке Фішер справив на гросмейстера Володимира Алаторцева коли грав бліц проти радянських майстрів: «1958 року в Центральному шаховому клубі Володимир Алаторцев побачив високого і кістлявого 15-річного юнака, який у бліц-партіях вщент розтрощив майже всіх із ким грав… Алаторцев не був винятком, програвши всі три партії. Він був вражений грою молодого американця Роберта Фішера, його фантастичною самовпевненістю, неймовірною шаховою ерудицією і просто блискучою грою! Прибувши додому Володимир із захопленням сказав своїй дружині: 'Це майбутній чемпіон світу!'»[110]

Фішер вимагав, щоб йому організували матч проти чинного тоді чемпіона світу Михайла Ботвинника. Коли йому сказали, що це неможливо, то він захотів зіграти проти Пауля Кереса. «Зрештою, до клубу напівофіційно покликали Тиграна Петросяна…». Фішер і Петросян грали швидкі партії, з яких більшість виграв Петросян[111]. «Коли Боббі зрозумів, що йому не дадуть зіграти жодної класичної партії він вийшов із себе»[112], кажучи, що вже ситий по горло «цими російськими свинями»[113]. Це розсердило радянську сторону, яка вважала Фішера своїм почесним гостем. Саме тоді югослави запросили Фішера і його сестру Джоан приїхати раніше на міжзональний турнір. Фішер прийняв запрошення і, прибувши до Югославії, зіграв два тренувальні матчі проти майстрів Драголюба Яношевича[pl] і Мілана Матуловича[en].[114]. Проти першого Фішер звів унічию обидві партії, а другого здолав у Белграді з рахунком 2½–1½[115].

Шість перших місць міжзонального турніру виходили до кандидатського турніру[116]. Більшість спостерігачів сумнівались, що 15-річний юнак без жодного міжнародного досвіду зможе фінішували в цій шістці, але Фішер сказав журналісту Міро Радойчичу, «Я можу зіграти внічию проти гросмейстерів, а крім них є іще пів дюжини „патцерів“, яких я повинен перемогти»[117][118]. Попри деякі перешкоди на шляху і не дуже вдалий початок, Фішер виконав своє завдання: після сильної кінцівки турніру його результат був 12/20 (+6−2=12) і це дозволило поділити 5–6-те місця[119]. Радянський гросмейстер Юрій Авербах зазначив:

« Під час боротьби за шахівницею цей юнак, майже все ще дитина, показав себе справжнім бійцем, продемонструвавши вражаючу витримку, точний підрахунок й бісову винахідливість. Мене особливо вразили не лише його широкі знання теорії, але й бажання всюди шукати нових шляхів. В його грі можна було помітити неймовірний талант, але крім того відчути ту величезну кількість зусиль, які він витрачав на вивчення шахів.
Оригінальний текст (англ.)

In the struggle at the board this youth, almost still a child, showed himself to be a full-fledged fighter, demonstrating amazing composure, precise calculation and devilish resourcefulness. I was especially struck not even by his extensive opening knowledge, but his striving everywhere to seek new paths. In Fischer's play an enormous talent was noticeable, and in addition one sensed an enormous amount of work on the study of chess.[120]

 »

Сама участь у цьому циклі розіграшів давала шахістові популярність і престиж. У п'ятнадцятирічного Фішера було мало шансів на успіх, проте він зайняв у турнірі шосте місце й кваліфікувався до турніру претендентів. Це було вже велике досягнення, за цей успіх Фішер отримав титул гросмейстера. Він був першим настільки юним гросмейстером в історії шахів. Радянський гросмейстер Давид Бронштей так сказав про своє враження від Фішера в Порторожі: «Мені було цікаво спостерігати за Фішером, але довгий час я не міг зрозуміти, чому цей 15-річний хлопчик грає так добре»[121]. У віці 15 років, 6 місяців і 1 день Боббі став наймолодшим шахістом за всю історію, якому вдавалося кваліфікуватися до кандидатського турніру[122].

Перед кандидатським турніром Фішер виграв чемпіонат США 1958–59, набравши 8½/11[123]. Також поділив 3-тє місце (з Бориславом Івковим) на турнірі Мар-дель-Плата[en] (10/14), на пів очка відставши від Людека Пахмана і Мігеля Найдорфа[124]. Поділив 4-6-те місця в Сантьяго (7½/12) позаду Івкова, Пахмана і Германа Пілніка[en][125].

У віці 19 років Фішер зайняв четверте місце в турнірі претендентів, і ввійшов до світової групи найкращих шахістів. Рік по тому він переміг у чемпіонаті США з феноменальним результатом 11 виграшів в 11 зіграних партіях.

Чемпіон світу[ред.ред. код]

У 1972 році Бобі Фішер став першим американським шахістом, якому вдалося виграти титул чемпіона світу. Гросмейстер відібрав це звання в представника СРСР Бориса Спаського, причому той матч досі вважається одним із найцікавіших в історії шахів.

З юних років він також відомий неординарними, часто скандальними вчинками й публічними заявами.

Вирізнявся надзвичайною працездатністю, фанатичною відданістю шахам, енциклопедичністю знань у галузі шахової теорії. Фішер устигав стежити не тільки за змаганнями серед чоловіків, він вивчав і партії з жіночих турнірів, щоб і там знайти «свіжу» ідею. Читав спеціальну літературу російською, сербською, іспанською, німецькою мовами й завжди проявляв у змаганнях повну обізнаність у всіх стадіях шахової партії.

У середовищі шахістів Фішера поважали за видатні успіхи і засуджували за екстравагантність. Коментатори відзначали, що Фішер, вимагаючи ідеальних умов і підвищення гонорарів, багато зробив для поліпшення турнірного побуту й добробуту провідних шахістів. Сам Фішер казав: «Я доб'юся того, щоб до шахів ставилися з не меншою пошаною, ніж до боксу».

1975 року Фішер відмовився захищати чемпіонський титул, пояснивши своє рішення тим, що Міжнародна федерація шахів (ФІДЕ) не виконала всіх поставлених ним умов. У квітні 1975 року новим чемпіоном світу оголосили Анатолія Карпова.

1992 року, після перемоги в матчі, що відбувся на території Югославії, держдепартамент США звинуватив Фішера в порушенні міжнародного бойкоту Югославії та ухиленні від сплати податків. За першим пунктом йому загрожувало до 10 років в'язниці, за другим — штраф у 250 тисяч доларів. Тому Фішер більш не повернувся в США. Деякий час він жив в Угорщині, потім в Японії, публічно роблячи антиамериканські заяви.

Розчарувавшись у традиційних шахах, він у 1996 році вигадав т. зв. «випадкові шахи», які на його думку є чимось свіжим для розвитку шахістів.

У вересні 2001 року через кілька годин після терористичних атак на США (11 вересня) Фішер дав інтерв'ю філіппінській радіостанції, назвавши повідомлення про напад на Пентагон «чудовою новиною». Шахіст відзначив також, що якщо США не змінять свою зовнішню політику, то вони «повинні бути знищені». У грудні 2003 Держдепартамент США офіційно анулював паспорт Р.Фішера, а 13 липня 2004 шахіст був заарештований у Японії за незаконне проникнення на територію країни й поміщений у в'язницю для нелегальних іммігрантів, де він письмово відмовився від американського громадянства. Згодом влада Японії дозволила йому виїхати за межі країни, не зважаючи на вимогу екстрадиції з боку уряду США, в 2005 Р. Фішер отримав ісландське громадянство.

Основні результати[ред.ред. код]

Турніри[ред.ред. код]

Турнірні показники[126][127]
Рік Турнір Місце проведення Перемоги Нічиї Поразки Місце в таблиці Відсотки
1955 Чемпіонат США серед юнаків Лінкольн 2 6 2 10–20 50 %
1956 Чемпіонат США серед любителів Нью-Джерсі 3 2 1 21 57 %
1956 Чемпіонат США серед юнаків Філадельфія 8 1 1 1 85 %
1956 Відкритий чемпіонат США Оклахома-Сіті 5 7 0 4–8 71 %
1956 Відкритий чемпіонат Канади Монреаль 6 2 2 8–12 70 %
1956 3-й турнір на приз Розенвальда Нью-Йорк 2 5 4 8–10 41 %
1956 Відкритий чемпіонат східних штатів Вашингтон 4 3 0 2–4 79 %
1956 Чемпіонат Манхеттенського шахового клубу, півфінали Нью-Йорк 2 1 2 4 50 %
1957 Log Cabin Open Вест-Орендж 4 0 2 6 67 %
1957 Log Cabin 30–30 Вест-Орендж 3 2 0 невідомо 80 %
1957 Log Cabin 50–50 Вест-Орендж 0 0 0 невідомо ?
1957 Metropolitan League Нью-Йорк 1 0 0 невідомо 100 %
1957 New Western Open Мілуокі 5 2 1 6–12 75 %
1957 Чемпіонат США серед юнаків Сан-Франциско 8 1 0 1 94 %
1957 Відкритий чемпіонат США Клівленд 7 4 0 1 82 %
1957 Відкритий чемпіонат штату Нью-Джерсі Іст-Орендж 6 1 0 1 93 %
1957 Відкритий чемпіонат Середньої Півночі Мілуокі 4 2 1 5–11 71 %
1957 Чемпіонат США Нью-Йорк 8 5 0 1 81 %
1958 Міжзональний Порторож 6 12 2 5–6 60 %
1958 Чемпіонат США Нью-Йорк 6 5 0 1 77 %
1959 Мар-дель-Плата 8 4 1 3–4 71 %
1959 Сантьяго 7 1 4 4–7 63 %
1959 Цюрих 8 5 2 3–4 70 %
1959 Кандидатський Блед/Загреб/Белград 8 9 11 5–6 45 %
1959 Чемпіонат США Нью-Йорк 7 4 0 1 82 %
1960 Мар-дель-Плата 13 1 1 1–2 90 %
1960 Буенос-Айрес 3 11 5 13–16 45 %
1960 Рейк'явік 3 1 0 1 88 %
1960 Чемпіонат США Нью-Йорк 7 4 0 1 82 %
1961 Блед 8 11 0 2 71 %
1962 Міжзональний Стокгольм 13 9 0 1 80 %
1962 Candidates Curaçao 8 12 7 4 52 %
1962 Чемпіонат США Нью-Йорк 6 4 1 1 73 %
1963 Відкритий чемпіонат західних штатів Бей-Сіті 7 1 0 1 94 %
1963 Відкритий чемпіонат штату Нью-Йорк Поукіпзі (Нью-Йорк) 7 0 0 1 100 %
1963 Чемпіонат США Нью-Йорк 11 0 0 1 100 %
1965 Меморіал Капабланки Гавана 12 6 3 2–4 71 %
1965 Чемпіонат США Нью-Йорк 8 1 2 1 77 %
1966 Кубок П'ятигорського Санта-Моніка 7 8 3 2 61 %
1966 Чемпіонат США Нью-Йорк 8 3 0 1 86 %
1967 Монако 6 2 1 1 78 %
1967 Скоп'є 11 3 2 1 79 %
1967 Міжзональний Сус 7 3 0 відмовився 85 %
1968 Столична ліга Нью-Йорк 1 0 0 невідомо 100 %
1968 Нетанья 10 3 0 1 88 %
1968 Вінковці 9 4 0 1 85 %
1970 Ровінь/Загреб 10 6 1 1 76 %
1970 Буенос-Айрес 13 4 0 1 88 %
1970 Міжзональний Пальма-де-Майорка 15[128] 7 1 1 80 %

Командні змагання[ред.ред. код]

Командні змагання[129]
Рік Змагання Місце проведення Перемоги Нічиї поразки Суперник Шахівниця Особистий залік Командний залік Особистий відсоток
1960 14-та олімпіада Лейпциг 10 6 2 Різні 1 Бронза Срібло 72 %
1962 15-та олімпіада Варна 8 6 3 Різні 1 Восьме Четверте 65 %
1966 17-та олімпіада Гавана 14 2 1 Різні 1 Срібло Срібло 88 %
1970 СРСР проти світу Белград 2 2 0 Тигран Петросян 2 виграв особистий поєдинок команда програла 75 %
1970 19-та олімпіада Зіген 8 4 1 різні 1 Срібло Четверте 77 %
Рік Змагання Результат
1961 матч с Самуелем Решевським при нічийному рахунку Фішер відмовився продовжувати боротьбу, переможцем було проголошено Решевського.
1962 Стокгольм (міжзональний турнір) 1 місце
1967 Сус (міжзональний турнір) вибув з турніру, маючи 8,5 з 10 очок, перебуваючи на першому місці (сварки з організаторами).
1970 Буенос-Айрес 1 місце
1970 Пальма-де-Мальорка (зараз Палма, міжзональний турнір) 1 місце
1971 Ванкувер, чвертьфінальний матч претендентів виграв у М. Є. Тайманова 6:0
1971 Денвер, півфінальний матч претендентів виграв у Бента Ларсена 6:0
1971 Буенос-Айрес, фінальний матч претендентів виграв у Т. В. Петросяна 6,5:2,5 (+5-1=3)
1972 Рейк'явік, матч на першість світу з Б. В. Спаським переміг з рахунком 12,5:8,5 і був проголошений 11-м чемпіоном світу.

Антисемітизм[ред.ред. код]

Хоча мати Фішера була єврейкою, а батько, за деякими даними, також міг бути єврейського походження, Боббі неприязно ставився до євреїв[130]. Наприклад, 1984 року він написав листа до Енциклопедії Юдаїка, щоб у ній усунуто гасло про нього.[131]

Примітки[ред.ред. код]

  1. P.Nicholas, C.Benson. Files reveal how FBI hounded chess king
  2. а б в г Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок la-times не вказаний текст
  3. а б в г Nicholas, Peter; Clea Benson (November 17, 2002). Files reveal how FBI hounded chess king. The Philadelphia Inquirer. Процитовано January 28, 2014. 
  4. Nicholas, Peter, and Clea Benson. «Life is not a Board Game». The Philadelphia Inquirer, February 8, 2003.
  5. Laurence, Charles (November 24, 2002). FBI targeted chess genius Bobby Fischer and his mother. London: www.telegraph.co.uk. Процитовано September 13, 2008. 
  6. Böhm & Jongkind 2003, p. 22.
  7. Regina Fischer entry, passenger manifest, Шаблон:SS, January 18, 1939, p. 74, line 6, accessed January 20, 2008 via ancestry.com
  8. Böhm & Jongkind 2003, pp. 22, 135.
  9. «In March of 1949, on a rainy day when Bobby had just turned six, his sister, Joan… bought a plastic chess set for $1 at the candy store [located just below their apartment]… Neither Joan nor Bobby had ever seen a chess set before but they followed instructions printed on the inside of the top of the box…» Parade, October 27, 1957, p. 22., Bobby Fischer Autobiographical Essay, p. 1. Quoted in Brady 2011, pp. 10–11.
  10. Brady 2011, pp. 10–12.
  11. Brady 1973, p. 5.
  12. Brady 2011, p. 12.
  13. а б Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок Edmonds_.26_Eidinow_2004.2C_p._5 не вказаний текст
  14. Fischer 1959, p. xi.
  15. Brady 1973, pp. 5–6.
  16. «Натовп глядачів зібрався навколо дошки коли мініатюрний Боббі самовпевненому Максу Пейві в твідовій сорочці. Хлопчик був настільки серйозним у тому, що робить, що гра привертала все більше і більше глядачів…. Пейві, який був блискучим гравцем у швидкі шахи… здавалося лише ненадовго відволікався на інші шахівниці ледве їх вивчаючи коли робив свої ходи, і потім повертався до гри з Боббі так швидко, що дитина не могла обчислити так глибоко і ретельно, як хотіла… Хвилин через п'ятнадцять… Пейві побив ферзя Боббі, тим самим поклавши кінець грі… Боббі втупився в дошку на мить. „Він розчавив мене“, сказав він сам до себе. Тоді заплакав». Brady 2011, pp. 17–18.
  17. а б Brady 2011, p. 18.
  18. Brady 2011, p. 20.
  19. Fischer 1959, pp. xi–xii.
  20. Brady 1973, p. 7.
  21. Brady 2011, pp. 19–21.
  22. Fischer 1959, p. 2.
  23. Brady 2011, p. 21.
  24. Fischer 1959, p. xii.
  25. Brady 2011, pp. 38–39.
  26. Brady 2011, p. 52.
  27. Carmine Nigro, 91, Bobby Fischer's First Chess Teacher. The New York Times. September 2, 2001. Процитовано August 24, 2013. 
  28. Lombardy 2011, p. 18.
  29. West, Jim (November 22, 2011). "Understanding Chess" by GM Lombardy, Chess Blog by National Master Jim West. jimwestonchess.blogspot.com. Процитовано July 3, 2013. 
  30. Lombardy 2011, p. 136.
  31. «Боббі Фішер отримав свій ранній досвід гри в шахи граючи на вихідних у Центральній бібліотеці Брукліна і парку Вашингтон-сквер зі своїм тренером з шахів Вільямом Ломбарді, який мав квартиру поблизу». Sloan & Aravena 2012, p. 4.
  32. Найстаріша відома опублікована фотографія Боббі і Білла зроблена 1956 року. На ній вони аналізують гру в шаховому клубі на Манхеттені. Donaldson & Tangborn 1999, p. 45.
  33. «Ломбарді] й Боббі грали багато: бліц, нормальні шахи, ігри з аналізом. Ломбарді свого роду взяв Боббі під своє крило і навчав його в приватному порядку, і переважно все, чого вони досягли, вони спочатку зіграли в іграх між собою»The Life and Chess of Bobby Fischer. youtube.com. Процитовано October 4, 2015. 
  34. «Одним з людей, які дійсно відіграли важливу роль у кар'єрі Боббі, крім Коллінза, був Вільям Ломбарді»A Prodigy’s Progress—Lecture By IM John Donaldson. youtube.com. Процитовано October 4, 2015. .
  35. Lombardy 2011, p. 23.
  36. Lombardy 2011, p. 297.
  37. Brady 2011, pp. 98–100.
  38. Plisetsky & Voronkov 2005, p. 26.
  39. Brady 2011, p. 102.
  40. Alexander 1972, p. 79.
  41. Brady 2011, p. 184.
  42. «Фішер зазвичай волів грати без секунданта, спираючись на власні сили, хоча в цьому матчі йому допомагав Вільям Ломбарді». Byrne & Nei 1974, p. viii.
  43. Hooper & Whyld 1992, p. 233.
  44. Schonberg 1973, p. 283.
  45. Steiner 1974, p. 24.
  46. Brady 2011, p. 6.
  47. Dylan Loeb McClain (December 4, 2001). John W. Collins, 89, Dies; Was Fischer's Chess Tutor. The New York Times. Процитовано January 4, 2014. 
  48. Brady 1973, p. 12.
  49. Brady, 2011, p. 50.
  50. Шаблон:"'He taught Bobby Fischer to play chessШаблон:'" is the way I am sometimes publicly and privately introduced. Collins 1974, p. 47.
  51. "Collins, for his part, said that he never «taught» Bobby in the strictest sense, « and that Fischer „knew before instructed“. Collins 1974, pp. 48–49. Quoted in Brady 2011, p. 52.
  52. Collins was Bobby Fischer's „mentor“. Edmonds & Eidinow 2004, pp. 6, 30, and 221.
  53. Collins was Fischer's „mentor“. Donaldson & Tangborn 1999, p. 27.
  54. „Collins was my friend and mentor but not my teacher“. Lombardy 2011, p. 24.
  55. „Fischer was also extremely fortunate in having John W. (Jack) Collins, a chess master, who was a friend, guide, and mentor to him during his early formative years“. Bisguier, in Wade & O'Connell 1973, p. 44.
  56. Brady 1973, pp. 10–11.
  57. Collins 1974, pp. 34–35.
  58. Fischer 1959, p. xiii.
  59. Denker & Parr 1995, p. 107.
  60. Brady 2011, p. 53.
  61. Chess Life, May 20, 1956, p. 4. Also available on DVD (p. 76 in „Chess Life 1956“ PDF file»).
  62. Chess Life, May 20, 1956, p. 1. Also available on DVD (p. 73 in «Chess Life 1956» PDF file").
  63. Brady 1973, p. 15.
  64. Collins 1974, pp. 55–56.
  65. The New York Times, March 5, 1956, p. 36. Quoted in Brady 2011, p. 49.
  66. Chess Life, July 20, 1956, p. 1. Also available on DVD (p. 105 in «Chess Life 1956» PDF file").
  67. Wade & O'Connell 1972, p. 100.
  68. Wade & O'Connell 1972, p. 101.
  69. Wade & O'Connell 1972, p. 105.
  70. Di Felice 2010, p. 76.
  71. а б Brady 1973, p. 16.
  72. Wade & O'Connell 1973, p. 108.
  73. Brady 2011, p. 65.
  74. Edmonds & Eidinow 2004, p. 7.
  75. Brady 2011, p. 61.
  76. Chess Review, December 1956, p. 374. Also available on DVD (p. 418 on Chess Review 1956 PDF file).
  77. «While, objectively, it is not one of the greatest games ever played, it is certainly the finest game ever produced by one so young». Wilson 1981, p. 170.
  78. AP wire story, February 24, 1957. Quoted in Brady 2011, p. 64.
  79. Wade & O'Connell 1972, p. 123.
  80. Brady 1973, p. 17.
  81. «To wrest a draw from a former World Champion was neither small cheese nor minor chess, but Bobby was unhappy since he'd lost the match, 1½–½». Brady 2011, p. 67.
  82. Chess Life, May 5, 1957, p. 3. Also available on DVD (p. 67 in «Chess Life 1957» PDF file").
  83. Wall, Bill (August 2002). Bobby Fischer Trivia. chessville.com. Процитовано October 4, 2008. 
  84. Wade & O'Connell 1972, p. 127.
  85. Brady 2011, p. 73.
  86. Wade & O'Connell 1972, p. 130.
  87. Collins 1974, p. 56.
  88. Chess Review, September 1957, p. 260. Also available on DVD (p. 294 in «Chess Review 1957» PDF file).
  89. «No one as young as Bobby had won the United States Open before, and no one had ever held the United States Junior and Open titles concurrently. When Bobby returned to New York, both the Marshall and Manhattan chess clubs conducted victory celebrations, and he was lauded as America's new chess hero». Brady 2011, p. 75.
  90. Wade & O'Connell 1973, pp. 138–40.
  91. а б Brady 1973, p. 19.
  92. Wade & O'Connell 1973, pp. 135–37.
  93. Harkness 1967, p. 272.
  94. а б Brady 1973, p. 20.
  95. Kažić 1974, pp. 273–74.
  96. Lombardy 2011, back cover.
  97. A writer in Chess Life, apparently Editor Fred M. Wren, expected Fischer to score about 50 %. «The Monday-Morning Quarterback Speaks», Chess Life, January 20. 1958, p. 4. Also available on DVD (p. 12 on Chess Life 1958 PDF file).
  98. Wade & O'Connell 1973, p. 51.
  99. Di Felice 2010, p. 196.
  100. Brady 1973, pp. 20–21.
  101. Edward Winter, Chess Note 6428 (citing Chess Life, February 5, 1958).
  102. Edward Winter, Chess Note 6436 (citing FIDE Revue, April 1958, p. 106).
  103. Chess Life, March 5, 1958. Quoted in Müller 2009, p. 92.
  104. Edmonds & Eidinow 2004, p. 8.
  105. Brady 2011, pp. 89–90.
  106. «The Soviet Union had agreed to invite Bobby to Moscow, and generously pay all expenses for him and his sister…» Marshall Chess Foundation Archive, Letter from Regina Fischer to Bobby Fischer, c. June 1958. Quoted in Brady 2011, p. 93.
  107. Brady 2011, p. 91.
  108. а б Brady 2011, p. 92.
  109. Edmonds & Eidinow 2004, p. 9.
  110. Linder V.I. & Linder I.M. 1994. Quoted in Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 120–21.
  111. Golombek, Golombek's Encyclopedia, pp. 236–37. Quoted in Brady 2011, p. 93.
  112. Brady 2011, p. 94.
  113. Johnson 2007, p. 128. Quoted in Brady 2011, p. 94.
  114. Brady 2011, pp. 94–96.
  115. Wade & O'Connell 1972, pp. 163–64.
  116. Brady 1973, p. 25.
  117. Leonard Barden, «From Portorož to Petrosian», in Wade & O'Connell 1973, p. 332.
  118. Just before Larsen played Fischer in their individual game, Larsen predicted that he would be victorious, only to find out quite the opposite: «Once we were well into the tournament, Larsen, Fridrik Olafsson and I were engaged in a friendly debate over Fischer's performance. 'Lucky to have 50 %!' quipped Larsen, who went on to say, 'I will spank that baby!'… With wisdom Fridrik supplied a thought for me, 'Watch out the baby doesn't spank you!' At that comment, Larsen waved his hand. In the very next round, Fischer crushed Larsen…» Lombardy 2011, p. 87.
  119. Wade & O'Connell 1972. pp. 332–34, 347.
  120. Kasparov 2004, pp. 225–26.
  121. Plisetsky & Voronkov 2005, pp. 20–21.
  122. This record stood until 1991, when it was broken by Judit Polgár. Forbes 1992, p. 171.
  123. Di Felice 2010, p. 301.
  124. Di Felice 2010, p. 340.
  125. Di Felice 2010, p. 356.
  126. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок M.C3.BCller_2009.2C_pp._399-400 не вказаний текст
  127. Verwer 2010, pp. 116–18.
  128. Включаючи одну партію, в якій суперник відмовився грати і здався на першому ході
  129. Verwer 2010, p. 116.
  130. Интервью Бобби Фишера израильтянину: «Много евреев… слишком много евреев» (рос.)
  131. Chess Master Pawned Identity for Hatred

Посилання[ред.ред. код]

Чемпіони світу з шахів
До 1993
Шаховий король
Шаховий король
Вільгельм Стейніц | Емануїл Ласкер | Хосе Рауль Капабланка | Олександр Алехін | Макс Ейве | Михайло Ботвинник | Василь Смислов | Михайло Таль | Тигран Петросян | Борис Спаський | Роберт Фішер | Анатолій Карпов | Гаррі Каспаров
19932006
За версією ФІДЕ За версією ПША
Анатолій Карпов | Олександр Халіфман | Вішванатан Ананд | Руслан Пономарьов | Рустам Касимджанов | Веселин Топалов Гаррі Каспаров | Володимир Крамник
Після 2006
Володимир Крамник | Вішванатан Ананд | Магнус Карлсен


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.