Російсько-українська олігархічна війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Російсько-українська олігархічна війна — складова глобального протистояння між Росією та Україною з часів розпаду СРСР, яке в 2014 році переросло у відкрите збройне протистояння — російсько-українську війну.

Контекст[ред. | ред. код]

Наслідком сучасних економічних умов, які передбачають вільне переміщення капіталу та стимулюють залучення зовнішніх капіталів в економіку країни, є неминуче протистояння інтересів фінансових груп в боротьбі за сфери впливу, ринки збуту тощо. Це призводить до олігархічних «війн» всередині країни[1] та, головне, дозволяє використовувати таке протистояння як складову зовнішньої агресії — в економічних, інформаційних та традиційних війнах.

Протистояння до початку 2014 року[ред. | ред. код]

Методи[ред. | ред. код]

До початку російсько-української війни російський політикум здійснював тиск на Україну, у тому числі, через олігархів. Серед методів тиску найбільш відомими стали:

  • придбання українських активів через власні або підставні компанії з метою їх деградації через доведення до банкрутства або прямого руйнування. Як приклад у Львові та Миколаєві російськими бізнесменами братами Чуркіними були придбані активи Львівського автобусного[2] та Чорноморського суднобудівного[3][4] заводів, потужності яких фактично були знищені.
  • створення внутрішніх конфліктів серед українських олігархів шляхом вибіркового надання преференцій одним і протидії іншим, або, навіть, акцентуванні їх різних національностей. Як приклад, робився наголос на єврейському походженні окремих українських олігархів, які ніби-то діють спільно з США та ЄС проти Росії[5].

Протистояння під час війни[ред. | ред. код]

Роль українських олігархів[ред. | ред. код]

Рінат Ахметов[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Олігархи за лаштунками сепаратизму

За повідомленням журналіста Сергія Лещенка український олігарх Рінат Ахметов у березні-квітні 2014 р. літав до Москви на зустріч з Путіним:[6] — «результат — сьогодні на вулицях Донецька».

За даними Bild (публікація 2016 р.) представники Ахметова ще у 2014 р. брали участь в засіданнях російських урядових структур по Донбасу[7]. Крім того, начальник Донецького ОУМВС з березня 2014 року Костянтин Пожидаєв керував раніше службою безпеки компанії «ДТЕК» та призначив у територіальні підрозділи донецької міліції своїх людей, частина з яких є людьми «Сім'ї» Януковича[8][9].

12 квітня 2014 р. активісти Автомайдану пікетували у Києві будівлю СБУ та офіс СКМ Ріната Ахметова. Під офісом вони залишили шину, пляшку і бруківку як «останнє попередження Ахметову».[10]

За повідомленням керівника центру військово-політичних досліджень Дмитра Тимчука, у Слов'янську основні сили екстремістів налічують до 600 чоловік.[11] Крім підрозділу спецпризначенців розвідки ЗС РФ, у місті діють близько 500 представників різних рухів та угруповань Донбасу, що прибули в місто і розбиті на 2 численні групи. Дмитро Тимчук зазначив, що групу близько 200 чоловік очолюють представники оточення одного з олігархів. Другу групу, чисельністю близько 300 чоловік очолюють представники оточення одного з відомих кримінальних авторитетів[11]

За даними Міністерства внутрішніх справ України, серед «кадировців», у південно-східних регіонах України сепаратистам платять 500 доларів США у разі згоди взяти участь у штурмі держбудівель і 500 гривень за «постояти під будівлею», а також він звернувся до СБУ та МВС із закликом вжити оперативних заходів проти сепаратистів та їх вербувальників, вказавши їхні координати у Артемівську, Слов'янську, Донецьку, Харцизьку та Єнакієве.[12].

12 травня 2014 року самопроголошений «народний губернатор» Донецької області Павло Губарєв заявив, що дві третини активістів «ДНР» перебувають на утриманні Ахметова, однак і ті, що зберегли вірність ідеї, також брали гроші[13]. У відповідь у заяві Партії регіонів Губарєва названо самозванцем та аферистом, саму «Донецьку народну республіку» названо групою бомжів з пляжу в Туапсе[14].

Разом з тим, 19 травня 2014 року Ахметов звернувся до робітників компанії «СКМ» щодо проведення попереджувального страйку 20 травня о 12:00 проти «ДНР» та на підтримку миру і проти кровопролиття, а також заявив, що страйк, під ча якого лунатиме гудок, триватиме доти, доки на Донбасі не запанує спокій[15]. Перша подібна акція відбулась вже 20 травня о 12:00 і тривала протягом 3-х годин[16].

Ігор Коломойський[ред. | ред. код]

На відміну від Ахметова, з яким теж велись розмови про призначення, Ігор Коломойський, який 2 березня був призначений на посаду голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації.[17] одразу ж зайняв проукраїнську позицію. 14 квітня з його ініціативи і за його фінансової підтримки почали формуватися загони добровольців «Дніпро»[18], а згодом він допоміг і у створення батальйону «Донбас»[19] 17 квітня він оголосив винагороду за конфісковану у терористів зброю та захоплення терористів[20].

Коломойському також належить пропозиція будівництва укріпленої стіни вздовж кордону з Росією на території Донецької, Луганської та Харківської областей[21].

Вадим Новинський[ред. | ред. код]

Вадим Новинський[22]

Роль російських олігархів[ред. | ред. код]

Путін визнає, що Росія підтримує сепаратистів на сході України, але значну частину підтримки з точки зору фінансування здійснюють «патріоти», деякі з яких є російськими громадянами або етнічними росіянами в Україні. Зважаючи, що значна частина капіталів розміщені не в Росії, противники Путіна одним із важелів впливу мають можливість запропонувати російським олігархам повну свободу та економічну користь у обмін на відмову від підтримки політики Кремля[23], що змушує Путіна діяти більш обережно.

Костянтин Малофєєв[ред. | ред. код]

Костянтин Малофєєв

Євген Пригожин[ред. | ред. код]

Євген Пригожин

Результати[ред. | ред. код]

Наслідки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Перша олігархічна війна нової влади. Версія Ігоря Єремеєва
  2. У родичів скандального Чуркіна хочуть відібрати Львівський автобусний завод
  3. Уничтожением «ЧСЗ» пугает Украину тот, кто его уже уничтожил
  4. НА ЧСЗ СНОВА ЗАЖГЛИ ВЕЧНЫЙ ОГОНЬ. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 6 липня 2018. 
  5. Why We Continue to Misunderstand Putin’s War in Ukraine (англ.)
  6. Події у Донецьку — результат зустрічі Ахметова з Путіним, — джерело Волинські новини. 07.04.2014.
  7. На Донбассе всем полностью заправляют министры Путина – Bild
  8. Артем Фурманюк. Похмуре кадрове дежавю на Донеччині Радіо Свобода. 07.03.2014.
  9. Артем Фурманюк. Рінат Ахметов відібрав Донбас в України Радіо Свобода 19.04.2014.
  10. Автомайдан приїхав до Турчинова додому, під СБУ і пригрозив Ахметову Українська правда. 13.04.2014.
  11. а б У Слов'янську екстремистів контролюють олігарх і кримінальний авторитет Українська правда. 13.04.2014.
  12. Сепаратистам платять 500 доларів за штурм — джерело Українська правда. 13.04.2014.
  13. Губарєв зізнався, що сепаратистів фінансував Ахметов iPress.ua. 12.04.2014.
  14. ПР пояснила росіянам про Губарєва: група бомжів приводить ватажка в Думу… Українська правда. 12.05.2014.
  15. Ахметов у терміновому зверненні закликав своїх робочих вийти на страйк Українська правда. 19.05.2014.
  16. Донецк: Забастовка против терроризма-сепаратизма онлайн Новости Донбасса. 20.05.2014. (рос.)
  17. Указ Президента України № 196/2014 «Про призначення І.Коломойського головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації». Архів оригіналу за 3 березень 2014. Процитовано 3 вересень 2016. 
  18. Коломойський створює батальйон спецпризначення для захисту від диверсантів. Архів оригіналу за 9 листопад 2014. Процитовано 3 вересень 2016. 
  19. Народна армія. Все про добровольчі батальйони, що воюють на Донбасі (ФОТО). 
  20. Коломойський установив винагороду за “зелених чоловічків” і здачу зброї. 
  21. Коломойський пропонує побудувати "лінію Маннергейма" на кордоні з Росією. 
  22. Vadim Novinsky: Ukraine’s ‘Russian’ Oligarch (англ.)
  23. Who Profits From The Broken Russia-Ukraine Peace Deal? (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]